Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Види та форми страхування в туризмі

.doc
Скачиваний:
40
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
397.31 Кб
Скачать

Види та форми страхування в туризмі

1.Особисте страхування туристів

2.Майнове страхування туристів і туристичних підприємств

1. Особисте страхування туристів

Згідно з Законом «Про страхування» в Україні особисте страхування є від­носинами між страхувальниками (юридичними і дієздатними особами) і стра­ховиками (юридичними особами) з надання страхової послуги, коли захист майнових інтересів пов’язаний з життям, здоров’ям і працездатністю страху­вальників і застрахованих. Страхувальниками з особистого страхування турис­тів можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи (туристи і турфірми), а застрахованими — лише туристи. Проте особисте страхування у будь-якому випадку завжди пов’язане з особою (фізичною особою). Наприклад, турфірма (юридична особа) як страхувальник може здійснювати особисте страхування своїх працівників за рахунок своїх коштів як застрахованих.

Як застраховані туристи можуть виступати і недієздатні особи: діти до 16 років і особи до 80 років. Водночас, кожна людина має право на захист май­нового інтересу, пов’язаного з його особою, тобто страхувальник при особис­тому страхуванні може бути одночасно і застрахованою особою. Проте осо­бисте страхування можна розглядати як захист майнового інтересу.

Особисте страхування туристів, по суті, є додатковою формою державного соціального страхування і соціального забезпечення.

Страхова сума (страхове покриття) за договором особистого страхування туристів, у межах якої проводяться виплати страхового забезпечення, може бу­ти встановлена в будь-якому розмір і, узгодженому із страховиком.

Виплата страхового забезпечення проводиться, якщо страховий випадок відповідає страховим подіям, визначеним у договорі, а також правилам і умо­вам страхування.

При страхуванні туристів до страхових подій відносять, як правило, смерть (загибель), а також короткочасні, несподівані, ненавмисні захворювання і не­щасні випадки (отруєння, травмування тощо), що відбулися тільки в місцях, передбачених турпутівкою, а не у випадкових барах, кафе, під час прогулянко­вих катань на водних лижах, дельтапланах, конях тощо.

Страховими подіями при особистому страхуванні туристів не можуть вва­жатися хвороби хронічного, інфекційного і рецидивного захворювання (серце­во-судинні, онкологічні, туберкульозні), зубні та інші хвороби.

Оскільки страхування туристів в Україні є справою добровільною і потен­ційний турист може придбати поліс (сертифікат) у будь-якій із страхових ком­паній, що займаються страхуванням туристів, то він перед укладенням догово­ру обов’язково повинен дізнатися умови страхування, за якими страховими по­діями проводиться страхування. І якщо турист порушить або не виконає хоч би одну з перерахованих умов, страховик залишає за собою право невиплати стра­хової суми. В умовах особистого страхування туристів указуються такі санкції, на які не поширюється страхова відповідальність. Наприклад, до санкції на ви­падок хвороби, нещасного випадку і смерті відносяться умисні дії туриста (вживання алкоголю або наркотиків, участь у бійках, мітингах, ходах, вироб­ництво самострілів, самогубство).

Під особистим страхуванням туристів, що виїжджають за кордон, як правило, мається на увазі добровільне медичне страхування — на випадок рап­тового захворювання або тілесних ушкоджень, одержаних страхувальником (застрахованим) у результаті нещасного випадку, що відбувся під час перебу­вання за кордоном. Стандартний договір медичного страхування передбачає, що, вирушаючи у подорож, турист знаходиться в доброму здоров’ї, не має фі­зичних недоліків і не немічний, а також не схильний до хронічних або реци­дивних захворювань.

Поняття «страхування від нещасного випадку», «страхування від хвороби», «страхування від втрати працездатності», «медичне страхування» та інші зако­нодавчо не закріплені. У Правилах (умовах) особистого страхування нещасний випадок (н/в), хвороба, втрата працездатності визначаються, виходячи з понят­тя страхового ризику Законом України «Про страхування», де сказано, що страховим ризиком є передбачувана подія, на випадок настання якої прово­диться страхування.

Подія, що розглядається як страховий ризик, повинна мати ознаки вірогід­ності і випадковості її настання.

Страховим випадком є здійснена подія, передбачена договором страхуван­ня або законом, з настанням якої виникає обов’язок страховика провести стра­хову виплату туристу (застрахованій особі), бенефіціару або іншим третім особам. Турист, маючи медичну страховку, не може робити собі пластичні операції, ставити зубні протези або народжувати дитину за рахунок страховика. Єдиний виняток з перерахованих ситуацій — передчасні пологи або допомога при рап­товому ускладненні перебігу вагітності, викликані негативними зовнішніми діями.

Якщо турист виконав всі умови, то страхова фірма зобов’язана провести відшкодування майнового збитку, викликаного настанням страхового випад­ку, йому гарантується оплата за кордоном, повернення додому, відшкодування витрат супроводжуючої особи (якщо він цього потребує), але в межах ліміту страхового покриття.

У зв’язку з втратою здоров’я в результаті нещасного випадку або інших уш­коджень організму (отруєння, простуда тощо) застрахованому туристу випла­чується частина страхової суми. При екстремальній ситуації (смерть або заги­бель туриста) страхова сума виплачується повністю.

