Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кн_теор.комун.-Почепцов.doc
Скачиваний:
119
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.53 Mб
Скачать

8.6. Пропагандистські дії в XX сторіччі

Перша світова війна стала й першим полігоном з випробування ідей впливу на масову свідомість. Наприклад, протягом 1918р. кожен день здіймалося 2000 пропагандистських повітряних куль, де кожна несла 1000 листівок. У жовтні цього року більш як 5 млн. листівок було скинуто на територію Германії. Тобто перед нами з'являються справжні технології для впливу на масову свідомість. І цікаво, що листівки все ще зберегли своє значення й до сьогоднішнього дня, використовуючись в усіх військових конфліктах (наприклад, війна у В'єтнамі, Перській затоці, Чеченська війна). Тільки під час другої світової війни запропонували відповідну бомбу Монро, яка відкривалася на необхідній висоті і викидала всі листівки.

с.177

Велика Британія створила спеціальне бюро пропаганди під керівництвом Чарльза Мастермана, яке працювало з 1914 по 1917 р. Це бюро було настільки таємним, що про його роботу не знали навіть члени парламенту. Одним з таких потаємних завдань цього бюро була робота із залучення до війни військових з'єднань США. Саме тоді було вирішено, що найкращими пропагандистами будуть самі американці. Діяти почали на тих, хто сам має впливові позиції в уряді, бізнесі, мас-медіа. Британія також контролювала кабельний зв'язок між Європою та Північною Америкою. Це одночасно дозволяло їй бути єдиним джерелом новин про війну, що створювало деяке тертя між США і Великою Британією. Саме завдяки роботі британських пропагандистів Гітлер, наприклад, вважав, що війну було програною Германією саме в цій сфері.

Британія започаткувала також цікавий варіант роботи з населенням нейтральних країн. Від своїх громадян вони взяли адреси людей, з якими ті приватне листувалися. І за цими адресами почали розсилати свої пропагандистські матеріали. Таким чином з 1914 по 1918 р. вони розіслали 250 тис. різних памфлетів і буклетів. Тобто тут відбулося використання вже існуючих соціальних зв'язків, що відразу підсилило цю комунікацію.

США 1917р. створили відповідний Комітет публічної інформації під керівництвом Кріля. Оскільки на той час ще не було такого впливового засобу масової комунікації, як радіо, комітет Кріля породжував листівки, плакати, фільми і публічні виступи, які Джордж Кріль називав "паперовими кулями". Завданнями цієї роботи були: а) мобілізація своїх громадян і спрямування їхньої ненависті на бік ворога; б) переконання свого населення в необхідності участі США у складі союзних військ; в) розвиток дружніх стосунків з нейтральними країнами, щоб отримати їхню підтримку; г) розвиток дружби між країнами, що воюють на одній стороні. Основною цільовою аудиторією була внутрішня.

Комітет Джорджа Кріля винайшов форму інформування свого населення, яка дозволяла виконувати функції масової комунікації без відповідних засобів, які ми маємо на сьогодні. Були створені групи так званих "чотирихвилинників". Це були доповідачі по всій країні, що отримували телеграми з текстом виступу, розрахованим якраз на чотири хвилини. Вони виступали в шпиталях, церквах, школах, тобто в місцях

178

масового скупчення людей з новинами з фронтів. Такі розповіді було виголошено для 400 мли слухачів. В іншому джерелі говориться, на комітет Кріля працювало 75 тис. виступаючих, що виголосили 755 тис. промов.

До роботи з населенням були залучені американські рекламні компанії, яки бомбардували населення виставками, плакатами, фотографіями. До 1914р. рекламна індустрія США вже стала потужно на ноги. До речі, книжка, яку Дж. Кріль випустив після війни, називалася "Як ми рекламували Америку" (1920). Комітет випустив 75 млн. копій тридцяти різноманітних буклетів. В той же час американська кіноіндустрія за рахунок припинення роботи в Європі стала найпершою в світі. 1 такі відомі постаті, як Чарлі Чаплін, Мері Пікфорд, Дуглас Фербенкс знімалися в пропагандистських фільмах того часу. Наприклад, в одному з художніх фільмів М. Пікфорд подорожувала до Франції, де на власні очі бачила звірства німецьких солдат. Тобто використовувався найбільш впливовий емоційний варіант впливу.

