9) Архітектура та іконопис в Україні 16 17 століття

У 16 ст. бурхливо розвивалося мистецтво скульптури, що було зумовлено поступом архітектури, оскільки скульптурні зображення застосовували для оздоблення архітектурних споруд. У скульптурних зображеннях втілювали ренесансні ідеї.

  З-поміж пам’яток тогочасного ренесансного світського та церковного будівництва вражає ансамбль львівських споруд: будівлі на площі Ринок - будинок Корнякта, Чорна кам’яниця; пам’ятки, пов’язані із львівським Успенським братством, - Успенська церква, каплиця Трьох Святителів, вежа Корнякта. Будинок Корнякта - єдина споруда в тогочасній забудові міста, зведена на двох будівельних ділянках, що дало змогу розпланувати внутрішній двір з відкритими аркадами-лоджіями, які оточують подвір’я з трьох сторін.

  Чи не найдосконалішим зразком архітектури Львова є Чорна кам’яниця. Таку назву пам’ятка отримала коли її фасад пофарбували в чорний колір. Будинок було споруджено в 1588-1589 рр. За свою тривалу історію кам’яниця зазнала багатьох змін, проте вони не затьмарили її ренесансного вигляду. Вікна й нині прикрашає біло-кам’яне різьблення з мотивами листя аканта й виноградної лози.

   У церковному будівництві, як і раніше, використовували камінь і дерево. І хоч дерев’яне будівництво істотно переважало, проте споруд із дерева вціліло небагато

З каменю церкви будували не часто, здебільшого коштом шляхти.

  Упродовж 16 ст. - першої половини 17 ст. будівництво оборонних споруд не лише не втратило свого значення, а й набуло розмаху. За умов постійної загрози несподіваних нападів зі Степу риси оборонної архітектури з'являються навіть в окремих церквах, монастирських спорудах, синагогах тощо. Українські архітектори застосовували до кінця 17 ст. вироблену в попередню епоху баштову систему укріплень. При цьому міські укріплення будували переважно з дерева. Дерев’яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров’я та Лівобережжя, де відчувався брак інших будівельних матеріалів.

  У 16 ст. відбудовували та модернізували старі фортеці, проте споруджували й нові. Нових обрисів набула Хотинська фортеця. Було також перебудовано й Острозький замок. До кінця 16 ст. комплекс споруд замку об’єднали в єдину фортифікаційну систему, що складалася з квадратної Вежі Мурованої з глухими стінами - найстарішої частини замку.

  Протягом 16 ст. розвивався іконопис -найпопулярніший і найпоширеніший вид живопису, в якому домінував ансамбль із декількох рядів ікон. Потужним осередком українського релігійного малярства до середини століття був Перемишль. Більшість українських ікон 16 ст. належить до спадщини малярів саме цього міста. Працював там і автор перших в історії українського мистецтва ікон з авторським підписом -Успіння Богородиці та Богородиця Одигітрія з пророками (1547) з церкви архангела Михаїла в Смільнику - Олексій Го-рошкович. Традиції перемишльської школи розвиваються в кількох провінційних осередках, серед яких виділяється самбірський, де працювали кілька митців на чолі з Федуском - автором ікони Благовіщення (1579) з церкви в Іваничах. Від другої чверті століття зросло значення львівського осередку.

   Справжньою перлиною українського мистецтва є іконостас ІГятницької церкви, створений львівськими митцями в першій половині 17 ст. До шедеврів українського мистецтва належить іконостас Успенської церкви у Львові. Ікони для нього малювали видатні львівські художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович.