Тема 8. Філософія економіки
План лекції
1.Філософія економіки як галузь філософських знань, її предмет, проблематика.
2.Філософське тлумачення економіки.
3. Людиновимірна сутність економіки. Самореалізація людини в економічному просторі.
План семінарського заняття
1. Економіка в системі суспільних відносин і комунікацій між людьми.
2. Економіка в системі соціокультурних, ідеологічних, морально-психологічних і релігійних \ відносин. Духовці компоненти економіки.
3. Людина як суб'єкт економічної діяльності. Людина - вища мета функціонування та розвитку ринкової економіки.
Завдання для самостійної та індивідуальної роботи
1. Філософія туризму як спосіб пізнання світу, людини і меж її задоволення. Складові філософії туризму.
2. Перспективи туризму в світі та в Україні.
Ключові поняття теми
Економічна сфера суспільства, матеріальні блага, матеріальне виробництво, виробничі відносини, економічна теорія, соціоекономіка, мікроекономіка, макроекономіка, економічна ціль, економічна діяльність, філософія туризму, соціологія туризму.
1.Філософія економіки як галузь філософських знань, її предмет, проблематика.
Філософія економіки — новітній напрям сучасної соціальної філософії.
Сформувалася в другуій половині XX століття.
Сьогодні галузь окреслена власним змістом, сутністю та функціями і представлена різними напрямами й традиціями.
Філософія економіки є самостійною галуззю сучасного соціогуманітарного знання, яке, широко використовуючи філософський, економічний концептуальний апарат (категорії, терміни, поняття, методи тощо), послуговується і власними понятійними термінами, методами, засобами.
Що таке філософія економіки?
Філософія економіки - різновид прикладного філософського знання про сутність економіки як специфічної сфери суспільного життя, складної системи господарювання.
Філософія економіки - розгляд економіки з філософської точки зору, особливо дослідження цінностей економічного фактора у зв'язку з культурою взагалі, а також зв'язків між загальними світоглядними принципами й економічними теоріями якої-небудь епохи.
Що позначає термін «філософія економіки»?
Термін «філософія економіки» вводить у вжиток італійський філософ Б. Кроче.
Він розглядає економічну сферу соціальної діяльності, як таку, що «почала розвиватися як філософія одразу після усвідомлення своїх фактів як економічних».
Сутнісний вимір філософського дослідження економічної сфери соціального буття він обґрунтовує крізь призму аналізу поняття «корисність» (utile). Такий аналіз сутності економічних відносин у суспільстві сприяє формуванню концепції утилітаризму як основи розподілу економічних благ.
Подальший розвиток запропонованого Б. Кроче аналізу методологічних перспектив філософії економіки як самостійної галузі соціального знання, формування предмета її дослідження та категоріального апарату здійснювала у теоретичних напрацюваннях низка дослідників другої половини XX століття. Філософський аналіз таких економічних категорій як «праця», «вартість», «капітал», «гроші» тощо, представлено у працях К. Маркса, М. Вебера, Г. Зіммеля, К. Поппера, Л. Мізеса та Ф. Гаєка, Ю. Габермаса, Ф. Фукуями, О. Тоффлера, серед російських мислителів — С. Булгакова.
Завдання філософії економіки.
Філософія економіки покликана досліджувати та розв'язувати проблеми таких сутнісних вимірів економічного життя суспільства, як власність, вартість, праця, капітал тощо.
Філософія економіки функціонує як сфера проблематизації методологічних засад економічного знання та формування узагальненої системи економічних категорій.
Сучасна філософія економіки розвивається по декількох напрямах: філософія господарства, філософія бізнесу, філософія власності, філософія товару і грошей, філософія економічної політики, господарська етика.
Сучасна філософія економіки здійснює філософсько-методологічний аналіз основ економіки та економічних категорій
Поняття "економіка" позначає сферу людської життєдіяльності, що забезпечує задоволення потреб людей та суспільства шляхом створення і використання необхідних життєвих (матеріальних) благ.
