анатомия_экзамен

1.Анатомія людини — це наука про будову організму людини та окремих його органів.

Фізіологія — наука про функції , тобто життєдіяльність організму та окремих його органів.

Гігієна дітей і підлітків — наука про збереження та зміцнення здоров'я школяра.

2.Клітина утворює тканину, тканина утворює органи ,органи утворюють систему,система утворює організм людини .Організм - це самостійно існуюча одиниця органічного світу, що представляє собою саморегулюючу систему, що реагує як єдине ціле на різні зміни зовнішнього середовища. Організм може існувати лише при постійній взаємодії з навколишньою його зовнішнім середовищем і самообновляется в результаті такої взаємодії.

3.Клітинна теорія— це фундаментальне узагальнення біології, яке визначає взаємозв'язок усіх проявів життя на Землі з клітиною, характеризує клітину одночасно як цілісну самостійну живу систему та як складову частину багатоклітинних організмів рослин і тварин.

Основні положення клітинної теорії не втратили своєї актуальності, проте від часу створення її було доповнено, і наразі вона містить такі твердження:

1.Клітина — елементарна одиниця будови, функціонування, розмноження і розвитку всіх живих організмів, поза межами клітини немає життя;

2.Клітина — цілісна система, що містить велику кількість пов'язаних один з одним елементів — органел;

3.Клітини різних організмів схожі (гомологічні) за будовою та основними властивостями і мають спільне походження;

4.Збільшення кількості клітин відбувається шляхом їх поділу, після реплікації її ДНК: клітина — від клітини;

5.Багатоклітинний організм — це нова система, складний ансамбль із великої кількості клітин, об'єднаних та інтегрованих у системи тканин і органів, пов'язаних між собою за допомогою хімічних факторів: гуморальних і нервових;

6.Клітини багатоклітинних організмів мають однаковий набір генетичної інформації, але відрізняються за рівнем експресії (роботи) окремих генів, що призводить до їх морфологічної та функціональної різноманітності — диференціації

5.Основним антропометричним показником фізичного розвитку учнів є окружність грудної клітини,маса тіла,зріст.

6. Нервова система

1.ЦНС 1.Переферична НС

Головний мозок Спинний мозок Соматична НС Автономна НС

Оболонка,сіра речовина,біла речовина Вегетативна

Симпатична НС Парасимпатична НС

Нейрон — це нервова клітина.

Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку із зовнішнього зародкового листка- ектодерми. Спочатку утворюється нервова пластина ,яка перетворюється на жалобок з піднятими краями . Краї жалобка потім утворюють замкнену нервову трубку ,з нижнього відділу утворюється спинний мозок ,а з верхнього — три розширення- первинні мозкові міхури.

В 5 тижнів у ембріона видно поділ поперечною борозною переднього і заднього міхурів ще на дві частини ,утворюється 5 мозкових міхурів .З 5 мозкового міхура утворюється довгастий мозок , з 4 -міст і мозочок , з 3- середній мозок , з 2 — очні міхури і проміжній мозок , з 1- півкулі великого мозку.

На третьому місяці ембріонального розвитку формується мозолисте тіло,яке з'єднує праву і ліву півкулі.До 6 місяців півкулі повністю покривають мозок.

8.Рефле́кс— реакція організму за участю нервової системи на подразнення.Безумовні рефлекси –це вроджені рефлекси, з якими організм з'являється на світ. У дитини – смоктальний рефлекс, захисний рефлекс, у дорослого – травний рефлекс, статевий і т.д.Умовні рефлекси – це вищий пристосувальний механізм, за допомогою якого організм врівноважується з навколишнім середовищем.

10.У складній взаємодії першої і другої сигнальної системи провідна роль належить другій сигнальній системі .Вона регулює діяльність першої сигнальної системи і безумовні рефлекси .Людина може свідомо загальмувати умовні і безумовні рефлекси .Слово,як умовний подразник соціального порядку , на відміну від умовних подразників тварин , може стати набагато сильнішим фактором впливу ,ніж безумовні подразники .Завдяки другій сигнальній системі можливе узагальнення ,абстрактне мислення ,що є спеціально людським , вищим мисленням .

У вищій нервовій діяльності дітей молодшого шкільного віку ще переважає перша сигнальна система ,яка зумовлює конкретний , наочно-образний характер їх мислення .Але й друга сигнальна система в цьому віці розвивається з наростаючою швидкістю .Це проявляється насамперед в утворенні тонших і міцніших зв'язків ,що формуються на основі єдності чуттєвих вражень і слов, яке відіграє для дитини дедалі більшу роль.Перша сигнальна система — це те,що безпосередньо впливає на людину дотик,зір ,нюх ,відчуття.Друга сигнальна система — це ще людина уявляє собі зі слів іншої людини.

11. Механізм утворення умовних рефлексів за Павловим.

Рефлекс-відповідна реакція огранів на

подразнення за участю НС.Вперше маханізм вироблення умов.рефлексів. пояснив вчений І.Павлов.Для досліду він взяв собаку.Під час роботи він використував фістулярний метод:1)Світло на початку досліду є байдужим подразником.(зоровий центр кори)2)їжа завжди є безумовний рефлексом(Харчовий центр)3)Повторим n-разів(Харчовий та зоровий центри)4)Світло наприкінуі досліду стало умвоним подразником(Харчовий та Зоровий центр)

Роль Павлова та Сєченова в вивчені ВНД.

Сєченов:1)Головний мозок працює за принципом рефлексу.2)Головний мозок здатний гальмувати чи посилювати відповідні реакції організму на зовнішні подразення.

Павлов:1)Рефлекси бувають умовні і безумовні.Рефлекторні дуги умвоних рефлексів проходять через кору великих півкуль.Рефлекторні дуги безумовних рефлексів через нижче розміщені відділи головного спинного мозку.2)Гальмування може бути безумовним і умовним.Зо допомогою утворення умвоних рефлексів і їх гальмування здійснюється більш гнучке пристосування організму до конкретних умов існування.

13. Типи ВНД за Павловим. Пластичність видів ВНД.Роль вихователя в формування типу ВНД дитини.

Згідно з вченням Павлова ВНД характеризую 3 сновними ознаками:

1) Силою процесів збудження і гальмування

2) Врівноваженістю процесів збудження і гальмування

3) Рухливістю цих процесів

Павлов виділив 4 типи ВНД

1)сильний неврівноважений тип

2)сильний врівноважений тип

3)сильний врівноважений малорухливий або інертний тип

4)слабкий знижено збудливий тип

Вчителі повинні достатньо добре знати типологічні особливості ВНД і темпераменту учнів. У учня зі слабкою нервовою системою педагог, поступово збільшуючи навантаження, повинен підвищувати працездатність його нервових клітин, в учня з інертними нервовими процесами - виховувати швидкість реакції, в учня з «нестримним» типом нервової системи - тренувати процеси гальмування і т.д.Завдання вчителя допомогти дітям з урахуванням їх типологічних особливостей ВНД і темпераменту сформувати найбільш оптимальний індивідуальний стиль роботи з придбання глибоких і міцних знань при мінімальних витратах сил і енергії, без надмірного напруження і втоми.

15.Працездатність дітей,зміна її протягом дня,тижня,місяця,року. Втома та первтома,їх профілактика у дітей молодшого віку Працездатність молодшого школяра змінюється як на протязі доби, так і на протязі тижня, місяця, року. Як ви можете відчути, розумова і м’язова працездатність знижується від початку до кінця тижня. Таким чином, ви починаєте уже в середині тижня чекати вихідних. Так у школярів у вівторок і середу працездатність, як правило, найбільш продуктивна. В п’ятницю, якщо не використовувати різі релаксаційні техніки знижується. На протязі року працездатність дитини в школі також змінюється Так працездатність зазвичай вища в період з жовтня по січень. Потім ці показники знижуються. Лише при правильно розробленому режимі дня вдається зберегти рівень працездатності на одному рівні або навіть допомогти позитивній динаміці.Але все ж бувать випадки, коли працездатність дитини знижена і при добре налагодженому режимі дня. В більшості випадків причина – захворювання. Навіть короткочасна застуда на деякий час погіршує працездатність дитини. А стреси взагалі знижують її до нуля. Об'єктивною реакцією на діяльність є стомлення. Втома (стомлення) – закономірний процес тимчасового зниження працездатності, що виникає внаслідок тривалої, інтенсивної роботи. Стомлення і втома є об'єктивними явищами, а стомленість – суб'єктивним. Стомленість – суб'єктивне психічне явище, яке супроводжується відчуттям слабкості та небажанням працювати. Досить часто втома розвивається внаслідок відсутності звички до систематичної праці. Щоб подолати втому необхідно відпочивати, інакше розвивається перевтома. Перевтома – порушення нормального фізіологічного функціонування організму, що може свідчити про певне захворювання. Це проміжний між здоров'ям та хворобою стан організму, що потребує негайного педагогічного та медичного втручання. Біологічне значення втоми полягає в тому, що вона призводить до виникнення гальмування у нервових клітинах, забезпечуючи таким чином захист всього організму, насамперед ЦНС, від перенапруження і руйнування. Проблему втоми розв'язують у три етапи: виявляють її причини та механізми розвитку; діагностують втому та оцінюють працездатність; розробляють методи профілактики втоми. Прояви втоми: 1) відчуття слабосилля; 2) розлад уваги; 3) розлади моторної; 4) погіршення пам'яті та мислення; 5) ослаблення волі; 6) сонливість. Профілактика Ставати до роботи після нічного сну, а особливо після літнього відпочинку поступово. Вибрати свій індивідуальний ритм роботи, наприклад, швидкість читання книги. Встановити правильне чергування відрізків праці й відпочинку. Запорука гарної працездатності: 1.Режим дня.2.Правильний відпочинок.3. Правильне харчування.4.Сон.

Втома (стомлення) – закономірний процес тимчасового зниження працездатності, що виникає внаслідок тривалої, інтенсивної роботи.

Перевтома – порушення нормального фізіологічного функціонування організму, що може свідчити про певне захворювання.

Відновлення працездатності та профілактика втоми Для запобігання зниженню працездатності учнів на уроці використовують такі способи профілактики втоми: оптимізація умов проведення уроку шляхом забезпечення сприятливого мікроклімату, освітленості, раціональних робочих поз, чергування діяльності та відпочинку; переважне використання першої сигнальної системи, а також методу перемикання аналізаторів, особливо на початку вивчення нової теми; проведення валеопауз (у початкових класах – на кожному уроці, у старших - на четвертому та п'ятому уроках); відповідність навчальних і наочних засобів та методів їхнього використання ергономічним вимогам; урахування вікових можливостей учнів при визначенні ступеня складності певних елементів навчального навантаження; скорочення тривалості уроку в першому класі до 35 хв.; формування позитивної мотивації та сприятливого емоційного клімату в класі.

18. Зорова сенсорна систем. Вікові особливості. Основні види порушення зору дитини їх причина та профілактика. Зорова система є у людей одним з найважливіших органів чуття. Саме вона надає мозку понад 90% усієї сенсорної інформації.Вікові особливості зорового аналізатора. Більша частина наших уявлень про оточуюче середовище пов’язана із зором. Зір забезпечує зорова сенсорна система – сукупність світлочутливих органів та відділів мозку, з якими пов’язано одержання й аналіз зорової інформації. Зорова сенсорна система має три відділи: 1) периферичний, представлений власне рецепторним апаратом (палички і колбочки сітківки ока); 2) провідниковий, що включає чутливий зоровий нерв, зоро¬вий тракт, що міститься в головному мозку, таламусу; 3) центральний (потиличні частки кори головного мозку).Периферична частина зорової сенсорної системи здатна до сприйняття світла – електромагнітних коливань з довжиною хвиль в межах від 400 до 800 мкм. Око сприймає безліч елементів навколишнього простору: світло, колір, контури, деталі предметів, їх зміна, переміщення; в просторі може оцінювати його глибину і т.д. Ця інформація передається по зоровому нерву до ядер середнього і проміжного мозку, а від них – до зорових ділянок кори великих півкуль.Порушення зору в дітей і підлітків.Захворювання очей є запальні і незапальні. Серед запальних в дітей найчастіше зустрічаються кон’юнктивіти, хвороби повік і сльозових залоз. Профілактика цих захворювань полягає у дотриманні правил особистої гігієни. Серед незапальних хвороб найчастіше зустрічаються далекозорість (зменшенням очних яблук або зниженням еластичності кришталика), короткозорість( очні яблука збільшуються)і астигматизм (це неможливість сходження всіх променів від предмета в одній точці). Лікарі назначають окуляри.

