Лекція 1

Дисципліна «Безпека життєдіяльності»

Тема 1. Теоретичні основи БЖД. Небезпека. Місто як джерело небезпеки.

План лекції:

1. Теоретичні основи БЖД.

2. Небезпека. Класифікація небезпек. Джерела та основні чинники небезпек Прогнозування небезпек та захист від їх дії

3. Ризик. Визначення величини ризику. Види ризиків.

4. Аналізатори людини. Психологічні особливості людини. Психологічні чинники небезпеки

5. Оцінка чинників ризику, що впливають на здоров’я та працездатність людини

6. Вплив біоритмів та космосу на працездатність і стан здоров’я людини.

Література:

Основна:

1. В.С.Джигирей, В.Ц.жидецький

Безпека життєдіяльності. – Львів.: Афіша, 2000. – С.11-72

Додаткова:

1. В.А.Гайченко, Г.М.Коваль, Е.П.Журавльов. Основи безпеки життєдіяльності людини. МАУП,2002.

2. Е.П.Желібо, В.В.Зацарний. Безпека життєдіяльності. Київ Каравела 2006 С.17-45.

Основні поняття: небезпека, безпека, життя, діяльність, токсономія небезпек, ергономіка, ризик, квантифікація небезпеки, допустимий ризик, аналізатор, рецептор, інстинкт, біологічні ритми.

1. Теоретичні основи БЖД

1.1. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності.

Назва дисципліни «Безпека життєдіяльності» складається з двох слів «безпека» і «життєдіяльність». Спочатку розглянемо термін «життєдіяльність». Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'явився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно. «Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. З цього досить складного визначення виведемо головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. «Усі живі істоти повинні діяти або ж загинути» (Сельв Г. От мечты к открытию. - М., 1987. - С. 32). Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Зазначимо, що людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення масних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі людина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.