Ekzamen_ukr_lit

3

11.Проблематика „Кайдашевої сім*ї”

Проблематика

1. Проблема виховання

2. Проблема соц. Нерівності

3. Проблема моралі

4. Проблема стосунків між дітьми та батьками

5. Проблема духовності

6. Проблема пореформеного періоду, і впливу на свідомість народу

7. Побутова проблема

8. Проблема власності

9. Проблема кохання

12.Образна х-ка „Кайдашева сім*я” У твоpі письменник показав обмежених людей, які нічого не бачать у житті, кpім своїх pодинних супеpечок. Коло інтеpесів цих людей сходиться на клаптику землі, на господаpстві. Омелько Кайдаш чеpез свій безвольний хаpактеp пеpетвоpився на посміщище в сім'ї. Але ж був він добpою і пpацьовитою людиною.Набожність уживається в ньому з пияцтвом. Нерідко з церкви він звертав у шинок. Саме побутові, сімейні негаpазди вбили в ньому віpу в кpаще життя і довели до тpагічної смеpті. Маpуся Кайдашиха Письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було негативним. Вона була працьовитою, вміла майстерно куховарити, але в той же час була егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною. Вплив панів зробив її такою. Розкpивається її хаpактеp чеpез побутові сцени: лайки з невістками, сваpка за мотовило. Старший Кайдашенко гордий, насмішкуватий. У стосунках навіть з близькими він егоїст, що дбає лише про свій власний інтерес, не рахуючись ні з ким. Жадоба власності заглушила в Каpпові pодинні почуття і доводить до того, що він на очах усього села женеться за pідною матіp'ю. На відміну від брата, Лаврін добрий, м'який, поетичний. Йому властиве почуття гумору. У безпеpеpвних pодинних сутичках Лавpін чеpствіє душею. Обидва бpати стали егоїстами, впеpтими людьми. Мотря розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично здорова вона любила працю. Довгий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише тоді як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець увірвався. Захищаючи свою людську гідність, Мотря далі все більше втрачає почуття міри. Mелашка в порівнянні з іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. В поведінці і в мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Поступово вона переймає звички лайливу мову, грубість, що існували в сім'ї Кайдашів.

13.Художні особливості повісті „Кайдашева сім*я”Н.-Л. – один з найвидатніших укр. прозаїків реалістичного напрямку пошевченківської доби. Повість "Кайдашева сім'я І.С.Hечуя-Левицького знайомить нас з яскpавими каpтинами життя і побуту, обpядів і звичаїв укpаїнського села після скасування кpіпацтва.З великою художньою силою і правдивістю розкрив Н.-Л. Розкрив у цьому творі духовні цінності, які складалися впродовж століть в укр. родині. Новаторство письменника якраз виявилося в тому, що він показав руйнування набутої духовності труднощами буденного життя. Він не обминав колоритних народних висловів і через їх освоєння показував світові неповторну душу українців. Найрізноманітніші засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у „Кайдашевій сім*ї” . Мова твору проста, наближена до народної. Яскравий колорит звичаїв, обряди народних замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описи селянського одягу та оселі, насичена прислів'ями і приказками мова повісті. До того ж мова кожного персонажа відображає його характер, його почуття. Як, наприклад, мова Лаврина, коли він закохався у Мелашку, насичена барвистими пестливими словами, епітетами. Мова Мотрі відзначається грубістю, сповнена образливих слів і лайливих дотепів. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті.

14.Трагедія сім*ї Кайдашів за повістю „Кайдашева сім*я” Повість "Кайдашева сім'я І.С.Hечуя-Левицького знайомить нас з яскpавими каpтинами життя і побуту, обpядів і звичаїв укpаїнського села після скасування кpіпацтва.У повісті показане життя людей, які нічого не бачать в житті крім своїх сварок. І поступово їх характери змінюються, всі вони стають грубими, нечуйними людьми. На початку повісті кожен з них має свій характер. У Мелашки – ніжна, поетична душа. Карпо – рішучий, сміливий парубок. Але всі гарні черти характерів героїв поступово зникають, починають переважати негативні. У нескінчених чваpах чеpствіє Каpпо, гpубіє все більше і більше. У безпеpеpвних pодинних сутичках Лавpін чеpствіє душею, гpубіє в нього мова. Обидва бpати стали егоїстами, впеpтими людьми. Подібні зміни відбулися і в хаpактеpах невісток - Мотpі і Мелашки. Омелько Кайдаш чеpез свій безвольний хаpактеp пеpетвоpився на посміщище в сім'ї. Але ж був він добpою і пpацьовитою людиною. Саме побутові, сімейні негаpазди вбили в ньому віpу в кpаще життя і довели до тpагічної смеpті. Після похорон батька на деякий час знов відновився мир між двома родинами, але це було не на довго. Невдовзі почався переділ цього господарства. Ці сварки переростають у величезні родинні скандали, вони входять до щоденного життя сімей. Кайдашиха, ображаючи Мотрю, кричить і ображає своїх онуків. І. Нечуй-Левицький відобразив побут двох сімей, заради того, щоб гарні люди не ставали жорстокими, безжалісними та безсердечними.

