2. Основні функції операційної системи : розширення можливостей комп’ютера та керування його ресурсами.

Архітектура (включає систему команд, організацію пам’яті, введення-виведення і структуру шин) більшості комп’ютерів на рівні машинної мови є примітивною і незручною для роботи з програмами, особливо в процесі введення-виведення (наприклад, запуск двигуна для читання з гнучкого диску). Програма, яка приховує деталі апаратного забезпечення і надає простий список поіменованих файлів, які можна читати і записувати є операційною системою.

З точки зору користувача операційна система виконує функцію розширеної або віртуальної машини, в якій простіше програмувати і працювати ніж безпосередньо з апаратним забезпеченням, яке представляє реальний комп’ютер. Такий підхід, що розглядає операційну систему, як зручний інтерфейс користувача— це погляд зверху вниз. Інший альтернативний підхід дає представлення про операційну систему як про механізм, що є присутнім в пристрої комп’ютера для керування усіма частинами машини. Тому другий підхід передбачає, що робота операційної системи полягає в забезпеченні організованого і контрольованого розподілу процесорів, пам’яті і пристроїв введення-виведення між різними програмами, які змагаються за право їх використовувати (наприклад, друк даних з трьох програм на одному принтері).

3. Історія операційних систем.

Перше покоління обчислювальних машин (1945-1955), які були побудовані на електронних лампах та використовували комутаційні панелі, операційних систем не мали. Користувачі мали повний доступ до машинної мови і всі програми писали безпосередньо в машинних кодах.

Друге покоління комп’ютерів (1955-1965), які були побудовані з використанням транзисторів, стали досить надійними. Вперше склався чіткий розподіл між проектувальниками, складальниками, операторами, програмістами і обслуговуючим персоналом. (Машини стали називати мейнфреймами.) Загальноприйнятою особливістю цього покоління є запровадження системи пакетної обробки(використання перфокарт).

Третє покоління комп’ютерів (1965-1980) характеризується використанням інтегральних схем та багатозадачністю. Виробники комп’ютерів підтримували розробку їх з послідовною обробкою тексту (типу IBM 7094) та посимвольною (IBM 1401). Тому фірма IBM спробувала вирішити цю проблему, випустивши машини IBM/360(в подальшому IBM-сумісні з : 360, 4300, 3080 і 3090). Особливість цього періоду в сумісності (так по меншій мірі повинно було бути) комп’ютерів. Але недоліком виступило те, що операційна система OS/360 не завжди підходила для великих і малих комп’ютерів. Одним з самих важливих досягнень цього періоду було використання багатозадачності. Вирішення проблеми простоювання дорогого процесора було таким. Пам’ять розбивалась на розділи, кожному з яких давалося завдання (рис.1.2)

Рис.1.2. Багатозадачна система з трьома завданнями в пам’яті.

1987 рік – навчальна версія UNIX розроблена Е.Таненбаум MINIX. Лінус Торвальса(фін) написав систему LINUX.

Четверте покоління з (1980) характеризується поширенням персональних комп’ютерів, розробкою великих інтегральних схем.

В 1974 році фірма Intel випустила Intel 8080 – перший 8-ми розрядний центральний процесор.

─CP/M, DOS, MS-DOS, XENIX, GUI(Aplle), Windows 95, Windows 98, Windows NT, Windows ML, X Windows(на UNIX)

Основні операційні системи, які були розроблені : мейнфреймів, серверні, багатопроцесорні, персональних комп’ютерів, реального часу, вбудовані, для смарт-карт.