Толерантність та недискримінація

у роботі патрульних

Мета: формування культури поваги до різноманіття та дотримання принципу недискримінації у щоденній роботі патрульних; підвищення компетентності патрульних для реагування на випадки злочинів на ґрунті ненависті.

Зміст:

Тема 1. Профілактика упереджень і стереотипів в роботі патрульних 3

Тема №2 Принцип недискримінації в роботі патрульного 8

Тема №3 Ґендерно-чутливий підхід в роботі патрульних 19

Тема №4 Злочини на ґрунті ненависті 23

Тема №5 Етнічний профайлінг 30

Тема 1. Профілактика упереджень і стереотипів в роботі патрульних

«Всі добрі люди впевнені, всі добрі люди вважають

Що такі ж добрі люди, як ми – це ми, а всі інші – це вони.

Але якщо ти не просто перейдеш через дорогу, а поїдеш далі – за море,

То врешті-решт (подумай про це)

«Ми» може виявитися тобі лише частиною «вони».

Редьярд Кіплінг «Ми і вони»

Працюючи з матеріалами теми, учасники оволодіють поняттями «стереотипи», «упередження», дізнаються про те, як розрізняти факти та стереотипи, про джерела формування упереджень та способи запобігання впливу упереджень на прийняття рішень патрульним.

У насиченому інформаційному просторі сьогодення важко з’ясовувати міру достовірності інформації, за браком часу мало хто звертається до додаткових чи альтернативних джерел за перевіркою. Суспільно важлива інформація сприймається переважно на віру, а часто повторювана інформація уявляється фактом дійсності.

Саме сприйняття інформації «на віру», «тому, що всі так вважають» чи «це ж загальновідомо!» є причиною виникнення й життєздатності багатьох стереотипів щодо людей, які «кочують» від покоління до покоління. Стійкі стереотипи часто переростають в упередження, заважають сприймати реальність, спробувати нові контакти, змушують людину діяти не на основі виваженого рішення, а тому що «так вважають усі».

Наявність стереотипів у суспільстві є підґрунтям для маніпуляції громадською думкою, що використовується пропагандою.

Послуговування стереотипами – це «економія» власних зусиль, тому що оновлення бачення, не шаблонне ставлення, конкретизація – це значна робота. В умовах обмеженої інформації стереотип може формувати помилкове знання людей і серйозно деформувати міжособистісну взаємодію. Будь-який стереотип може бути правдивим в одному випадку, і абсолютно хибним в іншому.

Наприклад, стереотип «українці добре співають» спрацьовує, якщо іноземець потрапив на концерт Святослава Вакарчука або Ніни Матвієнко, і є хибним, коли ті українці, які зустрілися, не вміють співати.

Крім «економії» зусиль, стереотипи виконують ще одну функцію: часто вони є способом захисту традицій, які склалися у суспільстві. В такій картині світу зручно розташовуються наші звички, смаки, здібності, задоволення і сподівання.

Стереотипи «підживлюють» нашу свідомість ще до того, як включається раціональне мислення. Це, безумовно, позначається на тому, як сприймаємо інформацію про реальність.

З усієї інформації про групу людей, яка нас цікавить, ми схильні приймати до відома лише ту, яка узгоджується з нашими очікуваннями. Таким чином ми зміцнюємо свої стереотипи на основі окремих випадків. Наприклад, якщо на 10 водіїв, які погано управляють автомобілем, знайдеться хоча б одна жінка, то це автоматично закріпляє упередження, що жінки не вміють водити машину. Так само достатньо одному безробітному відмовитися від роботи, як одразу посилюється громадська думка про те, що всі безробітні ліниві. Зокрема, у Франції будь-яке правопорушення з боку арабів одразу приписують їх расовій належності, навіть якщо відносна кількість злочинів в цій групі така ж, як і в групі французів, які живуть у схожих умовах.

У випадках, коли досвід вступає в протиріччя зі стереотипом, можливі два результати, якщо психіка людини негнучка і вона не має схильності переглядати свої погляди, це протиріччя буде проігноровано. Наприклад, зустрівши рома, який навчається в університеті, людина, яка керується стереотипами, вважатиме цей випадок винятком, який за прислів’ям «підтверджує правило». Але якщо людина має цікавість і здатна до критичного мислення, цей випадок може вплинути на її картину та змінити її, наприклад на такий погляд «можливість навчатися в університеті не пов’язана з національністю людини».

Упередження – це певна суміш поглядів (надміру узагальнених, стереотипних), негативних емоцій (ворожість, заздрість чи страх) та схильність до дії (дискримінаційної). Наприклад, вважати що всі роми крадуть, відчувати антипатію до певної людини ромської національності і не наважуватися взяти цю людину на роботу – означає мати упередження.

Упередження – це схема, яка впливає на те, як ми помічаємо та пояснюємо події. Наприклад, у спеціальному дослідженні більшість людей сприйняло білу людину, яка штовхнула чорну, як «неприємну випадковість». А схожий випадок з чорним по відношенню до білого частіше сприймається як «ворожий». Наші заздалегідь сформовані уявлення про людей викривлюють сприйняття їхньої поведінки.