19. Слухова сенсорна система.Вікові особливості будови вуха дитини. Прфілактика порушення слуху дітей дошкільного віку. Слух є органом чуття людини, який сприяє психічному розвитку повноцінної особистості, її адаптації у соціумі. Із слухом пов'язані зву¬кові мовні спілкування. За допомогою слухового аналізатора людина сприймає і розрізняє звукові хвилі, які складаються з почергових згу¬щень і розріджень повітря.Слуховий аналізатор складається з трьох частин: 1) рецепторного апарату, що міститься у внутрішньому вусі; 2) провідних шляхів, пред¬ставлених восьмою парою черепно-мозкових (слухових) нервів; 3) цент¬ру слуху у скроневій частці кори великих півкуль.Після народження дитини важливо ретельно стежити за його здоров’ям: тримати вуха в чистоті, попереджати запальні процеси в органах слуху, приймати заходи по уникненню побутових травм. У маленьких дітей украй важливо оберігати вуха від холоду, оскільки часті простуди можуть привести до патології мовного апарату.Треба пам’ятати, що для слуху шкідливі дуже гучні звуки, крик, шум в групі. Тому слід створювати дітям охоронний, щадний режим, уникати сильних звукових подразників, спілкування на підвищених тонах.Завитковий орган функціонує від дня народження дитини але у новонароджених спостерігається відносна глухота, яка пов'язана з особливостями будови їхнього вуха: барабанна перегинка більш товста, ніж у дорослих, і розташована майже горизонтально. Порожнина середнього вуха у новонароджених заповнена амніотичною рідиною, що утруднює коливання слухових кісточок. В продовж' перших 1,5-2 місяців життя дитини ця рідина поступово розсмоктується, і замість неї із носоглотки через слухові (Євстахісві) труби проникає повітря. Слухова труба у дітей ширша і коротша (2-2,5 см), ніж у дорослих (3,5-4 см), що створює сприятливі умови для попадання мікробів, слизу і рідини під час зригування, блювання, нежиті в порожнину середнього вуха, що може обумовлювати запалення середнього вуха (отит).

21. Праналізуйте жіяльність залоз внутрішньої секреції пояснити результат гіпер і гіпофункції різних залох внутрішньої секреції на конкрретних прикладах. Залозами внутрішньої секреції , або ендокринними органами, називаютьсязалози, що не мають вивідних проток. Вони виробляють особливі речовини - гормони, що надходять безпосередньо в кров. Діяльність залоз внутрішньої секреції відіграє основну роль у регуляції тривало протікаючих процесів: обміну речовин, росту, розумового, фізичного і статевого розвитку, пристосування організму до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища, забезпеченн істалості найважливіших фізіологічних показників (гомеостазу), а також в реакціях організму на стрес. При порушенні діяльності залоз внутрішньої секреції виникають захворювання, звані ендокринними. Порушення можуть бути пов'язані або з посиленою (порівняно знормою) діяльністю залози -гіперфункцією , При якій утворюється і виділяється в кров збільшена кількість гормону, або зі зниженою діяльністю залози - гіпофункцією , Супроводжуваної зворотним результатом. Щитовидна залоза розташована з боків трахеї трохи нижче щитовидного хряща гортані. Гормони щитовидної залози (тироксин та трііодтіронін) у своєму складі мають йод, надходження якого з водою і їжею є необхідною умовою її нормального функціонування.Гормони щитовидної залози При гіперфункції залози розвивається базедова хвороба. Її основні ознаки: розростання тканини залози (зоб), витрішкуватість, прискорене серцебиття, підвищена збудливість нервової системи, підвищення обміну речовин, втрата ваги. Гіпофункція залози у дорослої людини призводить до розвитку мікседеми (слизовийнабряк), що виявляється у зниженні обміну речовин і температури тіла, збільшення маси тіла, набряклості і одутлості особи, порушенні психіки. Гіпофункція залози в дитячому віці викликає затримку росту і розвиток карликовості, а також різке відставання розумовогорозвитку (кретинізм).Наднирники - При гіпофункції коркового шару наднирниківрозвивається бронзова, або Аддісонова, хвороба. Її ознаки: бронзовий відтінок шкіри, м'язова слабкість, підвищена стомлюваність, зниження імунітету. Мозговим шаром надниркових залоз виробляються гормони адреналін і норадреналін. Вони виділяються при сильних емоціях -гніві, переляку, болі, небезпеки. Надходження цих гормонів у кров викликає прискорене серцебиття, звуження кровоносних судин (крім судин серця і головного мозку), підвищення артеріального тиску, посилення розщеплення глікогену в клітинах печінки і м'язів до глюкози,пригнічення перистальтики кишечника, розслаблення мускулатури бронхів, підвищення збудливості рецепторів сітківки, слухового і вестибулярного апаратів. В результаті відбувається перебудова функцій організму в умовах дії надзвичайних подразників імобілізація сил організму для перенесення стресових ситуацій.Підшлункова залоза При недостатньому утворенні інсуліну рівень глюкози в крові підвищується, що призводить до розвитку хвороби цукровий діабет. Не використаний організмом цукор виводиться з сечею. Хворі п'ють багато води, худнуть. Для лікування цього захворюваннянеобхідно вводити інсулін. Інший гормон підшлункової залози - глюкагон-є антагоністом інсуліну і надає протилежну дію, тобто підсилює розщеплення глікогену до глюкози, підвищуючи її вміст у крові.Найважливішою залозою ендокринноїсистеми організму людини є гіпофіз , Або нижній придаток мозку (маса 05 г). У ньому утворюються гормони, що стимулюють функції інших ендокринних залоз. В гіпофізі виділяють три долі: передню, середню і задню, - і кожна з них виробляє різні гормони. Так, в передній долі гіпофіза виробляються гормони, що стимулюють синтез і секрецію гормонів щитовидної залози (тиреотропін), наднирників (кортикотропін), статевих залоз (гонадотропін), а також гормон росту (соматотропін).При недостатній секреції соматотропіну у дитини гальмується ріст і розвивається захворювання гіпофізарна карликовість (зріст дорослої людини не перевищує 130 см). При надлишку гормону, навпаки, розвивається гігантизм. Підвищена секреція соматотропіну у дорослого викликає хворобу акромегалію, при якій розростаються окремі частини тіла - язик, ніс, кисті рук.

23. Значення опорно-рухової системи.

До системи органів руху відносять кістки (скелет), зв'язки, суглоби і м'язи. Кістки, зв'язки і суглоби є пасивними елементами органів руху. Активною частиною апарату руху є м'язи. Система органів руху - єдине ціле: кожна частина і орган формуються і функціонують в постійному зв'язку і взаємодії один з одним. Скелет служить опорою і захистом всього тіла і окремих органів, а багато кістки є ще й потужними важелями, за допомогою яких здійснюються різноманітні рухи тіла і його частин у просторі. М'язи приводять в рух всю систему кісткових важелів. Скелет утворює структурну основу тіла і визначає значною мірою його розмір і форму. Такі частини скелета, як череп, грудна клітка і таз, хребетний стовп, служать вмістилищем і захистом життєво важливих органів - мозку, легенів, серця, кишечника та ін. Ще недавно вважалося, що роль скелета в організмі людини обмежені опори тіла та участю в русі.

Хімічний склад та будова кісток.

За формою кістки бувають різні (довгі, короткі, плоскі). Довгі кістки називаються трубчастими. Будова цих кісток надає їм міцності і легкості. Довгі кістки: головка (епіфіз), тіло (діафіз). На поздовжньому розколі видно, що стінки довгої кістки складаються з щільної речовини. У порожнині трубчастих кісток (в діафізі) знаходиться жовтий кістковий мозок - багата на жир пухка сполучна тканина. Кінці довгої кістки (епіфіз) містять губчасту кісткову речовину,в якій знаходиться червоний кістковий мозок.

1.Довгі трубчасті кістки: плечова, променева, ліктьова, стегнова та гомілкова (велика і мала).

2.Короткі трубчаті кістки зап'ястка, хребта. Ці кістки складаються переважно з губчастої речовини.

3.Плоскі кістки - черепа, лопатки, ребер, таза - теж мають губчасту будову. Губчаста будова надає кісткам міцності і легкості. Зовні всі кістки вкриті тонкою і щільною плівкою з сполучної тканини - окістя., лише головки позбавлені окистя, але вони вкриті хрящами. В окісті знаходиться багато кровоносних судин і нервів. Внутрішній шар окістя складається з клітин, що ростуть і розмножуються, забезпечений ріст кісток в товщину.

Поперекові хребці мають велике тіло, тому що вони витримують масу більшої частини тіла і побудовані з 20 дуг. В хребті виділяються 5 відділів:

1.Шийний - 7 хр.

2.Грудний - 12 хр.

3.Поперековий - 5 хр.

4.Крижовий5 хр, які зростаються.

5.Куприковий 5-4 зрослі.

Типи з’єднання кісток.Розрізняють три типи з'єднання кісток: неперервні (нерухомі або малорухомі)(

25.Постава. Ознаки правильної та порушеної постави. Основні види порушення постави, їх причина та профілактика.

Постава - це вміння людини тримати своє тіло в різних положеннях, звична поза невимушено стоїть людини.Правильна постава характеризується симетричним розташуванням частин тіла щодо хребта. При цьому голова тримається прямо: лінія, проведена через зовнішній слуховий прохід і нижній край очниці горизонтальна; плечові суглоби розведені; надплечья на одному рівні; кути, утворені бічною поверхнею шиї і надпліччя симетричні; живіт підтягнутий, ноги випрямлені в колінних і тазостегнових суглобах. Грудна клітина не має западеній і випинань, симетрична щодо середньої лінії; лопатки симетричні, на всьому протязі рівномірно прилягають до грудної клітки; трикутники талії симетричні. Хребет не має патологічних вигинів, величина фізіологічних вигинів і кут нахилу таза в межах вікової норми. Схил, опущений від основи черепа, проходить уздовж лінії остистих відростків, меж'ягодічной складки і проектується на опору посередині між п'ятами. Схил, опущений від нижнього кута лопатки, проходить через центр под'ягодічной складки, центр підколінної ямки і проектується на опорну поверхню на рівні центру п'яти. Порушення постави:

1)скаліоз – хвилеподібне або вигин в бік хребта

2)грудний кіфоз- сутулість(горб)

3) поперековий лордоз – вигін вперед хребта в поперековому відділі .

Причини не правильної постави, під час сидіння за партою не слідкують за поставою.

Правильна постава : S- подібний хребет, не виходить грудна кл. вперед, вигини хребта помірні.

Профілактика порушень постави являє собою комбінацію заходів, які допомагають зберегти правильну поставу, підтримати її і скорегувати. Зрозуміло, простіше вчасно вжити заходів для профілактики порушень постави, ніж після витрачати час і сили для її виправлення.Перед початком профілактики порушень постави необхідно провести ретельно спостереження за самим собою - виявити які-небудь свої звички, встановити характер дня. Крім того, можна звернутися за «консультацією» до людини, яка постійно перебуває поруч, так як з боку видніше, коли людина сутулиться або викривляє спину в бік. Все це дасть зрозуміти, в якому стані на даний момент знаходиться постава, і які можливі порушення у неї присутні.

28. Механізм зсідання крові. Групи крові людини. Схема переливання крові людини.

Зсідання крові

Розрив судин – тромбопластин заповзає з тромбоциту – тромбопластин взаємодіє з протромбіном (входить : Са2+; вітамін К, О2) –перетворюється на тромбін – тромбін взаємодіє з фібриногеном (білок) – утворюється нерозчинений білок фібрин – фібрин (нитки білка, як сітка) – тромб.

Групи крові: аглютиногени (білки в еритроцитах ) (А,В); аглютиніни (білки плазмікра) (алфа і бетта)

I(0) - - - - - - - - - - ---------- - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - - - - - _____

II(А) - - - - - - - - - - А - -- - - - - - - -- - - -- - - - - - -- - - - - -- - -бетта

III(В) - - - -- - - - - В - - -- - - -- - -- - - -- - - -- - -- - - - - - - -альфа

IV(А,В) - - - - - - - -А,В - - - - - - - - - - -- - - - - - - - - -- -----------------

Переливання крові : I

II III (і кожна сама в себе)

IV

29. Значення кровообігу, загальна схема кровообігу людини. Тиск крові, частота пульсу, їх вікові особливості.

