1. Педагогічна психологія як наука. Етапи розвитку педагогічної психології.

Педагогічна психологія – це галузь педагогіки, яка вивчає закономірності психічної діяльності людини у процесі розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, навчання і самонавчання.

Обєкт – людина, життєвий шлях.

Предмет – вивчення фактів, механізмів, закономірностей, засвоєння соціокультурного досвіду й викликані цим процесом зміни на рівні інтелектуального й особистісного розвитку людини як суб’єкта навчальної діяльності, психологічні особливості педагогічної діяльності та особливості вчителя як спеціаліста з притаманними функціями, пов’язаними з навчанням і вихованням учнів.

Розділи педагогічної психології:

*психологія навчання;

*психологія виховання;

*психологія педагогічної діяльності та особистості вчителя.

Етапи розвитку педагогічної психології:

І етап – із середини ХVІІ ст. до кінкя ХІХ ст. – його називають загальнодидактичним. Великий внесок у розвиток педагогічної психології на цьому етапі зробили такі педагоги-мислителі: Я.А.Коменський, Ж-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, І.Ф.Гербарт, В.А.Дістервег, К.Д.Ушинський, П.Ф.Каптерєв, П.Д.Юркевич, О.Ф.Лазурський, С.Ф.Русова та ін.

ІІ етап – тривав з кінця ХІХ ст. до середини ХХ ст. На цьому етапі педагогічна наука почала оформлюватися як самостійна галузь, узагальнюючи попередні досягнення, орієнтуючись і використовуючи результати психологічних, психофізіологічних і експериментальних досліджень. Такі вчені, як О.П.Нечаєв, А.Біне, Ж.Піаже, А.Валлон та інші зробили великий внесок у вивчення психологічних проблем, проблем запам’ятовування, розвитку мови, інтелекту, навичок тощо. Експериментальним вивченням особливостей навчальної поведінки займалися Дж.Уотсон, Е.Толмен, Ч.Газрі, К.Халл, Б.Скіннер. На формування педагогічної психології як науки суттєвий вплив мали також розвиток спеціальних педагогічних систем Вальдорфської школи та школи американського психолога-педагога Марії Монтесорі.

На цьому етапі формується особливий психолого-педагогічний напрям – педологія (Дж.М.Болдуїн, Е.Кіркпатрік, Е.Мейман, М.Я.Басов, П.П.Блонський, Л.С.Виготський та ін.). Суть цього напряму полягала в комплексному підході до визначення особливостей поведінки дитини з метою діагностики її розвитку на основі поєднання психофізіологічних, анатомічних, психологічних і соціологічних вимірів.

ІІІ етап – позначився теоретичним осмисленням педагогічної психології як науки, появою цілої низки психологічних теорій навчання, тобто розробкою теоретичних основ педагогічної психології.

У свою чергу, С.Л.Рубінштейн в "Основах психології” дає обґрунтування навчанню як засвоєнню знань. Водночас виникає новий напрям педагогічної психології – сугестопедії, сугестології Г.К.Лозанова (60 – 70 рр.), в основу якого покладено управління педагогом неусвідомлюваними учнями психічними процесами сприймання, пам’яті з використовуванням ефекту гіпермнезії і сугестії (навіювання).

Насамкінець, наш вік, глобалізації й комп’ютеризації, можна сміливо назвати віком гуманітарної епохи, віком Людини. На цих принципах і ґрунтується сучасна педагогічна психологія.