Педпрактика

Навчально-дослідне завдання №1

Тема:	Санітарно-гігієнічна оцінка приміщення класу
Мета:	Засвоїти методику гігієнічної оцінки приміщення класу.
Обладнання:		Метрова лінійка, транспортир, гігрометр, термометр, барограф, люксметр.

Повторити теоретичні питання:

1. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки школи.

2. Гігієнічні вимоги до планування, розміщення та поверхова характеристика будівлі школи.

3. Гігієнічні вимоги до шкільних приміщення.

4. Тепловий режим школи.

5. Світловий режим школи.

6. Повітряний режим школи.

7. Прибирання шкільних приміщень.

План роботи:

1. На основі власних розрахунків знайти площу та кубатуру приміщення на одного учня.

2. Описати внутрішній стан приміщення класу (підлога, стіни, стеля).

3. Визначити показники природного освітлення (КПО, СК, кут падіння).

4. Описати штучне освітлення, визначити його показники.

5. Описати види наявної вентиляції.

6. Визначити температуру та вологість приміщення класу.

7. Зазначити характер прибирання приміщення.

8. Обговорення отриманих результатів дослідження.

9. Заключення.

10. Рекомендації.

Методика роботи

1. Для визначення площі та кубатури, яка припадає на одного учня, застосовують наступні формули:

S=al ;

Де: S – площа приміщення;

a – ширина (глибина класу);

l – довжина класу;

S₁ – площа, яка припадає на одного учня;

S – площа приміщення класу;

n – кількість учнів в класі;

2м²- площа, яка відводиться на вчителя.

Гігієнічна норма: Площа на одного учня – не менше, ніж 1,25м² для звичайного приміщення, і не менше, ніж 1,6м² для лабораторій.. Вчительська кімната не менше, ніж 1,5м² на одне класне приміщення.

V=Sh ;

Де: V – об’єм приміщення;

S – площа приміщення;

h – висота приміщення;

V₁ – кубатура на одного учня;

n – кількість учнів;

+1 – вчитель.

Гігієнічна норма: Висота не менше, ніж 3м, кубатура на одного учня не менше, ніж 3,75м³.

2. При описанні внутрішнього оздоблення приміщення звертають увагу на матеріал, з якого зроблені підлога, стіни стеля, наявність в них дефектів будівництва, колір пофарбування, наявність шпалер.

3. Дослідження природного освітлення приміщення класу починають з:

а) описання орієнтації вікон до частин Світу (північ, південь, схід, захід і т.д.). Зазначають вплив кольору шпалер на збільшення (відбивання світла), або зменшення (поглинання світла) освітлення класу;

б) описання інших факторів (чистоти вікон, затемнення вікон будівлями, деревами, шторами, вазонами квітів і т.ін.), які сприяють зменшенню проникнення природного світла до приміщення;

в) визначення світлового коефіцієнту (СК), який дорівнює відношенню площі віконного скла до площі приміщення класу. СК виражається дробом, де чисельник – 1, а знаменник – отриманий результат ділення площі підлоги на площу скла вікон:

де: S₁ - площа підлоги;

S₂ - площа скла вікон.

Гігієнічна норма: 1:4 – в класах, 1:5 – в коридорах, 1:6 – в спортивній залі.

г) визначення коефіцієнту природного освітлення (КПО) дає можливість більш повно охарактеризувати освітлення. КПО не залежить від пори року і доби. Визначається люксметром та за допомогою формули:

де: Е_внут – освітлення на робочому місці учня;

Е_зовн – зовнішнє освітлення.

Гігієнічна норма: 1,25%.

г) Кут падіння () утворюється двома лініями, які виходять з точки вимірювання. Перша лінія йде до верхнього краю вікна, а друга – горизонтальна лінія поверхні парт. Для визначення кута падіння вимірюють відстань від середнього ряду парт до вікна та висоту вікна (тобто два катети). Кут падіння вираховують транспортиром при побудуванні прямокутного трикутника, катети якого відомі, або за таблицею натуральних тригонометричних величин.