Значення кровообігу: - транспорт О2 і СО2

- Транспорт продуктів обміну речовин

- Схема кровообігу:

Велике коло кровообігу: Лівий шлуночек --- аорта --- організм --- порожнисті вени --- праве передсердя У дітей кісти черепа до 1 року – хрящові

Росте скелет до 25 – 27 років.Мале коло кровообігу : правий шлуночек ( венозна кров) --- легенева артерія ( венозна кров) --- легені ( газообмін СО2 на О2) --- легенева вена (артериальна кров) --- ліве передсердя ( артеріальна кров)

Тиск крові – тиск крові на стінки судин :А) у артеріях від 150-120 мм.рт.ст.Б) у венах 10 мм. Рт. Ст.В) у капілярах 30 мм.рт.ст.

Пульс – відповідає частоті скорочення серця у дорослих 60-75 удар. За хв. , у дітей 75-85 удар. За хв.

31. Захисні сили крові людини. Імунітет, його види. Антигени, антитіла. СНІД та його профілактика.

Імунітет- це сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, сторонніми тілами тощо.

Імунітет захисні ф-ції організму.

Імунітет :Природній

а) спадковий(від матері передаються готові антитіла проти певних інфекцій захворювання)

б) набуті (дитина перехворіла і у неї утворюються свої антитіла )

2) штучний

а) активний ( зробили щеплення – ввели ослаблені віруси, щоб вони утворювали поступово свої антитіла)

б) пасивний (людина уже захворіла і їм вводять готові антитіла)

Антигени – це чужі (іногордні) тіла в організмі (бактерії … віруси)

Антитіла- це розчинні глікопротеїни, присутні в сироватці крові, тканинної рідини або наклітинній мембрані, які розпізнають і пов'язують антигени.

СНІД - нова інфекційна хвороба, яка характеризується переважним ураженням імунної системи та розвитком опортуністичних інфекцій і пухлин.

Міри профілактики. Основна умова - Ваше поводження !

Полові контакти - найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження - уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива.

Внутрівенно вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.

Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах у плині 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не убиває ВІЛ.

Перевірка донорської крові обов'язкова

33. Сукупність фізико-хімічних і біологічних властивостей повітря, особливо в жилому приміщенні, називається мікрокліматом.

Гігієнічно нормальне повітря – необхідна умова хорошого самопочуття, високої працездатності дітей. Необхідно уважно стежити за станом у дітей порожнини рота і слизових оболонок дихальних шляхів: своєчасно лікувати зуби, ангіни, аденоїди

Обмін повітря в приміщеннях здійснюється природнім шляхом і вентиляцією.

У тих випадках, коли температура атмосферного повітря не нижче - 6°С і немає сильного вітру, в освітніх закладах проводиться провітрювання в присутності дітей. Потік повітря здійснюється через кватирки, фрамуги. Спеціалістами з вентиляційної техніки підраховано, що для ефективності провітрювання приміщень шкіл і дитячих закладів у короткий відрізок часу (10-20 хвилин) загальна площа отворів або фрамуг повинна дорівнювати 1:50 площі підлоги кімнати. Тому в груповій кімнаті площею 50 м2 загальна площа відкритих кватирок або фрамуг повинна складати 1 м2.

Кватирки (фрамуги) вбудовуються в кожне друге вікно. Отже, при двох вікнах у груповій кімнаті потрібно мати не менше двох квартирок (фрамуг), кожна площею 0,5 м2.

Правильно вбудовані фрамуги порівняно з кватирками мають значні переваги. Оскільки фрамуги завжди вмонтовуються в верхній частині вікна, при відкритті їх створюється велика різниця зовнішньої та внутрішньої температур, що збільшує швидкість руху повітря і об'єм провітрювання порівняно з провітрюванням через кватирки, розміщених, як правило, в середній або нижній частині вікна.

34. Під впливом м’язових навантажень збільшується частота серцебиття,м’язи серця скорочуються сильніше,підвищується артеріальний тиск. Під час м’язової роботи збільшується частота дихання ,вміст адреналіну та інших активізуючи гормонів у крові,а також зростає потреба в енергетичному забезпеченні,збільшується потреба в кисні як необхідного субстрату продукції енергії

38. Процеси обміну речовин, або метаболізм, добре погоджені один з одним, відбуваються у певній послідовності. Сукупність реакцій біологічного синтезу, які потребують затрат енергії, називають анаболізмом. До анаболічних процесів належить біологічний синтез білків, жирів, ліпоїдів, нуклеїнових кислот. Внаслідок цих реакцій порівняно прості речовини, надходячи в клітини, за участю ферментів перетворюються в речовини самого організму. Анаболізм створює основу для безперервного оновлення структур, які зносилися.

Енергія для анаболічних процесів постачається реакціями катаболізму, при яких відбувається розщеплення молекул складних органічних речовин із вивільненням енергії. Кінцеві продукти катаболізму — вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота та ін.— не придатні для дальшого біологічного окислення в клітині і видаляються із організму. Процеси анаболізму і катаболізму нерозривно зв'язані. Катаболічні процеси постачають для анаболізму енергію і вихідні речовини; анаболічні процеси приводять до побудови структур, які йдуть на відновлення відмираючих клітин, формування нових тканин у зв'язку з процесами росту організму, для синтезу гормонів, ферментів та інших сполук, необхідних для життєдіяльності клітини, а також постачають для реакцій катаболізму макромолекули, які підлягають розщепленню.

Всі процеси метаболізму каталізуються і регулюються ферментами — речовинами білкової природи. Ферменти — це ті біологічні каталізатори, які «запускають» реакції в клітинах організму, Перетворення речовин. Хімічні перетворення харчових речовин починаються в травному каналі. Тут складні речовини їжі

40. наявністю мінеральних речовин пов'язане явище збудливості— одна із основних властивостей живого (натрій, калій, хлор). Ріст і розвиток кісток, нервових елементів, м'язів залежать від вмісту мінеральних речовин. Вони визначають реакцію крові (рН)), сприяють нормальній діяльності серця і нервової системи, використовуються для утворення гемоглобіну (залізо), соляної кислоти шлункового соку (хлор). Мінеральні солі створюють необхідний для життєдіяльності клітин певний осмотичний тиск.

У новонародженого мінеральні речовини становлять 2,55% маси тіла, у дорослого — 5%. При змішаному харчуванні доросла людина одержує всі необхідні їй мінеральні речовини в достатній кількості з їжею. Тільки кухонну сіль добавляють до їжі при її кулінарній обробці. Дитячий організм, який росте, особливо потребує додаткового надходження багатьох мінеральних речовин.

Мінеральні речовини справляють важливий вплив на розвиток дитини. З кальцієвим і фосфорним обміном пов'язані ріст кісток, строки окостеніння хрящів і стан окислювальних процесів у організмі. Кальцій впливає на збудливість нервової системи, скоротність м'язів, здатність крові зсідатися, білковий і жировий обмін в організмі. Фосфор потрібний не тільки для росту кісткової тканини, а й для нормального функціонування нервової системи, більшості залозистих та інших органів.

Залізо входить до складу гемоглобіну крові.

Найбільша потреба в кальції відзначається на першому році життя дитини; в цьому віці вона у 8 разів більша, ніж на другому році життя, і в 13 разів більша, ніж на третьому році, потім потреба в кальції знижується, трохи підвищуючись у період статевого дозрівання. Добова потреба в кальції у школярів 0,68...2,36 г. Добова потреба у фосфорі 1,5...4,0 г.

39. Водний обмін. Організм поповнюється водою постійно внаслідок всмоктування її із травного каналу. Людині потрібно на добу 2...2,5 л води при нормальному харчовому режимі та нормальній температурі навколишнього середовища.

Основні органи, які виділяють воду із організму,— нирки, потові залози, легені і кишки. Нирки за добу виділяють із організму 1,2...1,5 л води у складі сечі. Потові залози через шкіру у вигляді поту виділяють 500...700 см3 води за добу. При нормальній температурі і вологості повітря на 1 см2 шкірного покриву кожні 10 хв виділяється близько 1 мг води.

Легенями у вигляді водяної пари виводиться 350 см3 води. Ця кількість різко зростає при поглибленні і прискоренні дихання, і за добу тоді може виділятися 700...800 см3 води.

Через кишки з калом виводиться за добу 100...150 см3 води. При розладі діяльності кишок може виділятися більша кількість води (при проносі), що призводить до збіднення організму водою. Для нормальної діяльності організму важливо, щоб надходження води в організм повністю покривало витрату її. Якщо води виводиться із організму більше, ніж надходить в нього, виникає відчуття спраги. Відношення кількості вжитої води до кількості виділеної становить водний баланс.

Значення води в процесі росту і розвитку дитини.

В організмі дитини переважає позаклітинна вода, з цим пов'язана велика гідролабільність дітей, тобто здатність швидко втрачати і швидко набирати воду. Потреба у воді на 1 кг маси тіла з віком зменшується, а--абсолютна кількість її зростає. Тримісячній дитині потрібно 150...170 г води на 1 кг маси, в 2 роки —95 г, в 12...13 років — 45 г. Добова потреба у воді у річної дитини 80 мл, в чотири роки — 950...1000 мл, в 5...6 років—1200 мл, в 7...10 років — 1350 мл, в 11...14 років — 1500 мл.

42. Шляхи виведення продуктів обміну з організму.

В організмі постійно відбуваються процеси обміну речовин, в результаті в клітинах утворюються кінцеві продукти розпаду і окислення, які засвоюватись організмом більше не можуть і повинні бути виведені з організму.

Шляхи виділення :

Легені- СО2 (вода?)

шкіра – вода , солі, продукти розпаду білків

травний тракт, нирки.

44. Сечоутворення та сечовиділення. Особливості цих процесів у дітей молодшого віку.

Утворення сечі відбувається в два етапи1етап- фільтраційна фаза відбувається в капсулі нефрона.Роль філтрів відіграють стінки капілярівЗ крові , що протікає по капілярах клубочка, у порожнину капсули фільтруються всі складові частини плазми, крім білків. Цей фільтрат отримав назву первинної сечі ( 100 -150 тл за добу) Первинна сеча , протікаючи по інших відділах сечових канальців, перетворюється у вторинну , кінцеву сечу. Вторинна сеча є результат зворотнього всмоктування з первинної сечі в кров води і потрібних для організму речовин. ЇЇ за добу утворюється до 1, 5 л. Вторинна сеча з нефронів по збірних трубочках потрапляє у збірні малі ниркові чашки, із них - у великі ниркові чашки і через ниркову миску по сечоводах стікає у сечовий міхур.

У дорослої людини перші позиви до сечовипускання починають з'являтися в разі накопичення в сечовому міхурі 150 мл сечі, а при 200-300 мл потік імпульсів різко зростає. Подразнення механорецепторів сечового міхура відцентровими нервами передається у крижовий відділ спинного мозку, де розміщено центр сечовипускання. Однак спінальний центр перебуває під регулювальним впливом вищих відділів: кора півкуль великого мозку і середній мозок гальмують, а нейрони заднього відділу гіпоталамуса й передньої частини мосту стимулюють активність спинномозкового центру.У новонароджених сечовипускання контролюється лише безумовними рефлексами. Потім поступово починають приєднуватися умовні. Стійкий кірковий контроль сечовипускання встановлюється наприкінці 2-го року життя, хоча умовні рефлекси починають формуватися вже з 1-го року.

45. Значення та будова шкіри дитини

Шкіра - це багатофункціональний орган, який виконує дихальну, живильну, видільну і захисну функції. Шкіра є також органом імуногенезу.

Функції шкіри:

1. Являється бар’єром між зовнішнім середовищем і внутрішнім середовищем організму.

2. Захищає організм від інфекції, механічних і фізичних ушкоджень і втрати рідини. Крім того в шкірі ще є потові і сальні залози, які виділяють піт і жир, у яких містяться кислоти, що служать хімічними засобами захисту від грибів і бактерій.

3. Відіграє важливу роль у регуляції температури тіла (звуження і розширення кровоносних судин, виділення поту, на шкірі росте волосся, яке створює захист від холоду).

