9.4. Методи реструктуризації комунікативного простору
Психологічні/інформаційні операції в першу чергу використовують наявний інформаційний простір, спираючись на найбільш ефективні комунікаційні потоки, які вже в ньому. Зміни в цей простір можна внести двома шляхами:
С. 219
- змінивши набір повідомлень,
- змінивши організацію самого простору.
Прикладом першого варіанту можуть служити порівняння газет до періоду перебудови, періоду перебудови і сьогодні. Таке зіставлення демонструє різкі тематичні зміни наповнення газет, що відбулися за цей час. Згадаємо також війну компроматів, яку теж можна розглядати як варіант тематичної зміни. Ще одним варіантом подібного перетворення є зміна пріоритетності повідомлень: потрібним повідомленням надається більше уваги, одночасно це знижує рівень уваги до повідомлень, які є нецікавими з боку пропагандиста. Те саме використовується і у випадку негативу: владні структури можуть видати негативне для них повідомлення в купі з іншим, теж негативним, а не робити цей сплеск негативної уваги двічі.
Одночасно і більш ефективно можна провести зміни перебудувавши сам інформаційний простір. Розглянемо деякі можливі варіанти цих змін:
- розширення контексту: коли одній групі суспільства ЗМІ дають голос за рахунок інших. У мовленні на соцкраїни, в період в'єтнамської війни пропагандисти надавали голос, наприклад, інтелігенції, чиє невдоволення ситуацією проектувалося на все суспільство, при цьому голос малої частки суспільства ставав голосом усього суспільства, що було вигідним для пропагандистських цілей;
- уповільнення/прискорення інформаційних процесів: залежно від потреб деякі інформаційні процеси можуть уповільнюватися, інші - прискорюватися. В результаті відбувається прискорення/уповільнення потрібних для комунікатора інших процесів. Наприклад, розкривши країну для новин з одної частини земної кулі, ми прискорюємо вироблення загальних цінностей та ідеалів. Інший приклад, уповільнивши процес книговидання, створення власної кіно- і телепродукції, призупиняємо процеси власного осмислення ситуації, беручи
с. 220
замість цього інтерпретації інших сторін, чию продукцію ми споживаємо замість власної;
- заміна ключових комунікаторів: як пишеться в американському статуті з психологічних операцій, у випадку коли ключові комунікатори не працюють на потрібні цілі, їх слід ізолювати, надавши суспільству інших ключових комунікаторів. Відповідно, кожна різка зміна виносить уперед нові типажі ключових комунікаторів. Наприклад, період перебудови виніс журналістів, письменників на нові для них політичні позиції;
- створення пасивної більшості: телебачення зорієнтовано на фактичний матеріал, що надходить з різних джерел, з чого неможливо самому створити зрозумілу картину світу, відповідно, сприймається як правдива лише та картина, яку хочуть надати комунікатори. Подання такої інтерпретації сприймається як відвертість і відразу
запам'ятовується;
- трансформація тексту із зовнішніми орієнтирами на внутрішні: більш серйозний вплив має повідомлення, що створено, виходячи із внутрішніх інтересів, тому навіть американські листівки часів війни в Перській затоці розповідали про арабське братерство. У пропаганді проти В'єтнаму теж розігрувалася "китайська карта" — робилися посилання на старого ворога В'єтнаму - Китай, що це він зацікавлений у війні. В американському уставі з психологічних операцій наводиться приклад використання фольклорних персонажів при боротьбі з повстанцями в Азії;
- перехід інформації особистого рівня в публічний дискурс: "чужі" радіостанції завжди відзначалися тим, що надавали інформацію, яка була принципово забороненою. Наприклад: деталі життя вищого радянського світу. Англійці під час другої світової війни мали станцію Gustav Siegfried Ems, яка використовувалася як джерело "чорної" пропаганди. Наприклад, після допитів полонених команд німецьких підводників компрометуюча інформація про деякі німецькі постаті йшла в ефір, результатом чого були відставки чи самогубства;
с. 221
- використання сталих міфологічних мереж для осмислення нових ситуацій: наприклад, Г.Ронслі вважає, що висвітлення угорської кризи було більш вдалим, ніж висвітлення суецької кризи того же року (Р. 169). Це пов'язано з тим, що предмет висвітлення був більш зрозумілим для пропагандистів, що дозволило розмовляти мовою чорно-білих оцінок. З іншого боку, демонизація Нассера не вдалася, хоча йшла за тою ж моделлю, бо Нассер не сприймався як супротивник у чистому вигляді, як це було з Радянським Союзом;
- намагання введення інформації цілими блоками: незрозумілі більшості населення теми (типу "валютного коридору") принципово не підлягають власному осмисленню і обробці, вони входять до масової свідомості тільки разом, записуються в незмінному вигляді в пам'яті. Постійне повторення таких тем сприяє блоковому ж їх запам'ятовуванню. До речі, за цим же методом працюють тоталітарні секти, коли вводять свою інформацію: незрозумілі тексти все одно запам'ятовуються, але без відповідного осмислення.
