Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ильченко экзамен.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
61.95 Кб
Скачать

7. Бесіда– це організована, цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей; бесіда – організована розмова педагога зі всією групою дітей, присвячена одному якому-небудь питання.

Розроблений Сократом і Платаном метод бесіди застосовувався в навчанні молоді риториці й логіці. Пізніше цей метод був використаний у шкільному навчанні. З часів Я. А. Коменського та Й. Г. Песталоцці постало питання про застосування бесід у дошкільному вихованні. У роботі з дошкільниками бесіда може використовуватись як спеціальний словесний метод навчання. Бесіда як метод навчання потребує зосередження на певній темі розмови, передбачає достатній рівень знань про те, що має обговорюватися.

Сучасні методисти А. Алексєєва та В. Яшина зазначають, що мовленнєва діяльність дитини в процесі бесіди відрізняється від звичайної розмови передусім внутрішнім програмуванням, плануванням свого висловлювання, більшою його довільністю [1].

У роботі з дошкільниками використовують такі види бесід:

— етична (її метою є формування моральних уявлень дітей);

— пізнавальна (про події життя, працю дорослих, природу);

— вступна (використовують для підготовки дітей до певної діяльності);

— підсумкова (застосовують з метою уточнення, систематизації знань).

  У бесіді педагог:

1) уточнює і впорядковує досвід дітей, тобто ті уявлення та знання про життя людей і природи, які діти набули під час спостережень під керівництвом педагога і в різноманітній діяльності в сім'ї і в дитячому саду;

2) виховує у дітей правильне ставлення до навколишнього;

3) привчає дітей цілеспрямовано і послідовно мислити, не відволікаючись від теми розмови;

4) вчить просто і зрозуміло викладати свої думки. Крім того, під час бесіди педагог виховує у дітей стійка увага, уміння слухати і розуміти мову інших, стримувати безпосереднє бажання відразу відповідати на питання, звичку говорити досить голосно і чітко, щоб всі чули

У молодшій групі бесідою супроводжується розгляд картин, живих об'єктів. У молодшій групі практикуються заняття у формі гри, де мовна активність дітей (відповіді на питання) займає основне місце. Це дидактичні ігри з лялькою, які полягають в тому, що вихователька розігрує невелику інсценування за участю ляльки, наприклад зустріч нової ляльки, частування ляльки, збори ляльки на прогулянку і т. п. У продовження цієї гри педагог веде розмову з дітьми від імені ляльки, вставляючи питання, зауваження від себе; діти відповідають хором та по одному. Така форма розмови відповідає дитячим інтересам і служить прекрасним засобом активізації мовлення дітей. Вони з цікавістю стежать за всіма діями виховательки, уважно слухають, охоче відповідають і самі задають питання.

Проведення подібних занять вимагає від педагога: попередньої підготовки. Потрібно скласти свого роду сценарій (тобто план), де перерахувати дійових осіб, порядок дій і мова педагога і дійових осіб.

Методично важливим є питання про співвідношення в бесіді мови дорослого і дітей. Як показують спостереження, часто мовна активність педагога превалює над дитячою. Іноді вихователі, ставлячи питання, не дають дітям можливості зосередитися і подумати, поспішають відповісти самі, починаючи розповідати про те, що спостерігали, наприклад, на екскурсії. Дітям не залишається нічого іншого, як пасивно слухати. Інша крайність полягає в «витягуванні» у дітей ціною значних зусиль правильних відповідей. Ефективність бесіди в значній мірі залежить від уміння педагога цілеспрямовано вести за собою дітей, направляти дитячу думку і активізувати мовну діяльність.

У дошкільній лінгводидактиці визначено, у яких вікових групах проводяться заняття-бесіди. Відносно молодшого дошкільного віку використовується бесіда-розмову в процесі отримання досвіду. Бесідою супроводжується розглядання іграшок, картинок.

У середньому дошкільному віці переважно використовуються бесіди, які супроводжують отримання нових знань, супроводжують спостереженнями (з чого зроблені предмети, наш одяг, умивальні приналежності) та екскурсіях (що робить листоноша).

У старшому дошкільному віці проводяться всі види бесід. Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей. Бесіда складається з таких структурних елементів, як початок, основна та заключна частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок. Необхідно одразу оживити в пам’яті дітей цілісний образ, явище, активізувати емоційну сферу дітей і тим самим викликати в них бажання брати участь у бесіді. Почати бесіду можна по-різному – із загадування, з розповіді, з розгляду картинки, іграшки, з читання вірша, які мають пряме відношення до теми. Основна часина може складатися з кількох логічно завершених етапів: розглядання картини, художнє читання тексту, обговорення елементів продуктивної діяльності дітей, кожний з яких має закінчуватися узагальненням педагога щодо основних позицій, думок, що були висловлені. Зміст бесіди, чергування методів та прийомів націлені на постійну мобілізацію уваги, пам’яті, активізацію мислення та мовлення малюків. бесіди розкривається її конкретний зміст.

