Лекція 11. Сутність та цілі інтеграційних процесів. Рівні інтеграції та регіональні інтеграційні угрупування

11.1. Сутність інтеграційних процесів

11.2. Рівні міжнародної економічної інтеграції

11.3. Особливості європейських інтеграційних процесів

11.4. Особливості розвитку економічних взаємозв’язків у Північній Америці

11.5. Специфіка Латиноамериканських інтеграційних процесів

11.6. Відмітні риси економічної інтеграції в Азії

11.1. Сутність інтеграційних процесів

Економічна інтеграція є наслідком поглиблення міжнародного тери­торіального поділу праці. Економічна інтеграція — це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони.

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом низки факторів світового розвитку, серед яких найсуттєвішими є глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація означає тісну взаємодію і сплетіння економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх і опосередкова­них зв'язків між суб'єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин. Глобалізація супроводжується утворенням міжнародних організацій.

Регіоналізація — це поглиблення міжнародних зв'язків на компактно­му просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, але й спільністю природних, історичних, економічних, політичних, культурних умов. На регіональному рівні утворюються міждержавні угрупування, які мають характер інтеграційних об'єднань.

У просторовому відношенні можна виокремити такі рівні регіоналізації:

• макрорегіональний — об'єднання держав великого регіону;

• мезорегіональний — співробітництво між прикордонними адміністра­тивно-територіальними утвореннями держав, наприклад, єврорегіони;

• мікрорегіональний — спільні спеціальні економічні зони (СЕЗ).

11.2. Рівні міжнародної економічної інтеграції

Зона преференційної торгівлі

Зона преференційної торгівлі — початкова стадія регіонального інтег­раційного процесу. Країни такого угрупування лібералізують торговельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо.

Вільний торговельний простір

У вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Вільний економічний простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Головною рисою вільного торговельного простору є те, що кожна країна продовжує проводити свою власну політику по відношенню до країн, що не є членами даного вільного торговельного простору.

Митний союз

Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в тор­гівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передба­чає спільну торговельну політику по відношенню до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

Спільний ринок

Як і митний союз, спільний ринок не має торговельних бар'єрів і ха­рактеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. у спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва.

Економічний союз

Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньотор­говельної і виробничої діяльності, але й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці економічного союзу на доповнення до вільного пе­реміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні використовувати спільну валюту. Формування економічного союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх національного суверенітету.