4

1.Історія написання „Хіба ревуть воли” Реформа 1861 р. та її наслідки привернули особливу увагу Панаса Мирного. Гнітюча атмосфера кріпосницької дійсності спонукала пись¬менника до викриття її антигуманної суті, виняткової жорстокості. На весну 1872 року припадає задум Панаса Мирного написати великий твір про життя українського селянства до і після скасування кріпацтва. Прискоренню написання твору сприяли і певні обставини. Весною 1872 року Панас Мирний перебував у службовому відряд¬женні. Під час поїздки з Полтави до Гадяча хлопчик-візник роз¬повів Мирному жахливу історію селянина Василя Гнидки, який вирізав сім'ю заможного козака, та що був засуджений до каторж¬них робіт. Особа Гнидки особливо зацікавила митця як «дуже цікавий суб'єкт» Доля сільського чесного парубка, що стає на хибний щлях, зацікавила молодого парубка, що стає на хибний шлях, зацікавила молодого письменника і він описав цей випадок в його нарисі «Подоріжжя од Полтави до Гадячого». Письменник задумався над причинами, що призвели Гнидку до розбійництва і цей випадок з життя ліг в основу повісті «Чіпка», над якою він працював протягом літа й осені 1872 року. Повість «Чіпка» — перша редакція майбутнього великого со¬ціально-економічного роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», де автор зосередив головну увагу на постаті центрального героя тво¬ру — Чіпки Варениченка. В повісті ще не були чітко окреслені сю¬жетні ходи — історичні екскурси, розповіді про земство, царський суд, досить побіжно змальовувалося життя селян. І.Білик допоміг удосконалити твір , було здійснено кілька редакцій. У 1880 р. під назвою „Хіба ревуть воли” було надруковано

3.Проблематика „Хіба ревуть воли” Роман „Хіба ревуть воли..” засвідчив новий етап у розвитку укр..прози. Це перший зразок соціально-психологічного роману в укр. літ, перший роман з народного життя, в якому змальовано майже столітню історію села, розкрито соціальну дійсність в усіх її суперечностях, показано, як соц. Умови, конкретне життєве середовище сформували характер особистості, визначали її поведінку. Новаторство роману полягає в тому, що в ньому на повний голос „заговорило” життя укр.. суспільства перехідної епохи.

Проблематика цього твору:

- проблематика вибору

- проблема моралі

- проблема виховання

- проблема батьків та дітей

- проблема впливу середовища на формування особистості

- проблема духовності

- проблема соціальної несправедливості

- проблема кривди (відібрали у Чіпки ниву)

4.Сюжетно-композиційні особливості роману „Хіба ревуть воли..” Роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" багатоплановий. У ньому відображено життя українського селянства протягом кількох поколінь-від заселення південних степів і закріпачення сіл до реформи 1861 р. і введення пореформених порядків. Найбільше ж уваги автори приділили висвітленню передреформеного періоду, самого процесу розкріпачення селян і введенню земських порядків у країні. Письменники переконливо показали, що селяни були обдурені, що реформа не принесла справжньої волі,ї було здійснено в інтересах поміщиків та капіталістів. Це й привело народні маси до шукання виходу з нестерпного становища викликало стихійний протест, який вилився в численні повстання проти безправ'я і нового гноблення. Роман складається з чотирьох великих частин, кожна з яких поділяється на розділи, їх у творі тридцять. Кожна частина і розділ мають свій зміст і композиційну завершеність. У першій частині йдеться про дитячі і юнацькі роки головного героя Чіпки, у другій подано історію села Пісок за півтораста років, третя продовжує розповідь про тяжку долю селянського бунтаря, а остання знайомить читача з його трагедійним кінцем. Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями: життя, боротьба і шукання соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду: зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Пісок. Полії в романі відбуваються не в хронологічній, а в логічно-психологічній послідовності. композиція роману складна, кожна складова частина ЇЇ підпорядкована розкриттю причин, чому кращі люди з народустають злодіями, розбійниками, власне "пропащою силою".