Проти Німеччини був використаний факт затоплення 1915 р. її підводним човном корабля "Луїзітанія". При цьому загинуло 12 тис. чоловік, з яких 114 американців. Німеччина отримала відповідний негативний імідж. Але вже в наш час в середині 80-х pp. було встановлено, що пасажирський корабель був використаний для перевезення військової зброї. Тому підозри німецької сторони мали відповідні підстави. Але тоді це замовчувалося союзниками. І цей інцидент підштовхнув США до війни. Пропаганда також максимально використовувала інші ситуації, наприклад, страту британської медсестри Едіт Кавел 9 жовтня 1915р., яка допомагала британським і французьким солдатам переходити в нейтральну Голландію з Бельгії. Всі газети надрукували розповідь про мужність цієї п'ятдесятирічної медсестри.

Подібні форми пропаганди про звірства супротивника майже автоматично з'являються в історії війн. У цій також. Німецький кайзер подавався як "диявол у шоломі". Використання подібних розповідей про німецькі звірства є типовим прикладом пропагандистської роботи під час війни. Вони використовувалися і в другій світовій війні, і у війні в Перській затоці. Пропаганда супротивника максимальним чином "розкручує" такі ситуації. 1 довіра до них є досить великою. Мабуть, це

179

можна пояснити, що в кризовій ситуації, а війна завжди є такою, люди починають реагувати на більш прості варіанти подразників.

Вважається що Німеччина припустилася таких помилок у своїй пропагандистській роботі: а) весь світ побачив звірства німецьких військ, б) німці відповідали на коментарі Бі-Бі-Сі, чого не можна робити, оскільки це лише привертає увагу до ворожої пропаганди. Це не стільки помилки, а скоріше можливість для супротивної сторони максимально використати можливості, які їй надаються. Хоча німці випустили через рік після загибелі корабля "Луізітанія" медаль на честь цієї події, що було відразу залучено до пропаганди.

Під час другої світової війни вперше були застосовані методи глибинного інтерв'ю для того, щоб побудувати умовну картину світу німецького солдата. Це робив Генрі Дікс, якого називають провідним аналітиком з психологічних операцій тих часів. Серед іншого, працюючи з військовополоненими, він встановив такі п'ять категорій серед німців:

Справжні нацисти 10%

Майже нацисти 25%

Неполітичні німці 40%

Пасивні антинацисти 15%

Активні анти нацисти 10%

Для другої світової війни характерною є велика цензура, що заважала роботі мас-медіа. Якщо, наприклад, оператори спокійно працювали в першу світову війну, то на початку другої це було вже важко. Наводять навіть такий факт, коли журналіст попросив текст листівки, яку мільйонним тиражем вже було розповсюджено Німеччиною, британський чиновник відмовив йому зі словами: "Ми не розкриваємо інформацію, яка може бути цікавою для супротивника".

Відповідне управління було створено в середині 1940 p., що відразу спростило ситуацію. Як і в першу світову війну контроль був закладений на рівні джерела інформації. Цензура працювала до того, як тексти потрапляли в газети. Було лише чотири випадки за всю війну, коли газети потрапляли в ситуацію поза законом.

180

Досить широко у Великій Британії застосовувалася візуальна комунікація. Плакати були випущені на всі теми, які відомі й нам, включаючи варіант радянського плакату "Балакучий - знахідка для шпигуна". Плакати працювали проти чуток, закликали до економного життя, запрошували жінок до роботи на фабриках.

Змінилася кінопродукція. Оскільки необхідно було отримати підтримку населення, на екрани вперше були допущені як герої прості люди. Це навіть дозволило запустити у виробництво старі довоєнні сценарії. Контроль за процесом кіноіндустрії був спрощений тому, що целулоїд, з якого робиться плівка, був записаний до переліку військових матеріалів. Звідси випливало те, що жоден фільм не міг бути випущений, якщо на нього не дали б добро військові.

З вересня 1941 р. у Великій Британії запрацював відповідний підрозділ, що займався політичною війною. Досить потужно використовувалося радіо, створювалися відповідні радіостанції, що породжували інформацію від поневолених Гітлером країн, наприклад, Нідерландів. Такі радіостанції створювали в населення цих країн відчуття опору, що ведеться всередині країни. 1942 р. Бі-Бі-Сі провадила роботу 23 мовами.