Більша частина з цих принципів має асиметричний характер, тобто є неочікуваними з боку отримувача інформації, що в свою чергу робить їх такими, на які ми не маємо варіантів відповіді. Наприклад, Дж.Кеннеді використав перехід в публічний дискурс як асиметричну дію під час кубинської кризи 1962 p., сповістивши про розміщення радянських ракет на острові. Ця публічна інформація вже не давала можливості СРСР діяти у "закритому" режимі у відповідь. В деяких випадках, навпаки, сила впливу спирається якраз на симетричність. Поки Вовк у казці розмовляє мовою Бабусі ("навіщо тобі такі великі вуха, очі?"), Червона шапочка його не помічає. Несиметрична відповідь про зуби його відразу розкриває. Найбільш сильні політичні дії теж асиметричні, наприклад, революція.
Можливості асиметричної побудови не розкриваються сучасними теоріями впливу, наприклад, риторикою. Тому ми можемо доповнити схему Коппершмідта додатковим асиметричним елементом:
с.222
Ми вважаємо, що це саме асиметрія, бо в цьому випадку відсутній вплив сторонньої людини, наприклад, а все подається через призму інтересів самої аудиторії: це моделюється не як зовнішній (як дії вмовити чи переконати), а як внутрішній вплив.
"Чужий" завжди моделюється як асиметричний, що активно використовується пропагандою. В період "холодної війни" супротивник завжди виглядав як асиметричний, навіть наявність тих самих видів озброєнь завжди була справедливою для однієї сторони і несправедливою для іншої. І США, і СРСР казали: "мої ракети - для миру, їхні - для нападу". І Ніксон, і Рейган представляли СРСР як "імперію зла". СРСР уявляв себе разом з "прогресивним" людством, США - з реакційним. В період справжніх воєн супротивнику приписувалися різні звірства, наприклад, під час першої, і другої світової війни говорилося про виробництво мила з померлих людей. В цілому відбувається гіперболізація різниці: "мої" - лише позитиви, "їх" - лише негативи. Це можна назвати контрастною пропагандою, і вона повністю відповідає принципу асиметрії.
З іншого боку є ситуації, що вимагають симетричної побудови. Так, наприклад, під час передвиборної кампанії кандидати намагаються говорити те, що очікує почути від них населення.
С. 223
Наприклад, під час президентських виборів 1996 р. у США в таких експериментах кожен реципієнт оцінював ті чи інші частини виступу кандидата за шкалою від 0 до 100. Те, що в середньому отримувало оцінку вище 80, вважалося гарною темою.
Симетричність також потрібна для забезпечення єдності держави в аспекті єдиної системи цінностей, загальної для усього народу. А.Мігранян бачить у такій системі один з чотирьох базових елементів, що створюють державу. Одним з варіантів виходу з кризи він розглядає принципово асиметричне рішення: нова влада могла б принести у жертву одну з олігархічних груп, спрямувавши на неї гнів населення. Тобто прогнозується пропагандистське розв'язання проблеми кризи, з одночасним поверненням контролю над ГРТ. Цікаво, що інші передбачення цієї статті за липень 1998 р. вже справдилися: відставка Кірієнка і Юмашева вже відбулися.
США виносять із пропагандистської поразки у В'єтнамі декілька цікавих уроків: про один з них вже йшлося вище - нічим неможливо замінити місцеву пропаганду, бо знання мови і культури є невід'ємним для мистецтва ефективного впливу. Це в даному випадку дивно тому, що США робили досить детальні дослідження в'єтнамського суспільства, включаючи моделі впливу в ньому. Все це говорить і про те, що неможливо будувати нове суспільство в країнах СНД, спираючись на інтерпретації дійсності, які надає якась інша сторона. Тільки власне осмислення ситуації дає можливість реального впливу на неї.
