Методика розслідування злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

§1. Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із порушенням правил безпеки руху і експлуатації транспорту

До злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, які пов’язані з різноманіттям транспортних засобів, зокрема належать: порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України); випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК України); порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху (ст. 288 КК України). Ці склади злочинів поєднані загальною ознакою тяжкості злочинних наслідків - потерпілому заподіюється середньої тяжкості тілесне ушкодження. Заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті є кваліфікуючими обставинами.

Значне зростання та оновлення автомобільного парку сучасними швидкісними автомобілями, збільшення вантажних перевезень і пасажиропотоків, незадовільний стан доріг та експлуатаційних характеристик старого транспорту, низький рівень підготовки водіїв, їх недисциплінованість, а також пияцтво, безтурботна поведінка пішоходів та ряд інших чинників призвели до погіршення стану аварійної ситуації на дорогах України, зростання числа дорожньо-транспортних пригод (ДТП), у тому числі зі смертельними та тяжкими наслідками.

Дорожньо-транспортна пригода – це порушення нормальної роботи транспорту при його пересуванні по дорогах, що викликає різні шкідливі наслідки. Залежно від наслідків розрізняють адміністративні правопорушення на транспорті та злочинні порушення правил дорожнього руху та експлуатації транспорту. Пригода спочатку сприймається як ДТП, а пізніше, коли буде встановлено її механізм та ступінь тяжкості наслідків, вона може бути визнана злочином.

За механізмом дорожньо-транспортних пригод розрізняють такі їх види: наїзд транспортного засобу на пішохода, велосипедиста, тварину; зіткнення транспортних засобів між собою; перекидання транспортних засобів; наїзд транспортного засобу на перешкоду; випадання пасажирів з транспортного засобу.

З криміналістичної точки зору, важливе значення має класифікація ДТП за причиною виникнення, а відтак способу вчинення злочину та його суб’єкта, що повинно враховуватися при висуванні і перевірці версій, визначенні елементів предмета доказування.

1. ДТП, що виникли з вини водіїв, які керували транспортним засобом: у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння; при сильному стомленні; при недотриманні правил маневрування, перевезення пасажирів і вантажів; при перевищенні безпечної швидкості під час повороту, обгону, об’їзду перешкоди або нерівностей на дорозі; при необхідності ухилитися від зіткнення або наїзду; унаслідок недотримання черговості проїзду перехресть, безпечної дистанції руху; при несподіваному виїзді зі свого ряду, у тому числі на смугу зустрічного руху; при засліпленні світлом фар, при ігноруванні сигналів світлофора, дорожніх знаків і покажчикам; в результаті неправильного оцінювання конкретної дорожньої обстановки тощо.

2. ДТП, що виникли унаслідок неправильних дій пішоходів: несподівана поява на дорозі із-за перешкоди (наприклад, автобуса, що стоїть на зупинці, або тролейбуса, автомобіля біля тротуару або узбіччя дороги); раптовий вихід із-за транспортного засобу, що рухався в попутному або зустрічному напрямку; непередбачувана поведінка (пішохід, який очікував проїзд автомашини, раптом кинувся їй напереріз і т. ін.); вихід на проїжджу частину в забороненому місці, з неосвітленої зони дороги в освітлену; порушення правил руху по узбіччю проїжджої частини і т. ін.

3. ДТП, що сталися в результаті порушень, які допустили особи, що є відповідальними за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів (порушення правил технічного обслуговування та випуск на лінію несправного транспорту), а також унаслідок неналежного контролю служб дорожнього нагляду за станом дорожнього покриття, поганій організації регулювання вуличного руху.

Слідча практика свідчить, що переважно ДТП відбуваються в результаті порушення правил дорожнього руху водіями, пішоходами, пасажирами, велосипедистами, мотоциклістами, а також унаслідок грубих порушень правил технічної експлуатації працівниками транспортних господарств, поганого контролю за станом доріг та організацією дорожнього руху.

Незважаючи на певну однотипність механізму та обставин ДТП, встановити дійсну причину вчиненого злочину іноді проблематично. Пояснюється це тим, що ДТП може стати наслідком одночасної дії декількох причин (порушень, що допущені водієм, пішоходом або пасажиром; особами, що є відповідальними за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів і т. ін.). Тому, в першу чергу, необхідно виявити та оцінити можливий зв’язок імовірних причин.