У США в червні 1942 р. також був створений підрозділ військової інформації. Для Голівуду був заданий список важливих з позиції військових тем. До них входило наступні п'ять пріоритетів: 1) роз'яснювати, чому Америка воює, 2) відображати Об'єднані Нації та їхні народи, 3) допомагати в роботі і у випуску продукції, 4) піднімати бойовий дух на домашньому фронті, 5) відображати героїку військових. Міністерство оборони США виділяло щорічно 50 млн. дол. на створення кінофільмів. Це було необхідно ще й для того, щоб навчити велику кількість резервістів військовій справі. Сім американських фільмів "Чому ми воюємо" були обов'язковими для призовників, а перший з них "Прелюдія війни" подивився і широкий цивільний загал 1943 р. З 1942 р. У Лондоні до Бі-Бі-Сі приєдналося американське радіо. 1943 р. "Голос Америки" вів передачі 46 мовами 50 годин в день, маючи 36 радіопередавальних станцій.

У військах у Північній Африці під керівництвом генерала Ейзенхауера був запроваджений підрозділ психологічної війни, який мав справу з листівками та іншими видами пропагандистської комунікації. Потім він

181

був підкріплений британськими цивільними і став підрозділом союзних сил. Додатково у Лондоні був заснований комітет, який мав погоджувати дії військової і цивільної пропаганди.

Радянський Союз для підтримки патріотизму відродив історичні фігури минулого, повернув старий варіант військової форми, новин статус отримала церква, яка теж може розглядатися як варіант каналу масового впливу. Вже через два тижні після початку військових дій пішла військова кінохроніка. Особливий статус мало художнє кіно. До старих фільмів додавали нові кінцівки, де герої, наприклад, Чапаєв, закликали до боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. Тобто ті труднощі, які мали люди, можна було перенести лише за інтенсивної ідеологічної підтримки з боку різних видів пропаганди. Радянський Союз активно використовував всі види візуальної комунікації (поштові марки, листівки, плакати, монети), що завжди є досить ефективним знаряддям впливу.

Гітлер надавав особливого значення пропаганді, вважаючи, що причиною поразки Германії в першій світовій війні була саме вона. Тому друга світова війна подекуди розглядається як така, де Гітлер отримав перемогу саме на пропагандистському фронті. Пропагандою в Германії керували професійно. Геббельс очолював відповідне Міністерство пропаганди і освіти з 1933 р. Гітлер першим застосував літак в своїй перевиборній боротьбі, і населення дивувалося, як фюрер одночасно може виступати на мітингах у двох різних німецьких містах. Особливе значення мало кіно: до 1940 р. кількість кіноглядачів подвоїлася. На пропаганду працювало й радіо. Німці використовували свої радіостанції, щоб створювати враження, що це повстанські голоси з Великої Британії.

Наведемо ще деякі факти. Імідж Гітлера був створений Геббельсом так, щоб він відповідав вимогам усіх: для солдат - він був солдатом першої світової, для інтелігенції - художником і подібне. Проведення партійних з'їздів як античних тріумфів було після війни продовжено в західних демократіях. Відомий фільм Лені Ріфенсталь "Тріумф волі" розповідав про партійний з'їзд 1934 р. Після війни, коли її звинувачували у пропаганді, вона казала про цей фільм як про документальний.

182

Пропаганда забороняла використання слова "мир", щоб не вносити непотрібне в голови німців. Замість "після війни" чи "після укладання миру" рекомендувалося вживання лише словосполучення "після перемоги". До жовтня 1944 р. не використовувалася модель "звірств" радянських військ, щоб не лякати родичів тих, хто воював на східному фронті. Хоча модель представляти радянського солдата як "худобу" на загальному рівні була присутня. Пропаганда діяла досить оперативно. Так, наприклад, відразу виникла заборона згадувати в пресі про те, що члени британської королівської сім'ї відвідали місце німецького бомбардування у Великій Британії, коли було виявлено, що це породжує симпатії до них.

До речі весь час йшов досить серйозний моніторинг громадської думки, навіть збиралися чутки. На чутки відповідали чутками. Якщо населення казало, що більшовики не такі страшні, то відразу з'являлися контр-чутки, яки розповідали про звірства більшовиків. Чутки збиралися на регіональному рівні і передавалися вище, де систематизувалися.

Геббельс вважав, що роль пропаганди полягає у тому, щоб вербально виразити те, що аудиторія носить у своїх серцях. Німецька пропаганда діяла досить системно. Наприклад, вирішувався тематично "лозунг тижня", який починала потім "відробляти" вся пропагандистська система. До речі, сьогодні Служба комунікації Білого дому використовує концепт "ідея дня", під якою розуміються теми "порядку денного" ЗМІ, що їх адміністрація намагається максимальним чином увести у масову свідомість.

