Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Харківський коледж

Комунального закладу

«Харківського гуманітарно-педагогічної академії»

Харківської обласної ради

Кафедра англійської мови та філології

КУРСОВА РОБОТА

з методики викладання іноземної мови

на тему: Навчання інтонації іноземної мови у початковій школі.

Студентки 3 курсу 33-ш групи

спеціальності 5.01010201

« Початкова освіта»

Стародубцевої Ольги В`ячеславівни

Керівник: викладач кафедри

англійської мови та філології

Носач О. О.

Харків 2013

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………… .. 3

Розділ I. Особливості ритміко-інтонаційного оформлення англійської пропозиції у порівнянні з російською…………………………………………… 5

1.1. Інтонація різних типів англійських пропозицій у порівнянні з російськими…………………………………………………………………. 5

1.2. Ритміко-інтонаційне оформлення англійської мови. Елементи інтонаційної структури……………………………………………………. 10

1.3. Інтонаційне оформлення різних типів англійських пропозицій….. 13

Висновок до Розділу I………………………………………………….... 16

Розділ II. Методика навчання ритму та інтонації англійської мови………… 16

2.1. Прийоми і засоби формування ритміко-інтонаційних навичок в

учнів………………………………………………………………………… 16

2.2. Вправи і завдання для формування ритміко-інтонаційних навичок. 21

Висновок до Розділу II…………………………………………………… 23

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….. 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….. 25

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 26

ВСТУП

При вивченні англійської мови особливо актуальними виступають завдання формування правильного оформлення мовлення.

Інтонація важлива з того, що має велике значення для змісту того чи іншого висловлювання. Словам і граматичним конструкціям інтонація надає певний сенс. Вона і та ж репліка, сказана різними тонами, може сприйматися як наказ, вимога, затвердження або питання, виголошені з різними модальними та емоційними значеннями.

Правильне володіння мовленнєвою інтонацією є ознакою фонетичної грамотності мовця. Тому вивчати англійську мову слід вже з перших сказаних пропозицій вміти вірно передавати мелодику англійської мови і розставляти фразовий наголос. Багато хто, маючи теоретичні знання, потребують практичного освоєння іноземної мови.

Таким чином, на першому етапі навчання іноземної мови більше уваги має приділятися правильній вимові й інтонації. Робота над вимовними і ритміко-інтонаційними навичками повинна проводитися на всіх етапах навчання іноземної мови. Учням необхідно швидко зрозуміти сказане і інтонаційно правильно оформити свою промову. Вправи, які допомагають цьому, повинні сприяти автоматизації навичок вимови.

Але не завжди молоді фахівці досконало володіють ефективними методиками навчання ритміко-інтонаційному оформленню англійської мови. Тому вивчення даної проблематики представляє особливий інтерес.

Незважаючи на те, що навчання цій стороні розглядається в роботах багатьох сучасних вчених фонології, дана проблема є невирішеною і в даний час.

Тому тема дослідження така: «Навчання інтонації іноземної (англійської) мови в початковій школі».

В якості об'єкта дослідження розглядається діяльність вчителя з формування ритміко-інтонаційних навичок в учнів. Предметом дослідження постають умови і чинники успішної діяльності вчителя з формуванням ритміко-інтонаційних навичок англійської мови в учнів в курсі основної школи.

Метою дослідницької роботи виступає вивчення специфічних особливостей і засобів у навчанні ритму та інтонації англійської мови.

Для цього необхідно розглянути наступні завдання:

1. Розглянути поняття «ритм» і «інтонація»;

2. Провести вивчення особливостей ритміко-інтонаційного оформлення російської та англійської мови;

3. Розглянути методичні прийоми з навчання ритміко-інтонаційному оформленню англійських пропозицій;

4. Ознайомитися з вправами і завданнями для формування ритміко-інтонаційних навичок;

5. Ознайомитися з досвідом роботи вчителя з розвитку ритміко-інтонаційних навичок;

6. Дослідно-експериментальним шляхом виявити умови і чинники формування ритміко-інтонаційних навичок в учнів під час навчання іноземної мови.

В якості гіпотези дослідження висуното припущення про те, що формування ритміко-інтонаційних навичок призводить до вдосконалення фонематичного слуху і вимовних навичок учнів, якщо вчитель:

- систематично працює над формуванням в учнів навичок ритмічного та інтонаційного оформлення мовлення;

- використовує вірші, пісні для формування ритміко-інтонаційних навичок;

- реалізовує на своїх уроках вправи для розвитку темпу мовлення учнів;

- залучає на своїх уроках скоромовки, прислів'я, приказки;

- сприяє становленню в учнів позитивних мотивів і потреби у формуванні навичок ритмічного та інтонаційного оформлення мовлення.