Можна згадати декілька прикладів таких аналізів інформаційних процесів, в якому брали участь ми всі. Головний редактор часопису "Мистецтво кіно" Д.Дондурей виступив з цікавим інтерв'ю в "Комсомольской правде" (1998, 13 жовтня), де говорить про те, що нагнітання ситуації в країні, катастрофізм, що породжується вигідний відповідним фінансново-топливно-інформаційним групам. Уповільнення реформ породжує слабку державу, а саме така держава потрібна тим, хто зацікавлений у швидкому збагаченні: зі слабкою
С. 224
державою можна домовлятися, їй можна диктувати свої пріоритети. Він каже: "Держава створила фантастичну дурість, віддав як монополію на горілку, монополію на настрої мільйонів своїм опонентам". В цьому інтерв'ю пропонується створити "антитерористичний центр в галузі ідей", щоб зняти країну з голки катастрофізму.
В. Серебрянніков розглядає перебудовчі і постперебудовчі процеси в Росії. Він наводить такий невідомий для нас факт: керівництво СРСР забороняло ведення психологічних операцій у В'єтнамі та Афганістані, оскільки це була чужа територія, за активну позицію з цього питання був навіть відправлений у відставку один з керівників управління спеціальної пропаганди генерал-майор Л. Шершнев.
С. Расторгуєв будує загальну схему роботи засобів масової інформації Росії в 1990-1997 pp. за такими цілями:
- розслаблення суспільства за допомогою ідеї відсутності ворогів (мета: суспільство як ціле зникає як об'єкт свідомості суспільства);
- примусити суспільство слухати лише одну парадигму розвитку, наприклад, західну, а не мусульманську чи китайську (мета ослаблення громадської свідомості);
- примусити суспільство не розмірковувати, знявши зі ЗМІ серйозні аналітичні розгляди проблем (мета - гальмування суспільного мислення);
- сконцентрувати увагу суспільства на інших проблемах, наприклад, внутрішніх катаклізмах, актах терору (мета - підсистема захисту стає не здатною виконувати свої функції і розладнується);
- постійно говорити, що саме суспільство стає кращим, всі до нього відносяться краще (мета - послаблення історичної пам'яті і відчуття ідентичності);
- ЗМІ запевняють, що цей стан - не зовсім те, що має бути (мета створення пасивного стану свідомості).
Ми можемо вважати подібні аналізи гіперболізаціями їх авторів, але ми не повинні відкидати навіть теоретичних можливостей перебудови інформаційної системи суспільства. Адже можна уводити суспільство в оману навіть у критичні періоди. Наприклад, Японія завдяки системі дезінформації 1939-1941 pp. змогла здійснити зовсім неочікувано напад на США в Пірл-Харборі. До речі, японці мали таку цікаву назву для пропаганди, як "війну думок.
С. 225
Г.Ронслі також наводить два суттєві висновки із роботи пропагандистів під час угорського повстання. Один з них ми вже згадували. З того, що угорці вийшли на вуличні бої, сподіваючись на підтримку з боку Америки, можна побачити такс:
- існував суттєвий розрив комунікацій між американськими політиками і пропагандистами;
- пропагандисти мають враховувати, як саме цільова аудиторія прореагує на їхні повідомлення.
Інформаційний простір сучасної держави має вміти працювати не лише з позитивами, а й негативами - тими загрозами, які виникають повсякчасно. Саме робота з негативними ситуаціями є перевіркою для ефективності чи неефективності інформаційного простору.
Виходячи з вищезазначеного, можна виділити два варіанти інформаційної асиметрії: асиметрія першого ступеню і асиметрія другого ступеню. Якщо в першому випадку ми будемо мати породження асиметрії в будь-якому контексті, то в другому - лише в спеціально для цього побудованому контексті. Наприклад, СРСР не сповіщав про те, що збитий пілот У-2 Пауерс залишився живий. США були виведені на їхній варіант заяви про інцидент, після чого пішла зовсім інша інформація. Цю модель другого ступеню асиметрії СРСР використав ще раз, приїхавши в Париж на зустріч у верхах, а потім поставивши США перед вимогою принести вибачення, без якого Хрущов не розпочне зустріч і повернеться додому.
Звичайну асиметрію ми маємо в ситуації порушення тактів взаємодії. Замість такту 1:
очікувана дія ———————————————> очікувана протидія
маємо такт 2:
неочікувана дія ————————————————> неадекватна протидія
Наприклад, А.Гладиш наступним чином описує хід перебудови: владні структури були виведені на ситуацію першого ходу, що їм не властиво, бо вони звикли грати гру другого ходу: давати реакції на дії населення.
С. 226
Тепер вже населення очікувало дій від владних структур, які ті не могли зробити. Тобто, виходячи з цієї інтерпретації, можна побачити принципово асиметричний характер перебудови.
