Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lekts_31.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
160.26 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність:

5.03051001 Товарознавство та комерційна діяльність,

5.03050702 Комерційна діяльність,

5.03050801 Фінанси і кредит,

5.03050802 Оціночна діяльність,

5.05170101 Виробництво харчової продукції

Дисципліна: „Всесвітня історія”

Тема: Роки “Застою”.

Лекція №31/13 План.

1. Усунення від влади М. Хрущова. Л. Брежнєв.

2. “Косигінська” реформа та її результати.

3. Суспільно-політичне життя.

4. Зовнішня політика.

5. Дисидентський рух.

Основна література

Алексєєва Ю.М., Вертегел А.Г., Казаков О.О. Всесвітня історія.: Навч. посібник. К.: Каравела, 2007. С.189-190.

Віднянський С.В. Всесвітня історія. Новітня історія.: Навч. посібник. для 11кл.- К.: Дієз-продукт, 2005. С.108-114

Всесвітня історія: 1939-1998:Навч.посібник для 11кл.// Авт.-упоряд.: Я.М.Бердичівський, Т.В.Ладиченко, І.Я.Щупак.-К.: А.С.К., 2000. С.227-240

Кучер В.І., Майборода О.М. Всесвітня історія. Новітній період (від початку ІІ світової): Підручн. для 11кл. К.: Ґенеза, 2005. С. 166-179

Ладиченко Т. Всесвітня історія. К. 2003, С.152-159.

Додаткова література

1. Верт Н. История советского государства 1900—1991.— М., 1991.

2. Девіс Н. Європа. Історія.— К., 2000.

3. История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории Советского государства / Сост. В. А. Козлов.— М., 1991.

4. История России. XX век / Под. ред. В. П. Дмитренко.— М.: АСТ, 1998.

5. Энциклопедия для детей. История России XX ст.— Т. 3.— М.: Аванта+, 1996.

6. Хоскинг Д. История Советского Союза 1917—1991.— М., 1994.

Основні поняття і терміни:

«застій», «Волюнтаризм», «суб'єктивізм», Косигінська реформа, «розвинутий соціа­лізм», неосталінізм, ВПК, БАМ, Продовольча про­грама, дисидентський рух

Основні дати:

1964—1985 рр. —період «застою”, 14 жовтня 1964 р. - відставка М. Хрущова, обрання першим сек­ретарем ЦК КПРС Л. Брежнєва; 21 серпня 1968 р. - введення до Чехословаччини військ п'яти країн Варшавського договору; жовтень 1970 р. - присудження О. Солженіцину Нобелівської премії; квітень 1974 р. - початок будівництва БАМу; 30 липня - 1 серпня 1975 р. - за­гальноєвропейська нарада з безпеки та співробітництва у Європі (Гельсінкі); грудень 1975 р. - присудження Нобелівської премії А. Сахарову; 7 жовтня 1977 р. - прийняття нової Конституції СРСР, обрання Л. Бреж­нєва Головою Президії Верховної Ради СРСР; червень 1979 р. - укла­дення між СРСР і США Договору про обмеження стратегічних насту­пальних озброєнь (ОСО-2); 27 груд­ня 1979 р. - введення радянських військ до Афганістану; 10 листопада 1982 р. - смерть Л. Брежнєва, обрання генсеком ЦК КПРС

Ю. Андропова

Особистість: М. Хрущов, Л. Брежнєв, О. Косигін, А. Сахаров, О. Солженіцин, Ю. Андропов

1. Усунення від влади М. Хрущова. Л. Брежнєв.

Ключовим епізодом усунення М. Хрущова від влади стало засідан­ня Президії ЦК КПРС 13—14 жовтня 1964 р.

Мовою документа

(офіційної стенограми не велося)

Т о в. Ш е л е с т. У 1957 р. ставилося завдання догнати і перегнати Америку, а отримали провал, що діяльність нашу дискредитує, гово­рили про житло — не виконали.

Тов. Воронов. У результат! неправильного і непартійного ставлення тов. Хрущова створилося нестерпне становище, виник новий культ особи Хрущова. По суті колективного керівництва немає. Не терпить ніяких зауважень.

Тов. Козлов. Остання нарада: тов. Хрущов наговорив багато єрунди. Мені говорив — ви найнебезпечніша людина. Припинити практику зосередження влади в одних руках. Відпустити на пенсію — я б проголосував.

Т о в. Ш е л е и і н. У вас зосереджена влада, ви нею стали зловживати — боялися. Нестерпне становище. Культ особи повністю склався. Довіра до вас падала, падала. Характеристика, що дана Леніним. Сталіну, повністю стосуються вас. Оточили себе сумнівними особами. Темп за 10 років упав. Національний дохід — з 11 до 4 % упав. 3 імперіалістами ми повинні бути насторожі. Відступаємо від головної лінії. Кубинська криза — авантюра, жонглювання долею народу. Ви сказали: «Жовтневу революцію здійснили баби».

Тов. Кириленко. Мова йде про серйозні помилки — грубо став порушуватися ленінський стиль у керівництві. Немає виправдання зосередженню влади в одних руках, підлабузництво любите. А людей чесних відштовхуєте. Чому ви такі стали?

