Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Mowoznawstwo.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
690.18 Кб
Скачать

5.2. Фонетика

акомодація, лат. accomodatio пристосування, – взаємне пристосування вимови суміжних голосних і приголосних звуків

акустичний, гр. akustikos слуховий, – звуковий

акцент, лат. accentus, –своєрідність у вимові

алофон, гр. allosінший і гр.phoneзвук, –видозмінений звук

альвеолярний, лат. alveolusжолобок, виїмка, –приголосний звук, при вимовлянні якого язик торкається піднебіння біля альвеол: англ. [d], [t]

апікальний, лат. apex верхівка, – англійський міжзубний звук[d], [t], український [л]

артикуляція, лат. articulare членоподільно вимовляти, – членоподільне вимовляння звуків

асиміляція, лат. assimilatioуподібнення, –артикуляційне уподібнення одного звука до іншого у мовленнєвому потоці

африкати, лат. affricatus притертий, – зімкнені приголосні, вимова яких закінчується щілинною фазою: [ц], [дз], [дж]

білабіальний, лат. bisдвічі іlabiа губа, губно-губний: [б], [п], [м]

вокалізм, лат. vocalis, – система голосних

гаплологія, гр. haploosоднаковий іlogosслово, –випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів: стипепендія – стипендія, трагікокомедія – трагікомедія

делімітативний, фр. delimitationвизначення кордону, –такий, що вказує на межі слів і морфем

дивергенція, лат. divergentioрозходження, –розщеплення звука на два різні звуки: [о], [е] в українській мові у відкритому складі збереглися, а в закритому – перейшли в [і]: ніч-ночі

дисиміляція, лат.dissimilation розподібнення, відмінність, – розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків

дистинктивний, лат. distinctioпізнання, – смисло- і форморозрізнювальний

дистрибуція, лат. distributio, – розподіл

дифтонг, гр. diphthongosбагатоголосний, –два голосних або приголосних звуки

диференційні ознаки фонеми, лат. diferentiaрізниця, відмінність, –ознаки фонеми, за якими розрізняють значення слів чи морфем: за твердістю – м’якістю (син-синь); за назальністю – неназальністю (sing - sin) тощо

дихотомічний, гр. dichotomis,dichaна дві частини іtomeперетин, –поділений на дві частини

діакритичний, гр. diakritikosтой, що служить для розрізнення, –розрізнювальний

діахронія, гр. diaчерез іchronosчас, –історичний розвиток мови; дослідження мови в її історичному розвитку

дієреза, гр. diaresus поділ, – викидання звук чи складу для зручності вимови: сонце – солнце

екскурсія, лат. excursioвибігання, вилазка, абоприступ, – початковий рух органів мовлення, підготовка органів мовлення до вимови звука

енклітика, гр. enklinoсхиляюсь, –ненаголошене слово, яке стоїть після іншого слова, що має наголос і приєднується до нього наголосом: во́ поле, о́ земь, за́ руку.

епентеза, гр. enenthesus вставка, – поява у словах додаткового звука, найчастіше [в], [й]: рос. паук – павук; наука – білор. навука

інтегральні ознаки фонеми, лат. integralisнероздільно пов’язаний, –ознаки, які не розрізняють значень слів чи морфем

інтенсивність, фр. intensifнапруження, –підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос)

інтердентальний – міжзубний: [ð]

інтонація, лат. intono голосно вимовляю, – рух, зміна динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення

квантитативний, англ. quantityкількість, –довготний, кількісний

клікси, англ. clickцмокання, –не дихальні, або цмокаючі звуки

коартикуляція накладання артикуляції кінцевих і початкових фаз сусідніх звуків, якщо звуки вимовляються у безпосередній послідовності. Коартикуляція призводить до утворення алофонів фонем

койне, гр. koinedialectosспільна мова, –злиття різних діалектів в одну мову – койне

конвергенція, лат. convergentioсходження, наближення, збіг двох звуків в один

консонантизм, лат. consonansзвучати в унісон, –система приголосних

кульмінація, лат. culmen вершина, абовитримка, – положення органів мовлення в момент вимовляння звуків

