Міфологічна основа енеїди
.docxМіфологічна основа енеїди
В давньогрецькій і римській міфологіях Еней – син Анхіса і Афродіти (рим. Венери). Еней спочатку не бере участі в обороні Трої і приєднується до троянців тільки після того, як був змушений залишити рідні землі під натиском Ахілла. Ім’я Енея згадується в «Іліаді» Гомера серед найславетніших троянських героїв. Посейдон рятує Енея тільки тому, що герою визначено зберегти царський рід Дардана. За однією із міфологічних версій, Еней, який угледів у загибелі Лаокоона страшне передвістя, задовго до нападу ахейців залишив Трою і потім продовжив царювати у передмістях гори Іди або на східному березі Геллеспонта поблизу Дардана. У пізніших міфологічних джерелах з’являється мотив втечі Енея із зруйнованої Трої. Один із таких варіантів був покладений в основу міфу про переселення Енея в Італію. Ця версія набула подальшого розвитку і, доповнившись місцевими італійськими легендами, стала основною у першій половині І ст. до н.е. Потім вона знайшла своє художнє відображення у поемі Вергілія «Енеїда»