Marchuk_Sudova psihiatriya

Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України

А. І. Марчук

СУДОВА

психіатрія

Навчальний посібник

Київ • Атіка • 2003

ББК 56.148я73 МЗО

Схвалено Вченою радою НАВСУ (Протокол № 4 від 2 квітня 2002 р.)

Рецензенти:

Дідківська С. П. доктор медичних наук, професор кафедри кримі­ налістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Жабокрицький С. В. кандидат медичних наук, провідний науковий співробітник Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та нарко­

логії.

Марчук А. І.

МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник - К.: Атіка, 2003.- 240 с.

ISBN 966-8074-38-6

Навчальний посібник написаний на основі навчальної програми •» курсу «Судова психіатрія» і призначений для студентів юридичних вузів та факультетів, а також практичних працівників, яким необхід­ ні знання з судової психіатрії в їхній юридичній практиці. На основі сучасних наукових даних висвітлюються такі питання, як предмет та завдання судової психіатрії, правове положення та організаційні основи судово-психіатричної експертизи, основи загальної психопаюлоіії, особливості клінічних проявів, а також судово-мсихіатрична оцінка окремих форм психічних захворювань.

ББК 56.148я73

ISBN 966-8074-38-6

© віі.тавниціго«Агіка». 2003

ВСТУП

Злочини проти життя та здоров'я людини є найтяжчим злом на землі. їх соціальна небезпека - украй велика. Без­ упинна робота в різних напрямах проводиться в нашій країні правоохоронними органами за активної підтримки широкої громадськості з метою їх попередження, а якщо злочин вчи­ нено, робиться все необхідне для його розкриття та розсліду­ вання, притягнення винних до відповідальності.

У ряді випадків психічно хворі й особи з психічними від­ хиленнями вчиняють суспільно небезпечні діяння, що за своїм характером підпадають під ознаки діянь, передбачених різними статтями Кримінального кодексу України. Це накладає особли­ ву відповідальність на правоохоронні органи щодо виявлення причин, що спричиняють вчинення такими особами суспільно небезпечних діянь, та щодо попередження останніх.

Цивільно-правові відносини, з приводу яких виникають різ­ номанітні спори, можуть стосуватись будь-яких сторін людсь­ кого життя. Слідчі, судді, прокурори, адвокати при їх розгляді повинні професійно володіти необхідними правовими знання­ ми, а також вміти застосовувати знання суміжних спеціаль­ ностей і ефективно використовувати допомогу спеціалістів різних галузей знань, у т. ч. і судової психіатрії.

Увиявленні, розкритті та розслідуванні злочинів, при роз­ гляді майнових, трудових та сімейних справ особливого зна­ чення набувають знання про властивості й ознаки особи, пси­ хологію людської поведінки взагалі та особливості психіки окремої особи зокрема. Такі знання допомагають точно вста­ новити формування злочинного умислу, вибір способу та за­ собів вчинення злочину, його підготовки та приховування слі­ дів, визначити дійсні мотиви тієї чи іншої поведінки особи тощо.

Уюридичній практиці нерідко виникають питання, що пов'язані з встановленням психічних порушень у окремих пі­ дозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків, цивільних позивачів і відповідачів. Судова психіатрія, як окрема галузь медицини, розглядає психічні захворювання в їх специфічно­ му відношенні до питань кримінального і цивільного права, дає юристам необхідні знання про різні види психічних захво­ рювань і їх судово-психіатричну оцінку, способи їх виявлення

З

і діагностики, симуляцію і дисимуляцію подібних розладів тощо.

Неухильне дотримання працівниками органів дізнання, слідства, прокуратури і суду правових положень Криміналь­ ного, Кримінально-процесуального, Цивільного і Цивільнопроцесуального кодексів щодо психічно хворих і осіб із пси­ хічними відхиленнями - підозрюваних, обвинувачених, свід­ ків, потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів, а також осіб, що відбувають покарання і захворіли у місцях позбавлення волі,- грунтується на охороні основних прав, свобод і обов'язків громадян, гарантованих Конституцією України.

Увага правосуддя до особистості підозрюваних, обвинува­ чених, засуджених, свідків і потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів визначає і те значення, що надають судово-психіатричній експертизі суд і слідчі органи.

Відповідно до законодавства проведення судово-психіат­ ричної експертизи є обов'язковим в усіх випадках, коли у слідчого і суду виникає сумнів щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного, свідка і потерпілого, засудже­ ного, цивільного позивача чи цивільного відповідача (ст. 76 КПК України).

