Міністерство освіти і науки України

Харківська обласна рада

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Педагогічний коледж

Харківського гуманітарно-педагогічного інституту

Робота соціального педагога в школі

(навчально-методичний посібник)

Харків

20011

Укладач: Рассказова О.І., завідувач кафедри соціальної педагогіки ХГПІ, кандидат педагогічних наук, доцент. У посібнику використані матеріали студентів ХГПІ Пучко М.І. та Тадаєвої А.В.

Схвалено на засіданні кафедри соціальної педагогіки

Протокол №__ від _______2011 р.

Завідувач кафедри __________ О. І. Рассказова

ЗМІСТ

Передмова ……………………………………………………

1. Теоретичне обґрунтування змісту (теоретичні

положення, сутність проблеми) ……………………………

2. Основний зміст роботи (практичні рекомендації, поради, напрями, види, методи роботи) …………………………

3. Висновки ………………………………………………..

4. Література (оформлюється згідно з вимогами ВАК України)

1. Соціальний педагог - новий тип вихователя чи шкільний кур'єр?

В умовах загострення економічних, політичних, соціальних проблем на початку нового тисячоліття в Україні виникла необхідність в активній розробці вітчизняної концепції соціальної педагогіки – науки, спрямованої на вирішення проблем життєдіяльності особистості чи соціальної групи у суспільстві, потреба у підготовці нових фахівців з соціального виховання дітей та молоді, здатних здійснювати соціальну допомогу проблемним групам населення, функції яких раніше виконували класні керівники, організатори дитячого дозвілля, працівники дитячої кімнати міліції та інші працівники освітньої та соціальної сфер.

Парадоксально, але у колишньому СРСР, де ще у 20-х років ХХ століття було розроблено основи педагогіки середовища; який мав багатющі народні, національні традиції, завжди відрізнявся самобутністю, оригінальністю, гуманізмом і милосердям, невичерпними джерелами практичного досвіду соціальної допомоги, соціальний педагог як професія офіційно зареєстрована лише в квітні 1991 року [Дмитренко., С.4-5]. Це пояснюється тим, що в умовах домінування протягом десятиліть єдиної комуністичної ідеології, панування у нашій країні тоталітаризму, який декларував безпрецедентну в історії людства соціальну захищеність, непотрібно було створювати систему соціального виховання та соціального захисту населення. Розпад існуючої соціальної системи призвів до загострення соціальних проблем. У зв’язку з цим, ще з початку 90-х рр. ХХ ст. набула офіційний статус діяльність соціальних педагогів і соціальних працівників – спеціалістів, які були покликані задовольнити потреби суспільства щодо сприяння соціальному становленню особистості, сім’ї, групи, організації змістовного дозвілля підлітків та молоді, керування неформальними угрупуваннями та об’єднаннями, усунення конфліктних ситуацій в різних соціальних групах, профілактики негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі.

Вихід соціально-педагогічної діяльності на професійний рівень - явище значне, хоча це скоріше можна назвати юридичним оформленням досвіду, нагромадженої роботи, яка увібрала в себе усе найкраще, була сформована і продовжує розвиватися як результат багаторічного науково-практичного пошуку, в процесі якого вивчався та аналізувався вітчизняний і зарубіжний досвід, виявлялося загальне і специфічне, створювалися найсприятливіші умови для відпрацювання стандартів цієї професії [Дмитренко., С.4-5].

За період становлення соціальної педагогіки в Україні було накопичено певний досвід: розроблено методологічні питання соціальної педагогіки, поняття про професійно-педагогічну культуру соціального педагога: систему знань, умінь, професійних та особистісних якостей, які повинен здобути та розвинути майбутній фахівець у процесі навчання; кодекс етики соціального педагога, що містить комплекс принципів та правил, якими фахівець має користуватися у професійній діяльності; мету, функції та напрями такої діяльності та багато іншого. Вчені, що стояли у витоків вітчизняної соціальної педагогіки (Н. Заверіко, А. Капська, А. Малько (Рижанова), Л. Міщік та ін.), стали її корифеями, завдяки працям яких соціальна педагогіка дійсно набула статус хоча й молодої, але повністю самостійної науки.