У соціальній філософії «економіка» це - сфера суспільного життя, що виконує виробничу функцію (економічна, матеріально-виробнича, матеріальна сфера суспільного життя).
Економічна сфера суспільства досліджується багатьма науками. Вивченню цієї сфери (матеріального виробництва, законів його функціонування і розвитку) присвячена політична економія, економікс, а також ціла низка конкретних економічних дисциплін, що зосереджують свою увагу на окремих галузях і окремих аспектах економіки. Філософію матеріальне виробництво цікавить не само по собі, а як компонент соціуму, як одна із складових суто людського способу життєдіяльності.
Предмет філософії економіки.
"Філософія економіки" - це одна із складових соціальної філософії, це особлива сфера знання про людину і суспільство, їх життя і господарську діяльність.
Філософію економіки можна назвати і економічною антропологією, оскільки це не просто філософська інтерпретація економічного життя, але й знання про історичні долі людини і світу, про цілі, сенси, прагнення людини як суб'єкта, що господарює і творить у світі.
Оскільки під поняттям "економіка" розуміється і наукова дисципліна, то "філософія економіки" - це також і філософія економічної науки, її філософсько-метологічний аналіз.
Отже, предметом філософії економіки є - антропологічний та соціально-культурний аспект економічної діяльності, а також методологічний аналіз економічного пізнання.
Проблематика філософії економіки:
З'ясування фундаментальних основ господарської діяльності людини, обумовлених її потребами та граничними цілями власного самоздійснення;
Усвідомлення місця та меж економічної сфери в культурі людства, визначення взаємовпливу економіки і релігії, моралі, мистецтва, етнонаціональних особливостей певного соціуму тощо;
Аналіз та оцінка історичних форм економічної діяльності, її динаміки в контексті історичного розвитку людини;
Критика антигуманних тенденцій в економічній сфері;
Визначення і обґрунтування тих форм економічних відносин, тенденцій економічних процесів, що відповідають цілям історичного прогресу людини і людства.
Соціально-философскі проблеми власності
Філософія грошей
Лодина і економіка
Економічна свідомість, економічна свобода, економічний інтерес.
У філософії економіки спостерігається сильна теоретична опозиція ринковому економічному мисленню - не лише гостра критика недоліків стихійно-ринкових механізмів, а й заперечення позитивного призначення ринку. Свою позицію критики ринку аргументують тим, що він спричинює хижацьке ставлення до природних ресурсів, роз'єднує людей, знецінює людську особистість (ринок праці як суспільний простір виробничих конкурентів). Тому предметом філософського аналізу економічної реальності є виявлення позитивних і негативних тенденцій функціонування економічних структур, механізмів (ринок, підприємництво, конкуренція систем, ризики, "Ідеологія" прибутку тощо).
Однією з визначальних концепцій сучасної філософії економіки є етизація економічної проблематики, збагачення розуміння ефективності підприємницької діяльності ціннісним змістом (суспільне благо, справедливість, гідність, чесність, порядність, свобода). Показові щодо цього праці німецького професора Петера Козловські (нар. 1952), у яких він аналізує співвідношення абсолютних моральних норм і економічної ефективності. На його переконання, суто прагматичні устремління економічної людини (homo economicus) не лише не сприяють, а й загрожують становленню соціальної рівноваги. Тому міркування щодо економічної доцільності потребують доповнення вимогами соціально-етичного порядку - соціальний захист, рівність можливостей тощо. Ринкова економіка повинна враховувати нормативи деонтологічної етики - розділу етики, в якому розглядаються проблеми обов'язку і моральних вимог. У цьому сенсі ринок і конкуренція не можуть тлумачитись як засіб створення кращого із усіх можливих матеріальних світів. Ринкова економіка не означає, що в усьому суспільстві мають панувати ринкові відносини. Ідеться про те, що функціонування ринкової економіки не повинно зумовлювати неминучість ринкової культури, освіти, мистецтва, політики.