Основними завданнями при вивченні судової психіатрії у вищих юридичних навчальних закладах є:

-ознайомлення студентів з предметом судової психіатрії, її завданнями, законодавчими і процесуальними положеннями проведення судово-психіатричної експертизи;

-вироблення знань про види, порядок призначення і про­ ведення судово-психіатричної експертизи в кримінальному і цивільному процесах;

-навчання досконалому оволодінню і професійному осми­ сленню понять осудності, неосудності, дієздатності, недіє­ здатності та правильному їх використанню у повсякденній практиці;

-навчання грамотного формулювання тих питань, що ви­ носяться на вирішення судово-психіатричної експертизи, та об'єктивного оцінювання висновків експертизи;

-формування принципових уявлень про особливості судо- во-психіатричної експертизи осіб різного віку та за різних за­ хворювань;

-навчання розпізнаванню основних проявів психічних за­ хворювань і роїладів, які найчастіше трапляються в судовослідчій пракшці, та їх судово-психіатричної оцінки;

-формування знань про підстави, за якими необхідно обо-

4

в'язково призначити судово-психіатричну експертизу, а також про права й обов'язки психіатрів-експертів і працівників слід­ чих органів в організації і проведенні судово-психіатричної експертизи;

- прищеплення студентам навичок правильної поведінки з психічно хворими, ознайомлення з досвідом роботи судовонсихіатричних експертних комісій, їх документацією.

Навчальний посібник складається із вступу, 31 параграфу і висновку. Він написаний відповідно до тем, що передбачені навчальною програмою дисципліни «Судова психіатрія» для студентів Національної академії внутрішніх справ України.

У навчальному посібнику послідовно викладено основні загальнотеоретичні та організаційно-правові питання судової психіатрії та судово-психіатричної експертизи: предмет та за­ вдання судової психіатрії, проблема неосудності і недієздат­ ності, особливості обстеження обвинувачених, засуджених, свідків і потерпілих, аналіз видів судово-психіатричної екс­ пертизи та її місце в кримінальному і цивільному процесах, роль примусових заходів медичного характеру в попередженні суспільно небезпечних діянь психічно хворих. Описано відо­ мості про будову нервової системи і вищу нервову діяльність, розкрито причини та наслідки психічних захворювань, основи психопатології, висвітлено клінічні ознаки та подано судовопсихіатричну оцінку основних психічних захворювань, що найчастіше зустрічаються в судово-исихіатричній та судовослідчій практиці.

§1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

Уперекладі І грецької «психіатрія» означає лікування психіки («психс» - душа, «ятрео» - лікувати). Сьогодні під психіатрією розуміється галузь медичної науки і практики, що займається вивченням етіології, патогенезу, клінічних ознак, діагностикою, профілактикою і лікуванням психічних захворювань, а також медико-соціальною реабілітацією осіб, які страждають на психічні захворювання.

Судова психіатрія - це спеціальний і самостійний роз­ діл психіатрії, який вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального і цивільного права, кримінального і цивільного процесу. На підставі висновку судових психіат­ рів приймаються процесуальні рішення - виносяться по­ станови, ухвали, вироки.

Оцінюючи психічний стан обвинувачених, потерпілих і свідків у кримінальному процесі чи позивачів і відповідачів у цивільному процесі судові психіатри-експерти повинні не тільки установити наявність чи відсутність психічних роз­ ладів, але й правильно діагностувати захворювання, а також вирішити питання про засоби лікування. Вирішуючи питан­ ня про осудність, експерт повинен визначити можливість обвинуваченого усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними в момент вчинення правопорушення. При психіатричній експертизі свідків і потерпілих оцінюється їх здатність правильно сприймати події і давати щодо них по­ казання. В цивільному процесі для установлення дієздат­ ності психіатр повинен з'ясувати, чи може підекспертний розуміти значення своїх дій чи керувати ними. При обсте­ женні засуджених установлюється їх можливість відбувати покарання. Різнобічність, складність і відповідальність зав­ дань, які стоять перед судовими психіатрами, вимагають від них особливої чіткості методологічних підходів.

Судова психіатрія - це наука, яка найтіснішим чином пов'язана з психологією, філософією, правовими і медич­ ними науками. Вона невіддільна від загальної психіатрії, але має свої особливі завдання.

Будучи наукою медичною і залишаючись у системі охо­ рони здоров'я, судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою сприяння правосуддю і зміцненню законності. Вона має справу з тими розладами психічної діяльності, встанов­ лення яких у кримінальному чи цивільному судочинстві

6

спричиняє настання специфічних правових наслідків - звіль­ нення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного характеру, визнання дого­ вору недійсним тощо.