Таблиця натуральних тригонометричних величин

tg		tg		tg	
0 0,01 0,03 0,05 0,08 0,12 0,18 0,25	0 1 2 3 5 7 10 14	0,30 0,36 0,44 0,50 0,58 0,65 0,70 0,80	17 20 24 27 30 33 35 39	1,00 1,15 1,39 1,60 2,05 2,47 3,07 4,01	45 49 53 58 64 68 72 76

По відношенню протилежного катета до прилежачого знаходять тангенс кута падіння: ; після чого за допомогою таблиці визначають величину кута.

Наприклад: Відстань робочого місці учня до вікна дорівнює 3,1м. Висота вікна – 1,8м. Підставляємо данні до формули та отримаємо , що відповідає величині кута падіння 30^.

Мінімальна величина кута падіння, що допускається – 27^.

4. Дослідження штучного освітлення приміщення класу починають з:

а) описання видів приборів штучного освітлення (лампи розжарювання або люмінесцентні), їх розташування , кількість, наявність непрацюючих.

б) Рівень відповідності штучного освітлення у певному приміщенні розраховується трьома методами:

1 – метод питомої потужності полягає у визначенні кількості Вт на 1м².

2 – розрахунковий метод дає можливість визначити кількість лк (люксів – lx) – одиниць вимірювання освітлення. Для цього визначають питому потужність світильників (кількість ватт на 1м²) і помножують на коефіцієнт 3 для ламп розжарювання, або на 12 для ламп денного освітлення.

3 – прямий метод. При цьому методі використовують прибор “Люксметр”, за допомогою якого вимірюють показники освітлення.

Гігієнічна норма:

Приміщення школи	Штучне освітлення (лк)
	Лампи розжарювання	Люмінесцентні лампи
Класи, навчальні кабінети, чильна зала, лабораторії. Кабінети креслення, малювання, праці, майстерні. Спортивна зала, актова зала, їдальня, вчительська. Коридори, переходи, рекреації. Роздягальні, вестибуль.	150 200 100 75 50	300 400 200 150 100

Лампи розжарювання: загальна потужність – 2400 Вт, питома потужність – 48-50 Вт на 1 м²;

Люмінесцентні лампи: загальна потужність – 1200 Вт, питома потужність – 25 Вт на 1 м².

2. Для визначення ефективності аерації класних приміщень описують наявні джерела надходження атмосферного повітря: наявність кватирок, фрамуг, штучних вентиляційних каналів, їх розміри, частоту, час та тривалість провітрювання.

Достатність вентиляції в класних приміщеннях визначають за співвідношенням площі фрамуг та кватирок, які відкриваються для провітрювання до площі приміщення класу, наявністю штучних вентиляційних каналів у стінах приміщення,

Гігієнічними нормами є:

• наскрізне провітрювання перед початком та після занять10-15 хв;

• наскрізне провітрювання через вікна та двері після кожного уроку;

• площа кватирок та фрамуг, що відкриваються для провітрювання не менша, ніж 1/50 частка від площі приміщення;

• кубатура на одного учня не менш ніж 3,75м³;

• концентрація СО₂ в приміщеннях для дітей не повинна перевищувати 0,1%;

• 3 – 4-кратне зміна повітря в класній кімнаті;

• наявність центральної витяжної вентиляції у поєднанні з аерацією;

• стіни не повинні бути оклієні шпалерами або пофарбовані на всю висоту.

6. Температуру в приміщенні визначають термометром, який розміщують на 1,0 – 1,2 м від підлоги. Через 10-15 хвилин знімають показники. Вологость встановлюють за допомогою волосяного гігрометра.

