Міністерство освіти і науки України

Донецький національний технічний університет

Красноармійський індустріальний інститут

Методичний посібник

до вивчення дисципліни

“Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка”

Затверджено на засіданні кафедри

“Економіка і менеджмент”

Протокол №_____від _________2007 р.

Красноармійськ – 2009

Автори: к.е.н., доц. Табачкова Н.А.

ас. Дяченко Н.О.

Даний методичний посібник підготовлений з метою надання допомоги студентам у вивченні дисципліни “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка”. Надано лекційний матеріал, завдання до практичних робіт та перелік питань до підсумкового контролю.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………………

Лекції……………………………………………………………………………………………………………

Лекція 1. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності, передумови та принципи РПС……………………………………………………………………………………………

Лекція 2. Форми розміщення і територіальної організації продуктивних сил………

Лекція 3. ПЕРЕДУМОВИ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ…………………………………………

Лекція 4. ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ………………………………………………

Лекція 5. ОСОБЛИВОСТІ ГАЛУЗЕВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ. Паливно-енергетичний комплекс……………………………………………………………………………….

Лекція 6. Металургійний комплекс………………………………………………………………….

Лекція 7. Машинобудівний комплекс………………………………………………………………

Лекція 8. Хіміко-лісовий комплекс і будівельній комплекси………………………………

Лекція 9. Соціальний комплекс………………………………………………………………………..

Лекція 10. Агропромисловий комплекс………………………………………………………………

Лекція 11. Транспортна система………………………………………………………………………..

Лекція 12. МІЖНАРОДНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ ТА СВІТОВІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ…………………………………………………………………………

Лекція 13. Економічне районування України………………………………………………………

Практичні роботи з курсу………………………………………………………………………………..

ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З ДИСЦИПЛІНИ…………………………………………

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………….

ВСТУП

У відповідності з учбовим планом КІІ ДонНТУ дисципліна «Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка» вивчається студентами 1-го курсу економічних спеціальностей.

Методичний посібник по вивченню курсу «Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка» допоможуть студентам денної та заочної форм навчання самостійно розібратися в складному процесі трансформації соціально-економічних структур, які відбуваються в нашій країні в теперішній час.

«Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка» як наука, виступає органічною складовою частиною єдиної економічної науки: без неї неможливе цілісне сприйняття процесів в економіці країни і в світовому господарстві. Вивчення особливостей розміщення продуктивних сил має не лише теоретичне, але й практичне значення, тому що знання закономірностей і принципів їх регулювання дає можливість підвищувати ефективність економічних структур. Просторова організація продуктивних сил також важлива, як технологічна, так і соціальна.

Ефективне розміщення продуктивних сил, їх оптимальна територіальна організація виступає важливою передумовою посилення розвитку економіки України. Необхідно модернізувати структуру економіки, територіально перерозподілити виробничий потенціал, створити нові територіально-виробничі комплекси, спеціальні економічні зони розвитку, поширити зовнішньоекономічні зв’язки. Все це накладе відбиток на територіальну структуру народного господарства країни, а також на створення нових господарських зв’язків на локальному і міжрегіональному рівнях.

Входження України до ринкової економіки, поглиблення науково-технічного прогресу обов’язково пересуне акценти в системі передумов і факторів, які впливають на розміщення продуктивних сил країни. Все це необхідно знати майбутньому економісту, якому прийдеться приймати рішення, які вібуваються безпосередньо або опосередковано з територіальною організацією виробництва. До найважливіших практичних задач відносяться: розміщення промислового виробництва, розміщення виробничої структури і технології в районах з важкою економічною ситуацією, більш ефективне використання трудових ресурсів, модернізація рекреаційних зон і обґрунтування створення вільних економічних зон.

Головною метою курсу «РПС» виступає формування у студентів комплексного, просторового сприйняття економіки, необхідність озброїти їх знаннями методів вирішення територіальних і регіональних задач в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції.

Обов’язків об’єм знань студентів по курсу «Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка» визначається робочою програмою, яка складена у відповідності з цілями і завданнями курсу.

При вивченні курсу велику роль відіграє самостійна робота, в процесі якої студенти вивчають законодавчі акти, урядові документи, статистичну літературу, довідкову літературу, учбові посібники тощо.

Лекція 1. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності, передумови та принципи рпс

План

1. Характеристика основних понять РПС.

2. Методи РПС

3. Співвідношення понять закон та закономірність. Характеристика основних закономірностей РПС

4. Характеристика основних принципів РПС

1. Характеристика основних понять рпс.

Об'єкт вивчення. Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом науки – їх територіальний стан і розвиток.

Продуктивні сили мають не лише територіальний аспект розвитку, – в такому разі вони вивчаються іншими науками. Якщо, наприклад, вони розглядаються у зв'язку з виробничими стосунками, то стають об'єктом вивчення загальної економічної теорії (політекономії). Натомість економічна історія (історія народного господарства) вивчає розвиток продуктивних сил у часі. У зв'язку з тим, що продуктивні сили існують одночасно ніби у кількох «вимірах», закони, які впливають на їхній стан і розвиток, виявляються по-різному. Територіальну модифікацію економічних законів можна розглядати як закономірності розміщення продуктивних сил. Так, закон економії часу виявляється як закономірність ефективності розміщення виробництва; закон поділу праці як закономірність територіального поділу праці; закон концентрації виробництва – як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо. Про закони й закономірності докладніше йтиметься в наступному підрозділі цього розділу.

