27

«Земля – мати багатства, а

праця – батько ».

Д. Рікардо.

Вступ

Моя робота має назву «Ціна товару «Робоча сила» та специфіка її формування в українській економіці». Я вибрала саме цю тему,бо вона була, є і буде актуальною. Ще Д. Рікардо сказав, що земля – мати багатства, а праця – батько. Кожен економіст (Чи то вітчизняний, чи то закордонний) торкався проблеми робочої сили, висвітлюючи той чи інший бік питання, але всі вони прийшли до одного висновку: робоча сила є вирішальним фактором, бо всі речові фактори без праці мертві. Відомо, що за ринкових умов робоча сила перетворилась на товар.

Відомо , що пропозиція робочої сили перевищує над попитом, робоча сила не відповідає своїй реальній вартості, зростає молодіжне безробіття існує ще багато інших сучасних проблем купівлі-продажу «робочої сили», про які я детально розповім в своїй курсовій роботі.

З першого розділу ми дізнаємося як це відбувалося в правильній послідовності. В другому розкривається суть поняття робоча сила,розповідається, що отримує працівник за свою працю, які бувають форми заробітної плати . В третьому висвітлюються особливості відтворення робочої сили як товару у нашій країні.

1. Специфіка формування товару «Робоча сила» в українській економіці.

Людина – жива істота, яка, щоб жити, повинна мати їжу, житло, одяг тощо. Щоб мати ці блага, вона повинна їх виробляти. Отже, суспільне виробництво – основа життя людей. Суспільне виробництво включає в себе процес взаємодії людини з природою(що характеризує стан продуктивних сил) і сукупність економічних відносин, які виникають при цьому(суспільний бік процесу виробництва). Процес взаємодії людини з природою є процес праці, який передбачає такі моменти: 1) праця людини ; 2)предмети праці – речовина природи на яку людина впливає в процесі праці ; 3)засоби праці – те чим людина впливає на предмети праці. З часу виготовлення знарядь праці й починається власне людська праця, яка є процесом свідомої, доцільної діяльності людей, за допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. Впливаючи на зовнішню природу і змінюючи її, люди змінюють і власну природу: розвивають здібності до праці, збагачують свої знання, розширюють можливості їх використання. Праця писав Ф. Енгельс, є “...перша основна умова всього людського життя, і до того ж у такій мірі, що ми в певному розумінні повинні сказати: праця створила саму людину”.^* Таким чином, значення праці для розвитку людини величезне.

З іншого боку, праця  процес споживання робочої сили. В свою чергу, під робочою силою розуміється “...сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особистість людини, і які вона пускає в хід кожного разу, коли виробляє які-небудь споживчі вартості”.^** Таким чином, робоча сила виникла тоді, коли людина почала виробляти матеріальні блага для задоволення своїх потреб. Вона існувала за всіх способах виробництва, є і зараз, але в теперішніх умовах робоча сила набула іншої форми  форми товару.

Як же робоча сила перетворилась на товар? На це питання нам дає відповідь історія розвитку людства.

Людське суспільство виникло понад 2 млн. років тому. З них лише 7-9 тисяч останніх років вийшли за межі первісного суспільства, яке є першим і найдовшим періодом в історії людства.

Розвиток економіки первісного суспільства поділяють на два періоди: період переважно привласнення готових продуктів природи і період відтворюючого господарства.

Початковий стан продуктивних сил первісного суспільства характеризується примітивно виготовленими знаряддями праці. Первісні люди, через погану озброєність в боротьбі з навколишньою природою, не могли існувати і працювати поза колективом. Це була проста кооперація без поділу праці за статтю і віком.

З розвитком привласнюючого господарства, під впливом зростаючих потреб, знаряддя праці вдосконалювались. Поступово нагромаджувався виробничий досвід, ускладнювалася виробнича діяльність, що призвели до виникнення природного поділу праці за статтю і в певних межах  віком.

Визначальною формою виробничих відносин виступали відносини колективної власності на землю.

Збирання і полювання призвели до відкриття землеробства і скотарства, які стали провідними галузями господарської діяльності, що і привело первісне суспільство в період відтворюючого господарства. З його створення люди стали незалежними від наявності готових продуктів природи. З’явилися різноманітні металеві знаряддя праці, за допомогою яких людям стало легше обробляти землю, полювати тощо. Общини почали виробляти різні засоби існування в розмірах, які перевищували безпосередні щоденні потреби в них. В результаті з’явився продукт, який міг нагромаджуватися перерозподілятися. При стосунках общин почав виникати взаємний обмін продуктами. Продукт почали виробляти постійно для обміну, тобто він перетворився в товар.

Отже, ми бачимо, що за первіснообщинного ладу виникає перший товар, яким стає продукт людської праці. Робоча сила існує в цей період, але її не продають і не купують.

В результаті другого великого суспільного поділу праці  відокремлення ремесла від землеробства  був досягнутий новий ступінь розвитку продуктивних сил, що і стало об’єктивною умовою переходу суспільства до рабовласницького способу виробництва. Наслідком відокремлення ремесла від землеробства було збільшення виробництва знарядь праці з металу. Нагромадження багатств в руках небагатьох сімей було необхідною матеріальною умовою систематичного масового застосування праці рабів. Вона ставала панівним видом праці і витісняла працю вільних людей. Майнова нерівність, що панувала в суспільстві, з одного боку, торгівля і особливо торгівля рабами військовополоненими, з другого, створили широкі можливості для боргового рабства. На рабів почали перетворюватися не лише військовополонені, а й збіднілих членів роду, які потрапляли в матеріальну залежність.