Гігієнічними нормами в класах і кабінетах є:

• для північних регіонів - 21^С;

• для центральних районів - 18^С;

• для південних регіонів - 17^С;

• відносна вологість повітря – 30-60%.

7. Санітарно-гігієнічна характеристика прибирання приміщення включає встановлення засобу прибирання (сухий, вологий, комбінований, застосування миючих засобів), кількість разів на день. З’ясовують проведення прибирання пилу на обладнанні класу та як часто миють скло вікон?

Санітарно-гігієнічними вимогами до прибирання є:

• наявність спеціальних скребків для очищення взуття;

• перед входом до школи – наявність ковриків, що просушують взуття;

• прибирання приміщення здійснюють після кожної зміни занять, або вранці перед початком;

• щодобове протирання шкільного обладнання вологою ганчіркою;

• внутрішню поверхню вікон миють 1 раз намісять, а зовні – 3-4 рази на рік;

• підчас прибирання завжди відкривають кватирки

• генеральне прибирання проводять 1 раз на місяць;

• освітлювальне обладнання миють 1 раз на 3 місяця.

8. В обговоренні отриманих результатів треба зазначити роль того, або іншого показника для здоров’я дитини.

9. Заключення ґрунтується на відповідності отриманих показників до санітарно-гігієнічних вимог.

10. Рекомендації включать шляхи усунення невідповідності до санітарно-гігієнічних вимог.

Контрольні питання:

1. Як визначити площу та кубатуру приміщення на одного учня? Їх санітарно-гігієнічні норми.

2. Які санітарно-гігієнічні вимоги до внутрішнього оздоблення приміщення класу?

3. Як визначити показники природного освітлення (КПО, СК, кут падіння)? Їх санітарно-гігієнічні норми.

4. Як визначити показники штучного освітлення? Їх види та санітарно-гігієнічні норми?

5. Які існують види вентиляції? За рахунок чого вони досягаються? Їх санітарно-гігієнічні норми.

6. Як визначити температуру та вологість приміщення класу? Їх санітарно-гігієнічні норми.

7. Санітарно-гігієнічні вимоки до прибирання приміщення.

Практична підготовка:

Виписати з підручників та посібників методики визначення показників гігієнічної характеристики приміщення класу.

Література:

Совєтов С.Е.,Волков Б.І. та ін. “Шкільна гігієна” навчальний посібник для студентів педагогічних вузів. М., 1967.

Бабов Д.М., Надворний Н.Н. “Керівництво до практичних занять з гігієни з технікою санітарно-гігієнічних досліджень”. М., 1976.

Лаптєв А..П., Малишева І.Н. “Керівництво до практичних занять зі шкільної гігієни” М., 1978.

Белецька В.І., Громова З.П., Єгорова Т.І. “Шкільна гігієна” М., 1983.

Навчально-дослідне завдання №2

Тема:	Гігієнічна оцінка шкільного обладнання (парт, столів, стільців та посадки учнів)
Мета:	Засвоїти методику гігієнічної оцінки шкільного обладнання. Навчитися визначати номери парт, стільців, столів та правильному їх підбору згідно росту учнів.
Обладнання:		Метрова лінійка, сантиметрова стрічку, транспортир, парта, учнівський стіл, стілець, класна дошка.

Повторити теоретичні питання:

1. Парта Ф.Ф.Ерісмана, конструктивні особливості.

2. Гігієнічні вимоги до учнівського та вчительського столу та стільця.

3. Гігієнічні вимоги до класної дошки.

4. Розміщення шкільного обладнання в класі.

5. Фізіологічні основи правильної постави учнів.

План роботи:

1. Дати гігієнічну оцінку розміщенню шкільного обладнання (парт, або столів зі стільцями, столу вчителя, класної дошки, шаф, полиць і т.і.).

2. Визначити конструктивні особливості шкільного обладнання за допомогою сантиметровою стрічки, транспортиру, та лінійки. Дати гігієнічну оцінку отриманим результатам..

