2.1. Установлення комуністичного режиму в Чехословаччині.

Відповідно до положень Мюнхенської угоди 1938 р. Чехословаччина стала однією з перших жертв фашистської агресії. Чехія і Моравія перетворилися на протекторат Німеччини, Словаччина була проголошена незалежною і стала союзницею Німеччини. Територія Карпатської України була окупована Угорщиною. Початок Другої світової війни дав поштовх до розгортання масового антифашистського руху, у якому брали участь майже всі політичні сили країн У вересні 1941 р. ними був створений Центральний революційний національний комітет. Емігрантський уряд на чолі з Е. Бенешом знаходився у Лондоні. В Англії і СРСР були сформовані чехословацькі військові частини, які брали участь у бойових діях в Африці, Західній Європі та на Східному фронті (із 1943 р.).

Наближення фронту до кордонів Чехословаччини привело активізації антифашистських сил у середині країни. 29 серп 1944 р. у Словаччині почалось національне повстання, яке очолювала Словацька національна рада, створена в 1943 р. Керівний центр п; стани я знаходився у місті Банська-Бистриця. На початку повстання повсталим вдалося встановити контроль над усією Словаччино

Німеччина вдалась до рішучих дій для придушення повстання. 1-й Чехословацький корпус (командував Людвіг Свобода) і радянські війська не зуміли подолати натиск німецьких військ на Дукленському перевалі в Карпатах і з'єднатися з повсталими. Це дало змогу німецьким військам у жовтні 1944 р. придушити повстання.

Вступ радянських військ на територію Чехословацької Республіки (ЧСР) привів до утворення у січні 1945 р. Чеської національної рад а у квітні сформувався уряд Національного фронту чехів і словаків, який очолив соціаліст 3. Ферлінгер. До нього увійшло сім комуністів, три соціал-демократи і по три представники від національно-соціалістичної, народної і демократичної партій.

Антифашистська боротьба в країні завершилась Празьким повстанням. Першим післявоєнним президентом країни став Е. Бене Створений ним уряд був коаліційним. Влада на місцях перейшла до рук національних комітетів. Уряд Національного фронту провів низку реформ загальнодемократичного характеру. Була конфіскована власність німців, а їх самих, а також тих, хто співробітничав з фашистами, за рішенням союзних держав було переселено Німеччини. У Словаччині було остаточно ліквідовано поміщиць землеволодіння.

Вирішення загальнонаціональних завдань привело до загострення боротьби в середині Національного фронту.

У травні 1946 р. відбулись вибори до Законодавчих Зборів, на яки Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ) набрала 38 % голосі» 2 червня 1946 р. був сформований коаліційний уряд, який очолив лідер КПЧ Климент Готвальд. В уряді комуністи очолили «силові» міністерства і запропонували програму широкої націоналізації.

Націоналізація привела до розколу в чехословацькому суспільстві, розгорілась гостра політична боротьба, яка посилилася дискусією навколо приєднання до плану Маршалла. У цей момент у події втру­тився Й. Сталін, який примусив ЧСР відмовитись від участі в плані Маршалла. Ці події стали одночасно і поразкою прозахідних сил, які уособлював у собі президент Е. Бенеш. Цим відразу скористалися Комуністи для приходу до влади. У лютому 1948 р. вони, спираю­чись на армію, основна частина якої була сформована в СРСР, і на Озброєну робітничу міліцію, організували «озброєну» маніфестацію з гаслами усунути міністрів-капіталістів з уряду. У результаті зброй­ного тиску 25 лютого 1948 р. з уряду були усунуті некомуністи, а 7 червня Е. Бенеш подав у відставку. 14 червня президентом ЧСР стан лідер КПЧ К. Готвальд. У цей же час відбулось об'єднання со­ціал-демократів і КПЧ. Таким чином, до влади в Чехословаччині прийшли комуністи.