Елементи криміналістичної характеристики злочинів (місце, час і обстановка, особа злочинця, способи, типові сліди), пов’язаних із порушенням правил безпеки руху і експлуатації транспорту, можуть бути визначені через аналіз механізму ДТП.

Механізм ДТП – це система тимчасових, динамічних та інших зв’язків окремих етапів, обставин і чинників, що формують сліди на взаємодіючих об’єктах під час розвитку дорожньо-транспортної пригоди. Він складається з процесу взаємодії наступних елементів:

• водія (його кваліфікація, досвід роботи, стан здоров’я, термін перебування за кермом і т. ін.);

• автомобіля (його технічний стан);

• дороги (стан дорожнього покриття, рельєф, наявність або відсутність дорожніх знаків і т. ін.);

• навколишнього середовища (перешкоди, в тому числі інший транспортний засіб, людина, погодні умови, оглядовість траси і т. ін.).

Знання зазначених елементів дозволяє визначити криміналістично значущі ознаки, які надалі сприятимуть встановленню об’єктивної істини у справі.

У ДТП виділяють три фази, врахування яких має велике значення при розслідуванні злочинів розглядуваної категорії: початкова (доаварійна), кульмінаційна (аварійна) та фінальна (післяаварійна).

Початкова фаза ДТП розвивається в умовах руху транспортних засобів і пішоходів перед виникненням небезпечної ситуації, яка стає такою, коли учасники дорожнього руху повинні негайно вжити заходів щодо запобігання ДТП або зниженню тяжкості її наслідків. Зволікання переводить небезпечну ситуацію в аварійну. Тоді учасники руху вже не в змозі запобігти ДТП.

Кульмінаційна фаза ДТП складається з подій, що викликають найбільш тяжкі наслідки (пошкодження транспортних засобів, каліцтва, смерть пішоходів, пасажирів, водіїв). Якщо у ДТП задіяна обмежена кількість транспортних засобів та пішоходів, дана фаза дуже короткочасна і розвивається на невеликій ділянці дороги. Коли у пригоді беруть участь десятки автомобілів, дана фаза подовжується до декількох хвилин, а зона розвитку ДТП буває значною.

Необхідно враховувати, що обставини ДТП значною мірою обумовлюються впливом навколишнього середовища, особливостями дороги, технічним станом транспортних засобів, особистими якостями учасників та ін. Між перерахованими складовими існують певні зв’язки, тому механізм пригоди формується під впливом усіх названих чинників.

Фінальна фаза ДТП збігається, зазвичай, з припиненням руху транспортного засобу. У результаті контактної взаємодії автомобіля та пішохода на людині, транспортному засобі й дорожньому покритті залишаються різні види слідів: сліди гальмування коліс автомобіля; об’ємні та поверхневі сліди тиску або ковзання від виступаючих частин транспортного засобу; плями мастила, крові та інших рідин; частини розбитого скла фар, лакофарбного покриття автомобіля тощо. У результаті їх виявлення, фіксації і дослідження можна дати характеристику елементів механізму ДТП та встановити її причини.

Слід також зважати на те, що для ДТП характерна швидкоплинність, безпосередньо пов’язана з короткочасністю її сприйняття очевидцями та учасниками пригоди, в результаті чого обсяг зафіксованої інформації буває зовсім незначний. На характер і якість сприйняття обстановки та обставин ДТП впливають також несприятливі чинники об’єктивного та суб’єктивного характеру: погані метеорологічні умови, недостатня освітленість, трагічність події, що викликає стан стресу тощо. Ці обставини диктують необхідність максимально повного виявлення всіх очевидців пригоди та проведення їх детального опитування.

Суб’єкти, що винні в дорожньо-транспортних пригодах (водії, пішоходи, особи, що є відповідальними за технічний стан та експлуатацію транспортного засобу), діють, як правило, за необережністю, у формі злочинної самовпевненості або недбалості. Але також відомі випадки навмисного здійснення ДТП, у тому числі з метою приховування слідів раніше вчиненого злочину.

Найчастіше винними є недосвідчені водії, що не вміють швидко й адекватно оцінювати ситуацію, прогнозувати її розвиток, недостатньо володіють прийомами маневрування. Молоді люди занадто самовпевнені, схильні до невиправданого ризику, на відміну від досвідчених водіїв віком 40–50 років. Останні ж іноді занадто повільно, що зумовлено втратою швидкості необхідної реакції.