Наскільки упередження можуть змінюватися? За півстоліття расові та гендерні упередження дуже змінилися. Наприклад зараз майже кожен американець вважає, що діти будь-яких рас повинні ходити в одну школу. Марко Вовчок у 19 сторіччі була змушена брати чоловічий псевдонім, щоб її твори публікували, а зараз книжки письменниці є в будь-якій українській книгарні.

Дискримінація також посилює упередженість через реакції, які виникають у жертв – приклад пророцтва, яке само собою збувається. Людина, яка потерпіла від дискримінації, часто викликає почуття провини або злості. Обидві реакції можуть стати новим поясненням, що, начебто, «винна жертва». Якщо умови життя в бідному районі призводять до зростання злочинності, то хтось з часом може використати високу злочинність для виправдання продовження тої дискримінації, яка призвела до створення гетто.

Упередження виникають не лише через розподіл суспільства, але й через емоційні пориви. Упередження може виражати злість: якщо щось не складається, починаються пошуки винних. Один з нацистських ідеологів казав «якби євреїв не було, ми повинні були їх придумати». Почуття викликають упередження. Відкриті та приховані упередження можуть бути основою образ та злочинів на ґрунті ненависті.

На жаль, 20 сторіччя стало прикладом безпрецедентних подій, коли під час тоталітарних режимів упередження та стереотипи переросли у дискримінацію та геноциди: вірменський геноцид, Голодомор українського народу, Голокост, депортація кримських татар, геноцид у Руанді тощо.

Ідеологи Голокосту використовували псевдонаукову расову теорію досконалості «арійської» раси, в першу чергу над євреями та іншими неповноцінними расами» (євреями, ромами, слов'янами). На думку ідеологів нацизму, арійці являли собою особливу расу, зовнішніми ознаками якої вважали світлу шкіру, світлий колір волосся, блакитні або зелені очі. До расової теорії нацистів входило поняття «расової гігієни», згідно з якою суворі правила репродуктивної поведінки і статевих відносин мають призвести до покращення германської раси. Ця теорія ганебно втілилися у злочинах проти людяності та масовому вбивстві мільйонів людей.

На жаль, і зараз за допомогою упереджень люди посилюють почуття власної значущості. В експериментах студенти, які переживають невдачу чи відчувають невпевненість у собі, часто відновлюють свій статус через приниження слабших чи чужих. Наприклад, в одному експерименті половині студентів повідомили, що вони отримали найкращий результат, іншій половині, що їх тест був низький. Потім студентів попросили оцінити шанси кандидатки на отримання роботи. Група, яким було повідомлено про «низькі результати» їх тесту, негативно оцінила шанси на роботу кандидатки, після цього оцінювання рівень їх самоповаги підвищився. А в оцінках студентів, яким повідомили добрі результати тесту, розбіжностей не було.

Стереотипи також можуть впливати на те, як поводяться, коли вони є свідками правопорушення. Багато людей намагаються триматися подалі від тих інцидентів, свідками яких вони стали.

Наприклад у 2010 році на одній з центральних вулиць Києва серед білого дня троє чоловіків напали на молоду жінку та зґвалтували її на очах у десятків перехожих, які мовчки продовжували йти своєю дорогою.

Байдужість свідків в критичних ситуаціях пояснюють “розмиттям” відповідальності – коли діє правило «чим більше людей на вулиці, тим менше тих, хто готові прийти на допомогу», зменшенням гостроти ситуації – це сталося не з ними особисто, страхом приймати рішення в присутності інших і не надають допомогу потерпілому – можливо, знайдеться хтось з медичною освітою, або сильніші від мене.

Що таке толерантність та чи означає вона “любов” до всіх?

1. Толерантність означає повагу, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність - це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба. Толерантність - те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

2. Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

3. Толерантність - це обов'язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (e тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність - це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

4. Вияв толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються – за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим¹.

Рекомендації патрульним щодо запобігання впливу упереджень на Вашу роботу:

• В українському суспільстві існують негативні стереотипи та упередження стосовно працівників правоохоронних органів. Довіру громадян до патрульних можна змінити власною поведінкою нових працівників, яка ґрунтується на професійній етиці, повазі до людської гідності та вільній від упереджень поведінці.

• Загострюйте увагу на спільній меті та цінностях.

• Будьте уважними у контактах з людьми, схильними до упереджень, у стані стресу чи небезпеки.

• Подивіться на світ очима інших: Що я можу відчувати у такій ситуації?

• Помічайте свої успіхи, підкріплюйте позитивне ставлення до себе.

• Створюйте ситуації/підґрунтя співпраці.

• Завжди користуватись кількома джерелами для аналізу інформації

• Не мовчіть! Відкрито обговорюйте випадки упередженого ставлення та дискримінації.

Словник до теми

Ксенофобія - (від грец. ξένος (ксенос), що означає «чужинець», «незнайомець», та φόβος (фобос), що означає «страх») — поняття, що позначає нав'язливий страх стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, нав’язливий страх перед іншими людьми, а також ненависть, нетерпимість до будь-кого чи будь-чого чужого, незнайомого, незвичного.

Стереотип (грец. – «твердий відбиток») – узагальнений і спрощений погляд про певне явище, подію, людину, чи групу людей. Це впевненість у тому, що всім членам певної групи притаманний певний набір якостей.

Упередження – невиправдана (звичайно негативна) установка по відношенню до певної групи та її членів. Як правило, включає в себе стереотипи, негативні емоції і дискримінаційні дії.