6

20.Розвиток української драматургії і театру у 2 пол. 19 ст.”Кропивницький. Карп.-Карий, Садовський, Старицький, Заньковецька, Саксаганська)Реалістичний театр зміг голосно заявити про себе, зростаючи на основі художньо довершеної драматургії. Саме драми і комедії І.Карпенко-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, Панаса Мирного, І.Франка стали надійним фундаментом на шляху розвитку сценічного мистецтва. Новий укр. театр веде свій початок від вистави „Наталка Полтавка” Котляревського в Полтаві.Тривалий час основу укр. репертуару складали п*єси Котляревського, Шевченка, Основ*яненко. З кінця 50х років 19 ст. Виникають аматорські театральні гуртки. Нове пожвавлення в театральному житті виявилося на початку 80х років. З ініціативи марка Кропивницького та Миколи Садовського було дано кілька укр. вистав акторами російської трупи Ашкаренка. Потім Кропивницький створив укр. професійну трупу, до складу якої увійшли М.Занковецька, О.Вірина, три брати Тобілевичи – Микола Садовський, І.Карп-Карий, П.Саксаганський та їхня сестра Марія Садовські-Барілотті. Зложилася трупа, що робила фурор не тільки на Україні, але й в Москві й Петербурзі. Однак укр. професійному театру довелося зіткнутися із значними труднощами. Укр. театр перебував у важкому матеріальному становищі – не мали постійного приміщення, житла для акторів. Але ідея народного театру окрилювала цих людей. Намагаючись збагатити репертуар укр. театру, Кропивницький і Старицький вдаються до інсценізації повістей та поем інших письменників. Вони ставили Гоголя („Вечори на хуторі..”, „Тарас Бульба”, Шевченка („Катерина”, „Тополя”).Водночас вони пишуть чимало оригінальних драм, комедій, історичних п*єс і виставляють їх на сцені.

7

24.Проблематика драми Старицького „не судилося” Драма «Не судилось» є однією з найкра¬щих п'єс М. Старицького, над якою він пра¬цював під час нового революційного підне¬сення в країні. Закінчена п'єса у 1881 році. Первісна назва «Панське болото» більше від¬повідає її змістові, точніше розкриває задум автора Драматург показує типового поміщика Ляшенка, який пристосовувався до нових умов. Користуючись з того, що в його руках залишилися земля, ліси, пасовиська і водойми, він і після реформи 1861 року продовжує визискувати селян. Проблематика:1проблема моралі (Маючи дружину, дорослих дітей, старий Ляшенко залицяється до молодої гувернантки. Не далеко втекла від нього і його дружина Анна Петрівна. Зовні — це манірно-сентиментальна, а насправді — дес¬потична й морально розбещена жінка. Як і її чоловік, Анна Петрівна шукає любовних пригод, залицяється до лі¬каря Павла Чубаня, силоміць нав'язується йому в полюбовниці, хоча він ровесник її сина Михайла)2Проблема виховання (Під впливом своїх батьків формується особистість їхньої егоїстичної дочки Ляшенків, Зізі, що грубістю й цинізмом імпонує своїм батькам.)3проблема української мови(Михайло приїхав під час літніх канікул у село до своїх батьків, заявляючи про свій намір попрацювати «на користь народові». Більш того, він рішуче засуджує зневажливе ставлення до народу та його мови)3проблема відносин панів і простих людей (Селяни не хочуть працювати на по-міщика за низьку плату. Довідавшись про це, Ляшенко з люттю вигукує: «Ах, гадюки! Це бунт! От випустили на волю гадюк!» Він готовий силою примусити селян працювати на своїх ланах. Його презирливе ставлення до селян виявляється навіть у мові. Для нього селяни «каторжні», «прокляті», «га¬дюки», «гайдамаки», хоч на словах він вдає друга селян і говорить лише по-україн-ському)4Проблема духовності 5проблема боротьби за народні інте¬реси