Для ефективного вирішення поставлених завдань курсової роботи була використана наступна сукупність методів науково-педагогічного дослідження: теоретичні: методи теоретичного аналізу педагогічних ідей, аналіз продуктів діяльності школярів; емпіричні: спостереження, експеримент, вивчення педагогічного досвіду; обробки результатів: графічні методи.

РОЗДІЛ I. Особливості ритміко-інтонаційного оформлення англійської пропозиції у порівнянні з російською.

1.1 Інтонація різних типів англійських пропозицій у порівнянні з російськими.

Під фонетикою розуміється галузь мовознавства, що вивчає всю звукову сторону мови: не тільки власне звуки і їхня поведінка у мовному потоці, але й інші фонетичні явища, такі як склад, його структура, акустична природа словесного наголосу, інтонація, її компоненти, функції.

Інтонація (від лат. intono — голосно виголошую) - фонетичний засіб мови, засіб вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного і емоційного забарвлення. Вона являє собою сукупність мелодики, ритму, фразового наголосу, тембру і темпу мови, яка служить для передачі різних значень в акті комунікації.

У більш вузькому сенсі під інтонацією розуміється ритміко-мелодійний лад висловлювання, що представляє собою підвищення і зниження голосу, яке відбувається на ударних і ненаголошених складах. [2,5]

У висловлюванні інтонація виконує наступні функції:

- розрізняє комунікативні типи висловлювання - спонукання, питання, вигук тощо;

- розрізняє частини висловлювання відповідно їх смислової важливості;

- оформляє висловлювання в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи;

- висловлює конкретні емоції;

- розкриває підтекст висловлювання;

- характеризує мовця і ситуацію спілкування.

Дві перші функції відносять інтонацію до схеми мови, інші пов'язані з мовною сферою. Інтонація відіграє особливу роль і в рамках цілого тексту: різним чином забарвлює тексти різних жанрів; розчленовує текст на смислові відрізки, здійснюючи разом з тим функцію міжфразового зв'язку; є активним чинником емоціанально-естетичного впливу на слухача.

Фразовий наголос.

Фразовим наголосом називається виділення, тобто більш сильне проголошення одних слів у реченні (ударних) в порівнянні з іншими. Ненаголошеними вимовляються:

- допоміжні дієслова;

- дієслова-зв'язки: be, get, turn і т.д.;

- модальні дієслова;

- прийменники: on, to, in, under, in front of і т.д.;

- спілки: and, but, unless, or, both і т.д.;

- особисті та присвійні займенники: I, me, his, her, it і т.д. [2,25]

Мелодика англійської мови

Мелодика - це зміна у висоті голосового тону в процесі говоріння або читання. [4,12]

Мелодійний ряд - це впорядкований лад мови, що складається з послідовних один за одним складів, кожен з яких має свою висоту тону.

Мелодика і фразовий наголос тісно пов'язані між собою: кожен вислів утворює не просто мелодійний ряд, а ударно-мелодійний ряд (акцентно-мелодійний ряд), де склади характеризуються як наявністю (відсутністю) наголосу, так і певною висотою тону в голосовому діапазоні. Однак для стислості такий ряд називають просто мелодійним.

Мелодика англійської пропозиції значно відрізняється від мелодики російської:

а) Діапазон англійського мовного голосу значно ширше російського, тобто початок фрази вище, а кінець - нижче, ніж у російській.

б) В англійській мові існує рух голосового тону всередині одного голосного звуку, яке здійснюється на значному для сприйняття відрізка часу, тому створюється враження, що англійці «співають» ударні склади.

в) Для англійської інтонації точкою відліку для варіативності голосового тону є найнижчий рівень мовного голосу, в російській мові - середній рівень. Ненаголошені склади, що передують першому ударному і наступні за останнім ударним складом, виголошуються на найнижчому рівні голосу, що майже не використовується в російському діапазоні, тому вимагають спеціального тренування.

г) Англійське падіння досягає найнижчого рівня діапазону; підвищення голосу починається також з найнижчого рівня.

д) Англійське висловлювання характеризується наявністю централізованого наголосу, тобто одне (ядерне слово) значно більше виділено, ніж інші ударні слова. На ньому здійснюється значне (найширше за діапазоном і тривалістю голосового тону) падіння. У російському висловлюванні наголос децентралізований, тобто всі ударні слова отримують більш-менш однаковий рівень вибраного: Helen's eyes were not very good. (У Олени був поганий зір.)

е) Виділення ударних (неядерних) складів у англійській фразі здійснюється рухом голосового тону зверху вниз, у російській - знизу вгору.

Ядерні тони і їх значення

Ядерним тоном називається мелодійне завершення висловлювання, яке, як правило, збігається з останнім ударним складом. [2,35]

В англійській мові існує кілька ударних тонів:

1. Падіння (низхідний (спадний) тон – НТ)

НТ висловлює закінченість висловлювання або його частини, визначеність, впевненість, категоричність, незалежність.