Загалом, ми можемо підкреслити такі характерні риси німецької пропаганди, як системність і динамічність реагування, що й робило її досить чутливою силою. До того ж, ця пропаганда працювала в закритому суспільстві, куди важко було пройти альтернативним комунікативним потокам.

"Холодна війна". Найголовнішим результатом "холодної війни" Захід вважав те, що кожна дія Москви оцінювалася лише за інтерпретацією Вашингтона. Тобто будь-які дії мають сенс лише тоді, коли їм надають зміст, і це робить саме інтерпретація.

183

Холодна війна", як було вирішено з боку Заходу, мала вестися не в площині ідеологічній, а в площині речей, тобто не повідомлення ставало головною зброєю, а контекст, який у майбутньому допомагав породжувати позитивні сприйняття можливих повідомлень. Контексти передавався за допомогою фільмів, телебачення, взагалі культурного обміну. Як це не дивно, але навіть виставка абстрактного мистецтва, наприклад, фінансувалася з фондів ЦРУ, як це стверджується в книзі Т. Кларка.

Тобто ми можемо побудувати такий перелік площин, де велася справжня боротьба:

Таблиця 8 Перелік площин, де велася боротьба

Канал комунікації

Боротьба

Приклади

Ідеологічний

нецікава

візуальний

цікава

кіно і телебачення

речовий

цікава

речі

Серед найсильніших інформаційних операцій з боку СРСР вважається намагання пов’язати СНІД з розробками Пентагона, а з боку США підняття ситуації з "зоряними війнами", яка руйнувала економіку СРСР, не маючи під собою реальних підстав.

До своїх виграшів західні спеціалісти відносять також висвітлення ситуації із загибеллю корейського "Боїнга-470" 1983р. А. Снайдер, один з керівників ЮСІА, зазначає в своєму інтерв'ю в "Комсомольской правде" (1997, 26 лист.), що вони тоді підготували п'ятихвилинний фільм, який продемонструє, як Радянський Союз збиває літак. Це вдалося зробити, стерши зі стенограми переговорів непотрібні для пропагандистського повідомлення моменти. СРСР, як він вважає, зі свого боку витратив 100 млн. дол. на кампанію проти нейтронної бомби, включаючи мітинги, маніфестації, телепрограми, публікації в пресі. В результаті цього Картер і його західноєвропейські союзники відмовилися від подальших розробок у цій сфері.

184

Захід не виграв "холодної війни", вважає Ф. Тейлор, скоріше можна вважати, що Радянський Союз відмовився від її продовження1 . ("Холодна війна" займала величезний часовий проміжок в історії, "з'ївши" великі матеріальні та інтелектуальні ресурси двох сторін.

"Гласність і перебудова" будувалася за моделями ведення психологічних операцій. Якщо з боку Радянського Союзу промовляли "лідери виробництва", увага до яких вже зникла, з іншого погляду виступали "лідери споживання", які більш ефективно впливали на свою аудиторію. Велику роль зіграли засоби масової комунікації: гіперболізовано можна стверджувати, що перебудову було створено за допомогою телебачення. Творча інтелігенція виступили на боці одного погляду. Перебудова спиралася також на процеси національного відродження, які не знаходили адекватного вирішення в межах СРСР. В результаті було зроблено ще один крок у зближенні із західною моделлю демократії після "холодної війни" в досить інтенсивному режимі.

Г. Рогозін, якого колись стаття в "Московских новостях" йменувала "магом Кремля", взагалі вважає, що був відповідний психотронний вплив на населення, опосередковано це можна зрозуміти з того, що в той час всі райони колишнього СРСР масово бачили НЛО як ніколи до цього. "Як тільки людина бачить щось невідоме, незрозуміле, вона впадає в транс на півсвідоме, а потім з таким же станом реагує і на громадсько-політичні явища. А тоді йшла велика хвиля громадсько-політичних подій, вся країна, не відриваючись, слідкувала за засіданнями Верховної Ради. І от ступінь навіювання можна коригувати. І не можна виключати те, що ми маємо накладання сприйняття одного явища на інше" ("Московский комсомолец", 1998, 10-17 дек.). Бачили НЛО всі райони СРСР, крім Далекого Сходу. А потім і вони почали бачити. Г. Рогозін пов'язує це зі встановленням на території Японії відповідної апаратури для впливу на населення.