4. Один з органів почуттів (знаходяться фізичні рецептори, що сприймають тиск, біль, холод, тепло).

5. Один з органів виділення (з потом видаляються продукти розщеплення білків, вода, солі).

6. Місце депонування енергетичного матеріалу – жирів, а при певних умовах – води, мінеральних солей, вітамінів (особливо вітаміну D3, який тут і утворюється).

7. Виконує дихальну функцію (шкірне дихання становить 1% загального газообміну).

Будова шкіри.Шкіра складається з трьох шарів:

1. Епідерміс (зовнішній шар)

2. Дерма (власне шкіра – середній)

3. Підшкірна жирова клітковина (внутрішній)

Шкіра дитини значно гірше захищає організм від коливань температури навколишнього повітря, впливу сонячних променів, різних травм і механічних пошкоджень, а також від впливу різних бактерій, ніж шкіра дорослої людини. Тому дуже важливо для нормального стану шкіри дитини і її функцій є додержання її чистоти, щоденний догляд за нею та запобігання можливим її пошкодженням.

48. методика проведення основних загартовуючи процедур

Позитивний ефект загартування дає лише при дотриманні таких фізіологічних правил:

2) За гартувальні процедури повинні відбуватись цікаво на фоні позитивного емоційного настрою дитини

3) Необхідно суворо враховувати індивідуальні особливості кожної дитини;

4) Сила подразнюючого фактора повинна збільшуватись поступово. Різкі зміни фактора викликають захворювання

5) Загартувальні процедури повинні проводитись без перерви в будь-яку пору року. Перерва в 2-3 тижні знищує всі досягнення в загартуванні.

6) Доцільно використовувати декілька фізичних агентів: холод, тепло, механічний вплив повітря, води, опромінення видимим, ультрафіолетовим інфрачервоним промінням.

7) Потрібно привчати дитину до різних по силі та тривалості подразників, наприклад , охолодження слабке і сильне, повільне і швидке.

8) Оптимальна стійкість дитини створюється при чергуванні загальних загартовуючи процедур з місцевими, направленими на найбільш чутливі до дії холоду області ( носоглотка, підошви)

9) Необхідно враховувати попередню діяльність , зменшувати дозу охолодження після фізичних та емоційно- психічних навантажень.

10) Всі загартовуючи процедури можна починати лише в тому випадку, якщо дитина здорова.

11) Спочатку доцільно привчати дітей місцевих загартовуючи процедур, а потім – до загальних.

12) При загартуванні ослаблених дітей сила загартовую чого фактора повинна бути слабшою.

52. Симптоми основних інфекційних захворювань ( кір, краснуха, вітряна віспа, туберкульоз, грип, дифтерія)

Симптоми кору . Вона стає млявою, неспокійною, примхливою; у неї порушується сон, знижується апетит, з’являється жар, нежить, кашель. Ці ж ознаки бувають при грипі, за який часто і приймають початок кору. Через 2-3 дні жар зазвичай спадає, але кашель і нежить посилюються, з’являється чхання, світлобоязнь (дитині боляче дивитися на світло). На внутрішній стороні щік, а іноді й губ, лікар виявляє дрібні червоні цятки, як би посипані дрібними висівками. За цією ознакою лікар безпомилково розпізнає кір. На 4 -5 -й день захворювання температура знову підвищується до 39-40°С, на шкірі з’являється висип у вигляді рожевих або червоних цяток . Висип спочатку з’являється за вухами, на обличчі, шиї, на наступний день – на тулубі, а потім поширюється на кінцівки. Разом з появою висипання посилюється нежить і світлобоязнь, повіки набрякають, обличчя стає одутлим, голос грубим або захриплим, а кашель нав’язливим і болісним. Часто приєднується пронос: випорожнення стають рідкими, водянистими. Самопочуття хворого погіршується, дихання частішає; діти в ці дні особливо мляві, примхливі, то сонливі, то неспокійні. У дітей старше 6-7 років поява висипки може супроводжуватися головним болем, затемненням або втратою свідомості; деякі з них знаходяться в стані глибокого сну і лежать в інших, навпаки, з’являється марення, неспокій, їх доводиться тримати, так як вони прагнуть кудись бігти. При позитивному перебігу хвороби на 4 -5-й день після появи висипки жар проходить, самопочуття дитини відразу поліпшується, висип тьмяніє, але залишається ще протягом 1-3 тижнів у вигляді коричневих цяток. Зникає світлобоязнь, кашель стає м’якшим і рідкісним, задишка і нежить проходять. Дитина починає одужувати, до нього повертається бадьорість, сон, апетит.

Симптоми краснухи: першим симптомом є висип, який спочатку з'являється на обличчі, потім протягом кількох годин поширюється по всьому тілу. Він плямистий, рожевого кольору, тримається 2-3 дні; зникаючи, не залишає пігментації та лущення.

Катаральні симптоми незначні, з'являються разом з висипаннями. У рідкісних випадках невелике погіршення самопочуття хворого виникає ще за 1-2 дні до появи висипань: можуть з'явитися головний біль, загальне нездужання, зниження апетиту, легкий нежить, почервоніння горла. Температура зазвичай невисока, але через 2-3 дні після появи висипу може підвищитися до 38,5-39 градусів. Типовим є збільшення периферичних лімфатичних вузлів, особливо потиличних і задньошийних. Перебіг захворювання у дітей сприятливий.

Симптоми вітряної віспи:Інкубаційний період триває від 11 до 23 днів (в середньому 14 днів). Захворювання зазвичай починається гострого підвищення температури і майже одночасним висипанням на шкірі, волосистій частині голови і слизових оболонках, яке триває протягом 3–4 днів, іноді довше.Первинний елемент висипу — дрібне пляма або папула (вузлик), які дуже швидко (через кілька годин) перетворюються в везикулу (бульбашка) з гіперемією навколо неї. Через 1–3 дні пухирець лопається і підсихає, починаючи з центру, поступово перетворюючись на щільну корочку, після відпадіння якої рубців зазвичай не буває.

В основному ветряночного бульбашки круглої форми розташовуються на неінфільтрірованной шкірі. Оскільки ветряночного елементи з'являються не все відразу, а з проміжками в 1–2 дня, на шкірі одночасно можна бачити елементи висипань на різних стадіях розвитку (пляма, вузлик, бульбашка, кірочка) — так званий помилковий поліморфізм висипки.

При туберкульозі легенів у людини спостерігається різке зниження маси тіла. Такі люди виглядають худими і блідими, загострюються риси обличчя. У разі хронічної форми туберкульозу відзначається дуже сильне виснаження. При обмежених формах захворювання у пацієнтів спостерігається сильна слабкість, надмірна втомлюваність, особливо сильно проявляється вранці, і знижена працездатність. При наявності легеневого туберкульозу у дітей, вони починають відставати в навчанні, погано спати і їсти. Дуже важкий стан пацієнта відзначається в разі масивних форм захворювання. У всіх хворих спостерігається кашель. Спочатку кашель є сухим і наполегливим, особливо сильно він проявляється в ранкові та нічні години. Сухий кашель з часом змінюється вологим і супроводжується мокротинними виділеннями. Такий кашель носить хронічний характер і він не проходить навіть після трьох тижнів лікування, що відразу ж має насторожити хворого. У разі ГРЗ, запалення легенів або бронхіту також спостерігається кашель, незважаючи на це він носить зовсім інший характер і турбує менш тривалий час. У разі обмежених форм туберкульозу легенів, температура тіла хворого може підвищуватися максимум до 38 градусів. Такі температурні скачки, як правило, відзначаються у вечірній чи нічний час і супроводжуються ознобом і надмірним виділенням поту. Тільки при обширних формах інфекційного процесу можливі дуже високі скачки температури тіла. Одним з основних симптомів даного захворювання є кровохаркання. Даний симптом, як правило, відзначається при інфільтративному туберкульозі, та деяких інших його формах. Дана ознака в більшості випадків проявляється відразу ж після нападу кашлю. Крім мокротиння, в такі моменти назовні виходить в невеликих кількостях ще й свіжа кров. Такі випадки можуть привести до виникнення легеневої кровотечі, яка може послужити причиною смерті хворого. Необхідно в разі його розвитку терміново викликати швидку допомогу. Важливо знати відміні риси туберкульозного кровохаркання і цього ж стану, при раку легенів або серцевій недостатності.

Перші симптоми грипу - Висока температура (до 40С),Біль в суглобах та м’язах,Загальна слабкість,Рефлекторна гіперемія шкіри та червоні запалені очі,Головний біль,Сухий кашель,Фарингіт та нежить.

Ознаки та симптоми дифтерії у дітей

Симптоми дифтерії у дітей дуже різноманітні і залежать від локалізації інфекційного процесу. Ознаки дифтерії носа

При виникненні даної форми відбувається ураження носових ходів. З них виділяється кров’янисте відокремлюване. При детальному обстеженні, на крилах носа з’являються ділянки тонкої скоринки. Така форма захворювання дуже рідко призводить до ускладнень. Однак для організацій охорони здоров’я дифтерія носа є проблематичною, тому що поширюється більш швидко, ніж інші форми даного захворювання. Перші ознаки дифтерії носа з’являються швидко.

- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.

Удушення, утоплення. Терміново звільнити дихальні шляхи, зробити штучне дихання (16—18 разів на хвилину) та зовнішній масаж серця, постійно зігрівати.

Задачи:

1) Спрацював захисний рефлекс. Рецептори на стопі отримали збудження – передали нет. імпульси по чутливим нейроном до центра нет. Системи – обробилась інформація – по рухливим нейроном імпульси надійшли до м’язів ноги – м’язи скоротились – нога піднялась.

2) Рефлекс ссати молоко – це безумовний спадковий рефлекс (отримала дитина від мами) він працює з першої хвилини життя. Рефлекс –їжа з ложечки утворюється поступово бо він умовний – набувається на протязі життя, або відб. Тренерування .

3) Порушений мозочок – що відповідає за координацію рухів.

4) У людини утворюється зоючний рефлекс на слова знайомих , що у стоматолога завжди відчуваєш біль.

5) Це тип нер. Термераметру сангвістичний. Дитина відрізняється широкими інтересами , допитливістю, енергійністю, великим самовладанням і сприманістю характеру.

6) Спочатку утвор. Умовні рефлекси на певний вид діяльності і вони закріпилися довготривалим використанням навичків і звичків. А утворення нових подібних займає більше часу. Спочатку необхідно загальмувати старий умовний рефлекс, щоб потім утворився новий.

7. 88*27*60=142,560

8.в ліву бо Ліва півкуля мозку є відповідальною за вербальну інформацію, вона відповідає за мовні здібності людини, контролює мова, здатність до письма та читання.

9.вчителька бо перша група крові універсальна і підходить висим іншим групам крові а третя тільки третій

10.Дитина повинна правильно харчуватися. Їжа повина бути багата на білки жири вуглеводи.

11. без повітря починає падати рівень кисню в крові і виникає кисневе голодування мозку (всіх інших органів теж, але саме голодування мозку веде до самим незворотних наслідків). В результаті порушуються реакції, які повинні відбуватися за участю кисню, і клітини головного мозку починають помирати.

20.

1 - рецептор (наприклад, у шкірі);

2 - чутливе волокно - периферичний відросток чутливої нервової клітини;

3 - тіло чутливої клітини (міститься в нервовому вузлі);

4 - центральний відросток чутливої клітини;

5 - ділянка нервової системи (вставний нейрон, який міститься в спинному мозку);

6 - відцентровий руховий нейрон;

7 - аксон рухового нейрона;

8 - м'яз (ефектор).