Судова психіатрія покликана, з одного боку, допомагати слідству і суду дотримувати гуманного принципу закону - не вважати суспільно небезпечні діяння психічно хворих злочинами, а психічно хворих, які скоїли суспільно небез­ печні діяння,- злочинцями; з іншого боку - не допускати випадків, коли психічно здорова особа, що вчинила злочин, могла б ухилитися від заслуженого покарання, симулюючи психічне захворювання.

У загальному розумінні, предмет судової психіатрії

становлять психічні розлади, що мають правове значення у кримінальному та цивільному судочинстві.

Коло питань, які досліджуються судовою психіатрією, визначається переважно тими практичними завданнями, що ставляться перед нею. До них належать:

1) експертні обстеження і надання висновків про осуд­ ність чи неосудність осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності і породжують сумнів у їхньому психіч­ ному здоров'ї в слідчих органів і суду, а також про психіч­ ний стан цих осіб у період проходження експертизи;

2)визначення психічного стану засуджених, що виявля­ ють ознаки психічного розладу під час відбування пока­ рання, і надання висновку про застосування до них необ­ хідних медичних заходів;

3)визначення психічного стану свідків і потерпілих, якщо виникають сумніви щодо правильного сприйняття ними, фіксації, утримання та відтворення обставин, очевид­ цями яких вони були;

4)обстеження і надання експертних висновків з питань дієздатності осіб, щодо психічного здоров'я яких у суду в цивільному процесі виникають сумніви;

5)попередження суспільно небезпечних дій психічно хворими, у тому числі шляхом застосування примусових заходів медичного характеру відносно неосудних, і осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення зло­ чину.

Для вирішення завдань, що стоять перед судовою психі­ атрією, необхідні визначені методологічні позиції, оскільки в цій діяльності перетинаються інтереси особи і суспільст­ ва, які не завжди збігаються. З одного боку, це захист прав людини, а з іншого - захист суспільства і кожної в ньому

7

людини від небезпечних дій психічно хворих і аномальних осіб.

Відповідно до завдань судово-психіатричної експертизи судова психіатрія розробляє принципи судово-психіатрич­ ної оцінки окремих психічних захворювань - психіатричні критерії, на підставі яких робляться висновки про неосуд­ ність, недієздатність, вибір тих чи інших примусових захо­ дів медичного характеру відносно психічно хворих, що вчинили суспільно небезпечні дії.

Таким чином, судова психіатрія займає особливе місце в межах загальної психіатрії і є самостійним розділом науки і практики, який вбирає в себе різноманітний комплекс да­ них про патологію психічної діяльності людини.

§ 2. СТАНОВЛЕННЯ СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ:

КОРОТКІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Історія психіатрії налічує багато століть. Психічні хво­ роби, як і хвороби взагалі, існують стільки, скільки існує людство.

Серед праць лікарів стародавності про душевні хвороби найбільш значимі належать Гіппократу - основоположнику наукової медицини. В його працях немає систематизовано­ го вчення про душевні хвороби, але часто йдеться про ме­ ланхолію і манію. Гіппократ перший визнав, що у душевно­ хворих страждає мозок і що вони є хворими, які підлягають нагляду і піклуванню лікарів.

Гіппократ вважав, що в основі виникнення душевних хвороб лежить фізична причина. Як лікувальні заходи він рекомендував спокій тіла і духу, дієту, ванни, холодні об­ ливання, легку гімнастику.

Слід сказати, що утвердження погляду на сутність пси­ хічних розладів проходило в постійній боротьбі матеріаліс­ тичних та ідеалістичних світоглядів. Панування останніх в різні періоди історії нерідко трагічно відбивались на долі хворих. Найбільш похмурим у цьому відношенні було се­

редньовіччя, коли утвердився погляд на психічно	хворих
як на осіб, одержимих нечистою силою, які уклали	з нею
8

зговір на зло людям. В епоху середньовіччя на вогнищах інквізиції тільки в Європі загинули десятки тисяч психічно хворих. їх поведінку розцінювали як чаклунство, зносини з чортом і т. ін.

Відомий церковний діяч М. Лютср в 1530 році писав: «На мою думку, всі божевільні уражені в здоровому глузді чортом. Якщо ж лікарі приписують такого роду хвороби причинам природним, то відбувається цс тому, що вони не розуміють, до якої міри могутній і сильний чорт».