8

23.Драматургія І.Карп-Карого (”Хазяїн”, „Сто тисяч”)Драматургічна спадщина його складається з 18 оригінальних п*єс, в яких він устами знедолених селян, безталанних жінок-страдниць,бурлак-наймитів розповідав прогніт і страждання народу Захоплювало його і героїчне минуле рідного народу. Особливо благородні лицарі. Його комедія „Хазяїн” – зля сатира на чоловічу любов до стягання, без жодної іншої мети. Ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює поміщика на моральну потвору. Засобами їдкого сміху ця сатирична комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість й жорстокість. Дія драматичного твору, його сюжет виникають на основі конфлікту, породженого суперечностями суспільства, в якому одиниці стають місіонерами, а тисячі – наймитами і жебраками. В постійному, непримиримому конфлікті перебуває мільйонер Терентій Пузир з усіма. Хто стає на перешкоді його планам. Пузир знає, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. Комедія тримає глядача в напруженні майстерними діалогами, які є невимушеними і передають усі переживання героїв.

9.В образі Пузиря Карпенко-Карий викривав павуків-стяжателів і художньо переконливо доводив, що не в багатстві щастя. Адже щасливим мільйонер не був, його життєві принципи зазнають краху: хижацькі методи господарювання викликають бунт робітників; дочка має намір вийти заміж, не рахуючись з волею батька; за участь у шахрайстві його притягають до відповідальності, а непомірна зажерливість призводить до трагічного кінця. Отже, Пузир став жертвою своїх же мільйонів. Для яскравішого змалювання образу головного героя письменник майстерно змалював людей, між якими жив і з якими спілкувався Пузир. Двоє з них — Феноген і Ліхтаренко — сприйняли його науку і тепер своїми принципами та життєвою метою нічим не відрізнялися від хазяїна.

Образ Золотницького драматург увів, щоб показати перемогу буржуазії в економічному змаганні з дворянством. Образи Соні і Калиновича свідчать про небайдужість інтелігенції того часу до людської долі. Цими образами автор комедії утверджує, за його власними словами, "ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія народу". Письменник виявляє глибоку впевненість у тому, що світ неправди і зла приречений на загибель, що в майбутньому восторжествують "вищі ідеали загального добра", зникнуть причини, які породжують егоїзм, жадність і ворожнечу між людьми.

10.Громадянська лірика Франка героєм громадянської лірики І.Франка стає людина-борець, що піднялася на боротьбу за свою волю та незалежність. Класичними зразками революційно-політичної лірики є його вірші „Товаришам із тюрми”, „Гімн”, „Каменяри”, „Беркут” та інші. Це була поезія, сповнена передчуттям соціальної бурі, вірою в світле майбутнє свого народу. З таких віршів склалася збірка „З вершин і низин”. Вона звучала як голос болю, гніву, правди. Для громадянської лірики Франка характерні тематичне багатство і жанрова різноманітність. Зміст поезії збірки наповнюють різні за характером почуття ліричного героя. Тут і заклики до боротьби, і радість передчуття благодатних змін у суспільстві, роздуми над долею народу, мотиви смутку, викликані народним горем. Залежно від змісту та жанрових ознак поезії збірки об*єднаються в ідейно-тематичні цикли. Одним з найкращих поезій є „Гримить” із циклу „Веснянки”. У ній відтворено очікування соціальних змін. Він побудован за художнім прийомом паралелізму. Спочатку малюється картина весняного передгроззя. Земля жде плодотворної зливи, яку віщує грім. Як земля потребує дощу, так і народ – коренних змін у суспільстві. Звідси і паралелізм – зіставлення явищ природи і людського життя. Образи хмар і грому – провісники революційної бурі. Франко один із перших змалював страждання, боротьбу і сподівання пролетаріату. У вірші „Каменярі” він змальовує символічний образ невтомних працівників-каменярів, серед яких і сам автор. Справа відбувається уві сні. Усі каменярі скуті ланцюгами і якийсь громовий голос закликає їх:” Лупайте сю скалу...” і говорить також, що їм призначено цю скалу розбити. Автор мав на оці працівників во ім*я прекрасного майбутнього. Праця каменярів важка, але Франко зазначає, що їх труд принесе людям щастя.