Війна в Перській затоці вимагала вирішення з боку США трьох проблем. По-перше, важливо було довести власному населенню необхідність військового втручання США за багато кілометрів від власного дому. По-друге, слід було створити достатню легітимність

185

цих дій в очах міжнародної громадськості. По-третє, необхідно було підірвати бойовий дух іракських військ, змусивши їх до здачі в полон. Як і під час першої світової війни Саддам Хуссейн моделювався як "диявол" - "арабомовний Гітлер". Оскільки і ті. й інші учасники конфлікту протистояли США як представники однієї арабської нації відносно до Кувейту і Саудівської Аравії, був використаний термін "країни потенційної демократії", хоча в них за ґратами знаходилося не менше журналістів, ніж у самому Іраці. Одночасно Дж. Буш проголосив декілька тисяч американців, що залишилися в Кувейті, "заручниками". Цікаво, що всі застосовані види опису даної ситуації - "арабомовний Гітлер", "країни потенційної демократії", "заручники" - вимагають використання зброї, роблять це використання цілком легітимним, що і поібно в такому випадку для виправдання своїх дій.

При цьому відбулося активне спирання на американську міфологію, що дозволяє перевести на свій бік масову свідомість. У ній записано, що США захищають демократію в усьому світі, тому участь американських збройних сил стає виправданою. Цей метод використовувався ще за часів першої світової війни, коли теж намагання втягнути США до військових дії аргументувалося тим, що США "захищають свободу для усіх людей". Як бачимо, військові дії весь час вимагають наполегливої підтримки з боку мас-медіа.

До обслуговування країн - учасниць конфлікту було залучено відомі фірми з паблік рілейшнз. У результаті був створений феномен, коли перед слуханням у конгресі свідчила дівчина, що розповідала про те, як іракські солдати виносили немовлят на бетон, у той же час ця дівчина нічого цього не могла побачити, бо була дочкою посла Кувейту в США і належала до королівської сім'ї. Але про це дізналися пізніше, тоді ж американська громадська думка відразу після цих слухань була на боці Кувейту.

Особливістю цієї війни були "журналістські пули", лише за допомогою яких можна було потрапити до театру військових дій.

186

При цьому журналістам заборонялося брати самостійно інтерв'ю, фотографувати поранених чи вбитих. В результаті цей суворий контроль, особливо над візуальною складовою, призвів до того, що світ не побачив ані вбитого американського солдата, ані розбитий американській танк. Навіть раптове закінчення війни деякі аналітики пов'язують з можливим показом по телебаченню "дороги смерті", де очікувалася демонстрація розгрому іракських військ з повітря.

Війна в Перській затоці продемонструвала досить серйозний вплив на війська супротивника: було розповсюджено 29 млн. листівок, транзистори з можливістю слухати лише одну хвилю. Листівки були розроблені за консультаціями з арабськими психологами у вигляді "запрошення". Вони були побудовані на тому, що арабське братерство виграє в результаті цього конфлікту. В результаті кожен солдат-дезертир тримав у руці листівку, яка "дозволяла" йому перехід до супротивника. Три чверті солдат, що переходили на бік супротивника, казали, що на них подіяли листівки та передачі. Особливо ефективними були листівки, де повідомлялося про наступне бомбардування. Наприклад, перед тим, як скинути найбільшу в світі бомбу розмірами з жука-фольсвагена, війська отримали листівку: "Завтра, якщо ви не здаєтеся, ми кинемо на вас найбільшу в світі бомбу".

Вперше в історії війн трапилось так CNN вело свої передачі від супротивника. Як зазначає Ф.Тейлор: це було те саме, якби під час другої світової в 1944 р. хтось вів передачі для Бі-Бі-Сі з Варшавського гетто. Це можна розглядати як незвичайну ілюстрацію феномену "глобального села", до якого дійшло людство.

Інший феномен виявився в зв'язку з цензурою візуальних повідомлень. Телебачення як візуальний канал, не маючи, що демонструвати, у відповідь породило варіант анімаційної війни,

187

задовольнивши погреби свого каналу хоча б таким чином. Саме на це телевізійній канали витратили майже ті суми, що вони їх додатково загубили за рахунок зникнення реклами. З тієї пори в'єтнамська війна стала виглядати досить застарілою, бо не мала такої кількості анімації.

