Лекція 5. Основи цивільного права

1. Загальна характеристика цп.

Цивільне право - галузь права, норми якої регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників.

Цивільне право як галузь права має свій предмет та метод.

Предмет - відносини, що ним врегульовуються:

- майнові правовідносини (відносини, які виникають з приводу майна та носять товарно-грошевий характер);

- особисті немайнові правовідносини (врегульовані цивільним правом відносини, що виникають з приводу деяких немайнових благ, наприклад, життя, здоров'я, честі, гідності).

Метод - сукупність правових засобів та способів впливу на суспільні відносини, що становлять його предмет.

Система:

- загальна частина - основні (загальні) норми права, які поширюють свою дію на усі інші правовідносини;

- особлива частина - спеціальні норми ЦП, якими врегульовуються однорідні та специфічні суспільні відносини: особисті немайнові права фізичних осіб, право власності та інші речові права, право інтелектуальної власності, зобов'язальне право та спадкове право.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. ЦК України був прийнятий 16 січня 2003 року і вступив в силу з 1 січня 2004 року.

За структурою ЦК України складається з 6 книг, 90 глав і 1308 статей.

1 книга – Загальні положення (статус фізичних та юридичних осіб; об’єкти цивільних прав; загальні положення про правочини);

2 книга – Особисті немайнові права фізичних осіб;

3 книга – Право власності та інші речові права;

4 книга – Право інтелектуальної власності;

5 книга – Зобов'язальне право;

6 книга – Спадкове право.

2. Цивільні правовідносини.

Цивільні правовідносини - майнові та особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права.

Майнові правовідносини - відносини з приводу майна - складають переважну більшість усієї сукупності суспільних відносин, що регулюються цивільним правом.

Особисті немайнові правовідносини - з приводу немайнових благ (здоров’я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім’я, авторство…).

Структура:

- суб'єкт - особи, які беруть участь у відповідних правовідносинах (фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави);

- зміст - суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки його учасників. Суб'єктивне цивільне право – це міра дозволеної поведінки учасника цивільних правовідносин (:можливість вчиняти певні дії чи вимагати виконання обов’язків). Суб'єктивний цивільний обов'язок – це міра необхідної поведінки учасника цивільних правовідносин (спонукання суб'єкта до вчинення суспільно корисних дій або до утримання від вчинення певних дій);

- об'єкт - те, на що дане правовідношення спрямоване та вчиняє певний вплив (речі, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація…).

- підстави виникнення, зміни і припинення - юридичні факти

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової та моральної шкоди іншій особі;

4) акти цивільного законодавства;

5) акти органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування;

6) рішення суду;

7) настання або ненастання певної події;

8) інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

Учасники цивільних правовідносин = суб'єкти - особи, які беруть участь у відповідних правовідносинах (фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, АРК, територіальні громади).

Для прийняття участі у цивільних правовідносинах фізична особа повинна бути наділена цивільною правосуб’єкністю - можливість суб'єкта бути учасником цивільних правовідносин. Складовими частинами правосуб'єктності є правоздатність (здатність суб'єкта бути носієм цивільних прав та обов'язків) та дієздатність (здатність суб'єкта своїми діями набувати цивільних прав та здійснювати їх, а також створювати для себе цивільні обов'язки та виконувати їх) + деліктоздатність.

Фізична особа - людина, як суб'єкт цивільних правовідносин.

Цивільна правоздатність, як здатність мати цивільні права та цивільні обов’язки, визнається за усіма фізичними особами з моменту народження. Однак, у випадках, що прямо передбачені у законі, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини (ч.2 ст.25 ЦК України). Так, наприклад, майновий інтерес зачатої але ненародженої дитини охороняється шляхом закріплення за нею можливості у випадку живонародженості бути визнаною суб’єктом спадкових правовідносин. Окрім цього, у випадках, що прямо встановлені законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Так, наприклад, особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин лише з досягненням її повноліття (ст.290 ЦК України). Моментом припинення правоздатності фізичної особи є момент її смерті, з якого фізична особа втрачає здатність бути носієм цивільних прав та обов’язків, тобто бути учасником цивільних правовідносин.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

На відміну від правоздатності, яка в рівній мірі визнається за всіма фізичними особами, дієздатність не може бути однаковою.

Види дієздатності:

- повна дієздатність;

- неповна (дієздатність фізичних осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх);

- часткова (дієздатність фізичних осіб у віці до 14 років (малолітніх)4

- обмежена.

Повна цивільна дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати та здійснювати всі передбачені законом цивільні права та створювати для себе та виконувати будь-які цивільні обов'язки, тобто реалізовувати належну їй правоздатність у повному обсязі. Повна дієздатність може набуватись фізичною особою та надаватись їй.

