Міжнародні об'єднання країн Азії та Африки

Молоді незалежні держави з самого початку ставили пи­тання про справедливу систему міжнародного економічного обміну. Почали утворюватися спілки країн, що займаються видобутком сировини, щоб спільно протистояти країнам-покупцям. Так виникло об'єднання країн, що видобувають та експортують нафту (ОПЕК).

У міру того, як зростала кількість незалежних держав, зро­стала їхня вага в Організації Об'єднаних Націй. Раніше в ООН кількісно переважали західні країни, особливо завдяки голосам латиноамериканських країн, які слухняно виконували їхню волю. З появою представників афро-азіатських держав ситу­ація змінилася. У 1952 р. в ООН утворилася афро-азіатська група. Згодом до неї увійшли майже всі афро-азіатські держави. Група виступає на захист економічних і політичних інтересів своїх членів.

Поява афро-азіатської групи вплинула на політику латино­американських країн, які почали звільнятися від тиску СІЛА і об'єднуватися з іншими країнами, що розвиваються. Так поступово утворилася так звана «група 77», до якої згодом фактично увійшли понад 120 держав. Тим самим країни, що розвиваються, утворили спільний фронт на захист своїх інтересів. Це дає їм можливість протистояти економічному і політичному тиску з боку могутніх держав світу.

Починаючи з 60-х років прагнуть до об'єднання своїх сил африканські країни. У 1963 р. в Аддис-Абебі (Ефіопія) була створена Організація африканської єдності, яка поставила своєю метою зміцнення єдності і солідарності африканських держав, координацію і зміцнення співробітництва між ними, захист їхнього суверенітету, територіальної цілісності і неза­лежності, знищення всіх видів колоніалізму на континенті. Організація дотримується принципу неприпустимості насиль­ницької зміни державних кордонів. Великі зусилля спрямо­вуються на досягнення угод по роззброєнню.

У 1969 р. у Джидді (Саудівська Аравія) утворилася Організація «Ісламська конференція». Вона спрямовує сили на зміцнення ісламської солідарності, у т. ч. з народом Палестини, збереження гідності, незалежності і прав мусульманських на­родів. Особлива увага приділяється мусульманській проблемі, подоланню наслідків апартеїду на півдні Африки, створенню на території Азії та Африки без'ядерних зон.

На початку 1958 р. у столиці Єгипту Каїрі була утворена Організація солідарності народів Азії та Африки. Вона висту­пає під гаслами «боротьби з імперіалізмом» та «єдності з усіма силами світу». Свою мету ОСНАА бачить у боротьбі з наслідками колоніалізму, за радикальні соціально-економічні пере­творення на обох континентах, за подолання відсталості африканських та азіатських народів.

3 1967 до 1977 р. функціонувало Східно африканське співтовариство у складі Кенії, Танзанії та Уганди. З 1966 р. діє Митний та економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК). У 1975 р. утворилося Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС). Координують свої економічні та торгові дії держави Східної та Південної Африки.

1991 р. ОАЄ оголосила про утворення Африканського економічного співтовариства (АЕС). Передбачено, що спів­товариство добиватиметься інтеграції, процес якої розтягнеть­ся на 34 роки і проходитиме в шість етапів. На завершальному етапі мають бути засновані валютний союз, центральний банк, єдина грошова система і спільний панафриканський парламент. У 2002 р. у південноафриканському місті Дурбані африканські країни прийняли рішення про створення Африканського союзу на зразок ЄС.

Головною перешкодою для створення АС є вкрай низький рівень розвитку більшості африканських країн, а також орієнтація майже кожної з них у своїй економічній діяльності на колишні метрополії.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