3. Маркировка парт. Записати методику визначення № парти та за допомогою таблиць знайти зріст учня, якого можна посадити за цю парту.

4. Провести гігієнічну характеристику класної дошки.

5. Обговорення отриманих результатів.

6. Заключення.

7. Рекомендації.

   Методика роботи

1. Накреслити в зошиті план розміщення шкільного обладнання (парт, або столів зі стільцями, столу вчителя, класної дошки, шаф, полиць і т.і.).

На малюнку позначити:

• внутрішню стіну з дверним отвором;

• зовнішню стіну з віконними отворами;

• передню стіну (визначається за природним освітленням з лівого боку);

• задню стіну;

• розташування парт (столів зі стільцями);

• місцезнаходження вчительського столу;

• розміщення класної дошки;

• ширина проходів між рядами парт;

• відстань від передньої стіни (дошки) до першої парти;

• відстань від передньої стіни до останніх парт;

• відстань від зовнішньої стіни до першого ряду парт;

• відстань від зовнішньої стіни до третього ряду парт;

• відстань від внутрішньої стіни до третього ряду парт;

• відстань від задньої стіни до спинки сидіння останніх парт;

• ширину проходу між допоміжним обладнанням (шафи і т.і.) і краєм парти.

За всіма переліченими позначками дати гігієнічну характеристику відповідності до вимог.

За гігієнічними вимогами:

• парти розставляють в три ряди переднім краєм до передньої стіни (природне освітлення з вікон надходить зліва);

• відстань від перших парт до дошки не менша, ніж 2 м;

• ширина проходів між рядами парт не менш, ніж 0,6 м;

• відстань від зовнішньої стіни до першого ряду парт не менш, ніж 0,5 м (для циркуляції теплого повітря від радіаторів опалення;

• відстань від передньої стіни до останніх парт не більше, ніж 8 м (погано чути спокійну мову);

• відстань від зовнішньої стіни до третього ряду парт не більше, ніж 6 м; (недостатнє природне освітлення);

• ширина проходу між допоміжним обладнанням (шафи, полиці, стенди і т.і.) і краями парт не менш, ніж 0,5 м (можливість відкрити дверці шафи).

2. Накреслити схему конструкції парти (стола зі стільцем). За допомогою вимірювальних приладів визначити та на малюнку зазначити:

• висота парти;

• кут нахилу кришки стола парти;

• наявність видкідної кришки;

• глибина столу парти;

• дистанція сидіння;

• дистанція спинки парти;

• наявність нахилу спинки сидіння;

• диференція парти;

• висота сидіння;

• глибина сидіння.

За гігієнічними вимогами:

• кут нахилу кришки стола парти становить 12-15^;

• наявність видкідної кришки;

• глибина столу парти (передньо-задній розмір) дозволяє вільно, без переміщення доставати книжки та письмові прилади;

• дистанція сидіння повинна бути від’ємною;

• дистанція спинки парти дорівнює передньо-задньому діаметру грудної клітки учня + 7-8 см для вільного руху тіла;

• наявність нахилу спинки сидіння, який відповідає анатомічній формі спини;

• диференція парти дорівнює 1/7 - 1/8 росту учня;

• висота сидіння дорівнює довжині гомілки зі стопою + 2-3см (підошва взуття);

• глибина сидіння становить 2/3, або 3/4 довжини стегна учня.

3. Маркировка парт – це нанесення на бокову поверхню каркасу номера парти, кольору, або букви для визначення ростової групи дітей, які можуть сидіти за даною партою (столом) не порушуючи фізіологічного розвитку (формування правильної постави). Ці позначки визначаються шляхом вимірювання висоти сидіння і заднього краю кришки стола (парти) над підлогою. Отримані дані підставляються до формул, або до відповідних таблиць. Після відповідних розрахунків можна знайти зріст учня, якого можна посадити за цю парту.

