Л е к ц і я 20-21 : фізіологія та патологія родів

1. Поняття „роди”.

2. Передвісники родів.

3. Нейро-гуморальні механізми регуляції родового процесу.

4. Біомеханізм родового акту та його стадії.

5. Механізм відділення посліду.

1. Визначення і термінологія родів

Роди (пологи, родиво) — фізіологічний процес виведення з матки через пологові шляхи зрілого живого плода, плаценти, плодових оболонок і вод.

Латинською мовою — partus, грецькою — tokos, французькою — les iiches, un accouchement, англійською — childbed (слова couche та bed означають постіль, а сам термін можна перекласти як «класти у постіль»). Як відомо, значення цих слів близьке до українського слова «пологи».

Крім цього, українська мова має найменування пологів для кожного виду тварин: отелення (для корів), вижереблення (для кобил), опорос свиней), ягніння (для овець), окіт (для овець, кіз, кролиць, кішок), щеніння (для сук).

З моменту виникнення родової діяльності і до закінчення родів до відокремлення посліду) самку називають роділлею, після чого, у післяродовому періоді вона стає породіллею.

2. Нейрогуморальні механізми ініціації і регуляції родів

Початок родів точно у строк після завершення константної тривалості вагітності є одним з найдивовижніших явищ у фізіології. Воно ще не повністю з'ясоване і представляє велике практичне значення, бо дозволяє розробити оптимальні схеми стимуляції пологів, попередити передчасні пологи і зменшити смертність новонароджених, особливо недоношених..

Вважають, що причини настання родів численні. Пологи є результатом фізіологічних змін, що виникають у нервовій, ендокринній, статевій та інших системах вагітної і призводять до скорочень міометрію. На відміну від інших порожнистих м'язів, фізіологічне подразнення яких відбувається при розширенні їх містивом, матка під впливом прогестерону зберігає чудову толерантність у період вагітності і забезпечує ріст плода. Активізація скорочень міометрію зв'язана з циклічною еволюцією плаценти, внаслідок якої відповідно змінюється співвідношення прогестерону і естрогенів у матері.

Основну роль в ініціації родів у тварин відіграє плід. Мати може впливати на час його народження зовсім незначно. Відомо, що вагітність продовжується і настання родів затримується при розвитку у плодів аномалій, як аненцефалія, гідроцефалія, циклопія, аплазія або відсутність гіпофіза, аплазія наднирників і навпаки, трапляються випадки абортів при гіпертрофії наднирників. Таким чином, зміни кортикотропної функції у плода обумовлюють гормональні зміни, що ініціюють роди в організмі матері.

У останні 2 тижні вагітності дозрілий плід з розвиненими нервовою і ендокринною системами відповідає на відповідний рівень фізіологічного стресу виділенням гіпоталамічного Гн-РГ, який, діючи на пер долю гіпофізу, стимулює викидання у кров АКТГ. Стресовий стан і пояснюють розвитком фізіологічної гіпоксії внаслідок старечих і дегенеративних змін у плаценті. Сприяють настанню пологів і фізичні фактори, такі, як зростання внутрішньоматкового тиску, збільшення розмірів плода при порівняльному зменшенні величини плодових оболонок і навколоплодових вод.

Кора наднирників плода реагує на дію АКТГ збільшенням секреції глюкокортикоїдів, у тому числі попередників естрогенів (кортизолу). Концентрація кортизолу у кровоносному руслі плода різко збільшує в останні 3-4 дні вагітності. Паралельно збільшується маса наднирників плода. Підвищення концентрації глюкокортикоїдів активує 17α-гідроксилазу плаценти, що призводить до збільшення продукції 17α-гідроксипрогестерону, який перетворюється в андрогени, котрі є джерелом естрогенів. Субстратом для утворення 17α-гідроксипрогестерону є прогестерон. Таким чином, у плаценті різко підсилюється синтез естрогенів шляхом переходу прогестерону в естрогени.

Естрогени збільшують кількість рецепторів до окситоцину на міометрії, активізують «дозрівання», секрецію слизу і розкривання шийки матки, а також підвищення властивості крові до згортання (зменшення концентрації гепарину і зростання концентрації аскорбінової кислоти). Переважання естрогенів у крові матері викликає активацію простагландинсинтетази і утворення великої кількості простагландинів.

Під дією простагландину F₂α настає лютеоліз і припиняється функція жовтого тіла вагітності. Незадовго до пологів жовте тіло яєчника і цента виробляють все менше прогестерону і все більше релаксину, який готує організм вагітної тварини до родів шляхом розслаблення зв'язок таза роділлі, розм'якшення хряща її тазового зрощення і сприяє відкриттю шийки матки.

Зростання естрогеновопрогестеронового співвідношення підвищує чутливість міометрію до речовин, що викликають його скорочення (простагландин, окситоцин, ацетилхолін і т. п.) та фізичних подразників. Цьому сприяє зменшення збудливості кори головного мозку, а отже і її гальмівної дії на підкорку і гіпоталамус та покращення провідності спинного мозку. Скоротливий потенціал міометрію зростає завдяки збільшенню синтезу актоміозину (скоротливого білка м'язів матки) і накопиченню в м'язах матки глікогену, фосфокреатиніну, глютатіону.

Скорочення матки, котрі спочатку виникають під впливом простагландину, штовхають плід назад. Подразнення механо-хемо-барорецепторів шийки матки і піхви у вигляді нервових імпульсів передаються до головного мозку і гіпоталамусу і при перевищенні порогу збудливості викликають відповідну нервову реакцію стимуляції скорочень матки у результаті підвищення синтезу окситоцину і ацетилхоліну (медіатора парасимпатичної нервової системи) та їх впливу на сенсибілізований міометрій. Вони вивільнюються у все нових і нових порціях, завдяки чому тиск на механорецептори ще більше підсилюється і розвиваються нові скорочення міометрію. Таким чином родова діяльність підтримується аж до повного вигнання плода і плаценти із материнського організму.