Актуальним для філософського розуміння економіки є питання про соціально-господарське та моральне значення ринку, який є одним із визначальних явищ соціально-економічної культури, органічним породженням людської цивілізації. Бурхливий розвиток товарно-грошових відносин з часом істотно змінює природу ринку, перетворює його економічну макросистемну форму, ускладнює його організм. До ринково-господарського процесу залучається комплекс правових, політичних, психологічних, соціальних, демографічних, національних, релігійних та інших відносин. Тобто відносин життєвого середовища людини, які у своїй сукупності утворюють простір його суспільного буття. Тому важливим завданням філософії економіки є вивчення тенденцій еволюції ринку як соціально-господарського інституту, де взаємодіють різні економічні інтереси людей і соціальних угруповань, які визначають характер рушійних сил господарської активності.
Основні галузі філософії економіки:
Економічна онтологія (розуміння об'єктивної природи економічного буття) визначає ставлення людини, суспільної та індивідуальної свідомості до проблеми співвідношення планового та ринкового ведення господарських справ.
Згідно з твердженням австрійського економіста, лауреата Нобелівської премії Фрідріха-Августа фон Хайєка (1899-1992), ринкова економіка забезпечує економічний порядок, стимулює суспільний розвиток. При цьому Хайєк пропонує оновлене розуміння ринку, тобто системи, де не лише відбуваються обмін, купівля та продаж, а й взаємодія індивідуальних господарств, формується суспільна злагода, утворюється суспільний простір, у якому ворог перетворюється на друга.
Економічна гносеологія (пізнання сутності різновидів, функцій економіки) тісно взаємодіє з філософсько-економічною прогнозологією і теорією економічної практики (праксеологія). Тим самим філософія економіки виконує свою методологічну роль стосовно конкретних економічних дисциплін, в т. ч. менеджменту і маркетингу, які повинні навчати людей не лише ефективним з точки зору прибутків, а й істинним в соціальному сенсі способам господарювання. Проблема істини є центральною у філософії насамперед в її гносеологічній (теоретико-пізнавальній) частині. При цьому не йдеться про істину як винятково "правильне відображення об'єктивної реальності", а про практику як її критерій.
Економічна культура . Проблема філософії економіки природно стосується і таких розділів економічної діяльності людини, самостійних галузей економічного знання, як менеджмент і маркетинг. У цих сферах помітні сюжети, які мають філософський (світоглядно-універсальний) сенс. Одним із них є те, що менеджерська і маркетингова форми діяльності є виявами економічної культури суспільства та індивіда. Як специфічний тип культури, що проявляється у сфері організаційно-економічних і соціально-економічних відносин, і економічна культура відображає сутність культури як універсальної форми розвитку людини, яка у своїй життєдіяльності, вт. ч. виробничо-продуктивній, створює умови для самореалізації і саморозвитку. Економічна культура зберігає всі головні ознаки родового поняття "культура": моменти новизни і творчості у відносинах природи і суспільства, конкретну історичну обумовленість, індивідуальну неповторність і спадкоємність. Розпадаючись на культуру виробництва, культуру праці, культуру обміну, розподілу та споживання матеріальних, соціальних і духовних благ, економічна культура демонструє різні грані "hornо economicus", яка є однією з іпостасей людини, що пізнає, навчається, обмінюється інформацією, грає, займається політикою, відпочиває тощо. Економічна поведінка такої особистості, попри всі її особливості, вибудовується на загальних культурних принципах людської поведінки - раціональності, ціннісних уподобаннях та орієнтаціях, соціальній та моральній відповідальності тощо.
Соціальна відповідальність менеджменту. Одна з найактуальніших у сучасній філософії економіки - проблема моральної відповідальності в економічному менеджменті. Дедалі помітнішим у суспільно-економічній свідомості є визнання того, що діяльність у сфері бізнесу пов'язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється обсягами виготовленої продукції або розширенням номенклатури наданих послуг і розміром прибутку. Важливе значення має етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання норм чесного партнерства, правил конкурентної боротьби, вимог турботи про співробітників тощо. Не менш значущими для підприємців, менеджерів є відповідальність перед суспільством (соціальна етика). Тому виникає філософська проблема співвідношення юридичної і соціально-моральної відповідальності. Соціальна відповідальність як принцип певною мірою конфліктує з принципом максимізації прибутку, збільшує собівартість продукції за рахунок додаткових витрат на соціальні потреби. Тому чимало теоретиків бізнесу заперечують необхідність доповнення юридичної відповідальності підприємця соціальною, тим більше моральною відповідальністю. Попри те, вимога забезпечення соціальної відповідальності бізнесу знаходить дедалі більше прихильників серед підприємців і менеджерів, перетворюється на один із принципів їх роботи.