Попри досить ґрунтовну розробленість методологічних основ соціальної педагогіки як науки, більш ніж двадцятирічний досвід підготовки та діяльності соціально-педагогічних кадрів в Україні висвітлив низку проблем, які й сьогодні залишаються не вирішеними. Підготовка соціальних педагогів у нашій країні ускладнюється у зв’язку з тим, що в ході практичної діяльності фахівцю з соціальної педагогіки приходиться стикатися з широким колом різноманітних, непередбачуваних, часто найкритичніших ситуацій та станів особистості, розв’язувати заплутані соціальні та психологічні завдання, займатися ресоціалізацією та соціальною реабілітацією різноманітних категорій людей, що мають серйозні соціальні відхилення (від людей з обмеженими можливостями, сиріт до наркоманів та правопорушників).

Виходячи з цього, виникає необхідність ознайомлення фахівців процесі загальної фахової підготовки, а потім й підвищення кваліфікації не тільки з методологічними питаннями соціальної педагогіки як науки та різними аспектами соціально-педагогічної діяльності, а й з основами соціально-педагогічного проектування, менеджменту, науково-дослідної роботи соціального педагога тощо. Коло питань, яке має охоплювати підготовка та діяльність соціального педагога постійно розширюється, у зв’язку із виникненням нових соціальних проблем та суспільних замовлень.

Сьогодні, до таких питань, окрім підтримки обдарованості, корекції та профілактики девіантної поведінки учнів, наприклад, включені проблеми встановлення в українському суспільстві гендерної рівності, формування у дітей та їх батьків компетентності у сфері здоров’я, ранньої професійної орієнтації та професійної адаптації учнів та багато інших.

Сучасне життя висуває перед людиною велику кількість соціальних, психологічних, культурно-духовних, професійних проблем, що зумовлює необхідність підготовки підростаючого покоління до зустрічі із непередбачуваними ситуаціями, озброєння дітей та молоді засобами їх подолання.

Діяльність соціального педагога, зокрема, й шкільного, має підпорядковуватися саме цьому стратегічному завданню соціального виховання, до реалізації якого можна безумовно йти різними шляхами. Це й розширення соціального досвіду дітей та молоді у ході інформаційної, екскурсійної діяльності, проведення різноманітних акцій та виховних заходів, й організація змістовного дозвілля, й профілактична діяльність з попередження відхилень у поведінці учнів, й корекція девіантних проявів дитини, й, у разі необхідності, ресоціалізація та соціальна реабілітація.

До кола питань, що розглядаються соціальною педагогікою, входять проблеми правового захисту дитини та сім'ї, питання розвитку дитячих ініціатив, виховання дітей з девіантною поведінкою, груп "ризику", різні аспекти допомоги дітям-інвалідам, дітям-сиротам, жертвам обставин тощо [Социальная педагогика/социальная работа http://socpedagogika.narod.ru Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч. посібник. - К.:ІЗМН, 1997. - 392с., С.3].

Серед іншого, займається соціальний педагог і наданням безпосередньої соціальної допомоги, бере участь у роботі із пільговим континентом, здійснює соціальний супровід та соціальний патронаж, які між іншим, все ж таки є прерогативою соціальних працівників (співробітників соціальної сфери: центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів зайнятості, служб соціального забезпечення, центрів ресоціалізації тощо).

За твердженням деяких вчених кінця ХХ століття, для соціальної роботи в нашій країні характерна домінуюча роль соціальної педагогіки та соціального виховання [Социальная педагогика/социальная работа http://socpedagogika.narod.ru Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч. посібник. - К.:ІЗМН, 1997. - 392с., С.4-5]. Виходячи з цього, процедура оформлення соціальної пільги чи інша форма соціального обслуговування, згідно із думкою авторів першого вітчизняного посібника з соціальної педагогіки (соціальної роботи), мала нести у собі певний виховний, профілактичний вплив, а соціальний працівник повинен був отримати певну підготовку соціального вихователя та частково здійснювати його функції.

