Тема з Економічна система суспільства
3.1. Суть і еволюція категорії «цивілізація». Етапи людської цивілізації
3.2. Економічна система й економічний лад суспільства.
3.3. Цілі економічної системи
3.4. Типологізація і порівняння економічних систем
3.1. Суть і еволюція категорії «цивілізація». Етапи людської цивілізації.
Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою.
В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:
1) багатовимірності аналізу економічних систем;
2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;
3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;
4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;
5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.
Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку:
— традиційне суспільство;
— перехідне суспільство;
— стадія зрушення;
— стадія зрілості;
— стадія високого рівня масового споживання.
Основою цієї теорії є технократичний підхід до періодизації історії людства, визнання пріоритетності розвитку техніки.
Інший американський вчений Л. Г. Морган виділяв триетапи в розвитку людської історії:
— епоха дикості (мисливське господарство);
— епоха варварства (скотарство);
— епоха цивілізації.
Епоха цивілізації, у свою чергу, класифікується поетапно у горизонтальному і вертикальному аспектах .
По вертикалі:
Постіндустріальна цивілізація
Індустріальна цивілізація
Аграрна цивілізація
По горизонталі вертикалі
Давньогрецька
Давньоримська
Візантійська
Азіатська
Англійська
Північногерманська
Інків тощо .
Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію неоднорідних за своїм змістом локальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в історично визначені періоди часу.
Вертикальний аспект відбиває розвиток цивілізації у широкому розумінні цього слова: історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого – вищого. Йому притаманна логіка всесвітнього суспільно-історичного прогресу людства.
Сучасні дослідження розвитку суспільства визначають сім цивілізацій:
1. Неолітична – 7– 4 тисячоліття до н. е.
2. Східнорабовласницька – 3–1 тисячоліття до н. е.
3. Антична – VII ст. до н. є. – VI ст. н. е.
4. Ранньофеодальна – VII–XIII ст.
5. Передіндустріальна – XIV–XVIII ст.
6. Індустріальна – 60-ті роки XVII ст. – 50-ті роки XX ст.
7. Постіндустріальна – починаючи з 60-х років XX ст.
Перехід від одного ступеня зрілості цивілізації до іншого здійснюється завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці, культури людини.
У доіндустріальному суспільстві переважають сільське господарство і ручна праця.
В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.
У постіндустріальному суспільстві домінують принципово нові види техніки і технологій, посилюється творчий характер праці, набувають дедалі більшої ваги потреби творчої самореалізації особистості, на перший план висуваються сфера послуг, наука, освіта, інформатика, духовні блага тощо.
Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, Р. Арон та інші) на основі використання критерію "ступеня індустріального розвитку суспільства" виділяє три стадії індустріальної цивілізації:
— індустріальне суспільство;
— постіндустріальне суспільство;
— неоіндустріальне (інформаційне) суспільство.
Визначаючи переваги цивілізаційного підходу, слід, проте, зазначити, що надмірне акцентування ним уваги на формуванні "єдиної світової цивілізації" є потенційно небезпечним у плані розмивання та ігнорування специфічності економічного розвитку різних країн і народів, втрати ними своєї самобутності й унікальності.