У складі рефлекторної дуги розрізняють 5 ланок:

1. Рецептори (від лат. receptor - той, що сприймає) - чутливі нервові закінчення, які сприймають подразнення. Рецептори різні за своєю будовою, місцезнаходженням і функціями. За місцем розташування рецептори поділяються на:

o екстерорецептори (від лат. exter - зовнішній, receptor - той, що сприймає), які сприймають подразнення зовнішнього середовища; до них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку;

o інтерорецептори (від лат. interior - внутрішній, receptor - той, що сприймає), які сприймають зміни внутрішнього середовища організму; розташовані в тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин);

21.Види гальмування:

Безумовне гальмування: Умовне або внутрішнє гальмування:

• індукційне • згасаюче гальмування

• позамежове • запізнювальне гальмування

• диференційоване гальмування

• умовне гальмо

23. Види сенсорних систем:

• нюхова

• смакова

• рухова

• вестибулярна

• дотикова

• больова

24. Павлов виділив 4 типи ВНД:

• сильний неврівноважений тип;

• сильний врівноважений,рухливий тип;

• сильний врівноважений, малорухомий або інертний тип

• слабкий, знижено збудливий тип

27.Схема переливання крові

I I

II II III III

IV IV

28.Присутність аглютиногена та аглютиніна в крові людей з різною групою»

Група крові	Аглютиноген	Аглютинін
(43%) I(0)	_________	α β
(47%)II(A)	A	β
(6%) III(B)	B	α
(4%) IV (A,B)	A,B	_________

29.Умови правильного дихання дітей

1)Вдох через ніс. Проходячи через носові ходи, повітря очищується від пилу і мікробів та нагрівається ( майже до 30° у будь-яку погоду). При видиху повітря зволожує слизову оболонку носа та попереджує її пересихання.

2)Видох черех рот. Виконання видиху відбувається активно і до кінця. Поступове надходження повітря при вдиху змінюється стрімким його виведенням при видиху для більш активного наступного вдиху.

4.Дитячому організмові, як і будь-якому живому організмо¬ві, у процесі розвитку притаманні три основні закономірності: ріст, розвиток і формотворення.

Ріст-це показник кількісних змін в організмі.

Розвиток-це показник якісних змін в організмі людини.

Формуванням називається процес зміни пропорцій організму в процесі росту. Незакінченість формотворення дитини раннього віку проявляється у своєрідному окресленні окремих частин тіла (велика голова, довгий тулуб, короткі ноги та ін.), що відрізняє її від дітей стар¬шого віку і дорослої людини. Це називається зміною пропорцій орга¬нізму, який росте.

Вікова періодизація:

1.Період новонародженості — від народження до 10 днів життя

2.Грудний період-від 10 днів до року..

3..Раннє дитинство- 1-3 роки

4.Перше дитинство- 4-7 років.

5.Друге дитинство- дівчата (8-11),хлопці(8-12)

6.Підлітковій- дівчата(12-15)хлопці(13-16)

7.Юнацький-дівчата (16-20),хлопці(17-21).

8.Зрілий вік 1 період-(21-35),(22-35)

9.Зрілий вік 2 період- (36-55),(36-60).

10.Похилий вік-(55-74),(61-74)

11.Старчій -(75-90),(75-90_.

12.Довгожителі- (90-...)(90-..)

Акселерація- це таке явище коли ріст випереджає розвиток. Гіпотези акселерації

1.Фізико — хімічне .На акселерацію впливають процеси які відбуваються в атмосфері.

2.Нутритивна .Акселерацію пов'язують із зміною харчового раціону людини.

3.Урбанізація .Акселерація пов'язана з ростом міст.

4.Гетерозії. Розширення шлюбних можливостей людини.

7.Будова спинного мозку:Задня борозна,нерв,передні роги ,передня борозна,сіра речовині мозку,спинно-мозковий канал,задні роги .Спинний мозок виконує 2 основні функції :рефлекторну і провідну .У новонароджених довжина спинного мозку -14-16 см.- до 10 років подвоюється .На поперековому зрізі спинного мозку дітей раннього віку відмічається перевага передніх рогів над задніми.Провідні шляхи досить розвинені вже на момент народження .Мієлінізація їх волокон закінчується до 3-х місяців,тоді як у переферичних нервах тягнеться до 3-х років і більше. Із збільшенням маси спинного мозку змінюється і його довжина,яка у чоловіка досягає 46см,а у жінок 41-42см.Під час розвитку спинний мозок не встигає за ростом хребта,і тому у дитини спинний мозок виповнює лише дві третини хребтового каналу.

Будова головного мозку:передній мозок(кінцевий,проміжний),середній мозок,задній(довгастий,вароліїв мост,мозочок).Маса головного мозку новонародженого 340-400 г, що становить 1/8-1/9 маси його тіла,у дорослої людини — 1/40 маси тіла.До 4-х місяців розвитку плода поверхня мозку порівняно гладенька . Головні борозни хоч і помітні вже ,але неглибокі ,а борозни другого і третього порядку ще не сформувались.До 5-ти місяців внутрішньоутробного розвитку утворюється бокова, потім центральна,тім'яно потилична борозни. До моменту народження кора великого мозку має такий тип будови ,як у дорослого ,але форма і величина борозен і закруток змінюється після народження . Мілієнізація нервових волокон ,розташування шарів кори ,диференціювання нервових клітин завершується до 3-х років.У трирічному віці в дитини вже чітко виражене диференціювання кори головного мозку.Диференціювання кори великих півкуль відбувається в основному до 7-8 ми років.

9.Принцип іррадіації – розповсюдження збудження. Імпульси, що поступають в ЦНС при сильному і тривалому подразненні рецепторів, викликають збудження не лише даного рефлекторного центра, але і інших центрів. Процес іррадіації пов’язаний з наявністю в ЦНС багато чисельних галужень аксонів і дендритів, ланцюгів вставних нейронів, які об’єднують один з одним різні нервові центри.

Іррадіація добре виражена у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Наприклад, діти при появі іграшки розмахують руками, голосно сміються, стрибають. Іррадіювати може і гальмування. Прикладом іррадіації гальмування може бути пригнічений стан учня, що отримав двійку. Гальмування, яке розвинулось в одній ділянці кори головного мозку, поширюється на інші центри і викликає втрату апетиту, апатію, небажання займатися будь-якими справами. Прикладом іррадіації гальмування може слугувати сонливість учня на уроці при монотонній, одноманітній розповіді вчителя.

Принцип індукції – наведення одного процесу іншим. У природних умовах, незважаючи на широкі можливості іррадіювати по ЦНС, збудження фактично поширюється в певних межах, що забезпечує можливість здійснення певних, координованих рефлекторних реакцій. Гальмування обмежує іррадіацію збудження. У результаті цього збудження концентрується в певних групах нейронів.

12. Гальмування умовних рефлексів.Види гальмування та їх роль в процесах ВНД.Особливості процесів гальмування у дітей молодшого віку.

Гальмування-зменшення або повна відсутність відповідних реакції на подразнення. Види гальмування:а)Безумовне:1)індукційне 2)замежове

Б)Умовне:1)диференціальне 2)запізнювальне 3)умовне гальмо 4)згасальне.

1)Індукційне-виникає в тому випадку якщо в умовний рефлекс втручає стороні подразники ніяк не зв`язаний з даним умовним рефлексом.

2)Замежове-виникає в тому випадку якщо в умовніий рефлекс втручає подразник схожий на умовний але надмірної сили.

3)Диференціальне-якщо в умовиому рефлексі втречає подразник схожий на умовний але відмінний від нього.

4)Запізнювальне-якщо в умовному рефлексі підкриплюється безумовним з запізненням

5)згасальне- якщо умовний подразник не підкриплюєтьмя безумовним.

5)умовне гальмо-коротка чітка команда яка гальмує умовний рефлекс.

Молодший шкільний вік примітний вдосконаленням вищої нервової діяльності. У цей період зростає сила і рухливість нервових процесів, посилюється внутрішнє гальмування, внаслідок чого взаємодія процесів, збудження і гальмування характеризується більшою урівноваженістю, чим у дошкільників. Встановлено, що такі види внутрішнього гальмування, як умовне і згасання, виробляються значно швидше, ніж у дітей 5-7 років. Наприклад, умовне гальмування утворюється у дітей 5 років після 30 непідкріплень, а у дітей 12 років - після 4 непідкріплень.

14.Розвиток мови у дітей.Морфологічні та нейрофізіологічні основи мови дитини.Особливості моторної та сенсорної мови.Значення мовних стереотипів для розвитку мови.

Виникнення членороздільної мови пов’язано з структурними змінами м’язів язика, глотки, м’якого піднебіння, гортані і удосконалення. Для людини характерні дві сенсорні системи

І сигнальна система – полягає в сприйнятті безпосередніх подразників через органи чуття.

ІІ сигнальна система – виникла в процесі еволюції разом з ускладненням нервової системи і в результаті виникнення необхідності людського спілкування в процесі трудової діяльності. Основним подразником ІІ сигнальної системи є слово. Словом позначають все, що діє на наші органи чуття.

Розрізняють два види мови : моторну та сенсорну. Моторна мова – це здатність вимовляти слова

Сенсорна мова – це здатність розуміти зміст сказанного

Процес розвитку мови у дитини ділять на такі етапи:

1. підготовчий – включає крик, агукання, лепетання;

2. використання окремих слів, простих речень;

3. повне оволодіння фразовою мовою.

Вже до 4 місяця життя диттина здатна відтворювати велику різноманітність звуків. До 6 місяця життя лепетання дітей різних національностей ще не відображає фонетичних особливостей їх рідної мови. В подальшому до самонаслідування приєднується і наслідування елементів мови оточуючих.Починаючи з 7 місяця дитина вже може наслідувати деякі звуки , які вимовляє матір. В цей час проявляються перші специфічні риси характерні для мови, яку дитина чує навколо себе.Розуміння мови і пов′язане з цим використання слів і речень розвивається з 9-10 місяця життя. Слова набувають змісту, стають компонентами мислення. Дівчатка починають говорити в 6-8 місяців, хлопчики - 10-11.

16. Організація сну дітей молодшого гкільного віку

Важливе значення для нормальної життєдіяльності дитини має сон. Сон відіграє роль відновлювального процесу, під час якого відбувається "очищення" всього організму. Крім того, він необхідний для нормальної розумової діяльності, комфортного психологічного стану дитини. Скорочення тривалості сну призводить до зниження опірності організму до різних інфекцій, відхилень у психіці, до погіршення працездатності.Гігієнічно повноцінний сон - це сон з достатньою тривалістю, глибиною з чітко установленим часом відходу до сну та пробудженням.Діти молодшого шкільного віку повинні лягати спати о 20 год 30 хв - 20 год 45 хв, проте не пізніше 21 год. Ранній сон дуже важливий для дитини, оскільки відповідає біоритмічній кривій коливань цілої низки біохімічних, фізіологічних і психофізичних показників. Доведено, що максимум виділення гормонів росту спостерігається у дітей від 22 до 23 години, але не раніше ніж через годину після засинання. Ось чому, якщо дитина лягає спати дуже пізно, то у неї порушуються показники зросту. Процес засинання ускладнюється, якщо діти збуджені. Щоб уникнути цих порушень, перед сном потрібно уникати всього того, що сприяє надмірному збудженню нервової системи. Крім того, вечеря має бути легкою і не пізніше ніж за 1,5 - 2 години до сну. Корисна як для дітей, так і для дорослих спокійна прогулянка перед сном. Приміщення, де спить дитина, потрібно систематично провітрювати, тому що свіже повітря пришвидшує засинання і підтримує фізіологічну глибину і тривалість сну. Важливе значення для повноцінного сну має й те, на чому спить дитина. Ліжко має бути достатньої довжини і ширини з твердим матрацом. Найсприятливіше пробудження дитини після нічного сну о 7 год - 7 год 30 хв. Отже, загальна тривалість нічного сну старших дошкільників становить 10,5-11 год. Важливе значення для зміцнення здоров'я дітей молодшого шкільного віку має денний сон, що становить 1,5-2 години. За цей час відновлюється функціональний стан нервової системи і забезпечується нормальна психічна діяльність дитини.