Формула для визначення номера парти за ГОСТ 1964р. О.Ф. Лістова:

№ парти =;

Де h₁ – висота заднього краю кришки стола парти над підлогою (см).

№ парти =;

Де h₂ – висота сидіння лавки над підлогою (см).

* Ділення проводити до цілого числа.

Розміри учнівської меблі за ГОСТ 1964р.

Зріст дітей (см)	№ парти	h1 висота заднього краю кришки стола парти (см).	h2 висота сидіння лавки (см).
110-119 120-129 130-139 140-149 150-159 160-169 170-179	6 7 8 9 10 11 12	52 57 62 67 72 77 79	32 35 38 41 44 47 47

Наприклад: Висота стола 62 см, висота сидіння36 см. 62:5 – 4 = 8; 36:3 – 4 = 8.

Для визначення номера стола і стільця за ГОСТ 1971р. користуються формулою

М.М. Карташова:

№ парти =;

Де h₁ – висота заднього краю кришки стола парти над підлогою (см).

№ стільця =;

Де h₂ – висота сидіння стільця над підлогою (см).

* Ділення проводити до цілого числа.

Розміри учнівської меблі за ГОСТ 1971р.

Зріст дітей (см)	№ парти, стола, стільця	Кольорова маркировка	h1 висота заднього краю кришки стола парти (см).	h2 висота сидіння парти, стільця (см).
До 130 130-145 145-160 160-175 175 та більше	А Б В Г Д	Жовта Червона Блакитна Зелена Біла	54 60 66 72 78	32 36 40 44 48

Наприклад: Висота стола 62 см, висота сидіння36 см.

62:5 – 10 = 2, тобто група “Б”; 36:3 – 10 = 2, тобто група “Б”.

4. Намалювати в зошиті схему класної дошки з зазначенням конструктивних особливостей. Дати гігієнічну характеристику отриманим даним вимірювання. Порівняти їх з гігієнічними вимогами. Обстеження класної дошки включає визначення наступних показників:

• розміри (довжина, висота);

• характеристика поверхні (рівна, опукла, наявність дефектів, слизкість, та т.і.);

• наявність жолоба для крейди;

• наявність освітлення та його характеристика;

• висота нижнього краю від підлоги.

Основними гігієнічними вимогами до дошки є:

• поверхня рівна, без дефектів та опуклостей;

• поверхня матова (без дзеркальних бліків);

• колір поверхні коричневий, темно-зелений, а в лабораторіях та в майстернях – чорний;

• дошка розташована посередині передньої стіни;

• відстань нижнього краю до підлоги в молодших класах – 65-70 см, в середніх – 80-85см, в старших – 95см;

• дошка складається з трьох відділів;

• загальна довжина – 3-3,5 м;

• висота – 1,0 – 1,2 м;

• над дошкою прикріплений софіт;

• по всій довжині нижнього краю дошки розміщений жолобок для збирання пилу крейди;

• наявність лоточка для ганчірки та шматочків крейди з правого нижнього краю;

• ганчірка повинна добре вимита, вогка, представлена шматком паралону розміром 20157 см;

• крейда повинна бути білого або жовтого кольору, шматочками циліндричної форми завдовжки по 5 см;

• крейда повинна бути без сторонніх включень (шматочки деревини, скла, камінці тощо), суха, помірно твердою, зберігається в скляному посуду.

5. В обговоренні проводять детальний аналіз отриманих даних, зазначають відповідність гігієнічним вимогам та можливі негативні наслідки для здоров’я дитини в разі їх порушення.

6. В заключенні констатують: чи відповідає обладнання гігієнічним вимогам.

7. В рекомендаціях пропонують шляхи та засоби подолання невідповідностей.

Контрольні питання:

1. Які конструктивні особливості пари Ф.Ф. Ерісмана забезпечують нормальний фізіологічний розвиток опорно-рухового апарату дитини? Їх санітарно-гігієнічні норми.

