Тваринний світ

БАЛАБАН

Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколу подібні (Falconiformes), родина — Соколові (Falconidae). Один з 37-ми видів роду у світовій фауні, один з 8-ми видів роду у фауні України. Поширення в Україні:Пд. частина Центральної та Сх. Європи, а також Азія (лісова, степова та пустельна смуги, гірські р-ни). В Україні на гніздуванні поширений у степовій і лісостеповій смугах. Взимку трапляється в Криму.

Цікаві факти

Балабан - можливо, слово для назви цього мисливського сокола запозичене з тюркських мов, де існує ряд слів східного звучання і близької семантики - balaban в значенні «великий» і balban - «силач», «борець».

Силачі, богатирі - такі асоціації виникали у всіх народів. У слов'янській міфології сокіл є символом чоловічої богатирської краси та відваги, це - традиційний образ нареченого у весільному фольклорі.

І в тувинський мови «на чин» - борець, теж сокіл.

Сокола називали не інакше як «молодий - ясний сокіл», величаючи цим же ім'ям і красенів - добрих молодців. Соколині очі - меткі очі. Казкові герої звертаються в соколів, щоб миттєво здолати немислимі відстані, раптово вдарити на ворога, непомітно з'явитися перед чудовою дівчиною.

Один з найзагадковіших і чарівних героїв російських казок зветься Фініст-Ясний Сокіл. У його імені виразно чути згадка про невмирущого фенікса. А своїх коханих російські дівчата називали гордо і ласкаво: «Сокіл мій ясний!»

Загадка

Іншої такої птиці ви не знайдете -

Замість собаки помічник у полюванні (сокіл).

КАЖАН ПІЗНІЙ

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 24-х видів роду, один з 2-х видів роду в фауні України.

 його поширення в Україні: Європа (крім Ірландії, пн. Англії, частини Скандинавії), Пн. Африка, Близький Схід, Центральна Азія; на сх. — до Китаю. На території України поширений всюди.

Легенда

За міфологічними уявленнями різних народів світу, кажан — далекий нащадок первісного дракона, "дракон у мініатюрі", тож у країнах із розвинутим культом змія, дракона, крокодила, як-то в Японії та Китаї, він символізує щастя й успіх. У нашій духовній культурі, де здавна вшановується змієборство, до кажана, відповідно, виробилося негативне ставлення, а подекуди його і взагалі ототожнили з нечистою силою. Щоправда, в гуцулів, де можна бачити свої пов'язані з міфологією особливості у ставленні до рептилій (пригадаймо легенду: бездітна жінка, побачивши маленького "га дика", замріялась: "От якби мені такого синочка!"), кажан виступає в ролі хатнього духа і сприяє збагаченню господаря.

Здебільшого ж він уявляється злим духом, що кружляє в пошуках грішників, які запродали душу дияволові. Вважається також, що у вигляді кажана літає душа сплячого чаклуна або відьми. Існує і вірування, що протягом сорока днів по смерті душі небіжчиків невидимо приходять до їхніх домівок; якщо ж померлий був ворожбитом, його душа з'являється у вигляді кота або летючої миші (кажана) — очевидці начебто помічали, як із живота або рота людини в її останню мить вибігав кіт чи вилітав кажан. Карпатська босорканя (різновид відьми) могла обертатися кажаном. Кажан, який звичайно ховається вдень і з'являється лише після заходу сонця, ототожнюється з упирем, що ссе кров у сплячих людей. Якщо кажан залетить у дім, це віщує біду.

Кажан — тварина, яка поєднує в собі риси птаха й гада (птаха й миші, птаха й жаби), що відобразилось у його слов'янських діалектних назвах: "птичка", "летюча миша", "перо жаба", "напівптиця-напівмиша", "сліпа миша". У польських повір'ях василіск, демонічна істота з півнячою головою і зміїним хвостом, має крила як у кажана. За білоруськими легендами, кажан — перетворений Богом злочинець, утікач із тюрми. Він боїться світла, ховається від людей і з'являється лише вночі. Перед тваринами він удає із себе птаха, показуючи крила, а перед птахами — звіра, показуючи ноги й голову. Ще про походження кажана говорять, що він із миші: якщо за сім років миша не потрапить котові до кігтів, то в неї виростуть крила, й вона стане кажаном. Найпоширеніше в Україні вірування, що на кажана перетворилася миша, яка з'їла щось освячене (паску, свічку тощо). На церквах і дзвіницях завжди багато кажанів тому, що біля церкви залишаються крихти від свячених пасок.

