Хх-XXI століття

В 1902 розпочали будівництво міської лікарні, яке завершили у 1904. А в 1903 р. в Долинському повіті працювали 11 лікарів. Через певний брак коштів ця лікарня була відкрита аж 12 вересня 1908року.

Також у ХХ столітті відбувається розвиток освіти. Так, у 1911 році за ініціативою Крайового шкільного союзу у Долині було відкрито приватну українську гімназію ім. о. Маркіяна Шашкевича, директором якої став Михайло Пачовський. Після української відкрилася також польська гімназія ім. З. Красінського. Діяла в місті і початкова державна школа з польською мовою викладання, але українські вчителі читали свої предмети українською.

Кропивник

КРОПИВНИК — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км від районного центру та залізничної станції Долина. Населення — 1706 чоловік.

Селяни в основному працюють на Вигодському лісокомбінаті. В селі розміщено літній тваринницький табір колгоспу ім. Лесі Українки.

6 восьмирічна школа, клуб, бібліотека; медпункт; сільмаг. За останні роки споруджено 150житлових будинків.

У письмових джерелах село відоме з другої половини XVIII століття.

Воїнам, які загинули в боях за визволення Кропивника, встановлено пам'ятник-обеліск.

Новошин

НОВОШИН — село, центр сільської Ради, лежить у передгір'ях Карпат на лівому березі річки Свічі, за 17 км від райцентру та за 18 км від залізничної станції Долина. Населення — 1002 чоловіка. Сільраді підпорядковане село Пшеничники.

У Новошині є восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, ощадкаса.

Вперше село згадується 1648 року, коли селяни брали участь у визвольній війни українського народу.

Воїнам, що загинули на фронтах Вітчизняної війни, споруджено пам'ятник-обеліск.

Кожне місто, містечко, село нашої області має свою неповторну історію, переважно невідому навіть більшості його жителів.

Шевченкове

Шевче́нкове — село Долинського району Івано-Франківської області. Колишня назва — Велдіж.

Перші згадки про село Велдіж з'являються в в XV—XVIII ст. (1469 р.), коли в цьому регіоні активно видобували залізну руду. В ті часи руські князівства були поділені на повіти, і Велдіж належало до Жидачівського повіту.

Географічне розміщення між гір породило назву Велдіж — «велика діжа». З пташиного польоту село нагадує велику діжку. З півночі-сходу село оточують гори Кримянець, Клива. На півдні — гора Нягра, на заході — гора Лиса.

Багатий ліс (дерева, гриби, ягоди, звірі), видубуток залізної руди, солеваріння (неподалік, в м. Долині) сприяли розвиткові цього регіону. В XVIII ст. в Велдіжі було збудовано фабрику Готліба, яка випускала широкий асортимент металевих виробів. Це були лопати, сокири, ободи для коліс, плуги, косарки і т. д. Фабрика існувала до 1930 року. Також у присілку Жакля діяла гамарня, де виготовляли залізні машини-січкарні.

Бубнище

Гірське село Бубнище розташоване на заході Івано-Франківської області, на території Болехівської місьради. Село знаходиться в передгір’ї Сколівських Бескидів (так зване Бойківське Підгір’я). Село Бубнище розміщене на відстані 15 км від м. Болехів; відносно обласного центру — м. Івано-Франківськ — на відстані 90 км.

Точна дата заснування села невідома. Дослідники припускають, що це може бути кінець XV — початок XVI ст., коли на Прикарпаття нападали татарські загони. Доказом цього є скельно-захисні комплекси поблизу с. Бубнище і с. Урич. Отже,історія села нерозривно пов’язана з їх історією.

Неподалік Бубниських скель, або "Скель Довбуша" вирувало багато історичних подій, які знайшли своє відображення в численних легендах і книгах. 1241 року татаро-монгольська орда при переході на Закарпаття була розгромлена великим загоном бойків, які проживали в цій місцевості. Ця знаменна подія зацікавила Івана Франка, і, пізніше, лягла в основу його історичної повісті "Захар Беркут".

Ландшафтний парк "Скелі Довбуша" є геологічною пам'яткою природи (площа 100 га, 668 м над рівнем моря). Ці скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м та шириною 200 м тягнуться зі сходу на захід майже на 1 км і утворюють неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель та каменів.

Декілька поколінь дослідників вивчали та досліджували цей масив. Співставляючи різні дані, виникає думка, що тут таки був справжній середньовічний скельний замок, гірська оборонна фортеця і сторожова сигнальна застава або станиця на торговому шляху до перевалів. Крім того, Бубнище таки пережило принаймні два-три періоди за час свого функціонування. Замок розраховувався на тривале користування, отже не був справою рук повстанських загонів або опришків, які могли бути тут випадково або тимчасово. Він будувався капітально, ще до використання вогнепальної зброї, у двох планах: побутовому (господарські споруди, предмети побуту) та оборонному (рів, насип, частокіл, перекидний міст, брама, бійниця, башта, криниця-резервуар).