17. .Загальна хар-ка сенсорних систем їх значення та класифікація.Схема будови сенсорних систем. Взаємодія сенсорних систом в організмі. Сенсорна система-спеціалізовані органи через які нервова система отримує подразення із зовнішнього і внутришнього середовища і сприймає ці подразники у вигляді відчутів. Органи, які сприймають інформацію й передають у вищі відділи, називаються аналізаторами. Сенсорні системи та їх аналізатори: зорова – око; слухова – вухо; смакова – язик; дотикова – шкіра; нюхова – ніс. Структура сенсорної системи: рецептори формують периферичний відділ аналізатора. Це спеціальні органи та клітини, здатні сприймати специфічну інформацію, а також трансформувати енергію подразнення в електричний імпульс і таким чином передавати інформацію. Нервове волокно та провідникові шляхи спинного мозку утворюють провідниковий відділ аналізатора. Здатні передавати виниклі в рецепторах нервові імпульси до центральної нервової системи. Підкіркові центри й зони аналізаторів на корі великих півкуль формують центральний відділ аналізатора. Він є головним сенсорним відділом, де обробляється отримана інформація та формується відповідь. До центрального відділу належать сенсорні зони асоціативної кори великих півкуль.( зорова, слухова, нюхова, смакова, загальної чутливості). Загальний принцип роботи сенсорних систем: подразник – аналізатор(рецептор) – провідні нервові волокна – підкіркові центри аналізаторів – центри аналізаторів у сенсорній корі

20. Загальне поянття про залози організму людини.Залози внутрішньої секреції.Гормони.Специфічна дія гормонів на організм дитиини. Секрети можуть виділятися спеціальними протоками в порожнини тіла (в ротову порожнину, шлунок, кишечник) або в зовнішнє середовище. В цьому разі говорять про зовнішню секрецію, а залози називають залозами зовнішньої секреції.Слинні, шлункові, сальні, потові залози — залози зовнішньої секреції. Але в організмі є залози, які не мають вивідних проток і виділяють секрети, що в них утворюються, прямо в кров. Це залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози (від грецьк. еndon — всередині; кrіnеіn— виділяти). До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, шишкоподібне тіло (епіфіз), підшлункова залоза, щитовидна залоза, надниркові залози, статеві, прищитовидні (паращитовидні) залози, вилочкова залоза. Ендокринні залози людини невеликі за розмірами, мають зовсім малу масу (від часточок грама до кількох грамів), багаті на кровоносні судини. Кров приносить до них необхідний будівельний матеріал і забирає хімічно активні секрети.До ендокринних залоз підходить розгалужена сітка нервових волокон, їхню діяльність постійно контролює нервова система.Залози внутрішньої секреції функціонально тісно пов'язані між собою, і ураження однієї залози зумовлює порушення функцій інших залоз.Гормони — специфічні, фізіологічне активні речовини, які виробляються залозами внутрішньої секреції. Розмір молекул гормонів порівняно невеликий. Це забезпечує їхнє проникнення через стінки капілярів із кров'яного русла в тканини. Крім того, малі розміри молекул полегшують гормонам вихід із клітин через клітинні мембрани.

22. Статетве дозрівання.Стадії статетвого дозрівання.Виховання у дітей основних гігієнічних навчиок догляду за статевими органами. Стате́ве дозріва́ння — процес досягнення організмом такого анатомічного та фізіологічного розвитку, що робить його здатним до розмноження. Основною біологічною ознакою статевого дозрівання є вироблення дозрілих статевих клітин —яйцеклітин у особин жіночої статі (дівчат) і сперматозоїдів у хлопців.Стадії:I. предпубертат - період, що безпосередньо передує статевого дозрівання. Характеризується відсутністю вторинних статевих ознак.II. початок пубертата- у хлопчиків невелике збільшення розмірів яєчок. Мінімальна оволосіння на лобку. Волосся рідкісні і прямі. У дівчаток набухання грудних залоз .. На цій стадії різко активізується гіпофіз, збільшуються його Гонадотропна і соматотропного функції. Посилення секреції соматотропного гормону на цій стадії більше виражено у дівчаток, що визначає посилення у них ростових процесів. Посилюється виділення статевих гормонів, активізується функція надниркових залоз.III .. У дівчаток подальший розвиток молочних залоз, оволосіння поширюється у напрямку до лобка. Відбувається подальше збільшення вмісту в крові гонадотропних гормонів. Активізується функція статевих залоз. У хлопчиків посилена секреція соматотропіну визначає прискорений ріст.IV. у хлопчиків змінюється голос, з'являються юнацькі вугрі, починається оволосіння особи, пахвове і лобкової оволосіння. У дівчаток інтенсивно розвиваються молочні залози, оволосіння по дорослому типу, але менш поширене. На цій стадії посилено виділяються андрогени і естрогени. У хлопчиків зберігається високий рівень соматотропіну, який визначає значну швидкість росту. У дівчаток зміст соматотропіну знижується і швидкість росту падає.

24.Будова і класифікація скелетних м’язів. Основні м’язи людини. Ріст м’язів. Вікові особливості рухової активності дітей молодшого віку.

Загальна макроскопічна будова м’яза.

1. Кістка 2. Проміжна сполучнотканинна оболонка 3. Кровоносна судина 4. М’язове волокно

5. Фасція 6. М’язовий пучок 7. Черевце м’яза 8. Сухожилок

Існує дві класифікації м'язових тканин — морфофункціональна та генетична:

• За морфофункціональною класифікацією м'язові тканини за особливостями будови, функції та локалізації поділяють на дві групи: гладенька (непосмугована) та поперечносмугаста (посмугована), яка в свою чергу поділяється на скелетну та серцеву. Ще відокремлюють спеціалізовану м'язову тканину.

• За генетичною класифікацією (М. Г. Хлопін) за походженням виділяють п'ять гістогенетичних типів:

• соматичний (походить з міотомів мезодерми — це скелетна м'язова тканина);

• целомічний (походить з вентральної мезодреми — це серцева м'язова тканина);

• вісцеральний (розвивається із мезенхіми — це гладенька м'язова тканина стінок внутрішніх органів);

• невральний (походить з нервової трубки — це гладенькі міоцити м'язів райдужної оболонки);

• епідермальний — зі шкірної ектодерми, містить міоепітеліальні кошикоподібні клітини потових, сальних,молочних, слинних та слізних залоз.

Скелетні м’язи складаються із щільно укладених груп довгастих клітин — м’язових волокон, оточених своєрідним «футляром» зі сполучної тканини, який називається фасцією. Фасції відмежовують м’язи один від одного, зменшують їх тертя й перешкоджають їх розтягненню.

М’язи

Групи м’язів :

1) синергісти-група м’язів з гиначів

2) антогоністи-протележні за дією

Безперервні з'єднання кісток здійснюються в тих частинах скелета, де потрібно забезпечити підвищені захисні і опорні функції. Найбільш ефективно це досягається шляхом зрощення кісток (наприклад, хребців крижового відділу, кісток таза з хрестцем) і швів (з'єднання кісток черепа)) ,

полупреривние (полуподвіжние)( Полупреривние з'єднання кісток досягаються за допомогою хряща (з'єднання хребців хрящовими дисками, ребер з грудиною, лонних кісток таза).

переривані (рухливі) (Найбільша рухливість сочленовних кісток забезпечується переривчастим типом з'єднання. Його називають суглобом. Суглоб має три елементи: суглобові поверхні, суглобову сумку і суглобовий порожнину. Суглобові поверхні кісток покриті суглобовим хрящем. Відповідність форми суглобових поверхонь забезпечує щільне їх прилягання один до одного. Суглобова сумка, утворена щільною сполучною тканиною, формує герметично замкнуту порожнину суглоба. Всередині порожнини суглоба є рідина, яка грає роль мастила і зменшує тертя суглобових поверхонь. Зовні суглобова сумка оточена зміцнюючими суглоб зв'язками.

За формою суглобових поверхонь розрізняють суглоби: плоскі (між кістками зап'ястя), циліндричні (між фалангами пальців), еліптичні (між пензлем і передпліччям), кулясті (між лопаткою і плечової кісткою, тазом і стегнової кісткою). Найбільшу рухливість кісток забезпечує кулястий суглоб, найменшу – плоский)

БУДОВА СКЕЛЕТА ЛЮДИНИ

Скелет-сукупність твердих тканин в організмі ,які слугують опорою тіла чи окремих його частин і захищають його від механічних пошкоджень. До складу скелета входять більше 200 кісток, з них 33—34 непарні. Кістки скелета є важелями, що приводяться в рух м'язами. У результаті цього частини тіла змінюють положення по відношенню один до одного і пересувають тіло в просторі. До кісток прикріпляються зв'язки, м'язи, сухожилля, фасції. Скелет утворює вмістища для життєво важливих органів, захищаючи їх від зовнішніх дій: в порожнині черепа розташований головний мозок, в хребетному каналі — спинний, в грудній клітці — серце і великі судини, ле¬гені, стравохід тощо, в порожнині тазу — сечостатеві органи. Кіс¬тки беруть участь в мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить вітаміни A, D, С та інші.

26. Гіподинамія та її негативний вплив на організм дітей.

Гіподинамія - знижена рухова активність (обмежена м’язова діяльність)

Наслідки: Пригнічення рухових реакцій, Хвороби серця -судинної системи, Порушення опорно-рухової системи, Психічні розлади, Порушення емоційного стану, Стрес

27. Значення, склад, фізико-хімічні властивості крові. Характеристика основних компонентів крові. кров виконує найважливішу роль у забезпеченні сталості внутрішнього середовища. Поглинання кров'ю кисню і винесення вуглекислого газу називають дихальної функцією крові. У легенях кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ, який потім віддаляється в навколишнє середовище з повітрям, що видихається. Протікаючи через капіляри різних тканин і органів, кров віддає їм кисень і поглинає вуглекислий газ.Колір крові. Визначається наявністю в еритроцитах особливого білка - гемоглобіну. Артеріальна кров характеризується яскраво-червоним забарвленням, що залежить від вмісту в ній гемоглобіну, насиченого киснем (оксигемоглобін). Венозна кров має темно-червоний з синюватим відтінком забарвлення, що пояснюється наявністю в ній не тільки окисленого, але і відновленого гемоглобіну. Чим активніше орган і чим більше віддав кисню тканинам гемоглобін, тим більш темною виглядає венозна кров.Відносна щільність крові. Коливається від 1,058 до 1,062 і залежить переважно від вмісту еритроцитів. Відносна щільність плазми крові в основному визначається концентрацією білків і складає 1,029-1,032.

Функції : 1) траспортна ( транс. О2 і продукти обміну речовин)

2) регуляторна ( транспорт гармонів)

3) захисна (антитіла утворюють тромбії, що переводе в згортання крові)

Склад: 1) плазма крові:

А) не органічні речовини(соли металів, нематали)

Б) органічні речовини( Б, Ж, В) (60%)

В) вода

2) формені елементи крові:

А) еритроцити – транспорт кисню

Б) лейкоцити (пожирають інородні тіла) (утворюють імунітет)

В) тромбоцити-утворюють тромб , зсідання крові під час розриву судин.

30. Серце, його будова та робота в дитячому віці. Систолічний та хвилинний об’єм крові, їх зміна з віком.

Будова серця: Перикард – навколосерцева сумка( захист від перенаповнювальності серце вкров’ю)

Оболонки:

А)епікард – зовнішня ( сполучна тканина)

Б) міокард – середня ( м’язова)

В) ендокард – внутрішня (

Серцевий цикл(0.8с.) :

1)Робота серця ( систола 0.4с.) :

А) скорочення передсердя (0.1с.)

Б) скорочення шлуночків (0.3с.)

2) розслаблення (діастола 0.4с.)

Камери серця: 2 передсердя і 2 шлуночки

Систолічний об’єм крові(СО) –к-сть крові за 1 скорочення = 70 мл.

Частота серця скорочень (ЧСС) - 72 удари за хв.

Хвилиний об’єм крові (ХОК) – СО * ЧСС = 72 * 70= 5000 мл.

32. Дихання – це сукупність процесів у результаті яких відбувається використання організмом кисню і виділення вуглекислого газу.

Процеси дихання: *обмін повітря між зовнішнім середовищем і альвеолам легень(легенева вентель)

*обмін газів між альвеолярним повітрям і кров’ю *транспорт газів кров’ю;газообмін між кров’ю тканинами і клітинами *клітинне або тканинне дихання

Крім газообміну дихання є важливим фактором терморегуляції

До органів дихання входять повітропровідні шляхи(носова порожнина,носоглотка,гортань,трахея,бронхи,легені)

Дихальна система людини складається з наступних органів:

• повітряносних шляхів, до яких відносяться порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея і бронхи різного діаметру;

• легень, які складаються із найдрібніших повітряносних каналів (бронхіол), повітряних міхурців — альвеол, щільно оплетених кровоносними капілярами малого кола кровообігу;

• кістково — м 'язової системи грудної клітки, яка забезпечує дихальні рухи і включає ребра, міжреберні м'язи та діафрагму (перетинку між порожниною грудної клітки та порожниною черева). Будова та показники роботи органів системи дихання з віком змінюються, що обумовлює певні особливості дихання людей різного віку.

