1.4. Польща па сучасному етапі.

У листопаді 1995 р. відбулися президентські вибори. У другом турі перемогу здобув представник лівих сил Александр Кваснєвськи (51,7 %). Зміна президентів у країні супроводжувалася серією гострих політичних скандалів та загостренням політичної боротьб Однією з жертв цієї боротьби став прем'єр 10. Олекса, якого звинувачували в шпигунській діяльності на користь КДБ СРСР, а згодом ФСБ Росії. Він був змушений піти у відставку. Новим голово уряду став соціал-демократ В. Чимошевич. Перебування при владі Л. Валенси і його прихильників, а також серія скандалів, пов'язаних з колишніми інформаторами КДБ та польських спецорганів докорінно змінила польську політичну еліту, яка позбулася тягар минулого і втратила з ним безпосередній зв'язок. Польські ліві н ставили під сумнів європейську ідею розвитку, принципи демократ¹ і непорушності приватної власності.

Новий уряд В. Чимошевича продовжив попередній реформаторський курс, проте роблячи акцент на соціальних реформах. У 1996—1997 рр. політичне життя країни розгорталось навколо двох ключових питань: прийняття нової конституції і лібералізація законів щодо абортів (ка­толицька церква, яка має непохитний авторитет у країні, виступала категорично проти). Нова Конституція, яка набрала чинності 1 вересня 1997 р., дещо обмежила повноваження президента. Економічна сис­тема Польщі характеризується як соціально-ринкова, заснована на свободі підприємництва, приватній власності й солідарності, діалозі і і співробітництві соціальних партнерів.

Гострота політичної боротьби позначилася на виборах 21 вересня 1997 р., де перемогу здобув блок «Акція виборча "Солідарність"» (АВС). Новий уряд країни очолив автор економічної програми «Солідарності» професор хімії Є. Бузек, міністром фінансів знову став Л. Бальцерович. Новий уряд головним своїм завданням вважав підготовку країни до вступу в ЄС та НАТО. Із цією метою передбачалося завершити процес приватизації, демонополізації, проведення освітньої та адміністра­тивної реформ; завершення воєнної реформи. На цьому шляху уряд досяг значних успіхів. Економічні показники в країні продовжували вростати. У 1999 р. країна стала членом НАТО. Незважаючи на пози­тивні зміни, уряд не мав особливої підтримки. Досягнуті успіхи при­писувались А. Квасневському, який здобув переконливу перемогу на президентських виборах 2000 р. У 2004 р. Польща стала членом ЄС.

5. Польща в системі міжнародних відносин кінця XX — по­чатку XXI ст. Українсько-польські відносини.

Виступи учнів з повідомленнями за темою «Розвиток українсько-польських відносин після 1991 р.».

Заключне слово вчителя.

Головний вектор зовнішньої політики Польщі після повалення комуністичного режиму був спрямований на Захід: встановлення союзницьких відносин зі СІЛА, інтеграція до євроатлантичних струк­тур. На цьому шляху Польща досягла вагомих результатів: у 1999 р. країна стала членом НАТО, а в 2004 р. — членом ЄС. Прагнучи відігравати більш вагому роль у світовій політиці, Польща взяла участь у війні проти Іраку.

Польща стала першою країною світу, яка 2 грудня 1991 р. визнала незалежність України. Між Польщею та Україною склалися відносини, які характеризуються як стратегічні. Польща активно представляє відносини України в європейських структурах, є прихильником якнайшвидшої інтеграції України до НАТО та ЄС. Крім політичних відносин, між Україною та Польщею активно розвива­ються і економічне співробітництво.

На чергових виборах 2005 р. новим президентом Польщі став представник правих сил Л. Качинський.

Сьогодні найважливішим питанням українсько-польських відноси є досягнення історичного примирення між двома народами. Для цього потрібно розв'язати низку питань щодо відносин між двома народами, взаємно покаятися за ті кривди, що мали місце в минулому.

Таким чином, після Другої світової війни Польща зазнала значних територіальних змін, головним наслідком яких стало перетворення країни ' мононаціональну державу. Опинившись у радянський зоні вплив Польща пішла своїм шляхом розвитку, на відміну від інших краї Східної Європи. У країні встановився комуністичний режим. Проте він не відзначався стабільністю: у 1956, 1970, 1980—1981 рр. в країні виникали кризи. Зрештою наприкінці 1980-х рр. сформувалися сили, які взяли курс на побудову демократичного суспільства, ринкової економіки та інтеграції в європейські структури. У результат реформ 1990-х рр. Польща досягла поставленої мети.

2. Чехословаччина. Чеська та Словацька республіки. Угорщина.