Дослідник краю Р. Скворій припускає, що перша третина XVI ст. була останнім періодом функціонування урицької і бубнищанської кріпостей. Руїни якихось прибудов до скель проіснували до 1843 року, а залишки рову, земляного валу, криниці й частини склепіння над нею збереглися донині. Крім цього, Бубнище — місце перебування січових стрільців, відділів Української повстанської армії, а також багатьох видатних людей.

Вигода

Вигода отримує статус селища міського типу в 1940 році. Населення становить 2278 осіб. Відноситься до Вигодської селищної ради.

Саме в селище Вигода починається туристичний маршрут "Карпатський трамвай". Це сучасна рекламна назва Вигодської вузькоколійної залізниці, яка була побудована у XIX ст. для вивозу деревини з гір. Сьогодні діє як за призначенням, так і як туристичний маршрут.

Вишків

Ви́шків — село Долинського району Івано-Франківської області. Розташоване на висоті 800 м н. р. м, у верхів'ях долини річки Мізуньки, поруч з головним Вододільним хребтом. Село лежить на трасі Долина — Хуст, яка з півночі долає Вишківський перевал, а з півдня — Торуньський перевал. На захід відходить дорога до сусіднього села — Сенечів (Семичів).

Вишків зручний пункт для початку мандрівок на Вишківський Горган, озеро Синевир. На захід знакований маршрут веде через вершини Чорна Ріпа та Високий Верх в смт. Славське Львівської області.

На території бази відпочинку «Високий Перевал» функціонує підйомник завдовжки 700 м, перепад висот до 200 м.

Мислівка

Низькогірний кліматичний курорт (650 м над рівнем моря), розташований у долині р.Свіча. Адміністративно Мислівка належить до села Шевченкове (раніше — Велдіж). До Шевченкового — 15 км. До "сусіднього" Вишкова 12 км. Обабіч автотраси — тільки гори, в яких зрідка можна зустріти хіба лісників та лісорубів, а влітку — грибників, збирачів ягід та туристів, які вирушають на штурм Західних Ґорган.

Це невелике село (бл. 300 жителів) було засноване австрійськими колоністами в XIX столітті, і називалось спочатку Бряза, пізніше Людвиківка. В урочищі Йозифсталь видобували залізну руду, збудувавши гуту для виплавки металу.

Під час Другої світової війни, побоюючись приходу радянської армії, колоністи подалися на історичну батьківщину. Їхні вцілілі будинки перейшли до переселенців із сусідніх сіл і присілків. Так із німецького село перетворилося на суто українське, а якщо точніше — бойківське.З часів австрійців тут залишилася стара вузькоколійка, дерев'яні будинки в горах віком понад 100 років, криниці, інші будівлі, предмети побуту. В колибі «Ведмідь», що стоїть на місці німецької кнайпи — міні-музей старовини.Навколо Мислівки — заповідні ліси, де є ягоди та білі гриби, водяться вовки, ведмеді, олені та кабани, лисиці. В селі та навколишніх горах є багато мінеральних джерел.

Новоселиця

Це старовинне село, засноване 1657 року. Населення становить 1413 осіб.

На захід від села знаходиться урочище Осій — ботанічна пам'ятка природи державного значення. На території заказника (площа 12 га) охороняється ділянка букового пралісу на схилах г. Осій (763 м), що на лівобережжі р. Свічі. Зустрічається також граб, явір, клен гостролистий, липа серцелиста. Трапляються рідкісний вид папороті — листовик сколопендровий, а також булатка довоголиста і скополія карніолійська, занесені до Червоної книги України.

Новий Мізунь

Новий Мізунь — невеличке село із населенням 332 особи. У селі розташоване одне з найкращих джерел мінеральної води Івано-Франківщини — Мізунське джерело. Вода з джерела, що б’є з глибини 156 м, за складом вважається ідентичною "Нафтусі". Вода з 1965 року розливається у пляшки під назвами "Мізунська" та "Горянка" підприємством "Мізунь" та продається по всій Україні, а також постачається до чотирьох санаторіїв району.Село відоме фестивалем екстремальної та молодіжної культури "Мізунська Звигода".

Оболоння

Оболоння — центр сільської ради, знаходиться на відстані 2 км від райцентру та 4 км від залізничної станції Долина. Через село проходить автомагістраль Львів — Івано-Франківськ. Населення становить 2338 осіб. Сільраді підпорядковане село Мала Тур'я.В Оболонні народилася й працювала народна художниця О. Й. Грицей.

Музеї

Долинський район  Музей історії села Новошин