На думку вчених [Дмитренко., С.4-5], те, що соціальні педагоги проклали дорогу професії соціального працівника, є закономірним не лише тому, що базову основу професійної компетентності будь-якого фахівця з соціальних питань становлять психолого-педагогічні, етичні та моральні характеристики, а й тому, що початком цього послужили прогресивні вітчизняні традиції педагогіки середовища.

Саме у педагогічній сфері ще в 60-70-ті роки були зроблені перші спроби ввести спеціалістів, безпосередньо спрямованих на соціальну роботу в мікрорайоні (організатори позакласної та позашкільної роботи, педагоги-організатори житлово-комунальних служб, вихователі у клубах тощо). Спираючись на цей позитивний вітчизняний досвід, вчені розглядають соціальну педагогіку, соціально-педагогічну службу (педагогіку відносин у соціумі) як базову інтегративну основу в системі служб соціальної допомоги населенню, яка дає змогу своєчасно діагностувати, виявляти і педагогічно доцільно впливати на відносини в соціумі, на розвиток різноманітних ініціатив, формування ціннісних орієнтацій особистості, її ставленню до себе, свого фізичного і морального здоров'я, до оточуючого середовища [Социальная педагогика/социальная работа http://socpedagogika.narod.ru Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч. посібник. - К.:ІЗМН, 1997. - 392с., С.4].

Вивчення існуючого сьогодні стану соціально-педагогічної практики переконує, що у реальності наведена вище ідея втілилася «з точністю до навпаки». Робота сучасного шкільного соціального педагога пріоритетним, а іноді (за браком часу), і єдиним напрямом має соціальну допомогу, яка розуміється адміністрацією шкіл переважно як паперова робота із «льотним контингентом». Соціальний педагог сьогодні складає перелік обдарованих та девіантних учнів, дітей, які належать до льотного контингенту (сироти, напівсироти, діти з багатодітних сімей, інваліди, «чорнобильці» та ін.), оформлює безкоштовне харчування, допомагає сиротам придбати одяг, займається кур’єрською роботою, розвозячи різні документи до районного управління освіти та інших закладів.

Маємо свідчення шкільних соціальних педагогів про те, що їм доводиться отримувати та привозити до школи безкоштовне харчування, новорічні дарунки для дітей вчителів, супроводжувати їх на різні заходи тощо. Нам навіть довелося в інтернатному закладі освіти бачити соціального педагога, що виконував обов’язки секретаря директора. На питання «Чи ведуться у закладі соціальні паспорти учнів або класів?», цей фахівець з новеньким дипломом спеціаліста з соціальної педагогіки відповів лише красномовним поглядом.

Подібна ситуація, що почала складатися у вітчизняній школі в останні роки, принижує статус соціальної педагогіки як науки і практики, створює спрощений погляд на соціального педагога як на «шкільного соціального працівника», та викликає протиріччя між ґрунтовністю теоретико-методологічної розробки соціально-педагогічної проблематики, досить високим рівнем підготовки фахівців соціальних педагогів та існуючим станом соціально-педагогічної діяльності у школі, яка реалізується в основному лише як формалізована, спрямована на виконання розпоряджень «з гори» та подальше звітування «для галочки», соціальна допомога учням. Це, зокрема, пояснюється недостатнім розумінням з боку представників освітньої сфери функцій та призначення соціального педагога у суспільстві, тому, вважаємо за потрібне зупинитися на цьому питанні.

Спираючись на думку Л. Коваль, І. Звєрєвої та С. Хлєбік, наголосимо, що поняття "соціальна педагогіка" не є тотожним поняттю "шкільна соціальна робота" (та ж соціальна робота - специфічна діяльність уповноважених органів держави та об'єднань громадян, спрямована на соціальне обслуговування, в тому числі соціальне страхування, надання соціальних послуг, соціальної допомоги громадянам, а також здійснення соціальної профілактики і соціальної реабілітації з метою реалізації та захисту економічних, соціальних, екологічних прав, духовних і культурних запитів людини - але виключно з дітьми та підлітками).