.Патріотична та громадянська лірика Івана Франка іван Франко – геніальний поет, що залишив своїм нащадкам свої чудові вірші громадянської та патріотичної лірики. У багатогранній творчій спадщині І.Франка визначне місце належить його ліриці, значна її частина належить до найкращих надбань світової поезії. Його поезія проста і глибока. Герой його лірики – людина-борець. Його поезія сповнена вірою в світле майбутнє свого народу.(збірка „З вершин і низин”) Вона звучала як голос болю, гніву, правду, що іде з глибин народних низів. Для громадянської лірики характерні тематичне багатство, жанрова різноманітність. Поезії збірки „З вершин і низин” об*єднаються в ідейно-тематичні цикли. Цикл поезій „Україна” пройняті ідеєю боротьби за національні та загальнолюдські ідеали. Вони закликають рвати кайдани національного і соціального гноблення, які сковують природний розвиток людських сил. Ідейна основа – любов до рідного народу, поневоленої України, прагнення бачити її вільною і щасливою, незалежною державою. Цикл „Веснянки”. Використовуючи традиційні народнопісенні форми, Франко написав свої веснянки, наповнивши їх визвольними прагненнями народу. У цьому циклі 15 поезій, що створюють єдину картину оновлення природи, настрій чекання корінних змін у суспільному житті. Цикл „Гріє сонечко”- поетичний заклик, звернений до демократичної інтелігенції, бути сіячами революційних ідей серед народу.

.Проза Івана Франка іван франко – великий прозаїк, що оспівував перші класові битви робітників на західноукраїнських землях. Проза Франка багатогранна. В ній можна виділити такі основні тематичні цикли: бориславські повісті та оповідання, твори з життя села, тюремні оповідання, дитячі оповідання і казки, оповідання і повіті з життя інтелігенції тощо. Проза Франка проста, красива, ясна. Вона широка своїми темами, сюжетами, мотивами, настроями. Широкий. Населений багатьма цікавими людьми художній твір прозових творів. У Франка люди діляться на два табори: покривджені і кривдники. Бориславський цикл творів письменника – правдива епопея життя і боротьби робітничого класу західноукраїнських земель 70-80х років минулого сторіччя. У творах з селянською тематикою: оповіданнях, повісті „Великий шум” він показав не лише страждання селянина, а й його протест проти існуючого ладу. Одним із кращих творів про село є оповідання „Ліси і пасовиська”. В його основу покладений типовий на той час конфлікт між безправним селянством і поміщиком-гнобителем. Після скасування панщини1848 року в Галичині економічне становище трудящого селянства не поліпшилось. Величезний викуп за землю, непосильні податки розорювали його. Поміщики спритно використовували затурканість, темноту селянства. Особливо були поширені явища обмана під час загальнодержавного перепису. Один з таких епізодів і послужив основою сюжету оповідання „Ліса і пасовиська”, що розповідає, як підступом поміщик присвоїв собі ліси і пасовиська селян.

Драматургія Івана Франка іван Франко – видатний драматург, перекладач. Літературознавець, критик, етнограф, громадський діяч. Драматичні твори він почав писати ще в гімназії. Любов до драматургії і театру він проніс через усе своє життя. В умовах відсталої Галичини письменник боровся за народність і реалізм театрального мистецтва.Франко твердив, що театр повинен Не місцем для розваги безтурботніх паничів, а бути школою життя,Провідником думок, почуттів. Він високо цінував шекспірівську драматургію, реалістичний театр Росії і України.Іван Франко написав кілька п*єс. Що стали окрасою української літератури і театрального репертуару.Його драматургічна спадщина складається з чотирьох великих і п*яти одноактних п*єс. Найвідоміші з них:”Сон князя Святослава”, „Украдене щастя”, „Учитель”. Продовжуючи традиції Шевченка і Котляревського, Франко разом з тим виступає і як новатор у драматургії. Його п*єси порушують нові актуальні питання. Глибоко розкривали соціально-психологічні причини конфліктів, відзначались високою художньою майстерністю. Найдовершенішою із п*єс Франка є його драма „Украдене щастя”. Це видатний твір, де змальоване особисте життя трьох героїв, в яких украдене щастя.Ми дізнаємось про події, що мали вплив на їхні долі. Глибока правдивість, реалізм. Народність, високохудожня драматургічна форма забезпечили драмі довговічність.