Набуття має місце у випадку, коли повна дієздатність фізичної особи виникає у неї незалежно від її волі. ЦК України до таких випадків відносить:

1) досягнення фізичною особою віку 18 років (повноліття);

2) реєстрація шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття;

Надання має місце у випадку, коли виникнення повної дієздатності фізичної особи залежить від її волі та проводиться в спеціальному порядку:

1) фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

2) неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини;

3) фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю - з моменту реєстрації неповнолітньої фізичної особи як підприємця.

Неповна цивільна дієздатність (від 14 до 18 років). Неповнолітні особи можуть набувати для себе цивільних прав або самостійно (у випадках, що передбачені законом) або за згодою батьків (усиновителя, піклувальника).

Самостійно вони вправі вчиняти такі дії:

1) вчиняти дрібні побутові правочини. При цьому, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

4) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

5) укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Решту своїх прав фізичні особи у віці від 14 до 18 років вправі здійснювати за згодою батьків (усиновителів) чи піклувальника.

Часткова цивільна дієздатність (до 14 років - малолітніх). Переважну більшість її прав здійснюють її батьки (усиновлювачі) чи опікун, які є її законними представниками та діють від її імені в її інтересі. Однак, в ст.31 ЦК України визначається низка прав, які неповнолітня особа може здійснювати самостійно. До таких прав відносять:

1) вчинення дрібних побутових правочинів;

2) здійснення особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Обмежена цивільна дієздатність - зменшення обсягу здатності своїми діями набувати і здійснювати цивільні права та створювати і виконувати цивільні обов'язки. При цьому можливе обмеження як неповної дієздатності так і повної дієздатності.

Обмеження неповної цивільної дієздатності неповнолітніх можливе лише за наявності достатніх підстав, наприклад, вчинення дій, що свідчать про нездатність неповнолітнього самостійно і вільно розпоряджатись своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами.

Обмеження повної цивільної дієздатності допускається у випадку, коли фізична особа а) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Оскільки обмеження повної дієздатності фізичної особи є суттєвим вторгненням в її правовий статус, то і здійснити це можна лише за рішенням суду.

Правовими наслідками обмеження повної дієздатності фізичної особи є встановленням судом над нею піклування. Тобто, усі правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Окрім цього, одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, яка обмежена у цивільній дієздатності, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Однак обмеження цивільної дієздатності фізичної особи не впливає на обмеження її деліктоздатності.

Коли підстави для обмеження повної дієздатності фізичної особи відпали, наприклад, особа перестала зловживати спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, то суд поновлює повну цивільну дієздатність фізичної особи та припиняє піклування над нею.

Окрім обмеження в цивільній дієздатності фізичної особи вона може за певних обставин бути визнана недієздатною. Недієздатність фізичної особи – нездатність фізичної особи власними діями набувати цивільних прав і виконувати цивільні обов'язки.

Підставою визнання фізичної особи недієздатною є хронічний, стійкий психічний розлад здоров'я, в наслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (ст.39 ЦК України). І лише за наявності цих підстав, суд може за заявою заінтересованих осіб, винести рішення про визнання особи недієздатною. Наслідками визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над особою опіки, тобто абсолютно весь спектр можливих цивільних прав (обов'язків) фізичної особи здійснюється (виконується) опікунами, в тому числі і обов'язки по відповідальності.

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Ознаки:

- організаційна єдність – це певним чином організований колектив.

- реєстрація у встановленому законом порядку;

- наявність цивільної правоздатності та дієздатності;

- майнова відокремленість, тобто юридична особа повинна мати в наявності відокремлене майно. При цьому, вказане майно має бути відокремлене як від майна колективу, так і від майна держави, АРК, територіальної громади і інших юридичних осіб;

- самостійна майнова відповідальність за зобов'язаннями, тобто юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов'язаннями усім своїм майном;

- виступ у цивільному обігу та при вирішенні спорів в судах від власного імені, тобто кожна юридична особа виступає в цивільному обігу та в судах від свого імені. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Як і будь який учасник цивільного обороту, юридична особа повинна бути наділена правоздатністю та дієздатністю.

Цивільна правоздатність юридичної особи носить загальний (універсальний) характер, тобто вона здатна мати такий самий обсяг цивільної правоздатності, що й фізична особа, крім тих прав, які за своєю природою можуть належати лише людині, наприклад, право на життя, здоров'я, честь, гідність тощо. По строку, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст.91 ЦК України). Цивільна дієздатність юридичної особи виникає одночасно з виникненням у неї цивільної правоздатності.