Дещо іншою була точка зору у духовенства Росії. На психічно хворих вони дивились як на «одержимих чор­ том» всупереч їх волі. Кращим місцем їх перебування вважались монастирі, де монахи мали м'яко поводитись із хворими.

З розвитком у феодальному суспільстві капіталістичної мануфактури виникла нагальна необхідність і потреба ізо­ ляції психічно хворих від населення міст.

У ХУІ-ХУІІ століттях в містах Європи для них органі­ зуються так звані сховища. В будинках тюрем та інших приміщеннях, що були вже непридатні для проживання, розміщали сотні і тисячі психічно хворих під нагляд від­ ставних солдат. Роками і десятиліттями знаходились вони в темних і сирих казематах, прикуті ланцюгами, голодні, не­ щадно биті.

Пам'ятним у розвитку психіатрії був 1792 р., коли лікар Філіп Пінсль, під наглядом якого перебували паризькі схо­ вища, вперше скасував тюремний режим і зняв з хворих ланцюги. Сховища були перетворені на заклади лікарняно­ го типу, з хворими почали поводитись гуманно, створюва­ ли для них людські умови існування.

Але ще тривалий час навіть у Франції в багатьох притул­ ках умови існування хворих були невтішні. Про цс свід­ чить, зокрема, доповідь уряду Ескіроля, учня і послідовни­ ка Ф. Пінсля, в якій він зазначив: «Я відвідав ці притулки злощастя. Нещасні, в інтересах яких я піднімаю свій голос, підлягають поводженню гіршому, ніж злочинці, і живуть в обстановці, яка достойна звірів. Я бачив їх, вкритих лахміттями, на соломі, яка служить для них єдиним захистом від сирості кам'яної підлоги. Я бачив їх, відданих напризволя­ ще до справжніх тюремників, у вузьких келіях, у смороді, прикутих до стін погребів, де посоромились би тримати тих хижих тварин, на утримання яких у столиці держава не жалкує затрат. Ось що я бачив у Франції і ось так утриму­ ються душевнохворі майже усюди в Європі».

9

Єскіролю належить один з перших посібників у психіа­ трії, в якому він спробував дати класифікацію психозів. За його ініціативою організуються перші колонії для душев­ нохворих, де застосовується трудотерапія. Для спасіння хворих, які відмовлялись від їжі, він запропонував годува­ ти їх через зонд. Він вперше звернув увагу на хворобу, яка потім отримала назву прогресивний параліч.

Як реформатор, поширювач передових ідей увійшов в історію психіатрії англієць Джон Коноллі. Творчо розроб­ лена ним система «нестиснення», відмова від застосування гамівних сорочок, масок, зв'язування та інших форм «стис­ нення» хворих, поклали початок організованому лікуванню психічно хворих.

Як лікувальні заходи використовувались різні механічні пристрої, які обмежували рухи хворого: гамівна сорочка чи камзол, гамівний стілець, гамівне ліжко, примусове стояння на ногах у позі, яка нагадувала розп'яття. Втома і сонли­ вість, які швидко наставали, робили хворих покірними і безпечними. Широко застосувались для лікування хворих різні машини, які крутилися: обертальна порожниста ма­ шина, обертальне ліжко тощо, які заподіювали фізичні страждання хворим.

Не останнє місце в терапевтичних заходах займали за­ соби, які спричиняли біль: втирання мазей, які виклика­ ли печіння, застосування наривних пластирів, припікання розпеченим залізом, а також терапія блювотними засоба­ ми. Використовувались також такі методи, як занурення в холодну воду чи обливання голови, потилиці, спини хворого.

Ось витяг із одного посібника: «Хворого садовлять на гамівний стілець, прив'язують, роблять кровопускання, ставлять 10-12 п'явок на голову, обкладають тіло льодяни­ ми рушниками, виливають на голову 50 відер холодної во­ ди, дають великий прийом послаблюючої солі».

Одним із основоположників наукової психіатрії є Вільгельм Гризінгер. Він вважав, що психічне життя людини, як і тварин, тісно пов'язане з почуттєвим сприйняттям і зна­ ходить свій кінцевий прояв у рухах. Перехід чуттєвого збудження в руховий акт здійснюється шляхом рефлексу. Пізніше ці ідеї були розроблені І. М. Сєченовим, а також 1. П. Павловим, який розробив вчення про вищу нервову діяльність людини, та його школою (П. К. Анохін, Н. А. Берштейн, І. О. Бериташвілі та ін.).

Великий вплив на розвиток психіатрії і на матеріалістич-

10