РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ НИМИ

1.1. Економічна суть, склад та значення фінансових ресурсів підприємства

Незалежно від сфери функціонування суб'єкта господарювання його фінансово-господарська діяльність пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси – це грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства та беруть участь у процесі відтворення. До фінансових ресурсів належать грошові фонди та частина грошових коштів, яку підприємство використовує у не фондовій формі.

Залежно від власності фінансові ресурси можуть бути власними та позиковими.

Власні фінансові ресурси – ресурси, що належать підприємству і утворюються внаслідок його фінансово-господарської діяльності. До них належать: статутний фонд, амортизаційний фонд, валовий дохід і прибуток.

Позикові фінансові ресурси – ресурси, що знаходяться тимчасово в розпорядженні підприємства і можуть використовуватися з метою досягнення статутних цілей. До їх складу входять: отримані кредити та кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Важливим аспектом фінансової діяльності підприємств є формування та використання різних грошових фондів, за допомогою яких здійснюється процес розширеного відтворення, фінансування науково-технічних розробок, освоєння та впровадження нової техніки й технологій, економічне стимулювання тощо. До грошових фондів належать: статутний капітал (фонд), резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, фонд для виплати дивідендів, валютний фонд та інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Формування грошових фондів підприємств починається з моменту його організації. Підприємство відповідно до чинного законодавства утворює статутний капітал.

Статутний капітал – основне початкове джерело власних коштів підприємства; сукупність коштів засновників, необхідна для функціонування підприємства і яка вкладена в активи, а також майнові права, що мають грошову оцінку.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності. Розміри статутного фонду характеризують розмір коштів, інвестованих у фінансово-господарську діяльність.

На основі статутного капіталу формуються основний і оборотний капітали, що перебувають у процесі безперервного руху, приймаючі різні форми залежно від стадії кругообігу. Поділ капіталу на основний і оборотний пов'язаний з характером його кругообігу і формою участі у створенні готової продукції.

Резервний фонд утворюється на підприємстві шляхом відрахувань від прибутку, використовується з метою покриття збитків, подолання тимчасових фінансових труднощів (не менше 25 % статутного фонду і не менше 5 % від розміру прибутку).

Амортизаційний фонд формується в процесі використання основних засобів і нематеріальних активів за рахунок амортизаційних відрахувань, застосовується для їх відтворення.

Фонд розвитку концентрує кошти, які використовуються з метою розвитку виробництва.

Валютний фонд формується на підприємствах, котрі одержують виручку у валюті від експортних операцій або купують валюту для імпортних операцій.

Фонд оплати праці створюється на підприємстві для грошових виплат працівникам за виконану роботу згідно з трудовим договором.

Фонд виплати дивідендів утворюється в акціонерних підприємствах один раз на рік для виплати акціонерам дивідендів з акцій.

Окрім постійних грошових фондів, на підприємствах можуть формуватися оперативні тимчасові фонди.

Кошти підприємства використовуються не тільки у фондовій формі. Наприклад, застосування підприємством коштів з метою виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється у не фондовій формі. У такій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески, банківські кредити.

Підприємство використовує різні джерела формування фінансових ресурсів. Фінансові ресурси підприємства формуються:

• під час його заснування (внески засновників у статутний фонд);

• у наслідок фінансово-господарської діяльності (нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, резервний фонд);

• у результаті операцій на фінансовому ринку (додатковий і позиковий капітали);

• у порядку перерозподілу грошових коштів (бюджетні субсидії, страхові відшкодування, інші види ресурсів).

Перехід на ринкові умови господарювання потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів підприємств. Наприклад, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів посідають внески фізичних і юридичних осіб. Водночас зменшуються обсяги бюджетних і відомчих субсидій, збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань і позикових коштів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їх джерел.

Фінансові ресурси, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства, його платоспроможність, ліквідність і фінансову стійкість.

Усе це сприяє тому, що підприємства виявляють ініціативу, заповзятливість, несуть відповідальність за результати власної фінансово-господарської діяльності.

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів [Балабанов А.И., Балабанов И.Т. Финансы. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000.- 192с.].

Варто зазначити, що кожній групі фінансових ресурсів притаманні свої певні якісні ознаки та особливі властивості, які дозволяють їх однозначно ідентифікувати.

Накопичена (акумульована) вартість. Економічні ресурси характеризує їх вартість, яка виступає універсальною якісною ознакою предмета дослідження економічних дисциплін.

Об'єкт права власності. У різних наукових літературних джерелах фінансові ресурси класифікуються за ознакою права власності: власні та залучені фінансові ресурси. З юридичної точки зору право власності характеризується трьома ознаками: володіння, користування та розпорядження. З цього погляду титул власності й право розпорядження асоційовані з одним і тим же суб'єктом. Однак у реальній господарській практиці відбувається постійне їх розділення, яке зростає в міру економічного розвитку підприємства. Розподіл титулу власності й права розпорядження, який найперше відбувся в сфері функціонування грошового капіталу, зобов'язаний виникненню та розвитку кредитних відносин.

Об'єкт впливу фактора часу. Вартісна природа фінансових ресурсів визначає їх якісну характеристику як об'єкта, що постійно знаходиться під впливом фактора часу. Базова й фундаментальна концепція сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей з часом стверджує, що з двох варіантів отримання однакових за сумою грошових коштів кращим є той, який забезпечує це у коротший часовий період. Теперішня сума грошей дорожча, ніж така ж сама їх сума в будь-якому майбутньому часовому періоді. Це пов'язано з тим, що частину вільних фінансових ресурсів можна інвестувати й через певний період часу отримати додатковий дохід.