Цікаві факти

Кажана використовують як оберіг, а також у лікувальній магії та чарах. Засушену тварину труть на порох і вживають від лихоманки або дають коням, щоб "загодувати" на продаж (від того вони стають жирними, але довго не живуть). Проти зурочення, від кулі, відьми, розбійників у одяг зашивають крило, голову або шматочок шкіри кажана. Щоб привернути або відвернути хлопця, дівчині "треба узять живого кажана, покласти у комашню і тікати, щоб не чути його свисту, бо оглухнеш, і не оглядяться, бо осліпнеш. Як комашня об'їсть — там у кісточках його найдеш вилки й грабельки. Як доторкнешся до парубка грабельками, то буде любить, а як вилками —- тоді любить перестане".

Вірш Загадка

Літає крилами, ходить ногами, висить догори лапками.  (Кажан.)

Один дивний пан На ймення Кажан Спав весь день  вниз головою За канапою старою. А вночі літав гуляти Навкруг хати.

ЛЕЖЕНЬ

Клас — Птахи (Aves), ряд — Сивкоподібні (Charadriiformes), родина Лежневі ( Burhinidae). Один з 7-ми видів роду; єдиний вид роду в фауні України, представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду Журавлеподібних.

Лісова, лісостепова, напівпустельна та пустельна зони помірного та тропічного поясів Євразії та Пн. Африки; на пн. Євразії гніздовий перелітний, пд. — осілий або частково осілий; перелітні популяції зимують на пн. зх. та сх. Африки, пд. Аравійського п-ова. В Україні: гніздиться, можливо, на більшій частині території, достовірно — у Сухо-степовій зоні, а на пн. — вздовж великих річок.

Спостереження за лежнем

Вести спостереження за лежнем досить складно. Побачити цього птаха можна рано вранці або на заході сонця. Цікаво, що лежня частіше можна почути, ніж побачити. Плачні крики цього птаха нагадують крики чайки, проте вони мають вищу тональність і є набагато мелодійнішими. Лежні живуть і гніздуються всього в декількох місцях Центральної Європи тут їхня чисельність продовжує скорочуватися. Полохливого лежня люди бачать дуже рідко, оскільки, відчувши небезпеку, птах завмирає на місці й, завдяки захисному забарвленню, зливається з оточенням. Лежень - це довгоногий птах завбільшки з голуба, з великими очима. У польоті стає видно чорно-білий малюнок на його хвості. 

Чи тобі відомо, що...

• Інколи лежень ходить по полю за плугом, збираючи на поверхні черв'яків та личинок комах.

• Іноді, прилетівши змінити партнера в гнізді, самець або самка вручають йому невеликий подарунок - кольоровий камінчик, ракушку або гілочку рослини.

• Відчувши небезпеку, лежень бере пташеня в дзьоб і відлітає з ним на більш безпечну відстань.

• Деякі лежні прикрашають свої гнізда камінчиками, листям й ракушками.

• У деяких країнах звичайного лежня ще називають „товстоніжкою" через справді його могутні кінцівки. Видова латинська назва звичайного лежня „оесііспетиз" в перекладі означає „товста гомілка".

КУЛИК-СОРОКА

 Клас — Птахи (Aves), ряд — Сивкоподібні (Charadriiformes), родина — Кулики-сороки (Haematopodidae). Один з 11-ти (за ін. джерелами, 4-х) видів роду у світовій фауні; єдиний вид роду у фауні України, представлений підвидом H. o. longipes. його поширення в Україні: Євразія, Австралія, океанічне узбережжя Америки та Пд. Африки. В Україні гніздиться на Азово-Чорноморському узбережжі, в долинах рр. Дніпро, Десна та Прип’ять.

Легенда

Було це за давніх часів, ще коли селище Цибулів мало назву Сорочин. А звалося воно ось чому так.

Ці події відбувалися в ХІУ ст. В ті часи татарські завойовники робили напади на українські землі. Грабували, вбивали, забирали в полон людей.

Один такий загін повертався з награбованим добром та полоненими українськими дівчатами додому. Зупинилися на ніч на одинокому хуторі. Хазяїн цього хутора (за народними віруваннями) прив’язав до стелі стайні застрелену сороку.

За повір’ям нечиста сила не буде їздити на коневі, а вчепиться до сороки. Коли татари ввели своїх коней до стайні і побачили прив’язану сороку, їм це не сподобалося. Не знаючи, для чого вона там прив’язана, її відв’язали і викинули. Зранку татари зайшли до стайні і побачили, що коні їхні загнані і неспроможні далі їхати. Всі змушені були залишитися на цьому хуторі і татари, і їхні полонянки. А поселення отримало назву Сорочин, тому що через сороку тут оселилися.

Вірш Загадки

Стрекотуха білобока Звуть усі її … (Сорока)

Біла латка, Чорна латка По дереву скаче. (Сорока).

Сорока сіла на дубку

І ну кувати: — Ку-ку! Ку-ку! —

Неподалік ведмідь куняв

І на сороку: — Гав, гав, гав! —

Коли це прилетів ще й грак.

На всіх поглянув і: — Квак, квак! —

Зелена жабка, як почула,

У річку з подиву пірнула.