Види та форми страхування в туризмі
.docВиди та форми страхування в туризмі
1.Особисте страхування туристів
2.Майнове страхування туристів і туристичних підприємств
1. Особисте страхування туристів
Згідно з Законом «Про страхування» в Україні особисте страхування є відносинами між страхувальниками (юридичними і дієздатними особами) і страховиками (юридичними особами) з надання страхової послуги, коли захист майнових інтересів пов’язаний з життям, здоров’ям і працездатністю страхувальників і застрахованих. Страхувальниками з особистого страхування туристів можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи (туристи і турфірми), а застрахованими — лише туристи. Проте особисте страхування у будь-якому випадку завжди пов’язане з особою (фізичною особою). Наприклад, турфірма (юридична особа) як страхувальник може здійснювати особисте страхування своїх працівників за рахунок своїх коштів як застрахованих.
Як застраховані туристи можуть виступати і недієздатні особи: діти до 16 років і особи до 80 років. Водночас, кожна людина має право на захист майнового інтересу, пов’язаного з його особою, тобто страхувальник при особистому страхуванні може бути одночасно і застрахованою особою. Проте особисте страхування можна розглядати як захист майнового інтересу.
Особисте страхування туристів, по суті, є додатковою формою державного соціального страхування і соціального забезпечення.
Страхова сума (страхове покриття) за договором особистого страхування туристів, у межах якої проводяться виплати страхового забезпечення, може бути встановлена в будь-якому розмір і, узгодженому із страховиком.
Виплата страхового забезпечення проводиться, якщо страховий випадок відповідає страховим подіям, визначеним у договорі, а також правилам і умовам страхування.
При страхуванні туристів до страхових подій відносять, як правило, смерть (загибель), а також короткочасні, несподівані, ненавмисні захворювання і нещасні випадки (отруєння, травмування тощо), що відбулися тільки в місцях, передбачених турпутівкою, а не у випадкових барах, кафе, під час прогулянкових катань на водних лижах, дельтапланах, конях тощо.
Страховими подіями при особистому страхуванні туристів не можуть вважатися хвороби хронічного, інфекційного і рецидивного захворювання (серцево-судинні, онкологічні, туберкульозні), зубні та інші хвороби.
Оскільки страхування туристів в Україні є справою добровільною і потенційний турист може придбати поліс (сертифікат) у будь-якій із страхових компаній, що займаються страхуванням туристів, то він перед укладенням договору обов’язково повинен дізнатися умови страхування, за якими страховими подіями проводиться страхування. І якщо турист порушить або не виконає хоч би одну з перерахованих умов, страховик залишає за собою право невиплати страхової суми. В умовах особистого страхування туристів указуються такі санкції, на які не поширюється страхова відповідальність. Наприклад, до санкції на випадок хвороби, нещасного випадку і смерті відносяться умисні дії туриста (вживання алкоголю або наркотиків, участь у бійках, мітингах, ходах, виробництво самострілів, самогубство).
Під особистим страхуванням туристів, що виїжджають за кордон, як правило, мається на увазі добровільне медичне страхування — на випадок раптового захворювання або тілесних ушкоджень, одержаних страхувальником (застрахованим) у результаті нещасного випадку, що відбувся під час перебування за кордоном. Стандартний договір медичного страхування передбачає, що, вирушаючи у подорож, турист знаходиться в доброму здоров’ї, не має фізичних недоліків і не немічний, а також не схильний до хронічних або рецидивних захворювань.
Поняття «страхування від нещасного випадку», «страхування від хвороби», «страхування від втрати працездатності», «медичне страхування» та інші законодавчо не закріплені. У Правилах (умовах) особистого страхування нещасний випадок (н/в), хвороба, втрата працездатності визначаються, виходячи з поняття страхового ризику Законом України «Про страхування», де сказано, що страховим ризиком є передбачувана подія, на випадок настання якої проводиться страхування.
Подія, що розглядається як страховий ризик, повинна мати ознаки вірогідності і випадковості її настання.
Страховим випадком є здійснена подія, передбачена договором страхування або законом, з настанням якої виникає обов’язок страховика провести страхову виплату туристу (застрахованій особі), бенефіціару або іншим третім особам. Турист, маючи медичну страховку, не може робити собі пластичні операції, ставити зубні протези або народжувати дитину за рахунок страховика. Єдиний виняток з перерахованих ситуацій — передчасні пологи або допомога при раптовому ускладненні перебігу вагітності, викликані негативними зовнішніми діями.
Якщо турист виконав всі умови, то страхова фірма зобов’язана провести відшкодування майнового збитку, викликаного настанням страхового випадку, йому гарантується оплата за кордоном, повернення додому, відшкодування витрат супроводжуючої особи (якщо він цього потребує), але в межах ліміту страхового покриття.
У зв’язку з втратою здоров’я в результаті нещасного випадку або інших ушкоджень організму (отруєння, простуда тощо) застрахованому туристу виплачується частина страхової суми. При екстремальній ситуації (смерть або загибель туриста) страхова сума виплачується повністю.