Фактор економічного та соціального розвитку. Узагальнення уявлень різних концептуальних напрямів та шкіл сучасної економічної теорії приводить до висновку, що на різних етапах життєвого циклу в фінансовому контексті підприємство може планувати досягнення трьох цілей: фінансової рівноваги (виживання), рентабельності (вилучення доходів його власниками) та економічного розвитку.

Об'єкт фінансового управління. Управлінські рішення у більшості випадків приводять до зміни обсягів та структури фінансових ресурсів підприємства. Такі трансформації відбуваються за рахунок руху грошових потоків. Враховуючи місце та значення фінансових ресурсів в функціонуванні та економічному розвитку підприємства, в практичній діяльності їм приділяється особлива увага. Фінансові ресурси є центральним елементом та об'єктом впливу фінансового менеджменту [16, с. 33].

Джерело доходу. Специфічною особливістю фінансових ресурсів як джерела доходу виступає те, що в цій якості вони діють відособлено від інших факторів виробництва. Підприємство, що має тимчасово вільні грошові кошти може позичати їх іншим суб'єктам господарювання в обмін на певну винагороду, в якості якої виступає відсоток за користування грошовими коштами. Розміщення грошей на поточних, розрахункових, валютних та інших рахунках в банківських установах приносить дохід, тобто здійснюється на основі платності.

Джерело ризику. Ця якісна характеристика фінансових ресурсів нерозривно пов'язана з попередньою. Між доходом, який генерують всі види активів, та ризиком постійно існує прямий зв'язок: чим більший рівень доходів, тим вищий рівень ризиків, асоційованих з ними. Ризик є об'єктивною умовою існування альтернативних варіантів вирішення тих чи інших завдань в усіх сферах людської діяльності, а його суб'єктивно прийнятна міра виступає критерієм вибору конкретної альтернативи.

Джерело погашення фінансових зобов'язань. Господарській діяльності підприємства іманентне постійне існування кредиторської та дебіторської заборгованості. Наявність фінансових зобов'язань підприємства перед державою, власниками, кредиторами та інвесторами передбачає необхідність їх погашення, а у випадку відсутності такої можливості - припинення функціонування та ліквідацію суб'єкта господарювання. Погашення фінансових зобов'язань в практичній діяльності підприємства здійснюється в різних формах - передачі майна, взаємозаліку, уступки прав тощо. Кредитори та інвестори надають перевагу грошовим коштам перед іншими формами розрахунків. Саме ця форма нині є найбільш поширеною у фінансових взаємовідносинах підприємства з державними фінансовими органами, банківськими та іншими кредитними установами, інституціональними та індивідуальними інвесторами, постачальниками продукції та виробничих ресурсів. Тому підприємство вимушене акумулювати частину фінансових ресурсів для виконання своїх поточних і майбутніх фінансових зобов'язань. З цієї позиції спроможність виконувати функцію платіжного засобу виступає, на нашу думку, суттєвим атрибутом віднесення активів до складу фінансових ресурсів.

Активи з високою трансформаційною здатністю. Специфічною особливістю фінансових ресурсів є те, що вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Тобто, стосовно них не застосовуються механічний, хімічний, біологічний чи іншій впливи з метою зміни їх фізичних та споживчих якостей. Для участі в процесі виробництва вони потребують перетворення в інші види активів.

Основний компонент фінансового потенціалу. В багатьох теоретичних моделях аналізу, прогнозування та планування, а також в практиці управління підприємство розглядається як єдина система, утворювана його економічними ресурсами. Наявність і можливі комбінації поєднання економічних ресурсів створюють потенційні умови для перетворення їх в конкретний обсяг товарів, робіт чи послуг, а також для генерування відповідних їм грошових потоків. Такі можливості являють собою економічний потенціал підприємства.

Таким чином, встановлення якісних характеристик фінансових ресурсів дозволяє однозначно ідентифікувати їх серед усієї сукупності економічних ресурсів підприємства.(  Фінанси підприємств - Непочатенко О.О.)

Грошові відносини перетворюються на фінансові, тільки тоді, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Це відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи фінансових відносин:

• пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

• пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

• що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

• які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

• які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

• що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Таким чином, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами [Поддєрьогін, А.М. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк, Г.Г.Нам та ін.; Кер. кол.авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. і доповн. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.].

Вивчення точок зору фахівців щодо визначення економічної природи «фінансових ресурсів» дозволяє виділити такі основні ознаки фінансових ресурсів підприємств:

• джерело формування;

• мета формування;

• напрямок і мета використання (цільове призначення).

Враховуючи вищенаведені ознаки, фінансові ресурси підприємств можна визначити як кошти, залучені у фінансово-господарський оборот підприємства з різних джерел з метою отримання економічних вигод та призначені для забезпечення поточної та інвестиційної діяльності.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:

• статутний фонд (капітал);

• додатково вкладений капітал;

• резервний капітал;

• централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;.

• нерозподілений прибуток;

• амортизаційні відрахування;

• забезпечення поточних витрат і платежів;

• кредити банків;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• кредиторська заборгованість усіх видів. ( Фінанси підприємств - Шило В.П..)