Тов. Мазуров. Стиль роботи — записки, нездорові змагання — до­гнати Америку. Безперервні реорганізації. Критики в ЦК немає.

Тов. Єфремов. Ви були іншою людиною. Ви грубіяните кадрам. Гра у вождізм. Насміхання і сарказм. Настирливо вип‘ячується документація з вашим ім'ям.

Тов. Суслов. Все позитивне приписується Хрущову, недоліки — обкомам. Заохочуєте підлабузників. Сімейні виїзди. Поїздки Аджубея некорисні. Шумиха в пресі. Самореклама. У розмові з японськими соціалістами наговорили багато зайвого.

Тов. Гришин. Газети заповнені вашими виступами, фотографіями. Урядові органи паралізовані. Ні відповідей, ні привітань у питаннях матеріального становища (у семирічці).

Тов. Полянський. Іншим Хрущов став. У першу п'ятирічку поводився добре. Останнім часом захотів піднятися над партією, став грубим, Сталіна хаїть до непристойності. Незадовільні справи на селі. Старіє село. Лисенко-Аракчеєв у науці. Ви десять академіків Тимірязєвки не приймаєте два роки, а капіталістів з ходу приймаєте. Важка ви людина. Тепер ви інший. Захворіли манією величі. Піти вам з усіх посад у відставку.

Т о в. Ш е л е п і н. Мікоян веде себе неправильно, послухайте його.

Т о в. М і к о я н. Ні — помсті! Йде на сміливе висування людей. Неправильне відкинути, Хрущова розгрузити, повинен залишатися.

Тов. Рашидов. У вашому характері протиріччя. Товаришів ображаєте.

Т о в. К о с и г і н. Стиль тов. Хрущова не ленінській. Все сам, все сам. Листи підлабузницькі розсилаєте, а критичні — ні. Інтригували — ви не радієте зростанню людей. Доповідь Суслова спочатку хвалили, потім — хаяли. Вас звільнити з усіх посад.

Тов. Підгорний. Згоден з виступами всіх, крім тов. Мікояна. Ми всі з повагою ставилися до тов. Хрущова. Тепер він інший. Ви винні. Становище — з тов. Хрущовим неможливо говорити. Краще, щоб сам попросив звільнити.

Тов. Брежнєв. Згоден з усіма. 3 вами я пройшов з 1938р. У 1957 р. боровся за вас. Не можу вступати в змову зі своєю совістю. Звільнити Аджубея від обов'язків редактора «Известий». Звільнити тов. Харламова з посади голови комітету по радіо і телебаченню. Звільнити тов. Хрущова з посад, що обіймає.

Тов. Хрущов. 3 вами боротися не можу. Вашу чесність ціную. По-різному ставився, прошу вибачити за грубість тов. Полянського і тов. Воронова. Головна помилка — слабкість проявив, а потім не дав відсічі. Грубість щодо Сахарова визнаю. Келдиша теж. Зерном і кукурудзою — доведеться вам займатися. Зміцнюйте соціалістичний табір, все потрібно робити, щоб не було тріщин. Не прошу милості — питання вирішено. Я сказав Мікояну — боротися не буду. Навіщо шукати фарби і мазати все. Радуюся, нарешті, партія виросла і може контролювати будь-яку людину. Зібралися — і мажете говном. А я не можу заперечити. Висловлюю прохання про звільнення. Якщо потрібно — як потрібно діяти, я так і вчиню. Де жити?

Саме дане засідання і стала початком краху епохи „відлиги”

Наступний період 1964—1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі отримав образну назву «застій». Ця назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися в другій половині 1960-х —першій половині 1980-х рр., але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. «За­стій» не передбачав припинення розвитку країни. Здійснювалися реформи (друга половина 1960-х рр.), виконувалися п’ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Ті часи характеризуються досягненням відносної соціальної та матеріальної стабільності, досить пристойним порівняно з попередніми періодами рівнем життя основної маси населення.

Економічний розвал

Найпомітнішою ознакою застійного періоду було технологічне відставання Радянського Союзу. Працюючи без матеріальних стимулів, учені, інженери, конструктори не завжди турбувалися про розроблення техніки і технології, які б випереджали світовий рівень. До того ж найталановитіші з них працювали над розробленням сучасної зброї. Навіть та передова техніка, що створювалася, здебільшого залишалася в кресленнях або у дослідних зразках. Керівники підприємств усіляко уникали запровадження науково-технічних досягнень, оскільки їхня праця оцінювалася не за конкурентоспроможністю продукції, а за виконанням плану. Кожного року плани встановлювалися «від досягнутого» - тобто вони мали перевищувати попередні показники.

Збільшувати щороку плани можна було єдиним шляхом - змушувати робітників інтенсивніше працювати. Однак фізичні можливості людей обмежені, тому наставав час, коли вони вже не могли виконувати завдання, спущені зверху. Тоді плани почали «коригувати», тобто зменшувати у процесі роботи, щоб кінцевий результат вважати перевиконанням планових завдань. Такі прийоми розбещували керівників підприємств і робітників, збільшували розрив у рівнях ефективності виробництва між СРСР та передовими країнами.

