Розділ 5.Поняття про географію росли. Тема.5.1.Елементи ботанічної географії. План лекції:

1. Поняття про екологію рослин екотипи.

2. Вплив на рослини окремих факторів середовища і комплексу екологічних факторів.

3. Рослинні угрупування ,показники рослинних угрупувань. Рослинні асоціації.

4. Флористичний розподіл суші. Особливості екологічних умов міських зелених насаджень.

Мета заняття: надати теоретичні знання з теми

Література:

1. Григора І.М, Якубенко Б.Є ,І.М.Алейніков., В.І.Лушпо та ін. Ботаніка. Практикум: навчальний посібник, 5-е вид,перероблене та доповнене.- К.:Арістей, 2006.- с.325-356.

2. Ткаченко Н.М., ПрокопенкоТ.С., Ткаченко М.Ф. Підруч.для студ.вищ.фарм.навч. закладів. I-II рівнів акрид. – Х.:Вид-во НФаУ: МТК-книга, 2004.-с.234-287.

3. Решетнюк Т.А. Ботаніка: Підручник/Т.А.Решетнік, І.А.Бобкова,

Л.В. Варлахова.-К.:Здоровя,2006.-296с.-Бібліогр.:с.324-345.

4. Якубенко Б.Є.,Алейніков І.М., Лушпа В.І., Шабарова С.І., ЦаренкоП.М. Практікум з ботаніки. 7-е видання, перероблене і доповнене. К.: Фітосоціоцентр, 2012.-с.325-367.

5. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника.- М.: ВО Агропромиздат, 1989, с320-324.

1. Поняття про екологію рослин екотипи.

Екологія - наука про взаємозв'язки живих організмів з навколишнім середовищем і між собою. О. Гумбольдт визначив екологію рослин як ботаніко-географічну науку. Термін «екологія» запропонував відомий німецький вчений-дарвініст Е. Геккель (1869).

Розвиток екології рослин у надрах ботанічної географії пов'язаний насамперед з іменами А. Грізебаха, А. Енглера, О. Друде.

Екологічну географію рослин поділяють на екологію видів, екологію рослинних угруповань, сільськогосподарську екологію, фітоценологію.

У багатьох країнах світу екологію розуміють дуже широко - як науку про екосистеми (біогеоценози).

Середовище зростання рослин складається з деяких окремих елементів - екологічних факторів.

Вони необхідні для існування рослин і справляють на них той або інший вплив.

Навколишнє середовище складається з живих (біотичних) і неживих (фізичних) факторів.

2. Вплив на рослини окремих факторів середовища і комплексу екологічних факторів.

Екологічні фактори можуть впливати на рослину безпосередньо (тепло, волога, родючість ґрунту) або посередньо (висота над рівнем моря, повітря, вітер).

Екологічні фактори середовища звичайно поділяють на такі групи:

Кліматичні - світло, тепло, повітря (склад його, рух), опади, вологість повітря, електричні явища;

ґрунтові - фізичні властивості, механічний склад, хімізм і мікробіологія ґрунтів;

біотичні - вся сукупність організмів (тварини, рослини, мікроорганізми);

орографічні (рельєф) - висота над рівнем моря, експозиція (освітлення сонцем) і крутість схилів;

антропогенні - людина та її господарська діяльність, що безпосередньо впливають на рослини та інші екологічні фактори.

З розвитком техніки вплив людини на біосферу швидко зростає. Нерідко це розуміють як перемогу людини над природою.

Однак це не так.

Могутні технічні засоби в руках людини, екологічно неосвіченої, спричинюють порушення ланцюга взаємозв'язку у живій природі і загибель цілих екосистем.

Антропогенна стихія вперше вибухнула і досягла загрозливих розмірів у капіталістичному суспільстві.

До цього можна додати, що лише за останнє століття 23 % орних земель планети вибуло з сільськогосподарського обороту через ерозію. Щорічно в моря й океани виноситься 20 млн. м³ землі.

Зазначений раніше поділ умов життя на окремі фактори і неминуче в такому випадку протиставлення їх дуже умовний, штучний, а іноді і просто суперечливий. Тому завжди треба виходити з уявлення про тісний взаємозв'язок і взаємопроникнення елементів середовища, оскільки зміна одного з них неминуче спричинює зміну інших.