Повітряносні шляхи починаються з носової порожнини, яка складається з трьох ходів: верхнього, середнього та нижнього і вкрита слизовою оболонкою, волосками та пронизана кровоносними судинами (капілярами).

Діти до 8-11 років мають недорозвинуту носову порожнину, на-брякну слизову оболонку і звужені носові ходи. Це ускладнює дихання носом і тому діти часто дихають з відкритим ротом, що може сприяти простудним захворюванням, запаленню глотки і гортані. У дітей до 10-12 років глотка дуже коротка, що приводить до того, що інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів часто ускладнюються запаленнями середньо-го вуха, так як інфекція туди легко потрапляє через коротку і широку слухову трубу

Діти старше 3 років найбільш чут-ливі до збудників грипу, тоді як до інших ГРВІ поступово набувають відносного імунітету. 3 3 до 7 років у всіх дітей формується грудний тип дихання. 3 8 років починають проявлятися статеві особливості типу дихання: у хлопчиків поступово розвивається черево — дгафрагмалъний тип дихання, а у дівчаток вдосконалюється грудний тип дихання. Закріплення такої диференціації завершується в 14-17 років.

35. Травлення – сукупність процесів,які забезпечують механічне подрібнення і хімічне розщеплення харчових речовин на компоненти,які придатні для всмоктування й участі в обміні речовин.

Будова травної системи

1)травний канал(звивиста трубка завдовжки 10-12м. у ній розрізняють такі частини:ротова порожнина,глотка,стравохід,шлунок,тонкий і товстий кишечник.2)травні залози(три пари крупних слинних залоз(привушні,підщелепні,під’язичні) підшлункова залоза і печінка,які відкриваються у травний канал протоками.

Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком.Глотка у новонародженого коротка (3 см), нижній її край знаходиться на рівні між тілами ІІІ і ІV шийних хребців, до 11–12 років – на рівні V–VI, у підлітковому віці – на рівні VI–VII. Глотковий отвір слухової трубки розташований на рівні твердого піднебіння, біля піднебінної заслінки та має вигляд щілини. Після 2–4-річного віку отвір починає переміщуватись до верху і до заду, зберігаючи щілиноподібну форму, або стає овальним.. травохід у новонародженого має довжину 10–12 см, яка до 11–12 років подвоюється (20–22 см). Відстань від зубів до кардіальної частини шлунка у новонародженого становить 16,3 см, у 2 роки – 22,5 см, у 5 років – 26–27,9 см, у дитини 12 років – 28,0–34,2 см. Довжина просвіту стравоходу у дитини 2–6 місяців 0,8–1,2 см, після 6-річного віку – 1,3–1,8 см. Шлунок у новонародженого шлунок веретеноподібної форми, яка до кінця першого року життя подовжується, а від 7 до 11 років набуває форми дорослої людини. У немовляти місткість шлунку біля 50 см3, до завершення грудного періоду місткість збільшується

37. При складанні харчового раціону звичайно враховують калорійність їжі, яку споживають. Проте цього не досить для організації повноцінного харчування. Для організму важливо, щоб у їжі були всі необхідні харчові речовини (білки, жири, вуглеводи, вода, мінеральні солі та вітаміни). Важливе значення має також співвідношення харчових речовин у раціоні. Для дітей молодшого шкільного віку найкращим вважається співвідношення білків до жирів і вуглеводів 1:1:6, для дітей більш раннього віку — 1:2:3, для дорослих — 1:1:4. При складанні раціонів харчування дітей особливу увагу треба приділяти забезпеченню дитячого організму вітамінами і мінеральними речовинами. При змішаному харчуванні в організм надходить різноманітний набір амінокислот, вітамінів, тому цінність їжі підвищується. Різноманітна їжа викликає кращий апетит, сильну секрецію травних соків, що сприяє її кращому засвоєнню, їжа повинна бути достатньою за об'ємом і калорійністю, тобто повинна викликати відчуття ситості і повністю покривати всі енергетичні затрати організму. Маса вживаної їжі має бути залежно від віку від 2000 до 2600 г на добу.

36. Зуби-утворення,що складаються переважно з твердих тканин,розташовані у ротовій порожнині й призначені для відкушування,утримання та подрібнення їжі,а також беруть участь у формуванні звуків мови.Розрізняють мілі і великі зуби. Розвиток зубів у людини починається приблизно на сьомому тижні ембріонального життя. До цього часу в області майбутніх альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелепи виникає потовщення вистилає ротову порожнину епітелію, який починає вростати у вигляді дугоподібної пластинки підлягає мезенхиму. Незабаром ця епітеліальна пластинка, продовжуючи рости в глибину, розділяється по своїй довжині на дві вторинні пластинки, розташовані по відношенню один до одного майже під прямим кутом. Передня, або щічно-губна, платівка в подальшому розщеплюється і перетворюється у відкриту складку епітелію, що відокремлює губу і щоки від десни і провідну, отже, до утворення присінка ротової порожнини. Задня, зубна, платівка приймає більш вертикальне положення. По краю цієї платівки виникають розростання епітелію, що приймають форму колбо-видних випинань і є зачатками молочних зубів. Ці випинання називаються зубними колбами, або емалевими органами. Після утворення емалевих органів зубна пластинка продовжує рости в глибину таким чином, що емалеві органи виявляються розташованими на її передній (тобто зверненої до губи або щоки) стороні. Розвивається емалевий орган набуває незабаром після свого виникнення форму чаші або дзвони, причому відповідне поглиблення виявляється заповненим мезенхимой, утворюють сосочок зубного зачатка. Емалеві органи поступово втрачають зв'язок із зубною платівкою, і зубні зачатки стають при цьому абсолютно відокремленими. У обособившихся зубних зачатки виникають складові частини зуба таким чином, що клітини епітелію дають початок емалі, з мезенхимной тканини сосочка утворюються дентин і пульпа, а з мезенхіми, спочатку навколишнього емалевий орган у вигляді зубного мішечка, виникають цемент і коренева оболонка. По мірі росту в довжину зубного зачатка стають все більш високими і кісткові стінки альвеоли. Зуби розташовані в комірках альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелепи, з'єднуючись за допомогою так званого вколачивания, . Тканина, що покриває альвеолярні відростки, носить назву ясен, Слизова оболонка тут за допомогою фіброзної тканини щільно зростається з окістям; тканина ясен багата кровоносними судинами (тому порівняно легко кровоточить), але слабо забезпечена нервами. Жолобувате заглиблення, що знаходиться між зубом і вільним краєм ясен, називається ясенним кишенею.

41. Вітаміни—група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи,які в невеликих кількостях життєво необхідні для нормального функціювання організму.

Вітамін В1(тіамін, аневрин) міститься в лісових горіхах, неочищеному рисі, хлібі грубого помелу, ячмінній і вівсяній крупах, особливо багато його в пивних дріжджах і печінці. Добова потреба в вітаміні у дітей до 7 років 1 мг, від 7 до 14 років — 1,5 мг, з 14 років — 2 мг, дорослих — 2...З мг.При відсутності в їжі вітаміну ВІ розвивається захворювання бері-бері.

Вітамін В2(рибофлавін). У людини першими ознаками відсутності цього вітаміну є ураження шкіри (найчастіше в області губ). З'являються тріщини, які мокріють і вкриваються темною кіркою. Далі розвивається ураження очей і шкіри, яке супроводжується відпаданням зроговілих лусочок.Міститься вітамін В2 в хлібі, гречаній крупі, молоці, яйцях, печінці, м'ясі, томатах. Добова потреба в ньому 2...4 мг.

Вітамін РР(нікотинамід) міститься в зелених овочах, моркві, картоплі, горосі, дріжджах, гречаній крупі, житньому хлібі, молоці, м'ясі, печінці. Добова потреба в ньому у дітей 15 мг, дорослих — 15...25 мг.При авітамінозі РР відмічається відчуття жару в роті, сильне слиновиділення і проноси. Язик стає малиново-червоним. На руках, шиї, обличчі з'являються червоні плями. Шкіра стає груба і шершава, тому захворювання дістало назву пелагра. При важкому перебігові хвороби слабшає пам'ять, розвиваються психози і галюцинації.

Вітамін В12 (ціанкобаламін) у людини синтезується в кишках. Міститься в нирках, печінці ссавців і риб. При його нестачі в організмі розвивається злоякісне недокрів'я, пов'язане з порушенням утворення еритроцитів.

Вітамін С (аскорбінова кислота) дуже поширений у природі в овочах, фруктах, хвої, в печінці. Добре зберігається аскорбінова кислота у квашеній капусті. . Потреба в вітаміні С 50...100 мг на день. Нестача вітаміну С спричинює захворювання на цингу.

Вітамін А (ретинол, аксерофтол) в організмі людини утворюється із поширеного природного пігмента каротину, який є у великих кількостях у свіжій моркві, помідорах, салаті, абрикосах, риб'ячому жирові, вершковому маслі, печінці, нирках,' жовтку яєць. Добова потреба дітей у вітаміні А 1 мг, дорослих — 2 мг.

При нестачі вітаміну А уповільнюється ріст дітей, розвивається «куряча сліпота», тобто різке падіння гостроти зору при неяскравому освітленні, яке призводить у тяжких випадках до повної, але оборотної сліпоти.

Вітамін D (ергокальциферол). Однією із найпоширеніших хвороб дитячого віку, яка в деяких країнах уражає понад половину дітей у віці до п'яти років, єрахіт. При рахіті порушується процес формування кісток, кістки черепа стають м'які і податливі, кінцівки викривляються. Всі ці важкі порушення спричинені відсутністю або нестачею в організмі вітаміну О, який міститься в жовтках, коров'ячому молоці, риб'ячому жирі.

43. Значення та будова органів виділення. Вікові особливості будови нирок.

В організмі постійно відбуваються процеси обміну речовин, в результаті в клітинах утворюються кінцеві продукти розпаду і окислення, які засвоюватись організмом більше не можуть і повинні бути виведені з організму.

Будова нирок.Розташовані в черевній порожнині за очеревиною , по обидва боки від хребта на рівні останніх грудних і перших поперекових хребців.

Функції нирок.

- Беруть участь в обміні речовин.

- Регулюють осмотичний тиск, кислотно-лужну рівновагу, концентрацію солей в крові.

- Утворюють фізіологічно активну речовину ренін, яка впливає на рівень артеріального тиску крові.У підтриманні сталої реакції крові дуже важливу роль відіграє здатність нирок синтезувати аміак, який зв’язує кислі продукти, заміщаючи в них натрій і калій.

- Беруть участь у процесах кровотворення

- Основна функція утворення сечі

Нирка покрита трьома оболонками.

Зовнішня – сполучнотканинна, задній її листок кріпиться до хребта.

Середня – рихла , пухка жирова капсула, що служить амортизатором ударів, охороняючи орган від струсів.

Нижня – фіброзна. За міцністю вона нагадує пластик, з якого виготовляють нагрудні візитні картки, вона обмежує нирку , надаючи їй щільності та зберігаючи о’бєм Від фіброзної капсули всередину нирки відходять відростки – перегородки, що поділяють речовину нирки на частки, сегменти і часточки. У перегородках йдуть судини і нерви. За допомогою оболонок нирка прикріплюється до стінки черевної порожнини. Утримувати нирку у визначеному положенні оболонкам допомагають кровоносні судини і внутрішньочеревний тиск.Нирки дорослої людини мають форму бобу. У новонародженого маса нирки в середньому 12 г. Ростуть нирки нерівномірно. Найбільш інтенсивно маса їх збільшується в дітей у віці від 1 року до 3 років і в період статевого дозрівання. До 15 років маса нирки – 105 – 120 г.Після цього вони повільно ростуть до 30-40 років.

46. Вікові особливості секреторної функції шкіри.

Секреторна функція шкіри полягає в утворенні й виділенні поту і шкірного сала — це продукт секреції потових залоз, розміщених у підшкірній клітковині.

Піт складається в основному з води.. Крім того, в ньому є незначна кількість фосфатів та інших солей. До складу поту входять білки, сечовина, сечова кислота, креатинін, аміак, пігменти, вітаміни. Запах поту зумовлений наявністю в ньому летких жирних кислот. Кількість виділеного поту залежить від температури навколишнього повітря та інтенсивності фізичної роботи.