Пропаганда США у В'єтнамі не змогла позбутися такої асиметричної вади, як "іноземний загарбник", що призвело до їхньої пропагандистської поразки. Хоча ця пропагандистська війна була розроблена за усіма законами. Достатньо навести приклад цільових аудиторій американської пропаганди з відповідними завданнями.
Все
це можна розглядати як створення
симетричної північнов'єтнамській
системи пропаганди. За обсягами це стає
можливим.
Можна навести такий приклад з першої
світової війни: з травня
по жовтень 1918р. союзники розповсюдили
в Австро-Угорщині 60
млн. копій 643 буклетів восьмима мовами,
10 млн. копій 112 різних газет
чотирма мовами. Тобто у відповідь
створюється не менш могутня імперія
для породження потрібних для пропагандиста
новин.
С. 227
прийнято рішення, відповідно до якого він жодного разу не згадав М.Левінскі. Тобто це створення явної асиметрії, оскільки ефір заповнений протилежним.
До речі, і загадка, і анекдот теж є прикладами інформаційної асиметрії, адже вони намагаються за рахунок гіперболізації тільки однієї риси, досить часто неголовної, дати опис усього предмета. Відгадуючи загадку, ми знову повертаємося в симетричний варіант світу. Але його збалансованість нетворча і нецікава. Тому загадка є першим варіантом асиметричної інформаційної одиниці.
Інформаційна асиметрія дозволяє реструктурувати інформаційний простір найбільш ефективно. Оскільки вона будується не лише з даного варіанту побудови, а й можливих реакцій на нього з боку супротивника. Тобто інформаційна асиметрія є більш складним інформаційним продуктом, що враховує не лише інтереси комунікатора, а й наступний крок з боку його реципієнтів.
С. 228
Розділ 10
ІНФОРМАЦІЙНІ КОНФЛІКТИ
В ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВАХ
Для конфліктології конфлікт є природнім станом будь-якої системи, а не її "хворобою". Якраз навпаки, відсутність конфлікту є доказом нефункціонуючої системи. Поль Рікер заявляє: "демократія є не політичним режимом без жодних конфліктів, а таким режимом, за якого конфлікти є відкритими й, крім того, такими, що можуть обговорюватися. Усунути конфлікти - нехай то будуть конфлікти між класами, генераціями, різними статями, культурними смаками, моральними ідеями та релігійними переконаннями € химерною ідеєю. У суспільстві, яке дедалі більш ускладнюється, конфлікти не зменшуються ні за своєю кількістю, ні за своєю складністю, а навпаки, зростають і поглиблюються. Суттєвим при цьому, як ми вже зазначали, є те, щоб вони могли бути виражені публічно й щоб існували правила їх обговорення. У цьому пункті конфлікт передбачає консенсус, оскільки він робить можливим обговорення". Конфлікт стає хворобливим лише тоді, коли він невірно розв'язується.
Конфліктологія розглядає конфлікт як зіткнення інтересів учасників, що не збігаються Ці інтереси можуть також бути протилежними і в інформаційному полі. Інформаційна та символічна модель світу стає сьогодні важливим чинником як власного державотворення, так і взаємовідносин з іншими державами. Якщо С.Хантінгтон називає майбутні війни війнами цивілізаційними, то слід безперечно визнати, що вони вже давно почалися. Першим отримав поразку в такій війні колишній Радянський Союз. І хоча вона звалася "холодною", поразка була все рівно справжньою: Радянський Союз зникає зі світової арени, але разом з ним зникає біполярний світ, де на перше місце виходить єдиний переможець - США.
229
В минулому Росія мала близькі варіанти інформаційних конфліктів за часів Петра І, шли активно входила саме західна модель культури, а традиційна культура не менш активно виступала проти такої експансії. Потім СРСР намагався зачинитися від західного світу залізною завісою, але виявилося, що в світі сучасних комунікаційних технологій майже неможливо бути захищеним. З іншого боку, сучасна економіка теж вимагає більшого рівня відкритості. Наприклад, саме це Френсіс Фукуяма називає серед причин зникнення СРСР, коли стверджує, що для того, щоб вижити економічно, країні слід висунути на перше місце вчених, інженерів тощо, а вони мають інше уявлення про демократію, аніж партійні працівники. Але й Захід не завжди розумів процеси, які мали місце в колишньому СРСР. Ми пам'ятаємо виступ президента США Дж. Буша 1991 р. у Києві, де той не дуже схвалював бажання України вийти з СРСР, що теж можна було розглядати як інформаційний конфлікт. Сьогодні колишній радник президента з національної безпеки генерал Б. Скоукфорт таким чином виправдовує позицію свого керівника: "Промову критикували тому, що невірно її зрозуміли. Промова була спрямована проти радикального націоналізму, який іноді виявляє себе не тільки в Україні, але й в інших країнах світу, наприклад, в Югославії. Цt було застереження проти перебільшень і уявлення, що тепер кожна найменша етнічна група може мати цілковиту незалежність. У тій промові не йшлося про збереження Радянського Союзу".