Особисте страхування виїзного туризму

Особисте страхування виїзного туризму здійснюється за такими напрямами: страхування хвороб; від нещасного випадку; на випадок смерті (загибелі); ме­дичне страхування.

Зараз при страхуванні туристів використовуються дві умовні схеми особис­того страхування виїзного туризму:

  • сервісна (або сприяюча), така, що забезпечує комплекс страхових послуг за кордоном (туристу оплачуються всі страхові витрати зарубіжною страховою (перестрахувальною) компанією, що має відповідний договір з вітчизняною страховою компанією);

  • компенсаційна, така, що найбільш широко застосовувалася раніше у віт­чизняному страхуванні (турист сам оплачує всі страхові витрати щодо надання йому допомоги за кордоном з подальшою компенсацією їх страховиком після повернення на батьківщину).

При першій схемі вітчизняні страховики мають із закордонними партнера­ми договори про надання страхових послуг українським туристам. У диспет­черських службах працюють, як правило, оператори, що говорять англійською або російською. Вони підкажуть, що зробити в тому або іншому випадку, ви­кличуть лікаря, підтвердять гарантію оплати. Якщо вітчизняна страхова ком­панія не має договору про спільну діяльність з іноземною компанією сприян­ня, туристи самі повинні звертатися до лікаря і платити готівкою.

Оригінали рахунків із зазначенням діагнозу, вартості ліків, телефонних пе­реговорів, пред’явлені у вітчизняну страхову компанію, оплачуються за міс­цем проживання (компенсаційна схема).

Якщо турист укладе договір страхування із страховою організацією, що не має договірних угод про партнерство, то йому в усіх описаних випадках ме­дичну допомогу і евакуацію доведеться оплачувати за свій рахунок, а після повернення до місця проживання вимагати відшкодування понесених витрат із страхової організації, з якою був укладений договір. Якщо ж страхова органі­зація на підставі представлених туристом документів бачить, що документаль­не оформлення страхового випадку відповідає всім вимогам правил щодо да­ного виду страхування, то вирішує провести страхову виплату (страхове забез­печення). Інакше (у разі розбіжності страховика і туриста) остаточне рішення приймає цивільний суд.

Отже, потенційний клієнт, перш ніж укласти договір страхування із страхо­вою компанією, повинен поцікавитися такими питаннями:

-— чи має дана страхова організація договір (угоду) про спільну роботу з іноземними компаніями сприяння;

  • які послуги надаються іноземним партнером українським туристам і на яких умовах;

  • на якій території діють страхові поліси даної страхової компанії і якої категорії. Купуючи страховий поліс, потенційний турист повинен звернути увагу і на суму страхового покриття. Мінімальна сума для більшості країн сві­ту складає 15 тис. дол.; для Західної Європи (країн Шенгенської угоди) і ПАР — не менше ЗО тис. дол.; США, Канади, Японії і Австралії — не менше 50 тис. дол.

При виборі поліса треба враховувати стан здоров’я туриста. Якщо він моло­дий, відносно здоровий і не збирається займатися небезпечними видами туриз­му (альпінізмом, гірськими лижами тощо), то можна обійтися мінімальною страховкою. Інакше краще заплатити більше і одержати поліс з великим стра­ховим покриттям. Страхова різниця в ціні не велика. За ЗО днів при сумі стра­хового покриття 15 тис. дол. поліс коштуватиме приблизно 15 дол., а при сумі покриття 75 тис. дол. — близько 40 дол. При цьому розміри виплат варіюють залежно від ушкодження організму, кількості днів непрацездатності, а також від страхової компанії, оскільки процентні ставки страхових виплат у різних компаній різні — 10—16 дол. за 14 днів; 20—34 дол. за 31 день; 38—86 дол. за 59 днів. У разі загибелі або смерті туриста, виплачується повна страхова сума.

2. Майнове страхування туристів і туристичних підприємств

Об’єктами майнового страхування туристів є їх майнові інтереси, пов’язані з користуванням і володінням майном. Страхування майна туристів включає страхування як предметів особистого користування (кінокамер, фотоапаратів, магнітофонів тощо), так і майна, яке береться напрокат (спортивне, гірсько­лижне, водно-прогулянкове, автотранспортне тощо).

Найбільш типовими видами майнового страхування туристів є: від розкра­дання, поломки, знищення, затоплення і руйнування майна в результаті стихій­них лих, транспортних аварій, а також від різного роду протиправних дій тре­тіх осіб і страхувальників (власників спортивно-видовищних закладів, готелів, ботелів тощо).

При майновому страхуванні правовідносини туристичних фірм (страху­вальників) і туристів (застрахованих) із страховими організаціями (страхови­ками) детально обумовлюються в договорі майнового страхування і в Прави­лах (Умовах) на конкретний вид страхової події, які розробляються кожною страховою організацією самостійно в рамках Загальних правил страхування майна, що розробляються Департаментом страхового нагляду на основі чинно­го законодавства України. Як приклад розглянемо умовну схему добровільно­го страхування майна туристичної фірми (мал. 10.1).

Мал. 10.1. Умовна схема добровільного страхування майна турфірми