”Затверджую” Завідувач кафедри інформатики

доктор технічних наук, професор

Р.Т. Волколупова

“_____” __________2015р.

План-конспект

лекції № 1 з навчальної дисципліни

“ОХОРОНА ПРАЦІ”

Модуль 1. Засади формування основ охорони праці

Тема 1. Правові та організаційні питання охорони праці

Навчальний потік
Час
Місце

Мета: Показати етапи розвитку охорони праці та її сучасний стан в Україні та закордоном; дати студентам: первинні відомості щодо правових та організаційних питань охорони працідля їх подальшого використання в практичній діяльності.

	Назва розділу або теми	Час
І	Вступ. Перевірка наявності особового складу. Доведення теми, мети, навчальних питань заняття .	5	хвил.
ІІ.	Основна частина.	70	хвил
	1. Зміст поняття “охорона праці ”.	10	хвил.
	2. Соціально-економічне значення охорони праці.	10	хвил.
	3. Зміст дисципліни	10	хвил.
	4.Основні терміни та визначення.	10	хвил.
	5. Нормативно-правові документи України щодо охорони праці.	10	хвил.
	7. Методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни	10	хвил.
	8. Підготуватися до семінарського заняття.
ІІІ.	Заключна частина. Контроль засвоєння навчального матеріалу. Постановка завдання на самопідготовку. Підведення підсумку заняття.	5	хвил.

1. Законодавство України про охорону праці

2. Принципи державної політики в галузі охорони праці

3. Гарантії прав на охорону праці

4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

5. Нормативно-правові акти з охорони праці

Навчально-методичне забезпечення:

Лектор-2000

Слайди № ___________

Навчальна література

1. Житецький В.Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2005.

2. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004.

Завдання на самопідготовку: отримати рекомендовану літературу; назвіть статті Конституції, що стосуються питань охорони праці; які Закони України, що регламентують питання охорони праці Ви знаєте?; вивчити основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення; вивчити систему державних нормативних актів з охорони праці

РОЗРОБИВ: доцент кафедри інформатики

кандидат технічних наук, доцент М.Г. Русанов

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

1. Вступ до лекції

Перевірка наявності особового складу, доведення теми, мети та навчальних питань заняття.

2. Основна частина.

Багатовікова історія людства завжди супроводжувалася проблемами здоров’я і безпеки праці які посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства. Тому охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки при систематичному покращанні умов праці, відсутності травматизму праця стає творчою, високопродуктивною, піднімає соціальну активність працівників. І навпаки, незадовільні умови праці завжди супроводжуються плинністю кадрів, відсутністю творчої активності, травматизмом, що безумовно є негативним соціальним явищем.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності була і залишається в багатьох країнах, в тому числі в Україні, гірнича справа. Останні свідчення цьому - постійна гибель українських гірників у шахтах Донбасу.

Тому вже з часів середньовіччя вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Георг Агрікола (1494-1555 рр.) у 1545 р. першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками». Цей вираз можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується і дотепер.

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764рр.). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У 1847 р. А.М.Нікітін видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професійні захворювання та аварії.

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займалося багато вчених. Відзначимо насамперед учених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного і Київського політехнічного інститутів В.Л.Кирпичов (1845-1913рр.), який у своїх працях пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, і академік АЛ.Скочинський (1874-1960рр.), який зробив великий вн

Початком наглядової діяльності за охороною праці можна вважати виданий у 1719 році Петром І Указ про створення Берг-колегії (гірничої колегії).

Після скасування кріпосного права в Російській імперії у 1861 році, організований орган спеціального нагляду за безпекою робіт у гірничій промисловості, який мав назву “гірнича поліція ”.

У суспільстві, в якому економіку хотілось би розглядати як соціально орієнтованою, охорона праці має бути одним з найважливіших завдань соціально-економічної політики як держави, так і кожного підприємства й організації.

Перш ніж розглянути поняття «охорона пращ» звернемо увагу на його другий компонент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б і поняття «охорона праці».

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються, матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праця — це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою.

А. П. Чехов казав: «Людина повинна трудитись, працювати в поті чола, хто б вона не була, і в цьому полягає зміст і мета її життя». Відомий також вислів А. Бебеля про те, що «без праці суспільство не може існувати».

Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслід­ки праці. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше — «охорона праці».

Виходячи зі структури праці, що являє собою ергатичну систему “людина (Л) – трудова діяльність (ТД) – умови праці (УП)”, можна побудувати систему охорони праці (рис.1.1), яка складатиметься з таких елементів:

─ безпека людини як суб'єкта праці (БЛ);

─ безпека трудової діяльності (БТД);

─ безпека умов праці (БУП).

Рисунок 1.1 ─ Система охорони праці

Зміст працізумовлюється технікою, технологією, організацією виробництва і виробничим середовищем, тобто рівним розвитку продуктивних сил суспільства.

Виробниче середовище— це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продукти праці, умови праці).

Під терміном «виробниче середовище», який надто активно використовується на Заході, мається на увазі більш широке поняття, ніж тільки умови праці. Ґрунтуючись на принципі системного підходу до виробництва, він включає й організацію виробництва з різними елементами управління, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці, у тому числі з використанням економічних стимулів.

Роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості праці — фактори трудового процесу і фактори умов праці.

Фактор (лат. factor- діючий) – причина, рушійна сила, властивості будь-якого процесу, що визначають його характер чи окремі його риси.

Фактори важкості праці визначаються:

• особливостями трудового процесу;

• умовами виробничого середовища.

Чинники трудового процесупоказують навантаження на м’язову і нервову системи; співвідношення між динамічними і статистичними навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надходить та переробляється; монотонність; робочу позу і змінність роботи.

Фактори умов працівключають певну сукупність санітарно-гігієнічних елементів виробничого середовища, які діють на працівника під час роботи.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

• фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу);

• нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання);

• робоча поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів виробництва);

• монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів);

• температура, вологість, теплове випромінювання;

• забруднення повітря;

• виробничий шум;

• вібрація, обертання, поштовхи;

• освітленість у робочій зоні.

Вказані чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працездатностізастосовуються три групи показників — виробничі, фізіологічні і психологічні, які характеризуютьрезультати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Тому необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища і характеру праці.

Як показує аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконавців до дотримання вимог безпеки праці.

Трудову діяльність вивчають не тільки охорона праці, але і багато природничих і суспільних наук: політекономія, гігієна праці, ергономіка, соціологія, інженерна психологія та ін. Відрізняються ці науки предметом вивчення. Свій предмет вивчення має і охорона праці — безпека праці, а звідси – фізіологічні та психологічні можливості людини, закони розвитку праці і відображення їх у працеохоронній науці, формування умов праці, їх оптимізація тощо.

Перед системою професійної підготовки кваліфікованих робітників стоять нові завдання, які знайшли своє відображення в законах "Про освіту", а також в "Основних напрямках реформування професійно-технічного рівня в Україні (Указ Президента України від 8 травня 1996 року N322/96).

Ці завдання не можуть бути розв'язані звичайним введенням нового навчального матеріалу, або збільшенням терміну навчання. Сучасні економічні умови вимагають чіткішої систематизації змісту загально-технічної підготовки і розкриття її сутності та специфіки в системі неперервної професійноїосвіти.

Людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Ці слова належать нашій Конституції. Україні потрібні здорові, працездатні громадяни, які здатні підняти життя народу України на високий рівень. Ось чому кожна поважаюча себе держава непокоїться і турбується про забезпечення нормальних умов для праці та життєдіяльності свого населення. Серед таких країн знаходиться і наша держава.

Міжнародне законодавство про охорону праці

МОП (міжнародна організація праці) була створена у 1919 р. як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. — як перша спеціалізована установа ООН (організацій об’єднаних націй).

Штаб-квартира МОП-МБП (міжнародне бюро праці) у Женеві, Швейцарія.

Вищим органом МОП є Генеральна Конференція праці, виконавчий орган — Адміністративна рада.

За станом на 1 липня 1997 р. членами МОП є 174 держави, прийнято 181 конвенція і 1881 рекомендацій. Україна є членом МОП з 1954 р.

Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн.

До основних напрямів діяльності МОП належать:участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників;

Розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.),

Надання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.