2. Які санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення шкільних меблів в приміщенні класу? Їх санітарно-гігієнічне значення.

3. Якими критеріями характеризується правильна постава?

1. Які гігієнічні вимоги пред’являють до класної дошки?

2. Які гігієнічні вимоги пред’являють до крейди та ганчірки?

Практична підготовка:

1. Накресліть три види дистанції сидіння парти.

2.. Зарисуйте та запишіть основні критерії правильної посадки учнів за партою.

Література:

1. Совєтов С.Е.,Волков Б.І. та ін. “Шкільна гігієна” навчальний посібник для студентів педагогічних вузів. М., 1967.

2. Бабов Д.М., Надворний Н.Н. “Керівництво до практичних занять з гігієни з технікою санітарно-гігієнічних досліджень”. М., 1976.

3. Лаптєв А..П., Малишева І.Н. “Керівництво до практичних занять зі шкільної гігієни” М., 1978.

4. Белецька В.І., Громова З.П., Єгорова Т.І. “Шкільна гігієна” М., 1983.

Навчально-дослідне завдання №3

ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА РОЗКЛАДУ УРОКІВ В КЛАСІ

Розклад уроків є одним з основних елементів шкільного режиму. Правильно складений розклад відсовує розумове стомлення на кінець робочого дня і навчального тижня, попереджає появу перевтоми.

До розкладу уроків пред'являється ряд гігієнічних вимог. Однією з основних є строга регламентація кількості уроків протягом учбового дня і навчального тижня залежно від віку учнів. Протягом учбового дня у молодших школярів повинне бути не більше 4 ч занять, у школярів 5—7 класів не більше 5 годин і у старших школярів допускається не більш два дні в тиждень по 6 ч занять (у решту днів — по 5). Тижневе навантаження учнів приведене в учбовому плані.

Іншою основною гігієнічною вимогою до складання розкладу уроків є облік динаміки розумової працездатності школярів протягом учбового дня і учбового тижня.

Протягом учбового дня розумова працездатність школярів збільшується від першого до другого-третього уроку (період впрацювання і оптимум працездатності). З третього 葃ȣȟ舝ȡ耐ȡȞ舟ȝȟȚȤ舜ȢȤȝ舟舝ȧȠȫșȫ耐ț預舣Țȡ舙ȚȠȡ舟șȟ耐ȡ耐ȠȡȘȠȤ舜Ȣ耐ȟȠȘ舣舚țȚȘ舡Ȟ舫ȠȡȦ耐ȟ舟ȣ舜ȞȘȪ耐舛ȞȜ舛ȡșȘȡ舟舠ȧ耐ȗ舝ȤȟșșȟȚȜȡ舦舠ȧ耐舟耓ȧȡ舜Ȝ耐ȡȠȟȝ耐ȡȞ舟ȝȟȚȤ舜ȢȤȝ舟舝ȧȠȫșȘȤ舟Ƞȡ舜Ȝ耐ȡ耐ȠȡȘȠȤ舜Ȣȡȟ耐ȞȘ耐Ȟ舜Ȣ耐ȟȠȘ舣舚țȚȘ舡Ȟ舫ȠȡȦ耐舛ȞȜ舛ȡȪȡ䅥섐ē䀈ďČ䀈

䀌 耈Č쀈脏ď脐脕䄌섏䄓䄏脏ĕ쀈č쀈䄏čĐĒĎď쀈Đ脐脏脎섏м. Аналогічна динаміка розумової працездатності спостерігається і протягом навчального тижня. Якщо прийняти нормальну працездатність за 100%, то у понеділок вона дорівнює 98% (період впрацювання), у вівторок (106%), в середу (109%) - спостерігається найбільша працездатність (оптимум), у четвер працездатність починає знижуватися (96%), у п'ятницю вона ще менше (95%) і у суботу найнижча (94%).