Успіх і педагогічна результативність бесіди багато в чому залежить від правильного добору і формулюванні запитань. Як стверджує Є. О. Радіна, усі запитання поділяються на дві групи. До першої можна віднести ті, які вимагають від дітей простої відповіді чи описування предметів, явищ ( що? хто? який? куди? та ін.). Вони ставляться на початку бесіди або мікротеми бесіди для того, щоб відновити в пам'яті дитини те, що вона бачила, переживала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, умовиводів, встановлення причинних зв'язків, розкриття змісту теми. (Для чого? чому? навіщо? чим схожі? як дізнатися? та ін.). Крім основних запитань вихователь повинен використовувати і допоміжні – навідні та підказуючи.

У заключній частині бесіди вихователь пропонує дітям прочитати знайомий вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. Можна прочитати художнє оповідання, провести дидак­тичну гру, прослухати магнітофонний запис. Так, бесіду про транспорт можна закріпити дидактичною грою «На чому люди їздять?», бесіду про місто Київ – піснею про нього, бесіду про свято – читанням знайомих віршів про це свято. У заключній частині бесіди вихователь пропонує дітям прочитати знайомий вірш, заспівати пісню, близьку за змістом, до теми висловлення.

10. Методика проведення вікторини

Вікторина – пізнавальна гра, яка складається з запитань і відповідей з різних галузей науки, техніки, літературі та мистецтва, поєднаних якоюсь загальною темою. Запитання відбираються з урахуванням віку та рівня знань учасників.

Вікторина широко розповсюджена серед школярів. Проводиться на класних і загальношкільних вечорах, на заняттях предметних гуртків. Виховна цінність вікторини в тому, що вона розвиває винахідливість і активність учнів, розширює їх світогляд, сприяє розумовому вихованню, розвитку пізнавальних інтересів і творчих здібностей, кмітливості, допомагає виявляти знання учнів в тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтві. Захоплююча ігрова форма вікторин збільшує емоційний тонус, сприяє кращому засвоєнню змістової інформації вікторин.

Отже, метою вікторини є розвиток пізнавальних інтересів учнів, підвищення рівня їх інтелектуального розвитку, формування наукових знань, активності та самостійності.

Вікторини можуть бути: літературні, математичні, науково-технічні, спортивні тощо, а також змішані.

Інтерес учнів до вікторин і успіх її залежить від вдало складених питань і ступеня активності школярів. Питання можуть ставитися усно і письмово. Питання, які складаються в письмовій формі, яскраво оформлюються на великому аркуші паперу, ілюструються малюнками і передчасно вивішуються для загального ознайомлення. Інтерес до таких питань збільшується, коли школярі беруть участь не тільки в їх оформленні, а й в складанні, а також коли питання пробуджують творче мислення учнів, є посильними і цікавими для них.

Чітке і ясне формування питань – обов'язкова вимога до їх відбору для вікторини. Ступінь складності, кількість питань, що пропонується залежить від віку учнів, рівня їх підготовленості, їх розумових здібностей. Чим старші школярі, тим складніші можуть бути питання і тим більше їх може бути запропоновано учасникам гри.

На підготовчому етапівідбувається вибір галузі знань для змісту вікторини, визначення цілей та завдань проведення, критерії та умови визначення переможців, створення творчої групи та розподілення обов'язків між її членами, складання плану підготовки та проведення вікторини, визначення дати, місця, ходу та часу проведення.

При складанні запитань слід враховувати індивідуальні та вікові особливості, інтереси й потреби учнів класу, паралелі.

Вікторини в школі повинні бути добре організовані. Створюється журі, яке відповідає за успішність проведення вікторини. У склад журі входять вчителі й учні. Творча група з вчителів та учнів залучає до підготовки вікторини якомога більше учасників. Вона готує питання, виробляє умови проведення вікторини, встановлює премії для переможців, піклується про різноманітне оформлення об'яв, оголошень і спеціальних урн для відповідей на питання, визначає де і коли буде проходити вікторина. Клас чи зал відповідно оформлюється.

Проведення вікторини. Перед початком один із членів журі ознайомлює з виробленими правилами вікторини. Якщо вікторина ведеться усно то допускаються обговорення деяких питань, що дає учням можливість обмінятися своїми думками. Якщо учні не можуть відповісти на задане питання, необхідна тактовна допомога вчителя. Коли вікторина проводиться в письмовій формі відповіді кладуть в урну чи здаються членам журі. Через визначений термін часу прийом відповідей припиняється. Журі перевіряє відповіді і встановлює переможця чи переможців.

Наприкінці проголошують підсумки вікторини, особливо відзначаючи вдалі і достатньо повні відповіді, а також труднощі в підготовці, недоліки проведення вікторини і вказують шляхи усунення таких проблем в майбутньому.