Економіка СРСР трималася переважно завдяки розпрода­жу природних ресурсів, насамперед нафти і газу, величезні поклади яких було відкрито в Сибіру (у Тюменській області), у Туркменистані. Країна жила тим, що грабувала майбутні покоління. Під споруджування гігантських газо- і нафтопроводів, спрямованих у європейські країни, відводилося багато родючих земель, особливо в Україні. Держава отримала сотні мільярдів нафтодоларів. Проте користі ці гроші не принесли. На них щорічно закуповувалося по декілька мільйонів тонн фуражного зерна для відгодівлі худоби і птиці, чим і поліпшувалося продуктове забезпечення великих міст. Та сільське господарство в цілому залишалося відсталим, і тому населення на периферії постійно відчувало нестачу продовольства.

Спроби використати нафтодолари для модернізації виробництва виявилися безуспішними. За існуючої системи будівельникам було невигідно швидко завершувати об'єкти. У країні налічувалося чимало недобудованих корпусів майбутніх заводів і фабрик. Придбане для них імпортне обладнаний нерідко залишалося без нагляду, псувалося і розкрадалося.

Щоб підтримати в населення віру в соціалізм, керівництво СРСР витрачало величезні кошти на придбання імпортним товарів. Одночасно виготовленню товарів масового вжитку в самій країні уваги не приділялося. Більша частина промислової продукції (75,3 %) припадала на засоби виробництва (верстати, механізми і т. п.), до того ж застарілі. Це були товари групи «Л». Товари масового вжитку (група «Б») становили лише 24,7 %, тобто «залізо виготовляло залізо».

Радянське господарство було, крім того, небезпечне для навколишнього середовища. Відходи застарілих технологій отруювали природу. У морях, озерах та річках зменшилися запаси риби. Різні необдумані проекти призвели до екологічних катастроф. Сподіваючись забезпечити бавовняні плантації Середньої Азії водою, річища річок, що впадали в Аральське море, були змінені. Унаслідок воно обміліло, а населення, яке споконвічно займалося рибальством, залишилося без води і засобів до існування. До того ж надмірне зрошення спричинило підйом солоних ґрунтових вод, і ґрунти почали засолонюватися. Навіть висувався план повернути з півночі на південь, до Каспійського моря, води великих сибірських річок, але його вчасно припинили.

Великої шкоди завдало будівництво гігантських гідроелектростанцій. Віддача від них була невеликою, але їх створення Призвело до затоплювання значних площ найродючіших ґрунтів, заливних луків. Споруджені атомні електростанції не відповідали вимогам безпеки. Реактор однієї з них, на Чорнобильській АЕС в Україні, у 1986 р. вибухнув. Це була катастрофа всесвітнього масштабу.

Здійснювалися економічні необґрунтовані проекти. Таким було спорудження Байкало-Амурської магістралі, що розпочалося на початку 70-х років. Будівництво її першої черги тривало 1И років і коштувало 9 млрд. крб. Однак з'ясувалося, що вантажів для того, щоб магістраль працювала на повну потужність, не було, і вона стала фактично бездіючою.

У Радянському Союзі існували деякі галузі та підприємства, продукція яких відповідала світовому рівню - космічна та військова промисловість. Проте в цілому радянська економіка безнадійно відстала від світових досягнень.

Отже, з вище викладеного можна зробити висновок, що суть «застою» полягає насамперед у кризах, які відчуває на собі держава

Економічна

Це проявилося у :

  • Дефіцит товарів.

  • Відмова від нових технологій або повільне їх запровадження

  • Невисока якість більшості товарів.

  • Продовольча криза.

  • Хронічна криза сільського господарства.

  • Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати).

  • Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки.

  • Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції.

  • Поява тіньової економіки («цеховики»)

Політична

  • Воєнні авантюри і нездатність з них вийти (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо).

  • Нездатність вищого керівництва реагувати. на нові тенденції

  • світового розвитку. «Старіння» керівництва.

  • Недієздатність законодавчих органів.

  • Втрата динамічності у розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для інших країн.

  • Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв'язків, особистої відданості.

  • Посилення репресій проти інакомислячих

Ідеологічна

  • Розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму).

  • Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя. Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови кому­нізму.

  • Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві. Посилення ідеологічного тиску на суспільство

Екологічна

  • Бездумна експлуатація природних ресурсів.

  • Відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей

  • Руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери тощо).

  • Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання дитячих захворювань і народження хворих дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо)

Моральна

  • Виникнення явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки і реальними устремліннями та установками; безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на іншого).

  • Зростання престижності професій, посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи.

  • Зростання кількості побутових злочинів.

  • Прагнення досягти мету незаконним шляхом.

  • Зростання числа економічних (господарських) злочинів.

  • Наростання споживацьких настроїв.

  • Поширення пияцтва і алкоголізму

Хронологічно варто розглядати період застою за такими етапами

I етап. 1965—1970рр., який характеризується:

спробою проведення економічних реформ, які малим б упорядкувати економіку СРСР після «реформаторської гарячки» хрущовського періоду (реформи Косигіна)