Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lanovik_Ukr_usn_nar_tvor.doc
Скачиваний:
257
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
3.45 Mб
Скачать

Тюремно-каторжанські пісні

Майже водночас із еміграцією українців на захід відбувалась інша еміґрація — на схід. Вона мала принципово інші причини — політичні, і носила насильницький характер. Масове примусове виселення українців з етнічних земель у Сибір, північні та східні регіони Росії на заслання та тюрми породило в українському фольклорі тюремно-каторжанські пісні. Власне це було продовженням розвитку жанрового різновиду лірики, започаткованого ще у 17—18 ст. (мається на увазі пісні про тюремне життя ватажків гайдамацько-опришківських рухів, їхню втечу з каторги і т. п.). Політичні утиски і переслідування національно свідомих українців з боку уряду царської Росії, а пізніше масові арешти 20 ст. спричинили нову хвилю розвитку тюремно-політичних (в´язнично-таборових) пісень.

Оскільки заслані на каторгу політв´язні представляли в основному інтеліґенцію, то ці пісні споріднені з авторською творчістю. Серед них побутували й покладені на музику тексти поезій П. Грабовського, І. Франка, але є й анонімні твори. Вони істотно відрізняються від поширених у російському фольклорі тюремних пісень, створених у криміногенному середовищі бандитським жаргоном, де відверто з сарказмом злочинці вихваляються у скоєних злочинах, згадують при-вольне життя на свободі і погрожують помститися винуватцям їхнього ув´язнення (таких пісень українською мовою взагалі нема). Тюремні пісні в українському фольклорі є групою суспільно-побутової лірики, в якій окрім описів важкої тюремної недолі, каторжної праці, нелюдських знущань, домінують виразні патріотичні мотиви. Туга за домівкою, віддаленість від рідної землі переплітається з мотивом розлуки з побратимами, звучать звертання до молодих борців продовжити розпочату спільну справу. Ці пісні побутували не лише серед в´язнів, а й серед національно свідомих людей на волі (звичайно, приховано).

Групи суспільно-побутової лірики 20 ст.

Нова радянська дійсність витворила ще одну групу суспільно-побутової лірики — колгоспні пісні. Насаджувана радянська ідеологія відобразилась у фольклорі в темах прославлення колективізації, електрифікації села, оспівання праці на благо радянської батьківщини. У цих піснях провідні мотиви трудових буднів:

У колгоспах і радгоспах, в лісосіці й шахті — Всюди наші славні люди на трудовій вахті...;

соцзмагання: Ми в роботі на гербів будемо рівнятись, За високі урожаї будемо змагатись;

п´ятирічок: Збиралися лісоруби в глибокі затоки.

Виконають п´ятирічку за чотири роки.

Навіть у тему кохання вплітаються реалії радянської дійсності:

Звила я віночок з колгоспного проса, Мене хлопці люблять — я чорноволоса. Як би мене, мамко, хлопці не любили, Коли мою ланку в газеті хвалили.

Подекуди колгоспна лексика настільки пронизує ці пісні, що вони набирають пародійного звучання:

Кажуть люди, кажуть,  Чуєш, чорнобрива,    Беруть мене хлопці

Що я файна дівка,        Ти поправді файна.     Першою у танці,

Аяв нашім селі, гоя-гой! Будеш пасувати, гоя-гой! Бо я у колгоспі, гоя-гой!

Краща бригадирка!     До мого комбайна!      Перша на ділянці!

Але крім відображення планомірно впроваджуваної радянською ідеологією пропаганди, в українському фольклорі є ряд народних сатиричних співанок про колгоспну дійсність, якою її бачили селяни:

У колгоспі добре жить — Один робить — сім лежить;

чи про тодішні побутові умови:

Батьку Сталін, дай нам мила, Бо вже воші мають крила.

Подібною до колгоспної є пісенність будзагонів про трудові будні на радянських новобудовах (Дніпрогес, БАМ та ін.). Такі тексти не закорінені у народній традиції, у багатьох випадках створені штучно на вимогу часу (точніше, пануючої ідеології). Тому вони не набувають поширення і невдовзі зовсім зникають з побутування.

Серед сучаних явищ в усній творчості можна помітити тенденцію виникнення студентських пісень (з усіма атрибутами студентського життя, вкрапленнями студентського жаргону). Досить чітко окресленою є й група туристських пісень, що творяться у середовищі українських бардів (яких можна умовно вважати модифікованим типом народних співців), а потім побутують анонімно, як народні. Можна виділити й групу скаутських пісень, зокрема пластунських, які мають усі ознаки народних. Однак ці групи суспільної лірики фольклористичною наукою на даний час не досліджуються.

Отже, суспільно-побутова пісенність, яка виникла у 15—16 ст., продовжила розвиток жанру ліричної пісні на основі давнішої календарної та родино-обрядової творчості. Кожна із суспільних груп творила пісні, породжені явищами свого соціального середовища, а тому цей жанровий різновид народної творчості є художнім осмисленням історії, життя і побуту в різні епохи різними верствами населення. Оскільки теми і проблеми, заторкнуті в них, не стосувалися широкого загалу, вони не набули масового побутування, а тому й не поширені такою мірою, як родинно-побутова лірика. Поетика суспільно-побутових пісень не відрізняється від поетики інших ліричних пісень.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]