Практичне заняття №6

Тема: «Причини та закономірності психічного дизонтогенезу»

План

1. Причини дитячого дизонтогенезу.

2. Закономірності психічного розвитку.

3. Види дизонтогенезу людини.

1. Причини дитячого дизонтогенезу.

В основі найпоширенішої класифікації причин порушень в розвитку лежить розділення їх на дві групи в залежності від часу і середовища впливу.

За середовищем впливу виділяють причини внутрішнього походження (ендогенні) і зовнішнього походження (екзогенні).

За часом впливу патогенні фактори діляться на:

1) пренатальні (період від моменту зачаття до народження дитини;

2) натальні (в період родової діяльності);

3) постнатальні (після пологів, перш за все в період раннього дитинства до 3-х років)

Згідно клініко-психологічним матеріалам найбільш грубе порушення психічних функцій виникає внаслідок негативного впливу в період інтенсивної клітинної диференціації структур головного мозку, тобто на ранніх етапах ембріогенезу, на початку вагітності. Фактори, які порушують розвиток дитини, яка знаходиться в утробі матері (включаючи здоров'я матері) називаються тератогенами.

Причини порушень розвитку екзогенного походження.

В цій групі порушення зявляються із-за негативного впливу середовища. Вони можуть бути вродженими або набутими. Більшу групу порушень викликають несприятливі фактори, які діють на організм в період розвитку плода. Несприятливі впливи на плод в період від 3 до 10 тижнів розвитку можуть бути причинами формування грубих пороків розвитку нервової системи. якщо ж порушення виникають на більш піздніх стадіях розвитку, дефект може бути різного ступеню: від грубого порушення функції або її відсутності до легкої затримки темпу розвитку.

До біологічних факторів ризику, які здатні викликати серйозні відхилення в фізичному і психічному розвитку дітей, відносяться:

- інфекційні та вірусні захворювання матері під час вагітності (краснуха, токсоплазмоз, грип);

- венеричні захворювання (гонорея, сифіліс);

- ендокринні захворювання матері (діабет);

- несуміжність за резус-фактором;

- алкоголізм і прийом наркотиків батьками, особливо матір'ю;

- біохімічний вплив (радіація, екологічне забруднення навколишнього середовища, ртуть, свинець, добрива, харчові добавки, неправильне використання медичних препаратів) на батьків до настання вагітності або на матір під час вагітності, а також на самих дітей в ранні періоди постнатального розвитку;

- значні відхилення в соматичному здоровї матері (недоїдання, гіповітаміноз, пухлини, загальна соматична ослабленність);

- гіпоксія плоду (киснева недостатність), токсикози матері, особливо в другій половині вагітності;

Причини порушень розвитку ендогенного походження:

В цю групу причин входять всі вродженні порушення, в тому числі спадкові, коли негативні фактори діють на статеві клітини. В цьому випадку виділяють хромосомні і генетичні порушення.

Унікальний геном кожної людини, складається із 100 тисяч генів і визначається в момент зачаття. Гени вміщують інформацію від кожного з батьків і розподілені на 22 парах подібних хромосом і одиночній парі статевих хромосом. У чоловіків пара статевих хромосом складається із Х- і Y-хромосоми (ХY), а у жінок її складають дві Х-хромосоми (ХХ).

Генетичні фактори як причини ряду порушень в розвитку були виявленні порівняно нещодавно. Деякі з них проявляються на ранньому етапі розвитку, інші через багато років.

Зміни хромосомної структури або числа хромосом називають хромосомними абераціями. Хромосоми і гени, які в них знаходяться складають одиниці спадковості. В складових частинах хромосом в закодованому вигляді зберігаються основні ознаки людського організму, які і передаються спадково. Хромосомні порушення складають біля 1-1,8% всіх спадкових захворювань і спостерігаються у 5-8% дітей, які страждають на психічні захворювання.

Найбільш типові і відомі хромосомні порушення:

1) синдром Дауна;

2) синдром Клайнфелтера ( для новонароджених,які мають цей синдром виражені психічні і фізичні порушення);

3) синдром Тернера (діти мають різні порушення структури тіла і статевого розвитку, пороки сердця, порушення розумового розвитку);

4) мікроцефалія (недорозвиток головного мозку, зменшення його обєму), порушення слуху, зору, інтелекту, деформація кінцівок.