лабіалізація, лат. labiaгуба, – огублення

лабіалізований – огублений

латеральний, лат. latus бік, –боковий звук

ліґатура, лат. ligareзв’язувати, – написання двох чи більше літер одним письмовим знаком

лінґвальний,лат. lingua мова, – мовний

лінґвістичний мовознавчий

лінґвістика, фр. linguistique, лат.linguaмова, –мовознавство

мелодійний, гр. melodikos пісенний, – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (угору, вниз, рівно тощо)

метатеза, гр. metatesus перестановка взаємна, – перестановка звуків або складів у межах слова: ведмідь медведь

модифікація, лат. modificatio, – видозмінення, перетворення

назалізація, лат. nasalis носовий, носовість

номінативний, лат. nominativus, – називний

орфоепія, гр. orthosправильнийі eposмовлення, розповідь, –розділ мовознавства, який встановлює систему вимовних норм

палаталізація, лат. palatum піднебіння, зсунення до середини піднебіння

пауза, лат. pausa зупинка, припинення

перцептивний, лат. perceptio отримання розуміння, пізнання, – пізнавальний

проклітики, гр. proclino нахиляю вперед, – ненаголошене слово, яке стоїть перед наголошеним словом і приєднується до нього наголосом: переді мно́ю

просодичний, гр. prosodikos той, що стосується наголосу, –наголошувальний

протеза, гр. prothesisдодавання, приєднання, –поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови: Европа – Європа, рос. улица вулиця

редукція, лат. reductio скорочення, відсунення, ослаблення, – менш чітка вимова фонеми, яка може знімати різницю між окремими фонемами, наприклад, ненаголошених голосних [и], [е]: весна [веисна́]

редукований – ослаблений, скорочений, змінений звук

резонатор, фр. resonanceтой, що звучить у відповідь, –порожнє тіло з твердими стінками і отвором певного розміру (корпус музичного інструмента)

резонатор носовий, лат. resonare давати відзвук, –носова порожнина

релевантний, англ. relevant суттєвий, доречний, -здатний служити для розрізнення мовних одиниць

рекурсія, лат.recursio повернення, або відступ, – повернення органів мовлення у вихідне положення

сема, гр. sema знак, –одиниця змісту

семантика, гр.. semantikosтой, що позначає, –смисл, зміст, значення

семантичний смисловий, значеннєвий

семема, гр. те саме, що і сема

сигнікативний, лат. significo сигналізую, означаю, смислорозрізнювальний: лад – ладь; бік – бук - бак

синхронія, гр. synразом іchronosчас, – стан мови в певний момент її розвитку, в певну епоху; вивчення мови в цьому стані (в абстракції від часових чинників)

сонорний, лат. sonorous, – дзвінкий

спонтанний, лат. spontaneusдовільний, звукові зміни, причини яких виявити неможливо

субституція, лат. substitutio підстановка, –заміна у запозиченому слові одного звука своїм. Це зміни, зумовлені звичною для мовців артикуляційною базою: Филипп – Пилип; нім. Hans – Ґанс

темп, італ. tempoчас, –швидкість мовлення

тонічний, гр. tonosтон, – музикальний, мелодійний

транскрипція, лат. transcriptioпереписування, –спосіб запису усного мовлення для найточнішої передачі вимови

транслітерація, лат. transчерезі litteraбуква, –побуквена передача текстів і окремих слів, записаних однією графічною системою, засобами іншої графічної системи

трифтонґ, гр. triphthongosтриголосний, –три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність

фіксований, англ. fix встановити, закріпити –зв’язаний

фонема, гр.phonemaзвук, голос, –мінімальна звукова одиниця, яка служить для розрізнення значеннєвих одиниць морфем і слів

фонетика, гр.phonetikos звуковий, голосовий, –наука, яка вивчає звуки мови

фонологія, гр.phone звук, , гр. logos слово, – вчення про звук

формант, лат. formansтакий, що утворює, –тони звука, які посилюються під впливом резонаторів

фрикативний, лат. fracareтерти, абощілинний, – приголосний звук, який утворюється при неповному зімкненні активного і пасивного органів, внаслідок чого утворюється щілина, через яку проходить повітря і треться об стінки цієї щілини, утворюючи шум: [з], [ж], [г], [ґ], [с], [ш], [х], англ. [ð], нім [h].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]