НТ вживається у двох різновидах: низький і високий. Високе падіння надає висловам легкість, жвавість, зацікавленість.

2. Підйом (висхідний тон – ВТ)

ВТ висловлює незакінченість висловлювання або його частини, невпевненість, залежність, ввічливе звернення. В англійській мові підвищення тону починають у кінці складу, в російській – на початку.

ВТ вживається також у двох різновидах: низькому і високому. Високий ВТ вживається в основному в перенесення.

3. Падіння - підйом (низхідно-висхідний тон – НВТ)

НВТ висловлює незакінченість з додатковим значенням ввічливої пропозиції, неохочої відмови, неохочої згоди і т.д.

Вживання ядерних тонів

Ядерні тони можуть вживатися самостійно або завершувати мелодійний ряд у висловлюваннях, що містять кілька ударних складів крім ядерного. В англійській мові існують кілька варіантів проголошення пред'ядерної частини фрази (мелодійної шкали):

а) Покрокова (кожен ударний склад вимовляється нижче, ніж попередній).

Даний тип шкали є нейтральним і, в основному, вживається на початку розповіді, опису, міркування, а також у спеціальних питаннях.

б) Ковзна (кожен ударний склад вимовляється нижче, ніж попередній, але з пониженням тону всередині самого складу).

Даний тип шкали вживається з метою сильного виділення кожного з ударних складів. Висловлювання має велику виразність.

в) Скандепна або розкидана. Ударні склади утворюють спадну послідовність, а наступні за ними ненаголошені склади вимовляються трохи вище.

Даний тип шкали надає висловам відтінок легкого здивування, грайливості, кокетства. Часто вона оформляє початок гумористичних оповідань, анекдотів, фарбуючи їх у відповідний тон.

Поняття про смислові групи

Поширені пропозиції зазвичай діляться на об'єднані за змістом групи слів. Такі групи слів називаються смисловими групами або синтагмами. В усному мовленні вони відокремлюються один від одного паузою (перервою в фонації) або зміною мелодики. Графічно пауза зображується вертикальною лінією.

Кількість смислових груп в одному висловлюванні залежить від наміру мовця, змісту висловлення, темпу мови, довжини смислових груп тощо.

Смислова група, яка виражає щодо закінчення думки, вимовляється з НТ; незакінчена думка вимовляється з ОТ або НВТ.

Деякі особливості інтонаційних моделей в англійській мові:

1. Перший ненаголошений склад вимовляється на найнижчому рівні діапазону.

2. Перший ударний склад шкали має найвищий рівень голосу (вище середини нормального діапазону).

3. Початкові ненаголошені склади до першого ударного вимовляються поступово підвищуючи тон або на самому низькому рівні діапазону.

4. Загальне зниження голосу в шкалі відбувається на ударних складах і продовжується на наступних, за ними ненаголошені.

5. Підвищення голосу відбувається тільки на останньому ударному складі.

6. Якщо за останнім ударним складом слідують ненаголошені, він вимовляється рівним тоном, а підвищення голосу відбувається на останніх ударних словах.

А в російській мові можна виділити шість основних інтонаційних конструкцій (ІК):

ІК-1: на звуках центру відбувається зниження тону, тон постцентрової частини нижче середнього. ІК-1 зазвичай зустрічається при вираженні завершеності в розповідному реченні.

ІК-2: звуки центру вимовляються в межах діапазону предцентрової частини, на наступному після центру складі зниження тону нижче середнього рівня. ІК-2 зазвичай зустрічається в питальних реченнях з питальним словом і в пропозиціях зі зверненням, волевиявленням: Куди ти йдеш? Сергій, там небезпечно!

ІК-3: на звуках центру різко висхідний рух тону, тон постцентрової частини нижче середнього. ІК-3 характерна для вираження незавершеності мови. Так, ІК-3 зазвичай зустрічається в питальних реченнях без питального слова: Аня п'є сік? Зустрічається ІК-3 і при зверненнях вираженні прохання: Вітя, подзвони завтра!

ІК-4: на звуках центру спадний рух тону, тон постцентрової частини вище середнього. ІК-4 зазвичай зустрічається в неповних питальних реченнях з порівняльним сполучником «а», в питаннях з відтінком вимоги: А Наташа? Ваше ім'я? Прізвище?

ІК-5: має два центри: на звуках першого центру висхідний рух тону, на звуках другого центру або на наступному за ним складі - спадний, тон між центрами вище середнього, тон постцентрової частини нижче середнього. ІК-5 зазвичай зустрічається при вираженні високого ступеня ознаки, дії, стану: Як вона танцює? [5,69]