Загалом слід підкреслити повторення однотипних моделей комунікативного впливу в різні часи. Для цього ми можемо зіставити наш перший і останній приклад: першу світову війну і війну в Перській затоці. Можна навести таку спільну таблицю, де розглядаються дії США та їхніх союзників у двох військових ситуаціях:

Таблиця 9

Дії США та союзників під час першої світової війни та війни

у Перській затоці

Період

Пропагандистська організація

Схеми впливу

населення

Кількість пропаганд-дистських

повідомлень

Моделювання

ворога шляхом

його демонизації

1 світова

війна

Велика Британія контролювала

кабельний зв'язок міжЄв-

ропою і Пів-

нічною Аме-

рикою

Америка захищає мир для

Всіх людей

За жовтень1918

р. було випущено 5.360.000 лис-

тівок

Кайзер — диявол у

шоломі; затоплен­ня "Луізітанії";

страта медичної

сестри

війна в Перській

затоці

Створення

журналісгських пулів, що дозво-лило контролю-

вати джерело і

передачу інфор-

мації

Америка захищає країни "потенцій-

ної демократії”

За час війни вийшло друком 29

МЛН.листівок

Хусейн - apa-бомовний Гітлер; винесення немов-

ляг іракськими

солдатами

Загалом можна відзначити, що питання контролю покладається на різні складові комунікативного процесу:

188

Таблиця 10

Приклади складових комунікативного процесу, на які покладаються питання контролю

Джерело

Процес передачі

мас-медіа

Приклад: війна в Перській затоці

приклад: контроль англійцями: кабелю зв'язку в першу світову війну

приклад: початок другої світової війни у Великій Британії

Приклад:, військові конфлікти в Гренаді й Панамі, куди журна­ліст міг потрапити лише за погодженням із військовими

приклад: військовий конфлікт на Фолклендах, де журналісти використовували зв'язок з воєнно-морських кораблів

Радянський Союз можна розглядати як такий, що контролював всі три складові процесу створення і передачі новин.

8.7. Елементарна модель впливу

Комунікативний модуль, що використовується внесення Змін у поведінку, має такі три частини:

- Привертання уваги.

- Нав'язування проблеми.

- Розв'язання проблеми.

Проблема зміщується за шкалою пріоритетів, займаючи найперше місце. Реально проблема емоційно насичується настільки, щоб стати найголовнішою для отримувача інформації. Одночасно пропонується шлях до розв'язання проблеми, який має задовольнити як джерело інформації, так і її отримувача.

Важливим елементом стає кодування проблеми, переклад її з мови джерела на мову отримувача. Цю проблему добре ілюструє приклад з другої світової війни. Коли німецький солдат отримував повідомлення "Коли ти дезертуєш, то врятуєш себе", то дезертирами ставали лише маргіналії, на більшість солдат це повідомлення не діяло. Було встановлено, що німець більше зорієнтований на соціальні характеристики свого буття, його слід розглядати не як "атом", а як соціальну молекулу". Пропагандистське повідомлення було змінено на таке: "Коли ти дезертуєш, ти врятуєш свою сім'ю". Від такого Повідомлення відбулося різке збільшення тих, хто вирішив покинути лави своєї армії.

189

Аналіз найбільш впливових листівок часів війни у В'єтнам продемонстрували, що на першому місці стоять теми "смерті" "сім'ї". Тобто тема дезертирства кодувалася за допомогою інших тем, які ближче відповідають інтересам того, хто отримує повідомлення. Це американські листівки. В'єтнамські листівки, що були спрямовані на американську армію, програвали, як виявилося через експлуатацію ідеологічних тем (наприклад, "американськ імперіалісти"). Взагалі вимагається тестувати листівки до їх застосування у реальних обставинах.

Особливу увагу слід приділяти таким варіантам повідомлень, що будуються на емоційній чи гедоністичній (розважальній) основі. Справа в тому, що суто пропагандистське повідомлення в цьому випадку відходить на другий план, тому йому важко протистояти. Ми легко оперуємо з повідомленнями, що йдуть на першому плані, з іншими нам набагато важче працювати.

Цікава біхейвористська модель комунікації була запропонована в журналі PR Reporter

1. Усвідомлення. Метою комунікації є створення усвідомлення, без якого неможлива ніяка зміна поведінки.

1. Латентна готовність. Отримувач інформації не завжди реагує на неї, людина має бути готовою приділити увагу.

2 .Подія - трігер. Тріггер стимулює дію. Це, наприклад, може бути дзвоник від благодійної організації. Планування комунікації має включати такі події - тріггери.

3. Поведінка. Зміна поведінки може включати початкову фазу, наприклад, прохання про додаткову інформацію, обговорення майбутньої дії з друзями і подібне.

Пропагандистське повідомлення має відповідати на особисті потреби людини, тільки таким чином можна досягти справжньої зміни поведінки.

190