Інформаційні конфлікти XX ст. проходять під знаком боротьби між потужними країнами Півночі, що породжують основні комунікаційні потоки, з країнами Півдня, які отримали лише роль реципієнта чужої інформації. Чітко зафіксована інформаційна асиметрія. Такі країни можуть потрапити у світовий інформаційний простір лише з розповіддю про негативні події (землетрус, повінь чи голод). Вони тематично виведені лише на негативізм. Тут біполярність світу зберігається. Ті країни, що породжують інформацію, можуть розповідати про себе як позитив, так і негатив. Але цей негатив є лише винятком. В результаті він завжди буде переборений, досить часто він пов'язаний саме з країнами негативізму (наприклад, тероризм). Негатив країн третього світу, навпаки, є правилом. Тобто інформаційна міфологія вже чітко побудована, а
230
змінювати міфи майже неможливо, як вважає теорія пропаганди. Є єдина можливість - це побудова поруч нового міфу. Але для цього ці країни не мають ані матеріальних, ані інтелектуальних ресурсів.
Сильні західні інформаційні потоки "викривлюють" інформаційний простір у свій бік, задаючи єдину для всіх систему інтерпретації. Вона може бути вірною чи мі, але це вже не так важливо, коли вона стає єдино можливою. Відповідно Україна не здатна витворити свій імідж у світових інформаційних потоках, не маючи можливості переграти вже закладені полюси добра і зла, хорошого і поганого, демократичного і недемократичного, що стає проблемою рівня національної безпеки держави. Відповідно слід розробляти цілі стратегії поліпшення іміджу України, бо це важливо для багатьох сфер економічного життя -інвестування, туризм і под. Цей імідж має будуватися за канонами західної, а не радянської преси, щоб в новини, що йдуть на Захід не потрапляли звичні для нас відкриття свинарників віце-прем'єрами. Бо виходити треба з вимог того, хто буде читати чи бачити цю інформацію.
Які методи виробило людство для боротьби з "чужою думкою"?
Перший - це стратегія заборони, саме тут досить активним був колишній Радянський Союз. Різні види цензурування продовжують своє активне життя і сьогодні.
Другий - це стратегія зміни інформаційного подання ситуації, її лікування (тому західні спеціалісти цього профілю отримали назву "spin doctor"). Тут головним стає вербальна боротьба з чужою думкою. За ефективної роботи 50-60 працівників служби комунікації Білого дому можуть перегравати всю мережу ЗМІ США (і це при набагато більшій кількості незалежних одна від іншої інформаційних структур).
Третій - це стратегія замовчування. Можна вважати, що її запозичено з контрпропаганди, де вважається, що повторювання аргументів супротивника, навіть із запереченням, лише вкорінює їх у свідомості аудиторії. Тому краще промовчати. Саме ця стратегія стає
231
найголовнішою сьогодні, коли и пресі можна побачиш безліч звинувачень, але це нікого не турбує.
Мас-медіа є суттєвою впливовою політичною силою. Вони поступово набувають ваги справжньої четвертої влади. Як пише П.Шампань: "Мас-медіа, і особливо аудіовізуальні засоби інформації, мають сьогодні значну символічну владу. Це виявляється в можливості формулювати ті чи інші проблеми, створювати явища силою слова, тобто нав'язувати верствам визначене бачення світу, що досягається їх широким розповсюдженням і ефективністю впливу зорових образів на широку публіку". З чим це пов'язано? Відповідь, як нам здається, має лежати в тому, що сьогодні саме мас-медіа є джерелом інформації з більшості проблем, джерелом-посередником на відміну від великих обсягів безпосереднього знання, яке характеризувало людину минулого.
Основним інформаційним конфліктом XX cm. стає невідповідність інформаційних, потоків між розвинутими країнами Півночі і країнами третього світу з Півдня, для яких "дозволено "лише породжувати негативну інформацію про себе.
На рівні України таким інформаційним конфліктом стає негативізація іміджу України в засобах масової інформації Заходу та Росії. Це особливо важливо тому, що імідж стає категорією не тільки національної безпеки, а й економіки.