Продуктивні сили – це система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.

Продуктивні сили – це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. У свою чергу, предмети праці включають природні ресурси – вугілля, руду й сировинні матеріали (сировину), як-от бавовник, зерно, пластмаси, цебто матеріали, піддані якійсь обробці. До поняття засобів виробництва зараховуються машини й устаткування, будівля й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля, бо цей природний ресурс має свої виразні особливості. Головним складовим продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількістю (чисельність працівників) і якістю (статево-віковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, традиції та навички). Роль праці як складової частини зростає з розвитком продуктивних сил: підвищуються вимоги до якості трудових ресурсів.

Природні ресурси – це тіла і сили природи, суспільна користь яких змінюється у процесі трудової діяльності людини. Вони використовуються як засоби праці (земля), джерела енергії, сировини й матеріалів, а також безпосередньо як предмети споживання (питна вода, дикі ягоди, гриби тощо).

Науково-технічний прогрес перетворив науку на безпосередню продуктивну силу. Сучасне велике виробництво неможливе без фундаментальних наукових досліджень, без постійних чималих капіталовкладень у розвиток науки. Однак наука – особливий ресурс: її просторова фіксація ускладнена, хоча, звичайно, можна позначити на карті зосередження науково-дослідних центрів. Вплив науки виявляється у результаті праці, у змінах технології та організації виробництва, що відбивається й на територіальному аспекті (поява нових виробництв, зміна територіальних виробничих зв'язків, концентрація й деконцентрація виробництва тощо). 

Сполучення праці предметами й засобами праці утворює процес виробництва. Тому сфера виробництва також є об'єктом вивчення науки «Розміщення продуктивних сил», – йдеться передусім про матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство, транспорт).

Розміщення продуктивних сил – це їх просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку в просторі. Можна зробити «моментальний знімок» об'єктів народного господарства й позначити їх на карті, проте слід пам'ятати, що продуктивні сили перебувають у постійній динаміці. Так само, як, за висловом Геракліта, «не можна двічі увійти до однієї й тієї ж річки», не можна й продуктивні сили хоча б через добу побачити у тому ж стані в просторі (якщо врахувати глобальний характер процесу).

Є кілька визначень поняття «розміщення продуктивних сил». Одне з найвдаліших, на нашу думку, належить Е. Алаєву: «Розміщення продуктивних сил – динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивими даній соціально-економічній системі».

Термін «розміщення продуктивних сил» може вживатись у кількох значеннях: як конкретний («фіксований») стан поділу на території народногосподарських об'єктів і населення; як форма організації продуктивних сил; як процес зсувів у розміщенні продуктивних сил на певній території; як один з напрямів економічної політики уряду. Ці визначення відбивають зміст поняття: усі вони конкретні, але характеризують лише один його бік. Отже, РПС – це і стан, і процес, і форма організації, і політика. У нашому курсі ці поняття трактуються або в їхній сукупності, або окремо, – залежно від конкретного аналізу розміщення продуктивних сил.

Розміщення продуктивних сил – це наслідок суспільного поділу праці в територіальній формі. Територіальний поділ праці можна уявити як процес виробничої спеціалізації реґіонів та посилення міжреґіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. При поділі праці виникає двоєдина система господарства, що характеризується галузевими й територіальними аспектами й формує народногосподарський комплекс. Для розміщення продуктивних сил чи не найбільше значення має закономірність територіального поділу праці.

З'ясувавши поняття «розміщення продуктивних сил», ми зможемо братися за визначення конкретних структурних блоків та об'єктів, які вивчає наука. Зі змісту поняття продуктивних сил виплаває, що РПС обіймає вивчення трьох великих блоків: розміщення населення й трудових ресурсів, розміщення природних ресурсів, розміщення виробництва й невиробничої сфери. Власне, до третього блоку зараховуються усі об'єкти й галузі народного господарства. Вони, відповідно, поділяються на: розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування тощо.

Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Територіальна організація як політика найяскравіше виявляється у країнах з державною монополією в народному господарстві та з жорстким плануванням (наприклад, Китай). Вона існує і в розвинутих країнах, проте реалізується там по-іншому. Територіальна організація виробництва означає здійснення певної структурної політики, комплексу економічних заходів, скерованих на перебудову РПС.

До поняття РПС близьке поняття реґіональної економіки. РПС і реґіональна економіка також мають спільний об'єкт вивчення, проте, безсумнівно, наука про РПС – ширше поняття, бо вона не обмежується реґіональним рівнем і вивчає закономірності розташування як у рамках реґіону, так і в міжреґіональному й глобальному масштабах.

На підставі викладеного можна остаточно сформулювати предмет вивчення РПС. Наука про РПС вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їхній конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на реґіональному й міжреґіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації виробництва для обґрунтування ефективної реґіональної політики.