Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
О С Н О В И
Ф і л о с о ф і Ї
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
За редакцією М.Ф.Шмиголя та О.В.Сулима
Одеса 2012
вступ
Філософія, виступаючи інтелектуальним ядром людської духовності, дає відповіді на глибинні занепокоєння та запити людини. Вона завжди потрібна людині, а особливо тоді, коли життя вимагає вибору, визначення моральної та соціальної позиції, осмислення й обґрунтування світоглядних ідеалів і стратегії їхнього досягнення.
Філософія - це нескінченний пошук відповідей на вічні проблеми людського буття, які набувають в кожну історичну епоху свого специфічного забарвлення і вирішення. Тому одна із задач вивчення філософії полягає в тому, щоб простежити еволюцію цих змін, показати, наскільки адекватно філософська думка тієї чи іншої епохи відповідала на виклики часу, як видатні мислителі формували системи цінностей, ідеалів, що мають важливе значення для збереження і розвитку суспільства, чому й присвячений перший модуль посібника. Другий модуль посібника присвячений систематизованому аналізу основних теоретичних проблем філософії. Етиці, яка з часів Аристотеля традиційно розглядається як практична філософія, присвячений третій модуль посібника.
Вивчення філософії передбачає не просто засвоєння певного обсягу філософських знань, але і уміння творчо застосовувати їх в складних життєвих ситуаціях, в повсякденній, професійній і суспільній діяльності. Тому органічним елементом посібника виступає комплекс проблемно-пошукових завдань, виконання яких сприятиме формуванню у студентів навичок самостійного критичного мислення.
Тема 1. Філософія, її предмет і роль в житті людини та суспільства
Зміст теми: 1. Світогляд, його структура та історичні типи. 2. Специфіка філософії як форми світогляду. Філософія та наука. 3. Основні питання філософії та її структура. 4. Основні функції філософії.
Сферу філософії можна підвести під наступні питання: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватись? Що таке людина?
І.Кант
Світогляд, його структура та історичні типи
Перед кожною людиною постають питання, які є предметом вивчення філософії. По-перше, це питання щодо сутності світу: як влаштований світ? чи розвивається він за певними законами? хто або що визначає ці закони? яке місце у світі належить закономірності, а яке - випадковості? По-друге, це питання, що стосуються сутності людини та її становища у світі, можливостей і перспектив її буття: смертна людина чи безсмерта? може людина дізнатися про своє призначення в цьому світі чи це для неї неможливо? чи існують межі людського пізнання? що є істина? По-третє, кожну людини також хвилюють і морально-етичні проблеми: що таке совість, честь, обов’язок, відповідальність і справедливість? чи можна провести чітку розмежувальну лінію між добром і злом? в чому сенс життя? Усі вищеназвані проблеми виражають глибокі світоглядні потреби людини.
Що ж таке світогляд? Світогляд - це сукупність поглядів, принципів, оцінок, які визначають цілісне уявлення людини про світ, її місце в ньому, розуміння та оцінку людиною сенсу свого життя та діяльності. Світогляд - це сукупність узагальнених наукових, філософських, соціально-політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних орієнтацій, переконань, ідеалів.
Світогляд має складну структуру, включаючи такі основні компоненти:
- пізнавальний - це узагальнене знання про світ - картина світу;
- ціннісно-нормативний – цінності, тобто поширені у суспільстві уявлення про основні життєві цілі та способи їх досягнення, ідеали, норми; одне з головних призначень світогляду полягає не тільки в тому, щоб дати людині опору в вигляді узагальнених знань, але і в тому, щоб дати людині можливість керуватися певними суспільними ціннісно-нормативними регуляторами (цінність як фундаментальна категорія розглядалась нами в курсі “Культурологія”);
- емоційно-вольовий – щоб знання, цінності і ідеали реалізувалися в практичних вчинках і діях, необхідно їх перетворення в особисті переконання, вірування, вироблення певної психологічної настанови на готовність діяти.
Крім того, у світогляді, в залежності від співвідношення інтелектуального і емоційного досвіду людей, виділяються: світорозуміння - пізнавально-інтелектуальний рівень; світовідчуття - емоційно-психологічний рівень. Іншими словами, в формуванні світогляду бере участь не тільки холоднокровна робота розуму, але й людські емоції. Життя в природному і суспільному світі породжує у людей складну гаму почуттів, переживань. В настроях відображаються обставини життя людей, відмінність їхнього соціального положення, національні особливості, тип культури, індивідуальні долі, темперамент, вік, стан здоров’я. Емоційний настрій може бути радісним або похмурим, егоїстичним або повним душевної щедрості.
На жаль, для XX сторіччя характерно порушення рівноваги між емоційною і раціональною складовими сприйяття світу на користь останньої. Небачене прискорення науково-технічного прогресу породило гіпертрофоване уявлення про абсолютний пріоритет природничонаукових і технічних досягнень перед гуманітарними, логічного пізнання перед емоційно-чуттєвим, речового багатства над духовним, що несе серйозну загрозу цілісності особистості. Ця проблема знайшла своє відображення в творах М.Бердяєва, Е.Фромма, А.Швейцера та інших видатних мислителів ХХ століття, з якими Ви вже знайомились в курсі “Культурологія”.
В залежності від ступеню пізнавальної глибини, логічної послідовності, інтелектуальної сили аргументів розрізняються два рівні світогляду:
- життєво-повсякденний - складається стихійно і базується на здоровому глузді, повсякденному досвіді, його ще називають життєвою філософією; на цьому рівні світогляд вкрай неоднорідний, знаходиться під впливом національних, релігійних традицій, характеру професійної діяльності; емоції в ньому переважують розум;
- теоретичний – більш систематизований комплекс уявлень, оцінок, настанов, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця в ньому людини; відрізняється глибокою продуманістю та обґрунтованістю; до цього рівня, поряд з наукою, належить і філософія.
Світогляд є особистісним знанням, постає у формі переконань, сукупності смислів, ідеалів, що впливають на соціальну орієнтацію людини, вибір нею свого місця в суспільстві, її спосіб життя. Усе прожите життя конкретної людини є, наприклад, індивідуальною відповіддю на питання типу: що таке щастя, любов, дружба?
Таким чином, світогляд - інтегральне духовне утворення, що являє собою узагальнену систему поглядів на світ в цілому і на місце людини в ньому і спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. Центральним питанням всякого світогляду є взаємовідношення “людина - світ”.
Життя людей у суспільстві носить історично обумовлений характер. Виходячи з принципу історизму і стилю мислення, розрізняють три типи світогляду: міф, релігію, філософію. Ще задовго до виникнення філософії люди знаходили відповіді на найважливіші питання свого буття в міфології і релігії. Ці форми світогляду відрізняються своєрідним трактуванням явищ оточуючого світу і самої людини. В курсі культурології Ви досить детально аналізували сутність міфологічного та релігійного світогляду, тому характеристика цих форм буде дуже стислою.
Історично першою спробою в умовах первісного суспільства дати відповідь на світоглядні питання людей був міф - духовний регулятор життя родового суспільства. Метафорична форма викладу думки, злиття уяви, фантазії з самою реальністю, олюднення природи та відсутність рефлексії дають нам підставу розглядати цей тип світогляду як емоційно-образну свідомість епохи “дитинства” людства.
Релігійний світогляд є також одним з варіантів пошуку смислу світу, одна із спроб його розуміння. Релігія, що виступає другим історичним типом світогляду, базується на вірі в Бога, тобто прийнятті відповідних положень божественного ”одкровення” без доказів. Саме віра, а не знання є основою релігійного світогляду.