Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лавра ч.б.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
130.05 Кб
Скачать

Свя́то-Успе́нська Поча́ївська ла́вра

Православний чоловічий монастир у Почаєві, Тернопільська область,Української православної церкви (Московського патріархату) зі статусом лаври. Найбільша православна святиняВолині, друга, після Києво-Печерської лаври, України.

Православний період

За легендою, монастирзаснували ченціКиєво-Печерського монастиря, які втекли від нападутатарів1240року. Вперше згадується в документах1527року.

Коли 1596року польська влада проголосилаунію, монастир рішуче виступає проти окатоличення православних, стійко витримуючи натиск чужих віровчень, стає могутнім духовним центром Православ'я. У1597р. шляхтянкаАнна Гойськаподаруваламонастиревічудотворнуікону Матері Божої, яку привіз наВолинь1559року грецькиймитрополитНеофіт. Розквіт монастиря пов'язаний з діяльністюігуменаЙова Заліза(1550–1651р.), який преобразив обитель — ввів общинножиття монахів, оточив обитель огородою, створив типографію для захисту Православ'я.1649року коштом Федора та Єви Домашевських зведено кам'яний храм в монастирі. Одна з святинь — Почаївська ікона Божої Матері;1675р. завдяки молитві до цієї ікони турецько-татарські завойовники відступили від монастиря (події присвяченадума«Ой, зійшла зоря вечоровая»).

Греко-католицький період

1713р. монастир ставгреко-католицьким, Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ,василіянським). Стан споруд монастиря вимагав реконструкції. Після чисельних нарад для перебудови монастиря був прийнятий проектЯна Ґотфріда Гофмана.3 липня1771р. урочисто закладений перший (наріжний) камінь.1791р. закінчили побудову монастиря,8 вересняобраз був урочисто внесений в нову святиню.8 вересня1773о.Сильвестром Рудницьким(після визнання чудотворноюПапою РимськимКлиментом XIV) була коронована ікона Богоматері в дерев'яній каплиці, зведеній за проектом архітектора,кам'янецькогокомендантаЯна де Вітте.

Перебудову церкви та монастиря оо. Василіянів в Почаєві оплатив 1771 р. Микола Василь Потоцький (як фундатор був похований, згідно з тодішнім звичаєм, у крипті під церквою, зліва від головного входу в собор[1]). Також дав монастиреві 200 000 злотих; мав в монастирі свій будинок, після смерти заповів поселення Срібна і все власне майно монастиреві.

З 1713 до 1832 року Почаївський монастир був греко-католицьким, належав доВасиліянського Чину; тоді був найбільше розбудований, зокрема, головний храм Лаври — Святоуспенський. В загальних рисах проект собору підготував Ян Ґотфрид Гофман — архітектор другої половини XVIII століття, родом із Сілезії, представник епохи бароко - його вважають автором. Подальшу роботу з будівництва храму здійснювали львівські зодчі, скульптори — брати Петро (помер близько 1780 року) та Матвій(близько 1720 — близько 1800 роки) Полейовські, брав участь український архітекторФранциск Ксаверій Кульчицький, під керівництвом котрого збудували протягом1771–1783 років трапезну, сформували під Успенським собором терасу з парапетом[1]. Загальна композиція комплексу — терасна, будівлі розміщені на схилах з поступовим підвищенням до головного акценту — Успенського собору. Головний фасад за католицькою традицією прикрашають дві вежі під кутом 45° до головної осі, що підкреслює всефасадність собору — характерну рису українських церков. Первісний вівтар схожий на католицькі, з колонами та статуями на них (зберігся малюнок вівтаря Успенського собору, автор —Тарас Шевченко, 1846 р., див. далі). Загалом композиція з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними вежами схожа на катедральну церкву в Холмі та співзвучна кращим зразкам козацького бароко — соборам Троїцького монастиря в Чернігові та Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині . З 1730 року діялаПочаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок, серед яких «Богогласник» (1790-91) — найбільша збірка духовних кантів.

Під час Польського листопадового повстання 1830–1831 років частина ченців прихильно поставилися до польських патріотів: допомогли провіантом, кіньми, фуражем, грішми; 9 монахів-василіян, 45 монастирських підданих приєдналися до польського війська.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]