17. Загальні засади цивільного процесуального права України

1. Поняття, предмет і система цивільного процесуального права України. Цивільне процесуальне законодавство

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах, тоб-то порядок розгляду і вирішення справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, врегульовується окремою галуззю права - цивільним процесуальним правом.

Предметом регулювання цивільного процесуального права є суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Отже, цивільне процесуальне право України - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Система цивільного процесуального права складається з двох частин - загальної та особливої.

Загальна частина містить норми й інститути, що мають значення для всієї галузі цивільного процесуального права, усіх видів провадження і стадій цивільного процесу, наприклад, норми, які встановлюють компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ; передбачають склад суду, підстави та порядок відводів; присвячені доказам і доказуванню.

Особлива частина включає норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення цивільних справ за видами провадження та стадіями цивільного процесу, скажімо, норми, щовизначають особливості наказного провадження, встановлюють порядок розгляду судом справ про усиновлення, порядок провадження у зв'язку з винятковими обставинами.

Норми, що врегульовують порядок провадження у цивільних справах, закріплені у різних нормативних актах (Конституції України, Цивільному процесуальному кодексі України, окремих законах тощо). Сукупність таких актів складає цивільно-процесу-альне законодавство.

Найважливішим нормативно-правовим актом після Конститу-ції України в системі цивільно-процесуального законодавства є Ци-вільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. Він детально врегульовує порядок судочинства в цивільних справах і складається з 415 статей, згрупованих у 10 розділів (11 розділ - це прикінцеві та перехідні положення): загальні положення; наказне провадження; позовне провадження; окреме провадження; пере-гляд судових рішень; процесуальні питання, пов'язані з виконан-ням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб); судовий контроль за виконанням судових рішень; про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні; від-новлення втраченого судового провадження; провадження у спра-вах за участю іноземних осіб.

2. Поняття, види і стадії цивільного судочинства

Цивільне судочинство — це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Відповідно до закону завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавець передбачив три види цивільного судочинства, які відрізняються між собою за категоріями справ, підставами порушення, суб'єктами тощо:

1) позовне провадження, яке є основним і найбільш розповсюдженим видом цивільного судочинства. Суд розглядає в порядку позовного провадження усі цивільні справи, які ґрунтуються на спорі про право.

ІІозовне провадження характеризується наявністю матеріально-нравового спору між двома сторонами з протилежними інтересами - позивачем і відповідачем. Вимоги щодо розв'язання цього спору закріплюються в позовній заяві, яка є підставою відкриття провадження в справі. Позовне провадження грунтується на принципі змагальності сторін, рівності права щодо подання доказів, їх доведення перед судом.

2) наказне провадження - це спрощений порядок розгляду цивільних справ (справ, які грунтуютьсяться на беззаперечних вимогах (справи за вимогами, що ґрунтуються на правочині, вчиненому в письмовій формі; про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати). Особливостями наказного провадження є те, що сторонами у справі виступають заявник (стягувач) і боржник; підставою відкриття провадження у справі є заява про видачу судового наказу; при вирішенні справи видається судовий наказ (в інших видах цивільного судочинства висновок щодо вирішення справи по суті закріплюється у рішенні суду).

Спрощений порядок наказного провадження полягає у тому, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику (заявника) стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень;

3) окреме провадження, яким є вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; нрозкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; надання права на шлюб; встановлення режиму окремого проживання за заявою по-дружжя; інші справи у випадках, встановлених законом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. He допускається передача справ окремого провадження на розгляд третейського суду, закриття у них провадження у зв'язку з укладенням мирової угоди.

Отже, відсутність спору про право - це характерна риса наказного та окремого проваджень.

Стадія цивільного судочинства - це сукупність процесуальних дій, що об'єднуються найближчою процесуальною метою.

Можна виділити такі сім стадій цивільного судочинстеа:

1. провадження по справі у суді першої інстанції — розгляд і вирішення цивільних справ у районних, районних у містах, міських та міськрайонних судах;

2. апеляційне провадження - оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції;

3. касаційне провадження - оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду;

4. провадження у зв'язку з винятковими обставинами - оскарження до Верховного Суду України судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку у зв'язку з виникненням певних обставин, визначених цивільно процесуальним законодавством;

5. провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами — перегляд рішень, ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що нйкоиііої сили, а також судового наказу у зв'язку з виявленими обставинами, визначених цивільно-процесуальним законодавством;

6. виконавче провадження - звернення судових рішень до виконання, вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб); і судовий контроль за виконанням судових рішень;

7) відновлення втраченого судового провадження – відновлення повністю або частково втраченого судового провадження у цивільній справі, по якій вже було ухвалено рішення або закрито провадження.