Всього описано біля 300 різних хромосомних аберацій. На появу хромосомних аберацій впливають радіація і інше випромінювання, хімічні речовини, деякі лікарську препарати, вірусні інфекції.

Велику групу спадкових порушень складають генні аберації. Їх в теперішній час відомо біля 2000 і кожного року цей список поповнюється вченими-генетиками. Генні аберації можуть викликати як психічні так і фізичні порушення. Їх наслідком можуть бути порушення інтелекту різного ступеню. Відомо біля 30 генних захворювань, із-за яких порушується розвиток скелету, біля 20 форм глухоти.

На відміну від більшості хромосомних порушень, які завжди проявляються при народженні дитини, перші ознаки спадкових генних захворювань виявляються в будь-якому віці.

Особливу групу спадкових захворювань складають ферментопатії, коли із-за недостатності окремих ферментів пошкоджуються деякі біохімічні процеси в організмі (наприклад, при фенілкетонурії дитина значно відстає в розвитку).

Причини набутих порушень розвитку.

Набуті порушення включають різноманітні відхилення в розвитку, які викликані ураженнями організму дитини, що відбулися в момент пологів або в післяпологовий період.

Асфіксія - киснева недостатність (від якої страждає від 4 до 6% новонароджених) може розвинутись при довгих пологах і іншій патології. Вона потребує реанімації дитини відразу після народження, так як від її тривалості залежить ступінь ураження функцій мозку.

Внутрішньочерепна родова травма - поняття, що включає в себе неоднорідні за етіологією і патогенезу зміни нервової системи, які виникають в період пологів. Сюди відноситься крововилив в мозок і його оболонки, інші розлади мозкового кровообігу. Виникненню внутрішньочерепної родової травми сприяють різні види акушерської патології (неправильне положення плоду, вузький таз), а також неправильна техніка пологів, наприклад використання щипців, тощо. Особливу групу складають дитячі церебральні паралічі, які розвиваються в результаті пошкодження мозку.

Також, набуті аномалії розвитку можуть бути наслідками перенесених в ранньому дитинстві захворювать. До них відносяться інфекційні захворювання нервової системи, - нейроінфекції - менінгіт та енцефаліт, які можуть призвести до розвитку гідроцефалії, глухоті, затримці психофізичного розвитку. Наслідки перенесеного енцефаліту залежать від віку дитини.

Черепно-мозкові травми - складають від 25 до 45% всіх випадків уражень в дитячому віці. Наслідками можуть бути: патологічні зміни рухових і психічних функцій (паралічі, розлади слуху, зору, порушення пам'яті і мови, зниження інтелектуальних здібностей).

Всі перелічені причини можуть викликати як органічні, так і функціональні порушення, але частіше призводять до органічних порушень, які суттєво пошкоджують органи і системи дитячого організму.

Тривалі і важкі соматичні захворювання дитини в перші місяці життя також можуть викликати функціональні порушення. - хронічні захворювання (астма, діабет, захворювання крові, сердцево-судинні захворювання, туберкульоз), які почалися в ранньому і дошкільному віці.

Соціальні причини порушень розвитку:

Емоційна депривація- недостатність емоційно-позитивного контакту з дорослими, незадоволення психічних потреб дитини. "Госпіталізм", характерний для покинутих батьками дітей, призводить до незворотніх наслідків в емоційному розвитку дитини.

Соціально-педагогічна запущеність як результат несприятливих умов виховання уповільнює розвиток комунікативно-пізнавальної сфери, призводить до сильних труднощів в навчанні і поведінці таких дітей.

Визначити єдину або початкову причину психічних розладів можна лише в деяких випадках, тому слід намагатися визначити весь спектр факторів, які діють на дитину, а саме:

1) біологічний вплив- особливості протікання вагітності, травми, захворювання, тотщо;

2) емоційний вплив- стани і почуття, які переживають діти;

3) поведінковий і когнітивний впливи, пов'язані з особливостями навчання дитини.

4) соціальний вплив з боку сім'ї соціального оточення;