Міністерство освіти і науки україни

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

Н. Микитів

ДІАГНОСТИЧНІ ОЗНАКИ ДОРОГОЦІННИХ КАМЕНІВ МІНЕРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Фондова лекція

з дисципліни:

“ЕКСПЕРТИЗА ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ ТА КОШТОВНОГО КАМІННЯ”

для студентів ОКР “Спеціаліст”

спец. 7.030510 “Товарознавство та експертиза в митній справі

Львів 2010

Без офіційного дозволу Львівського інституту економіки і туризму розмноження і тиражування заборонено

Укладач: ст. викладач Микитів Н.С.

Рецензент: д.т.н. Доманцевич Н.І. професор, зав. кафедри товарознавства непродовольчих товарів Львівської комерційної академії

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри менеджменту, товарознавства та експертизи товарів. Протокол №3 від 14.09. 2010р.

Микитів Н.С. фондова лекція на тему:“Діагностичні ознаки дорогоцінних каменів мінерального походження” з курсу “Експертиза дорогоцінних металів та коштовного каміння ” для студентів денної та заочної форми навчання ОКР “Спеціаліст”, спец. 7.050302 “Товарознавство та експертиза в митній справі”, - Львів: ЛІЕТ, 2009. - 18с.

@ Микитів Н.С.

2010

3

Тема8. Діагностичні ознаки дорогоцінних каменів мінерального походження

Мета: розглянути діагностичні ознаки дорогоцінних каменів,порівняти ідентифікаційні ознаки природних каменів, їх синтетичних аналогів та імітацій, виділити характеристики, які впливають на експертну оцінку дорогоцінних каменів мінерального походження.

ПЛАН

8.1.Ідентифікаційні ознаки алмазу.

8.2.Ідентифікаційні ознаки імітацій алмазу.

8.3. Ідентифікаційні ознаки корунду

8.4. Ідентифікаційні ознаки групи берилу та їх синтетичних аналогів.

8.5.Ідентифікаційні ознаки хризоберилів,їх синтетичні аналоги та імітації.

8.6. Ідентифікаційні ознаки групи гранату.

8.7. Ідентифікаційні ознаки групи турмаліну.

8.8.Ідентифікаційні ознаки шпінелі і топазу,

8.9. Ідентифікаційні ознаки циркону,фенакіту, олівіну

8.10. Ідентифікаційні ознаки групи кремнезему.

8.11. Ідентифікаційні ознаки різновидів опалу та їх синтетичних аналогів.

8.12.Діагностичні ознаки нефриту, жадеїту, бірюзи та їх імітацій.

Л. – 9,11,14,18,19-24, 26, 31,34-37,39-41,44,47-49-52

Ключові слова: алмаз, діамант, брильянт, кейпспектр, ІАГ(ітрій-алюміневий гранат), ГГГ(гадолій-галієвий гранат), фіаніт, цирконій, фабулі, муассаніт, рубін, сапфір, падпараджа, лейко сапфір, смарагд, аквамарин, морганіт, гошеніт, геліодор, піроп, альмандин, гросуляр, андрадит, уваровіт, гірський кришталь, аметист, цитрин, котяче око, авантюрин, топаз, шпінель, турмалін, олександрит, опал, бірюза, нефрит.

8.1.Діагностичні ознаки алмазу

Алмаз - самий твердий з усіх мінералів, не звичайний за своїми властивостями і самий звичайний за хімічним складом.

Алмаз (від грецьк. "адамас" - неперевершений) - природний мінерал, який складається з кристалічного вуглецю, має щільне пакування атомів і у зв'язку з цим володіє високою густиною (3,51 г/см³). При звичайних температурах алмаз хімічно інертний, навіть самі сильні кислоти на нього не діють, але з підвищенням теїмператури алмаз набуває хімічної активності. Основні властивості алмазу показані на рис 1. [ 3].

4

Рис.1 Основні властивості алмазу

Алмаз не змочується водою, але прилипає до жирових сумішей. Алмаз розчиняється (окиснюється) тільки в розплавлених натрієвій та калієвій

селітрах і соді [3].

Справжній алмаз ніколи не приймає тепла руки людини, скільки б ви його не тримали в руці. Теплопровідність алмазу при кімнатній температурі більша за теплопровідність срібла, металокерамічних твердих сплавів, надтвердих сплавів. Вона в 2-5 разів вища за метали [3].

Високий показник заломлення (2,417) пояснює його яскравий, алмазний блиск. Від поверхні алмазу відбивається більше світла, ніж від будь-якого іншого природного безкольорового каменя, а в поєднанні з твердістю, винятково рівною поверхнею та високою якістю полірування граней підсилює чарівний "алмазний блиск", який притаманний тільки цьому каменю [3].