Соціальна педагогіка, шкільна соціально-педагогічна служба (педагогіка відносин у соціумі) розглядається вченими як базова інтегративна основа в системі служб соціальної допомоги населенню, яка дає змогу своєчасно діагностувати, виявляти і педагогічно доцільно впливати на відносини в соціумі, на розвиток різноманітних ініціатив, формування ціннісних орієнтацій особистості, її ставленню до себе, свого фізичного і морального здоров'я, до оточуючого середовища [Социальная педагогика/социальная работа http://socpedagogika.narod.ru Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч. посібник. - К.:ІЗМН, 1997. - 392с., С.5-6, 11].

Це підтверджуються аналізом праць вчених, які, хоча і трактують поняття «соціальний педагог» дещо по-різному, погоджуються з тим, що основне призначення соціального педагога полягає у соціальному вихованні, збагаченні позитивного соціального досвіду людини.

Наприклад, Л. Міщик вважає, що соціальний педагог є професійним працівником соціуму, фахівцем з виховної роботи з дітьми, їх батьками, дорослим населенням у сімейно-побутовому мікросередовищі та його оточенні; з підлітками, молодіжними групами та об'єднаннями, з організації культурно-дозвіллєвої, фізкультурно-оздоровчої, трудової, ігрової та інших видів діяльності, групового спілкування, технічного, художнього та інших видів творчості дітей і дорослого населення в соціумі [Міщік Л.І. Теоретико-методичні основи професійної підготовки соціального педагога у закладах вищої освіти: Монографія / Відп. ред. Л.Г.Коваль. – Запоріжжя: Промінь, 1997. – 370 с.].

А. Малько зазначає, що соціальний педагог - фахівець з соціального виховання, який здійснює посередницьку роль між людиною та соціальним середовищем з метою їх духовного розвитку та гармонізації їх відносин на особовому; міжособовому та надособовому рівнях [Малько А.О. Соціальна ледагогіка: конспект лекцій. - X., 1998.- С.59-60].

Усе зазначене вище викликає справедливе питання, яким саме чином одна людина, навіть найкращій фахівець своєї справи, може здійснювати таку значну палітру дій? Чи не варто соціальним педагогам обмежитися у школі певною галуззю, зокрема, тією ж допомогою «пільговому контингенту», а не намагатися «охопити те, що неможливо охопити»?

У відповідь на це питання наведемо ще декілька висловлювань вчених щодо призначення соціального педагога у суспільстві. У понятійно-термінологічному словнику записано, що соціальний педагог - спеціаліст, зайнятий у сфері соціальної роботи або освітньо-виховної діяльності, здійснює посередницьку роль між освітніми закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, об'єднує зусилля з метою створення в соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків, молоді як особистостей, їх благополуччя в соціумі [Малько А.О. Соціальна ледагогіка: конспект лекцій. - X., 1998.- С. 32-45, С.59-60]. Соціальний педагог - фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку [Професія - соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К. Шендеровського, І. Ткач. - К.: Главник, 2006. - 112 с.].

Отже, на відміну від соціального працівника, вчителя, психолога, соціальний педагог виступає як посередник між людиною та соціальним середовищем, який має використовувати не тільки свій власний потенціал, а й можливості інших фахівців, різних соціальних інститутів задля створення позитивних умов для соціального розвитку особистості.

Вчені підкреслюють, що провідною функцією соціальної педагогіки є функція інтегративна [Социальная педагогика/социальная работа http://socpedagogika.narod.ru Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Социальная педагогика/социальная работа. Навч. посібник. - К.:ІЗМН, 1997. - 392с., С.5-6], така ж функція притаманна і соціально-педагогічній діяльності. Соціальний педагог забезпечує інтеграцію цілеспрямованих і середовищних впливів на особистість, що розвивається, а також стимулює розвиток суб'єктної позиції людини в цьому процесі, що регулює взаємини в системі "особистість-сім'я-суспільство" [Социальное воспитание учащихся (основнне теоретические положення). - М., 1990. - 33 с.,с.22].

Таким чином, соціальний педагог є «менеджером» середовищних впливів на особистість, який здійснює посередництво між різними фахівцями та соціальними інститутами з метою створення у суспільстві умов для сприяння становленню та розвитку людини, групи, соціуму. Таке розуміння професії має бути сьогодні покладене в основу практичної діяльності соціального педагога в школі.