11.Поетична творчість Франка Іван Франко – автор 9 поетичних збірок. У гімназії Франко починає писати власні твори. Перший його вірш називався «Великдень» і був присвячений пам'яті батька, який помер у Великодню ніч. У 1874 р. його ранні вірші була надрукувані на сторінках львівського студентського журналу «Друг». 1876 р. з'явилася перша збірка віршів Франка «Баляди і розкази». Свої перші поетичні твори поет назвав „документом молодечого романтизму”. Першою ластівкою була поезія „наймит”, надрукована в журналі „Друг”. У алегоричному образі наймита показано укр народ, закований у кайдани, висловлено надію на його визволення із соціального рабства. 1885 року відбулася перша поїздка Івана Франка до Києва. Він знайомиться з Ольгою Хоружинською і 1886 р. одружується з нею. У 1887 р. Франко створює поетичну збірку «З вершин і низин», яку присвятив О. Хоружинській. У 1896 р. створено поетичну збірку «Зів'яле листя», у 1897 — «Мій Ізмарагд». У 1900 р. письменник створив поетичну збірку «Із днів журби. У збірнику «Зів’яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви філософської та інтимної лірики. Окремі поезії покладено на музику.Збірка „З вершин і низин”складається з поезії, в якій є передчуття соціальної бурі і яка наповнена вірою у майбутнє свого народу. До неї входять цикли: „Україна”,”Думи пролетарія”, „Веснянки”, „Галицькі образки”. Цикл „Веснянки” – Франко відображає в них визвольні прагнення народу. Картини чарівної весняної природи потистоять злиденному життю народа. Збірка „Зів*яле листя” –розкривається трагедія ліричного героя,розповідається про його нерозділене кохання. „Зів*яле листя” – образ втрачених надій.Найбільш відомий вірш – „Чому являєшся мені у сні”. Збірка „Мій ізмарагд” з*явилася в результаті глибокого вивчення Франком народної старовини та поетичної мудрості народов Сходу. Поет брав матеріали старовинних народних збірок, переосмислював їх, надавав їм нового ідейного значення.

12.Патріотична лірика Франка („Гімн”, „Україна мовить”)Як і великий Кобзар, Франко говорить у своїх творах саму правду. Його поетичне слово стало виразником громадсько-поетичних ідеалів, зброєю у боротьбі за інтереси народу.Героєм лірики Франка стає людина-борець, що підіймає людей на боротьбу. Своєю творчістю І, Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Вже друга поетична книга «З вершин і низин» (1887) засвід-чила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, яко¬му боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами на¬роду. У вірші «Гімн» мільйони пригноблених і скривджених покликав голос «вічного революціонера», що не мириться з неволею. Важливо, що поет наголошує не на ру¬їнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі «науки, думки, волі». . Енергійний ритм, за¬кличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Поезія „Гімн” сповнена світлим настроєм, вірою в перемогу. Бадьорого, наступального характеру надають ій слова, що виражають напружену дію, епітети, що підкреслюють незламність вічного революціонера, чотиристопний хорей, який надає творові прискореного маршового темпу. У сукупності і гармонії цих засобів, у цілковій відповідності художньої форми його змістові – секрет майстерності вірша.

13.Інтимна лірика Івана Франка франко не зазнав усієї глибини щастя любові і все ж таки свято беріг спогади про скупі дари великого почуття. Біль кохання породив 3 жмутки пісень, зібраних у збірці „Зів*яле листя”, що була видана у 1896 році. Ця збірка об*єднала поезії переважно з сумними мотивами. Написаними в один з найважчих періодів життя поета. Збірку „Зів*яле листя” Франко у підзаголовку назвав „ліричною драмою”. Вона має „три жмутки”, де розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана тяжкими обставинами у житті. Зокрема нерозділеним коханням. Звідси і назва „Зів*яле листя” – образ втрачених надій, задавленого у дущі великого почуття. Ліричний герой – людина з ніжною душею і разом з тим – сильним характером. З усім горем він готов помірятися, та не може вирвати з душі кохання.Багато віршів збірки написані у стилі народної пісні. Майже весь „другий жмуток” – сплав народних образів з почуттями і образами поета. Автор збірки надає народно-пісенним образам нового звучання. Поезії „Зелений явір”, „Ой, жалю мій, жалю” сприймаються як задушевні народні пісні. Поетичний твір „Чому являєшся мені у сні” вважають найкращим в інтимній ліриці І.Франка. Ця поезія вражає глибоким відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Він намагається забути дівчину. Епітети., порівняння передають красу. Чарівність дівчини, її стримане ставлення до ліричного героя.