- •1. Історія розвитку методики фізичного виховання дошкільників.
- •2. Характеристика засобів та методів фізичного виховання в днз.
- •3. Форми організації фізичного виховання в днз, їх характеристика.
- •4. Методика загартування повітрям, водою та сонцем дітей дошкільного віку.
- •5. Аналіз розділу «Загартування» у програмах «Малятко» і «Дитина».
- •6. Особливості розвитку моторики дітей раннього віку. (фізвихов)
- •7. Особливості добору загально розвиваючих вправ та методика проведення ранкової гімнастики в і та іі молодших групах.
- •8. Особливості добору загально розвиваючих вправ та методика проведення ранкової гімнастики в старших дошкільних групах.
- •9. Поняття рухових умінь та навичок. Етапи навчання дітей фізичним вправам.
- •10. Особливості та методика навчання дітей ходьби та бігу. Аналіз розділів програми «Ходьба», «Біг» в програмах «Малятко» і «Дитина».
- •11. Методика навчання молодших дошкільників метання. Аналіз розділу «Метання» в програмах « Малятко» та «Дитина».
- •12. Методика навчання дітей старшого дошкільного віку метання. Добір ігор для вправляння дітей в метанні.
- •13. Методика навчання дітей стрибків. Аналіз розділу «Вправи із стрибків» варіантних програм виховання і навчання дошкільників.
- •14. Методика навчання дітей лазіння. Аналіз розділу «Лазіння» в програмах «Малятко», «Дитина».
- •15. Рухливі ігри у фізичному вихованні дошкільників, їх класифікація та методика керівництва.
- •16. Особливості методики проведення занять з фізичної культури в молодших та середніх групах днз.
- •20. Сучасні дослідження в галузі фізичного виховання дошкільників (м. Єфименко, е. Вільчковський, в. Ликова, н.Денисенко).
- •17. Особливості методики проведення занять з фізичної культури в старших дошкільних групах днз.
- •18. Активний відпочинок дітей, його зміст та місце в системі фізичного виховання.
- •19. Організація роботи з сім’єю з питань фізичного виховання дошкільників.
- •20. Сучасні дослідження в галузі фізичного виховання дошкільників (м. Єфименко, е. Вільчковський, в. Ликова, н.Денисенко).
1. Історія розвитку методики фізичного виховання дошкільників.
1.Історія розвитку методики фізичного виховання дошкільників.
Історичні матеріали свідчать проте, що вже в другій половині XVII століття передові думки при фізичне виховання дітей висловлював Епифаний Словенецкий: правильне фізичне виховання, на його думку, повинне сполучатися із загартовуванням організму дитини й перебуванням його на повітрі. Велике значення для розробки питань фізичного виховання мали висловлення російських революційних демократів. А.И. Герцена, В.Г. Белінського, Н.Г. Чернишевського, Н.А. Добролюбова, Д.И. Писарєва. Вони визначали фізичне виховання як частину всебічного виховання, показали його зв'язок з розумовим, трудовим, моральним й естетичним. Ціль фізичного виховання вони бачили в розвитку фізичних сил і зміцненні здоров'я дитини шляхом систематичних вправ, ігор, прогулянок і загартовування організму. Важливу роль при цьому вони відводили режиму, що виражається в чергуванні праці й відпочинку, нормалізації сну, харчування. К.Д. Ушинский також приділяв велику увагу іграм, перебуванню дітей на повітрі. Він рекомендував робити в заняттях з діть¬ми невеликі перерви для виконання короткочасних рухів, що сприяють відновленню уваги.
Основоположником оригінальної й стрункої теорії фізичного виховання є П. Ф. Лесгафт. Лесгафтом розроблена цілісна система фізичних вправ для дітей, що розглядається автором у взаємозв'язку з фізичним вихованням (гігієнічне й оздоровче значення фізичних вправ). В основу підбора фізичних вправ П.Ф. Лесгафт поклав анатомо-фізіологічні й психологічні особливості віку дітей, поступовість ускладнення й розмаїтість вправ. Він прагнув до того, щоб певна система вправ вела до всебічного розвитку й правильного функціонування організму людини, сприяла поступовому тренуванню її фізичних сил. Лесгафт розробив теорію й методику рухливих ігор. Теорія Лесгафта з'явилася міцним фундаментом для подальшого розвитку науки про фізичне виховання дітей. Якщо Лесгафт як основоположник фізичної освіти, заклав основу фізичного виховання молодого покоління, то продовжувач його справи - В.В. Гориневский розвив на цій основі вікову специфіку фізичного виховання й фізкультури з урахуванням нових завдань і вимог суспільства їм написана книга «Фізич¬на культура дошкільного віку». Е.А. Аркин, професор, дійсний член Академії педагогічних наук, доктор педагогічних наук, врач-гигиенист, продовжує ідеї Лесгафта й Гориневского. Серед великого числа його праць із питань дошкільної педагогіки, анатомії, фізіології й гігієни особливим визнанням користува¬лася фундаментальна книга «Дошкільний вік», і зараз зберігає своє значення.
Великий внесок у педіатрію й педагогіку дошкільного віку вніс професор, доктор медицини Л.И. Чулицкая. Спираючись на наукові дані про анатомо-фізіологічні особливості дітей дошкільного віку, вона визначила гігієнічні норми їхнього виховання й навчання й запровадила ці норми в практику дитячого саду. Нею написано понад 50 наукові праці з питань гігієни, загартовування, про особливості дітей дошкільного віку.
Велика роль в області фізичного виховання дітей дошкільного віку належить лікарю й педагогу Е.Г. Леви-Гориневской. Продовжуючи лінію своїх попере¬дників, вона внесла значний вклад у розвиток теорії й практики фізичного виховання. З опублікованих нею робіт найбільшу популярність набула книга «Загартовування організму дитини», написана в співавторстві з А. И. Биковой, а також її остання робота «Розвиток основних рухів у дітей дошкільного віку». Результати досліджень значно впливають на розвиток теорії й практики фізичного виховання дітей і відображаються в програмах, у створюваних підручниках і навчальних посібниках. Авторами їх є науковці науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів.
На розвиток теорії й практики фізичного виховання дітей дошкільного віку значний вплив зробили науково-методичні роботи Н.А. Метлова, що заложили основи ранкової гімнастики в дитячих садах, М.М. Конторович, Л.И.Михайловой, А.И. Биковой і багатьох інших. Подальший розвиток сучасних проблем теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку пов'язане з вимогами громадського життя.