Особисте страхування виїзного туризму
Особисте страхування виїзного туризму здійснюється за такими напрямами: страхування хвороб; від нещасного випадку; на випадок смерті (загибелі); медичне страхування.
Зараз при страхуванні туристів використовуються дві умовні схеми особистого страхування виїзного туризму:
-
сервісна (або сприяюча), така, що забезпечує комплекс страхових послуг за кордоном (туристу оплачуються всі страхові витрати зарубіжною страховою (перестрахувальною) компанією, що має відповідний договір з вітчизняною страховою компанією);
-
компенсаційна, така, що найбільш широко застосовувалася раніше у вітчизняному страхуванні (турист сам оплачує всі страхові витрати щодо надання йому допомоги за кордоном з подальшою компенсацією їх страховиком після повернення на батьківщину).
При першій схемі вітчизняні страховики мають із закордонними партнерами договори про надання страхових послуг українським туристам. У диспетчерських службах працюють, як правило, оператори, що говорять англійською або російською. Вони підкажуть, що зробити в тому або іншому випадку, викличуть лікаря, підтвердять гарантію оплати. Якщо вітчизняна страхова компанія не має договору про спільну діяльність з іноземною компанією сприяння, туристи самі повинні звертатися до лікаря і платити готівкою.
Оригінали рахунків із зазначенням діагнозу, вартості ліків, телефонних переговорів, пред’явлені у вітчизняну страхову компанію, оплачуються за місцем проживання (компенсаційна схема).
Якщо турист укладе договір страхування із страховою організацією, що не має договірних угод про партнерство, то йому в усіх описаних випадках медичну допомогу і евакуацію доведеться оплачувати за свій рахунок, а після повернення до місця проживання вимагати відшкодування понесених витрат із страхової організації, з якою був укладений договір. Якщо ж страхова організація на підставі представлених туристом документів бачить, що документальне оформлення страхового випадку відповідає всім вимогам правил щодо даного виду страхування, то вирішує провести страхову виплату (страхове забезпечення). Інакше (у разі розбіжності страховика і туриста) остаточне рішення приймає цивільний суд.
Отже, потенційний клієнт, перш ніж укласти договір страхування із страховою компанією, повинен поцікавитися такими питаннями:
-— чи має дана страхова організація договір (угоду) про спільну роботу з іноземними компаніями сприяння;
-
які послуги надаються іноземним партнером українським туристам і на яких умовах;
-
на якій території діють страхові поліси даної страхової компанії і якої категорії. Купуючи страховий поліс, потенційний турист повинен звернути увагу і на суму страхового покриття. Мінімальна сума для більшості країн світу складає 15 тис. дол.; для Західної Європи (країн Шенгенської угоди) і ПАР — не менше ЗО тис. дол.; США, Канади, Японії і Австралії — не менше 50 тис. дол.
При виборі поліса треба враховувати стан здоров’я туриста. Якщо він молодий, відносно здоровий і не збирається займатися небезпечними видами туризму (альпінізмом, гірськими лижами тощо), то можна обійтися мінімальною страховкою. Інакше краще заплатити більше і одержати поліс з великим страховим покриттям. Страхова різниця в ціні не велика. За ЗО днів при сумі страхового покриття 15 тис. дол. поліс коштуватиме приблизно 15 дол., а при сумі покриття 75 тис. дол. — близько 40 дол. При цьому розміри виплат варіюють залежно від ушкодження організму, кількості днів непрацездатності, а також від страхової компанії, оскільки процентні ставки страхових виплат у різних компаній різні — 10—16 дол. за 14 днів; 20—34 дол. за 31 день; 38—86 дол. за 59 днів. У разі загибелі або смерті туриста, виплачується повна страхова сума.
2. Майнове страхування туристів і туристичних підприємств
Об’єктами майнового страхування туристів є їх майнові інтереси, пов’язані з користуванням і володінням майном. Страхування майна туристів включає страхування як предметів особистого користування (кінокамер, фотоапаратів, магнітофонів тощо), так і майна, яке береться напрокат (спортивне, гірськолижне, водно-прогулянкове, автотранспортне тощо).
Найбільш типовими видами майнового страхування туристів є: від розкрадання, поломки, знищення, затоплення і руйнування майна в результаті стихійних лих, транспортних аварій, а також від різного роду протиправних дій третіх осіб і страхувальників (власників спортивно-видовищних закладів, готелів, ботелів тощо).
При майновому страхуванні правовідносини туристичних фірм (страхувальників) і туристів (застрахованих) із страховими організаціями (страховиками) детально обумовлюються в договорі майнового страхування і в Правилах (Умовах) на конкретний вид страхової події, які розробляються кожною страховою організацією самостійно в рамках Загальних правил страхування майна, що розробляються Департаментом страхового нагляду на основі чинного законодавства України. Як приклад розглянемо умовну схему добровільного страхування майна туристичної фірми (мал. 10.1).
Мал. 10.1. Умовна схема добровільного страхування майна турфірми