Таким чином, в період рабовласництва товаром стає сама людина. “Ледве люди почали міняти, як уже вони самі стали предметами обміну, ”^* писав Ф. Енгельс. Не можна сказати, що в цей період товаром стала робоча сила, бо остання є здатністю людини до праці, а в той час продавалися люди.

Феодальний спосіб виробництва був закономірним ступенем у поступальному, прогресивному розвитку людського суспільства.

У багатьох народів елементи феодалізму виникли в надрах рабовласницького способу виробництва і потім перетворилися в панівну форму виробничих відносин. Зміст процесу переходу до феодалізму був такий: виникнення класу феодалів  земельних власників  і класу залежних та експлуатованих селян, що не мають власної землі і ведуть свої дрібні індивідуальні господарства на землі феодалів, за якою вони були закріплені і з якої вони на основі позаекономічного примусу віддавали певну частину своєї продукції. Істотною особливістю феодальної економіки було панування натурального господарства. Потреби феодала задовольнялися за рахунок продуктів, які виробляли в панському господарстві було натуральним. Селяни займалися не лише сільським господарства, а й переробкою вироблюваної ними сировини, прядінням, ткацтвом, виготовленням взуття, господарського реманенту тощо.

Причиною панування натурального господарства при феодалізмі був порівняно низький рівень розвитку продуктивних силі суспільного поділу праці.

На зміну натуральному виробництву прийшло товарне  така організація суспільного виробництва, коли продукти виробляються окремими, відособленими, спеціалізованими виробниками для обміну через купівлю-продаж на ринку, а не для власного споживання.

Зачатки товарного виробництва виникли ще під час первіснообщинного ладу. В докапіталістичних формаціях воно хоч і дістало певного розвитку, але не було основною формою економічних зв’язків між людьми. Товарне виробництво передбачає суспільний поділ праці, зв’язок виробників і споживачів продуктів через ринок, купівлю-продаж товарів.

Товарне виробництво і розвинений товарний обіг, торгівля є історичними передумовами виникнення капіталу. Світові торгівля та ринок відкривають у XVI ст. нову історію капіталу.

Капіталізм виникає при відносно високому ступені розвитку суспільного поділу праці і товарного обігу. Розвиток суспільного поділу праці особливо посилився з появою машинного виробництва. Під його впливом поглиблюється поділ праці між промисловістю і сільським господарством, виникають нові галузі промисловості. Поряд з цим дедалі більша частина трудящих позбавляється засобів виробництва, які концентруються в руках незначної групи приватних власників-капіталістів(в наш час підприємців). Підприємець володіє всім необхідним для ведення свого господарства, але це господарство, окрім праці самого підприємця, потребує праці інших робітників, тобто капіталісту потрібна робоча сила, але для того щоб володар грошей міг знайти на ринку робочу силу, повинні бути виконані різні умови. Робоча сила може з’являтися на ринку в ролі товару лише тоді, коли вона виноситься на ринок або продається ї власником, тобто тією особою, робочою силою якої вона є. Щоб власник міг продавати ї як товар, він повинен мати здатність розпоряджатися нею, тобто повинен бути вільним власником своєї здатності до праці. Він і власник грошей зустрічаються на ринку і вступають між собою у відносини як рівні товаровласники, які відрізняються лише тим, що один  покупець, інший  продавець, отже обидва  юридично рівні особи. Для збереження цього відношення потрібно, щоб власник робочої сили продавав постійно лише на певний час, тому що якби він продав її цілком раз і назавжди, то він продав би з цим самого себе, перетворився б із вільної людини на раба, з товаровласника на товар. Як особистість, він постійно повинен зберігати ставлення до своєї робочої сили як до своєї власності, свого власного товару, а це можливо лише остільки, оскільки він завжди надає покупцю користуватися своєю робочою силою лише тимчасово, на певний строк, отже, оскільки він, відчужуючи робочу силу, не відмовляється від права власності на неї.

Друга суттєва умова полягає у тому, що власник робочої сили повинен бути позбавлений можливості продавати товари, в яких уречевлена його праця, і, навпаки, повинен бути змушений продавати як товар саму робочу силу, яка існує лише в його живому організмі.

Для того щоб хтось мав можливість продавати відмінні від його робочої сили товари, він повинен володіти засобами виробництва, наприклад, сировиною, знаряддями праці тощо. Окрім того, робітнику потрібні засоби існування. Жодна людина не може жити продуктами майбутнього, не може жити за рахунок споживацьких вартостей, виробництво яких ще не завершилось; з першого дня своєї появи на земній кулі людина повинна споживати щодня, споживати перед тим, як почне виробляти, і під час виробництва.

Таким чином, робоча сила перетворюється на товар, коли робочий, з одного боку,  вільна  особистість і розпоряджається своєю силою як товаром а з іншого боку, він не має для продажу ніякого іншого товару, вільний від усіх предметів, необхідних для здійснення своєї робочої сили, тобто позбавлений засобів виробництва і засобів існування.

Процес перетворення робочої сили в товар розпочався ще в надрах феодалізму, в період його розпаду, і був прискорений так званим первісним нагромадженням капіталу. Поява на ринку товару робоча сила означала настання нової історичної епохи в розвитку суспільства епохи капіталізму.