Філософія бізнесу. Це міркування стосується і маркетингу, певної філософії бізнесу, відповідно до якої діяльність суб'єкта виробництва орієнтована на задоволення потреб людини-споживача. Ця орієнтація зумовлює основні принципи маркетингу - пропозиції ринку не лише товарів і послуг, а передусім засобів розв'язання проблеми споживачів; гнучка адаптація до вимог ринку з одночасним цілеспрямованим впливом на нього; комплексного підходу до розроблення маркетингових планів; спрямованості на довгострокову перспективу розвитку фірми. Важливою у філософському плані є концепція соціально-етичного маркетингу, за якою фірма, підприємство мають задовольнити потреби споживачів краще за конкурента, турбуватися про підвищення життєвого рівня суспільства. Йдеться, зокрема, про посилення уваги до проблем захисту довкілля, участь у розв'язанні їх економічними методами та технологічними засобами. Наприклад, представники руху енвайронменталістів (англ. environment - оточення, середовище) наполягають на необхідності впровадження практики компенсацій за користування навколишнім середовищем у формі екоподатків або екомита; а "зелені конс'юмеристи" (англ. consumer - споживач) закликають виробників перейти на виробництво менш шкідливих для здоров'я побутових товарів і продуктів харчування.
Філософія (аксіологія) грошей. Предметом філософського аналізу є не лише економіка, господарювання, а й окремі її елементи, наприклад гроші. Показова в цьому відношенні робота німецького філософа та економіста Георга Зіммеля (1858-1918) "Філософія грошей" (1900), в якій він доводить, що гроші, не втрачаючи своєї якості як особливого товару, здатного виконувати функції міри вартості, засобу обігу, накопичення і збереження, сплати, водночас виконують і соціокультурну місію. Вони є не лише наслідком становлення цивілізації, а й важливим інструментом її розвитку, в т. ч. соціального. У суспільстві з ринково-грошовим господарством вони істотно визначають зміст і межі свободи, міру рівності людей, оцінюють їх здібності (принцип меритократії (англ. merit - заслуга, достоїнство, якість)).
В економічній аксіології (акцентування на ціннісній функції грошей) гроші є не просто однією із важливих цінностей життя людини в суспільстві, а й дають змогу "порівнювати, виражати всі інші цінності, координувати і суборди ну вати їх аж до цінності людського життя". Завдяки своїй універсальній здатності гроші психологічно стають для більшості людей абсолютною метою. Принадність грошей робить їх справжнім іспитом моральності. Сучасна філософія грошей, виявляючи в них елементи добра і зла (вони є сильним подразником аморальної, кримінальної поведінки - корупція, хабарництво), наголошує на тому, що грішми як "соціальним винаходом суспільства" потрібно керуватися "силою суспільного розуму". Кращі уми людства розмірковували над тим, щоб повернути грошам "...притаманну їм на зорі виникнення роль соціального регулятора господарських відносин і зв'язків, подолати практику "виробництва" грошей із самих грошей, поза залежністю від реальних потреб та інтересів суспільства, людства" ("Людина на ім'я "Гроші"", І. Андреев). Це насамперед стосується володарів великих капіталів, керманичів фінансових потоків. Адже гроші, які вони приводять у рух, здатні як роз'єднувати, так і зближувати людей, створювати як "світ речей", так і "світ людей", сприяти благородним цілям, виконувати комунікативну, інтегративну, благодійницьку функції. Тому філософія грошей в її соціально-культурологічному і моральному сенсі є особливо важливою складовою філософії економіки.