Одиниці території з певним комплексом факторів називають екотипами (біотопами).

До них можна віднести болота, піщані місцевості, кам'янисті осипи, сухі степи тощо.

Фізіологічне значення кліматичних і деяких ґрунтових факторів, необхідних для життя зелених рослин, розглядають у курсі фізіології рослин. Однак кількісне співвідношення їх в різних умовах конкретного середовища і вплив на рослини у комплексі з іншими факторами становлять предмет екології.

Важливе практичне значення екології як науки - вивчення умов, за яких можна дістати максимальну продукцію від господарсько-цінних видів або ділянок рослинного покриву.

Лише на основі ймовірних експериментальних даних можна планувати припустимі норми заготівлі лісу, технічних або лікарських рослин у даній місцевості. Надмірні норми заготівлі або випасу призводять до знищення природних рослинних багатств.

Масштаби заготівлі фітомаси не повинні перевищувати природного приросту або насінного відтворення.

У розробці науково-теоретичних основ вітчизняного землеробства, в організації і проведенні експериментальних польових екологічних досліджень першорядне значення мали праці російських ботаніків-екологів В. В. Докучаева, Г. Ф. Морозова, С. П. Костичева, Г. М. Висоцького, Л. О. Іванова, В. Р. Вільямса, Б. О. Келлера, €. П. Коровіна, В. М. Сукачова, П. О. Генкеля.

Девіз вітчизняної екологічної школи - звільнення сільськогосподарського виробництва від стихій і капризів природи.

У нашій соціалістичній державі при високому рівні механізації, хімізації і електрифікації сільського господарства агроном має великі можливості створювати рослинам оптимальні умови існування.

Це один з наймолодших розділів екологічної географії, що розвивається; основне завдання його - вивчення рослинних угруповань (фітоценозів) з метою з'ясування причин виникнення і розвитку їх, шляхів і способів господарського використання, а також перетворення.

Поряд з іншими розділами ботанічної географії фітоценологія має велике значення для сільськогосподарської практики.

Всебічне вивчення і господарське використання рослинного покриву, особливо на територіях, зайнятих луками, лісами, болотами, пов'язано з успіхами фітоценології.

3. Рослинні угрупування ,показники рослинних угрупувань. Рослинні асоціації.

Фітоценоз - це сукупність рослин, які взаємодіють на однорідних ділянках території, що виникла історично.

В цьому визначенні основна увага концентрується на тому, що фітоценоз - це сукупність не випадкового набору рослин, а угруповання взаємодіючих видів, не ізольоване угруповання, а пов'язане з певною територією, тобто з факторами навколишнього середовища, продукт тривалого історичного розвитку у процесі пристосування рослин до умов існування.

Деякі фітоценози сформовані лише одним видом. Такі фітоценози можна спостерігати в особливих місцях зростання, де один з видів рослин через кращу пристосованість явно переважає перед іншими.

Такі, наприклад, зарості деяких видів кураю на засолених ґрунтах, очерету озерного на місцях зростання з високим стоянням ґрунтових вод.

Одна з важливих властивостей фітоценозу як стійкої системи - здатність до самовідтворення.

Поєднання рослин, не здатних до самовідтворення, на відміну від фітоценозу називають угрупованням.

Фітоценози вивчають за універсальною програмою.

Насамперед вивчають їхню структуру: видовий склад, ярусність (надземних частин і кореневих систем), ступінь участі окремих видів у формуванні даного фітоценозу, життєвість окремих видів та інші параметри.

Основне завдання фітоценологів - розробити наукові-основи раціонального використання і захисту лук, лісів, тундр та інших типів рослинного покриву, в тому числі і трансформованого наприклад сільськогосподарських посівів і насаджень.

Фітоценологи разом з агрономами, ґрунтознавцями, економістами прогнозують просування землеробства на північ і схід, осушення боліт, працюють у заповідниках, беруть участь у землеустрої і лісовпорядкуванні всієї величезної території нашої країни.