Алмаз є лідером серед усіх відомих дорогоцінних каменів за силою "гри світла", яка виявляється незвичайним мерехтінням світла під дією освітлення. Така сила "гри світла" залежить від алмазного блиску (зовнішній блиск), ефекту повного внутрішнього відбиття (внутрішній блиск) та кількості рефлексів відбиття. Алмази огранюють таким чином, що практично все світло, яке входить до каменя через площинку, відбивається від граней денця, як від ряду дзеркал (промені повинні падати на них під кутом, який перевищує критичний, для алмазу він дорівнює 24,5), тому, якщо дивитися через гарно огранений діамант на світло, буде видно тільки крапку, яка світиться в калеті і нічого більше [3]

Білий промінь світла, який входить до алмазу, розщеплюється на кольоровий спектр, у результаті заломлення якого виникають спалахи чистих

кольорів на більш дрібних гранях верху. Висока дисперсія алмазу в поєднанні з винятковою оптичною прозорістю та "грою світла" складає один з головних атрибутів його краси.

Цікаво, що інші дорогоцінні камені, наприклад, рубіни, сапфіри -піддаються "хворобам". Вони втрачають свій колір та прозорість, і їх необхідно поновлювати через кожні сто років. Алмази не втрачають свого кольору і вигляду ніколи - вони невмирущі.

Алмаз (твердість 10) більше ніж у 5 разів твердіший за сапфір (твердість 9), а сапфір тільки на 30% твердіший за топаз (твердість 8). Алмаз у 90 разів твердіший за кварц (твердість -7, прийнята за 100%). Можна сказати, що алмаз на стільки твердіший за сталь, на скільки сталь твердіша за масло.

Важко уявити, що алмаз, який володіє такою високою твердістю, є однією з форм вуглецю, інша форма якого - графіт.

Проте графіт і алмаз мають один і той самий хімічний склад. Крім того, й однорідно аморфні (некристалічні) форми вуглецю: деревинне вугілля, кокс та сажа такого самого хімічного складу.

Величезна різниця властивостей графіту і алмазу обумовлена різним просторовим розташуванням атомів вуглецю в цих двох мінералах.

В алмазі, який має кубічну кристалічну структуру, кожен атом вуглецю оточений чотирма такими самими атомами, які утворюють правильну чотиригранну піраміду. Дуже міцний хімічний зв'язок між симетрично розташованими атомами пояснює високу твердість алмазу. Графіт має шарову структуру, де найбільш міцні зв'язки між атомами вуглецю існують усередині шарів, в жому атоми утворюють гексагональну форму. Зв'язок між окремими шарами слабкий, тому сусідні шари можуть легко ковзати відносно один одного. Ця властивість графіту дає можливість використовувати його ж мастило [3].

Унікальна властивість алмазу "зникати" в полум'ї при високих температурах була доведена ще в XVII в Р. Бойлем, Г. Аверані, К. Тарджіоно. Алмаз згорає в повітрі при температурі 850-1000° С, у струмі чистого кисню при 1=720-800° С. А при нагріванні до 2000-3000°С без доступу кисню алмаз перетворюється на графіт, температура плавлення алмазу близько 4000° С [3].

Незважаючи на виняткову твердість, алмаз під дією сильного удару легко розколюється за площинами, які розташовані паралельно до граней октаедра, він має чотири напрямки спайності.

Алмаз не має подвійного заломлення, але окремі зони кристалів двозаломлюються, внаслідок присутності всередині крапель рідкої вуглеводної кислоти, яка зумовлює виникнення біля неї внутрішньої напруги.

Колір алмазу залежить від домішок азоту, нікелю (жовтий), Мn (рожевий), а також Sі, А1, Mg, F,Ni та пов'язаний зі змінами в кристалічній структурі під дією зовнішніх факторів.

Алмаз - мінерал не тільки земних надр, він утворюється також внаслідок надшвидкіс-них співударів космічних тіл та конденсації газу в космічному просторі. Виділяють декілька типів природного алмазу: мантійний - з вивержених глибинних порід - кімберлітів, коровий з давніх метаморфічних порід; ударно-матаморфогенний (імпактний) з порід, що утворилися внаслідок падіння метеоритів; алмаз, що безпосередньо входить до складу кам'яних і залізних метеоритів конденсаційний, який утворюється в космосі [3].

В ювелірній практиці в основному використовують алмаз верхньої мантії.

Природа класично виготовляє алмаз у формі октаедра (восьмигранника). Після ограні алмаз отримує назву діаманта. Цінність діаманта визначається за правилом чотирьох "К" [3].

1. Каратність.

2. "Клериті" (прозорість, або чистота).

3. "Колор" (колір).

4. "Кат" (огранювання).

Високо цінуються безкольорові алмази без відтінку, за винятком блакитного, і без дефектів - так звані "діаманти чистої води". Враховуючи унікальні властивості алмазу загальна їх частина використовується в техніці. У 1999 р. обсяг видобутих алмазів розподілився порівну між двома групами споживачів - для технічних цілей та ювелірного виробництва - по 55,6 млн карата (сt) [3] та мав вартісну оцінку в 7,253 млрд доларів США [3]. Діагностичні властивості алмазу наведені на рис.2.

Діагностика алмазу здійснюється інструментальними й органолептичними методами

Рис. 2. Діагностичні властивості алмазу