Слухання музики. Значення слухання музики

Слухання музики.

1.Значення слухання музики. Слухання музики займає провідне місце серед видів музичної діяльності, оскільки є їх складовим компонентом. В процесі слухання музики розвивається мелодичний, ритмічний, гармонічний та тембровий слух; музичне сприйняття; вміння аналізувати музику та володіти прийомами образного мислення. Внаслідок систематичного слухання дошкільники починають розрізняти і усвідомлювати засоби музичної виразності, жанри, форму творів. Завдяки слуханню музики закладаються основи музичної культури, формується любов до музики та оціночні судження.

Основними завданнями слухання музики є:

1. Вчити дітей любити і розуміти музику, емоційно відгукуватись на неї, дати початкові відомості про музику.

2. Сприяти всебічному розвитку дитини.

3. Вчити дітей розуміти засоби музичної виразності, х-р, зміст і жанр.

4. Розвивати музичні здібності.

5. Розвивати музичні уявлення і сприйняття

6. Ознайомити дітей з кращими зразками української та зарубіжної, народної та композиторської, класичної та сучасної музики.

7. Виховувати оціночне ставлення до музики, закладаючи основи естетичного смаку.

3.Музичне сприйняття - ця складний почуттєвий процес, сповнений внутрішніх переживань, який формується послідовно, спирається на минулий досвід слухача. Музичне сприйняття залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів належать задатки, які дитина отримала від батьків та здібності, розвинені на основі цих додатків. До зовнішніх - оточуюче середовище, освіта, досвід, рівень музичної підготовки педагогів.

4.Репертуар. Основні вимоги до дитячого репертуару: доступність, виховна цінність та художність творів. Доступність музичного твору - це передусім зв'язок його змісту з життєвим досвідом дитини. Діти легко запам'ятовують музику про іграшки, музичні інструменти, тварин, казки, природу. Музика має бути доступною за формою та засобами музичної виразності (ритм, темп, динаміка, лад). Обсяг творів в молодших групах два-три рядки, в старших - одна-дві сторінки. Основні жанри - колискова, танцювальна музика, марш; в старших групах - уривки з опери, балету, симфонії. Для естетичного розвитку дітей використовується вокальна і інструментальна музика.

5.Методи і прийоми. Методи роботи із слухання музики передбачають єдність трьох елементів: музики, тобто художнього виконання творів; слова музичного керівника та наочності. Художнє виконання музики повинно бути виразним, простим, точним, без спрощень; звучність і темп - помірні. Слово педагога про музику має бути коротким, яскравим, образним і спрямованим на характеристику змісту твору, засобів музичної виразності. Дуже важливе

емоційне забарвлення слів педагога, його тон, міміка. Форми словесного впливу різноманітні: короткі розповіді, бесіди, пояснення, постановка питань. їх використання залежить від завдань, виду твору, жанру, етапу, характеру твору та віку слухачів. У вокальному творі бесіда спирається на єдність музики і поетичного тексту. В інструментальному поясненні більш загального характеру - програмна музика - тематика, основний образ, його розвиток. Неодноразово підкреслюється зв'язок музики з конкретними явища життя.

Наочність використовується у формі наочно-зорових прийомів (ілюстрації, художні іграшки, посібники); наочно-слухових (вірші, цитати з поетичного тексту пісні, загадка, приказка, а також вступ, закінчення та уривки з музичного твору); наочно-м'язових відчуттів (рухи з паличками, прапорцями, кубиками, плескання в долоні, відстукування ритму) Прийоми: постановки завдання. Кожне завдання необхідно чітко формувати; створення ігрових ситуацій; повторне програвання музичних творів.

Етапи: ознайомлення; розучування; закріплення; повторення.

Перше ознайомлення з музикою передбачає цілісне сприймання, осмислення її загального настрою. Тому важливо виконати твір в цілому, дати коротку характеристику її змісту і характеру, визначивши найяскравіші його особливості. Можна ставити перед дітьми завдання визначити загальний характер твору. Доцільно використовувати прийом зіставлення, порівняння з подібною та контрастною музикою: молодші діти повторюють колискову і танцювальну; передавши словесно або у руках, що можна робити під цю музику. Старші можуть визначити твори, що належать до одного жанру (вальси, марші). На першому занятті музичний твір треба виконувати двічі. Перед повторним прослуховуванням треба ставити нові завдання, наприклад пов'язати характер музики з назвою твору, зупинитись на окремих засобах музичної виразності.

На етапі розучування в молодшій групі основну увагу приділяють запам'ятовуванню музичного твору, а в старшій групі - його аналізу, визначенню кількості його частин твору за характером, виділенню динамічних, темпових та регістрових змін у зв'язку з розвитком музичного образу.

На етапі закріплення поглиблюються знання дітей про музику. Серед прийомів застосовують порівняння п'єси з іншою, знайомою, близькою за тематикою і художніми особливостями; скласти колективну розповідь, яка б відображала основні зміни музичного образу.

На етапі повторення доцільно проводити заняття —концерти, присвячені творчості певного композитора, "музичні інструменти".