Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СПЗ_лекції.docx
Скачиваний:
148
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
136.33 Кб
Скачать

5.Стртегія найменшого часу, що залишився.

Дана стратегія SRT представляє собою витісняючу версію стратегії SPN . В цьому випадку планувальник вибирає процес з найменшим очікуваним часом до закінчення процесу. При приєднанні нового процесу до черги готових до виконання процесів може виявитись, що час, який залишився, в дійсності менше, ніж час, що залишився для виконуваного в даний момент процесу.

У випадку використання стратегії SRT немає великих перекосів на користь довгих процесів, як при FIFO. На відміну від RR, тут не генеруються додаткові переривання, що знижує додаткові витрати. Але додаткові зростають через необхідність фіксувати і записувати час виконання процесів.

6. Стратегія найвищого відношення відгуку.

В табл. 12.2 використовується як показник нормалізований час обороту, що представляє собою відношення часу обороту до дійсного часу обслуговування. Для кожного окремого процесу цей показник бажано мінімізувати так як і середнє значення по всім процесам. Взагалі не можна знати наперед час обслуговування , але його можна оцінити на основі попередніх виконань, або на основі інформації, яка вводиться користувачем або задається при налагодженні.

Розглянемо співвідношення:

R=(W+S)/S ,

Де R- відношення відгуку;

W-час, який витрачається процесом на очікування;

S- Очікуваний час обслуговування.

Таким чином, правило стратегії планування найвищого відношення відгуку(HRRN) можна сформулювати так: при завершенні або блокуванні поточного процесу для виконання з черги готових до виконання процесів вибирається той, який має найбільше значення R. Такий підхід досить привабливий, бо враховує вік процессу. Короткі процеси отримують перевагу над довгими, бо мають менший знаменник. Але збільшення віку процесу призводить до того ж результату , тому довгі процеси зможуть конкурувати з короткими.

В даній стратегії необхідна оцінка часу обслуговування для визначення максимального значення R.

7.Зниження пріорітету.

Якщо немає жодних вказівок про відносну тривалість процесів, тоді не можна використовувати жодну з стратегій - SPN, SRT або HRRN. Ще один шлях надання переваги коротким процессам полягає в застосуванні штрафних санкцій до процесів, що довго виконуються. Іншими словами, якщо не можна працювати з часом, що залишився до виконання, то працюють з витраченим часом.

Цього досягають так. Виконується витісняюче (за квантами часу) планування з використанням динамічного механізму. При входженні процесу в систему він розміщується в чергу RQ0 (рис12.1). На рис. 14.2 зображено цей механізм планування; пунктирною лінією показано шлях довгого процесу по різним чергам. Такий підхід відомий як багаторівневе повернення, оскільки при блокуванні чи витісненні процес здійснюється його повернення на черговий рівень пріоритетності.

Лекція 15. Багатопроцесорне планування і планування реального часу.

1. Класифікація багатопроцесорних систем.

Якщо обчислювальна система містить більше одного процесора, при розробці планування виникають додаткові питання.

Багатопроцесорні системи можна класифікувати так:

--слабкозв’язані системи або кластери. Складаються з набору відносно автономних систем (кожен процесор має власну основну пам’ять і канали введення-виведення).

--сильнозв’язані системи. Складаються з множини процесорів, які сумісно використовують загальну основну пам’ять і знаходяться під загальним керівництвом ОС.

2.Основні поняття про зернистість синхронізації.

Однією з характеристик багатопроцесорної системи виступає зернистість синхронізації, яка представляє собою частоту синхронізації між процесорами в системі. Паралельні обчислення за ступенем їх зернистості поділено на 5 типів згідно табл. 15.1.

Табл.15.1

Між незалежними процесами явної синхронізації немає. Кожен з них представляє собою незалежний додаток або завдання. Використання такого типу паралельних обчислень є характерним для систем з розділенням часу. Кожен користувач працює з своїм додатком, а багатопроцесорна система забезпечує для них той же сервіс, що й багатозадачний режим в системі з одним процесором. Оскільки при цьому допустимі декілька процесорів, то середній час відгуку буде меншим, ніж в системі з одним процесором.

При великій і дуже великій зернистості між процесами спостерігається синхронізація, хоча й дуже рідко.