Виділення поту має значення для процесів теплорегуляції. Потовиділення значно посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища та під час інтенсивної м'язової роботи. Потові залози беруть участь у водно-сольовому обміні, сприяють підтриманню сталості осмотичного тиску. Іннервація потових залоз здійснюється симпатичними й парасимпатичними нервами. Центри потовиділення знаходяться в спинному, проміжному і довгастому мозку. На потовиділення впливає також кора великих півкуль головного мозку. Потовидільні центри збуджуються рефлекторно і гуморально. Подразником потовиділення є температура навколишнього середовища. При її підвищенні збуджуються терморецептори шкіри, імпульси від яких передаються до центрів потовиділення, а від них до залоз. Потовиділення посилюється також у разі, коли центри омиваються кров'ю, що має підвищену температуру. На потовиділення впливають деякі хімічні речовини. Наприклад, при введені пілокарпіну спостерігається посилення потовиділення.

47. Роль шкіри в процесі терморегуляції організму.

Температура тіла людини постійна. Кровоносні судини пронизують все наше тіло, проникаючи в м’язи, печінка та інші органи, де утворюється тепло. Кров у цих органах нагрівається і, перетікаючи по судинах в інші частини тіла, віддає частину свого тепла. Так кров розносить тепло по організму, як би вирівнюючи температуру всередині тіла.

Особливе значення для організму мають судини шкіри. Коли температура навколишнього середовища стає високою, кровоносні судини шкіри розширюються, через них протікає більше крові, шкіра нагрівається, віддача тепла в навколишнє середовище збільшується. Якщо ж температура навколишнього повітря падає, організм прагне зберегти тепло. Просвіти кровоносних судин звужуються, віддача тепла зменшується.

У сильну спеку, коли температура тіла нижче температури навколишнього середовища, розширення судин вже не може підсилити віддачу тепла. У цьому випадку небезпека перегрівання усувається потовиділенням. Випаровуючись, піт поглинає з поверхні шкіри велика кількість тепла (на випаровування 1 г поту витрачається 0,58 кал тепла). Ось чому температура тіла людини не підвищується навіть у саму жарку погоду. Людина могла б витримати температуру в 70-80 ° C, але при цьому у нього має виділитися 9-16 л поту за кілька годин.

49. Види дитячих захворювань

Інфекційні хвороби у дітей: респіраторні вірусні інфекції,грип та грипоподібні захворювання у

дітей,кір,краснуха,скарлатина,дифтерія,епідемічний паротит (свинка).віспа,вітряна віспа (вітрянка),гострі кишкові інфекції ,стафілококова інфекція та інші.

Інші захворювання і травми зустрічаються у дітей:блювота,проноси,алергія,рахіт,дистрофія у дітей (гіпотрофія),опіки,набуті вади серця,пневмонія,косоокість,стомлення,травми очей,апендицит та інші.

50. Шляхи передачі інфекції

Виділення того чи іншого шляху передачі інфекційних захворювань досить умовно, але проте серед них виділяють наступні:

• повітряно-крапельний – він характерний для вітряної віспи, туберкульозу, кашлюку, грипу;

• фекально-оральний, в якому іноді виділяють водний – характерний, наприклад, для холери, і аліментарний – характерний, наприклад, для дизентерії;

• трансмісивний шлях – пов’язаний з передачею збудника через укуси комах (кліщовий енцефаліт,вошивий висипний тиф);

• контактно-побутовий, який, у свою чергу поділяється на:

– Прямий контакт – (від джерела до господаря) – у тому числі захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекцію;

– Непрямий контакт – (через проміжний об’єкт) – це можуть бути руки (при ранової інфекції, кишкових інфекціях) або різні предмети, в тому числі і медичного призначення (при гнійно-запальних захворюваннях і парентеральних гепатитах).

51. періоди протікання інфекційних захворювань.

У перебігу інфекційної хвороби розрізняють послідовно змінюються періоди: прихований ; початок захворювання ; активний прояв захворювання; одужання. Час від моменту впровадження патогенного мікроба в організм до появи перших ознак захворювання називається прихованим періодом. Тривалість цього періоду різна — від декількох годин до декількох тижнів і навіть місяців. У цей період відбувається не тільки розмноження мікробів, але також і перебудова захисних механізмів в організмі людини.

За першимперіодом розвивається другий, в якому виявляються перші симптоми захворювання. Найчастіше в цей період ще немає специфічного прояву того чи іншого інфекційного захворювання.Третій період називається періодом активних проявів хвороби, у нього повністю проявляються характерні симптоми інфекційного захворювання. В цьому періоді можна виділити початкову стадію, розпал хвороби і стихання всіх патологічних проявів.Четвертий період характеризується відновленням нормальних функцій в організмі. Людина здорова!

53. Профілактика інфекційних захворювань.

Профілактика — це означає комплекс різноманітних заходів, вкладених у попередження будь-якого явища або усунення чинників ризику.

Вирізняють громадську і індивідуальну профілактику. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання правил особистої гігієни у побуті та з виробництва, громадська включає систему заходів з охорони здоров'я колективів.

До загальних відносяться державні заходи, створені задля підвищення матеріального добробуту, поліпшення медичного забезпечення, умов праці та відпочинку населення, і навіть санітарно-технічні,агротехнологічний, гідротехнічні і меліоративні заходи, раціональна планування і забудова населених пунктів й багато іншого, що сприяє успіхам профілактики та ліквідації інфекційних захворювань.

Спеціальними є профілактичні заходи, проведені фахівцями лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних установ. Система профілактичних заходів включає й міжнародні заходи, коли питання стосується особливо небезпечних (карантинних)інфекцій.

Вакцинація —профілактичне щеплення .Антигенним матеріалом можуть бути: живі, але ослаблені штами мікробів; убиті мікроби; очищений матеріал, а саме білки мікроорганізмів; є й синтетичні вакцини.

54. Перша допомога при переломах, вивихах, забитих місцях, опіках, обмороженнях, враженні електричним струмом, удушенні, утопленні

Перелом

Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення. . Переломи бувають закриті і відкриті.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити нерухомість пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин.

При нерухомості використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.

Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках –не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи у всіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.

Схема надання першої допомоги при закритому переломі:

- знерухоміти місце перелому;

- накласти шину;

- дати постраждалому знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

- на місце перелому прикласти холод для зменшення болю;

- викликати швидку допомогу або доставити постраждалого до лікувального закладу.

Схема надання допомоги при відкритому переломі:

- перевірте наявність пульсу та дихання;

- у разі необхідності очистіть дихальні шляхи постраждалого;

- забезпечте нерухомість зламаної кінцівки;

- розріжте одяг на місці рани таким чином, щоб можна було накласти пов’язку;

- зупинить кровотечу (обробіть краї рани і накладіть стерильну пов'язку);

- накладіть шину.

Перша допомога при вивихах повинна бути надана максимально швидко:

• Для початку закріпіть постраждалу кінцівку, не змінюючи положення вивихнутого суглоба. З цією метою накладіть фіксуючу пов'язку (косинку) або шину; якщо травма на руці, руку можна прибинтувати до тіла.

• До місця вивиху потрібно прикласти холод – наприклад, грілку з льодом, або рушник, змочений дуже холодною водою.

• Зрозуміло, на цьому етапі ніяка мазь від вивихів і розтягувань не спроможна допомогти. Необхідно терміново звернутися до лікаря в лікарню – він вправить кістки на місце і розповість, як лікувати вивих надалі.

Перша допомога при забитих місцях (ударах). Забиті місця характеризуються ушкодженням м'яких тканин із внутрішньою кровотечею. Необхідно змазати шкіру на місці удару настойкою йоду і накласти на деякий час холодний компрес, потім пов'язку. На другу добу після отримання травми її лікують теплом. Якщо потерпілий травмував голову, груди, живіт, йому слід забезпечити повний спокій, дати протишокові ліки і транспортувати до медпункту. У разі удару в живіт постраждалому не можна давати пити.

При термічних і електричних опіках першого ступеня після ліквідації впливу на тіло людини небезпечного фактора (вогню, гарячої поверхні, гарячих рідин, газу або пари) уражені ділянки тіла слід поливати струменем холодної води або обкласти снігом на 15-20 хв. це зменшує біль і запобігає набряку тканин.

При невеликих за площею опіках першого і другого ступенів на обпалену ділянку шкіри накладають стерильну пов'язку.

Щоб уникнути зараження при наданні допомоги потерпілому, не можна торкатися руками обпалених ділянок або змащувати їх мазями (жирами, оліями, вазеліном), присипати питною содою, крохмалем. Не можна також проколювати міхури і видаляти сторонні частки, що пристали до обпаленого місця тому що, видаляючи їх, легко можна зняти обпалену шкіру і тим самим створити сприятливі умови для зараження рани.Не можна зривати одяг і взуття з обпаленого місця. їх необхідно розрізати ножицями або ножем, а потім обережно зняти. Якщо обгорілі шматки одягу прилипли до шкіри, то поверх накладають стерильну пов'язку і направляють потерпілого в лікувальну установу.

Обмороження. Необхідно доправити потерпілого у приміщення і напоїти його теплим чаєм, натерти спиртом. Бажано помістити потерпілого у ванну з теплою водою.

Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:

- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;

- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;

19. Рефлекс — реакція організму на будь-яке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Рефлекс е основною формою діяльності нервової системи організму.

Безумовні рефлекси — це природжені реакції організму за участю нервової системи у відповідь на вплив подразників. Ці рефлекси спадкові, сформовані до моменту народження. Безумовними їх називають тому, що для їх утворення не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони зумовлюють існування новонароджених як у перші моменти після народження, так і в наступному житті, вони є основою для формування умовних рефлексів (про них йтиметься далі). Слід пам'ятати, що такий поділ рефлексів значною мірою умовний, оскільки вони так тісно взаємопов'язані, що стають невіддільними, і в чистому вигляді їх виділити важко.

Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечують пристосованість організмів до умов життя.

Прикладами безумовних рефлексів є харчові, захисні, статеві, больові, ковтання, блювання, чхання, кашлю, мигання, саморегуляція функцій органів і систем тощо. В перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися за допомогою ссання тощо.

Умовні рефлекси — складні пристосувальні реакції, що виробляються в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть утворюватися і зникати залежно від конкретних умов. Тому їх називають умовними, тобто для їх формування потрібні умови. Ці рефлекси утворюються за участю кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони майже втрачали здатність утворювати умовні рефлекси, але зберігали безумовні та раніше вироблені умовні.

o пропріорецептори (від лат. proprius - власний, особливий, receptor - той, що сприймає), які сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

2. Доцентровий (чутливий, інформаційний) нейрон - аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС.

3. Ділянка нервової системи (нервовий центр, ЦНС), де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон;

4. Відцентровий (руховий, командний) нейрон - еферентний нерв, що несе збудження від центральної нервової системи до робочого органу;

5. Ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини).

Згідно з ученням І.П. Павлова, будь-який рефлекторний акт складається з трьох ланок: подразник -> мозкова робота -> виконавча діяльність організму у відповідь на цей подразник. Такий тричленний рефлекс названо дугоподібним. Але будь-який рефлекс не закінчується роботою виконавчих органів у відповідь на зовнішнє подразнення. Між ЦНС і робочим, виконавчим органом, існують як прямі, так і зворотні зв'язки. Коли виконавчі органи здійснюють ту чи іншу рефлекторну роботу, вони, в свою чергу, посилають в мозок аферентні (чутливі) сигнали, які інформують його про те, які зміни відбуваються в організмі. П.К. Анохін назвав цей потік інформації зворотною аферентацією. Таким чином, рефлекс відбувається не за принципом дуги, а кільцеподібно: подразник -> мозкова робота - діяльність організму у відповідь на подразник -> зворотна аферентація -> нова мозкова робота -> нові уточнені "накази" виконавчим органам і т.д. Рефлекторна реакція не припиняється зразу ж після припинення дії подразника, а ще якийсь час до робочого органа від ЦНС надходять збудливі імпульси. Це - післядія.

25.

Нерухоме або шви(кістки,черепа

Скадіть схему»Типи зєднання кісток»

Рухоме або суглоби(плечовий,колінний суглоб

Типи зєднання кісток

Напіврухоме-зєднані хребці хребта

26.

30.строение зуба