5. Реформи Сервія Тулія

З 753 по 509 р. до н.е. у Римі правило шість царів. Передостанній з них, Сервій Туллій (578-534 pp. до н.е.), здійснив реформи, спрямовані на вдосконалення управління державою. До реформи римська держава була поділена на 30 курій за родовою приналежністю. Це не завжди було зручно для управління, оскільки роди могли розташовуватися територіально далеко один від одного. Сервій Туллій визначив чотири територіальних округи (триби). До народних зборів додалися збори по сотнях (центуріях – військово-територіальних підрозділах). Тепер римляни голосували у центуріальних коміціях – зборах воїнів. Усі, хто ніс військову службу, збиралися на збори по центуріях, де і вирішували найважливіші державні справи. Усього налічувалося 193 центурії. Кожна з них мала один голос у народних зборах. Сервій Туллій поділив усіх римських громадян на класи. Залежно від майна і прибутків було виділено вершників, пролетарів та ще п'ять класів. Обов'язком кожного класу було надати для армії певну кількість центурій, тобто сотень воїнів. Найбільше надавали вершники – 80 центурій, І клас – 18, II клас – 22, III клас – 20, IV клас – 22, V клас – 30, пролетарі – 1 центурію. Невдовзі після завершення реформ Сервія Туллія убив Тарквіній Гордий із роду Тарквініїв. Він став останнім римським царем. Тарквіній намагався позбавити римлян права брати участь в управлінні державою. За його правління занепала роль народних зборів. Наслідуючи грецьких тиранів, він прагнув одноособової влади. У 509 р. до н.е., коли повсталий народ вигнав Тарквінія Гордого, закінчилася царська доба в історії Риму.

Природні умови Італії та виникнення міста Рима

1. Природа і населення Апеннінського півострова

Хоч як не було нам цікаво в Греції, але час минає, і вітер пригод кличе навздогін сонцю, яке сідає за обрієм. Настав час, друзі, нам сісти на корабель на березі Епірського царства (знайдіть його на північному заході Балкан, у Фессалії — див. карту на с. 134) і відпливти на захід. Якщо Адріатичне море буде спокійним, то за добу прибудемо до берегів Італії — країни, розташованої на Апеннінському півострові. Обриси цього півострова віддалено нагадують чобіт, який виступає далеко на південь у Середземне море. Із заходу Італію омиває Тірренське море. Отже, з трьох боків країна оточена морем. Якщо дістатися до її південного берега, півострова Бруттій, то в гарну погоду через широку Мессинську протоку можна побачити острів Сицилію.

Італія — країна рівнинна, вкрита лісами, широкими луками. Жителі тут здавна займалися землеробством і скотарством. Природа створила для цього гарні умови: з півночі півострів захищений від холодних вітрів високими Альпами, а зі сходу — довгим хребтом Апеннінських гір. Тут завжди теплий, м'який клімат. Щоправда, прибережна смуга досить пряма, немає пристосованих місць для морських стоянок. Лише Тарентська затока на півдні, Неаполітанська — на заході, а на південному сході — бухта, на берегах якої постав порт Брундизій, надавали прихисток кораблям. Поблизу Апеннін мало островів: лише Си-цилія, Сардинія та Корсика, кожний завбільшки з Пелопоннес, розташовані на захід і південь від Італії.

Апенніни багаті на корисні копалини (залізо, срібло, олово, мармур, глина), тут склалися сприятливі умови для розвитку ремесла. В Альпах багато міді та золота. Землеробство, садівництво, ремесло й скотарство — такі основні заняття населення Італії.

Здавна на цій землі жили лігурійці, про яких згадував ще Геродот. З І тис. до н. е. поруч з ними, у Середній Італії, оселились італіки та споріднені з ними латини. Область їхнього розселення назвали Лацій.

На південному сході мешкали самніти. Їхні землі називали Самній. На південь від них починалася Луканія, на захід була розташована Кампанія — край гостинних садів. На сході — Апулія, земля пастухів і землеробів.

Ви, мабуть, згадали, як під час грецької колонізації в VII ст. до н. е. на півдні Італії та на Сицилії оселилися греки й іллірійці. Тоді ж на півночі Італії з'явився народ етрусків. Походження та мову етрусків досі не вдалося до кінця дослідити. Залишки культури, зразки писемності нечисленні й уривчасті. Протягом кількох століть етруський народ і його культура співіснували поряд із

римлянами. Два сусідніх народи спілкувалися між собою, торгували, але настали часи — і їм довелося воювати один проти одного. Культура етрусків остаточно згасла близько І ст. до н. е.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Є різні легенди щодо Коли Трою захопили греки, деякі троянці сіли на кораблі та походження міста втекли з міста. Серед них були жінки, які важко переносили плавання. Вони зупинилися в гирлі Тибру для відпочинку. Знатна жінка Рома запропонувала підпалити кораблі, щоб жити тут, бо «ґрунт був родючим, сусіди їх прийняли дружелюбно». Так і зробили. Чоловіки, хоч і горювали, але мусили погодитися. На честь Роми й назвали нове місто.

За легендою

«Якось до Італії після тривалих пригод приплив Еней, син знатного троянця Анхіза. Із загибеллю Трої Еней з товаришами втратили батьківщину і тепер шукали нового притулку. Оселившися серед латинів, вони уклали з ним угоду. Еней одружився з Лавінією, царською дочкою. У них народився син, який збудував місто Альба Лонга і став його царем. Згодом далекий нащадок Енея Нумітор був скинений з престолу своїм братом Амулієм. Щоб позбавитися нащадків Нумітора, Амулій зробив дочку царя Рея Сильвію весталкою.

Та з часом в неї народилися близнюки — Ромул і Рем. Силь-вія оголосила, що вони є дітьми бога Марса. Амулій, щоб не вбивати їх власноручно, наказав кинути малюків до річки в кошику. Річка підхопила кошик і понесла течією. Хвиля винесла дітей до прибережних хащів. Там їх знайшов пастух, який урятував малюків. Ставши дорослими, вони усунули Амулія від влади, повернули Нумітора на трон і заснували місто».

«Прийнятий усіма день заснування міста — одинадцятий день перед травневими календами (20 квітня). Цей день римляни святкують, вважаючи його «днем народження вітчизни»... Того ж дня було сонячне затемнення, яке припадає на третій рік шостої олімпіади».

Плутарх. Вибрані життєписи. Ромул