Національний заслужений академічний ансамбль танцю україни імені п.П. Вірського як феномен української національної хореографічної культури зміст

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ

ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ 5

1.1. Український народно-сценічний танець та його основи 5

1.2. Генеза рухівта лексично-танцювальна образність українського

народно-сценічного танцю

1.3. Обрядовість в українскьоиу народному танці

РОЗДІЛ II. БАЛЕТМЕЙСТЕРИ АНСАМБЛЮ ТАНЦЮ ІМЕНІ

ПАВЛА ВІРСЬКОГО – ЗБЕРІГАЧІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ХОРЕОГРАФІЧНОЇ СПАДЩИНИ 37

2.1. П. Вірський реформатор українського народно-сценічного танцю 37

2.2. М. Вантух продовжувач справи П.П. Вірського

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Актуальність теми дослідження. Українська народна хореографічна культура, що становить природну основу і велику кількість зображально-виражальних засобів професійного мистецтва, перебуваючи з останнім у тісних та плідних взаємозв’язках, продовжує при цьому відігравати й свою власну роль органічної складової духовного життя людей. Започаткована у прадавні часи, коли танці були безпосередньо вплетені у повсякденне життя, являючи собою дієвий засіб сезонної організації трудових буднів, обрядування урочистостей, свят, українська народна хореографічна культура попри всі поневіряння, ідеологічні утиски та чужоземні впливи упродовж своєї історії не тільки вижила та зберегла самобутність, але й розвинулась якісно, збагативши свою лексику, жанрову різноманітність та художню палітру.

Особливо плідним у цьому плані виявилось ХХ століття, коли в українській народній хореографії сталися істотні структурні та якісні зрушення.У 1937 році був створений Державний ансамбль танцю України під керівництвом Павла Вірського та Миколи Болотова. Це стало новим поштовхом для розвитку українського народно сценічного танцю.Павло Вірський який став реформатором української танцю, вивев його на новий рівень, відокремив його в окремив вид мистецтва. Поряд з традиційними формами автохтонного танцювального мистецтва (фольклорні колективи), жанрово-тематичним збагаченням та удосконаленням їхньої виконавської майстерності з’являються зразки народно-сценічного танцю, що набувають розвитку у професійних та аматорських колективах (ансамблі народного танцю УРСР, “Шахтарський”, “Ятрань”, ”Колос”, “Юність”, “Дніпро”, “Дарничанка” та ін.), у танцювальних групах українських народних хорів (ім. Г.Верьовки, Донецького, Черкаського, Волинського, та ін.). Водночас народне танцювальне мистецтво виходить на сцену українських музично-драматичних театрів і, розвинувшись від дивертисменту до характерного й дійового танцю, справляє помітний вплив на становлення українського національного балету (“Лісова пісня” М.Скорульського, “Золотий обруч” Б. Лятошинського, “Чорне золото” В.Гомоляки, “Лілея” К.Данькевича, “Хустка Довбуша” А.Кос-Анатольського та ін.).

У цей період помітно зростає й інтерес до наукового осмислення народного танцювального мистецтва: у практично-професійних цілях (В.Авраменко, К.Балог, В.Верховинець, П.Вірський, А.Кривохижа, та ін), мистецтвознавчо-теоретичному (В.Верховинець, К.Василенко, А.Гуменюк, Ю.Станішевський та ін.) та історичному аспектах (А.Богород, М.Вашкевич, А.Гуменюк, Р.Герасимчук, О.Єльохіна, О.Фамінцин та ін.).

Это не актуальность, а краткая справка об украинском танце. В актуальности нужно объяснить, почему тема «Національний заслужений академічний ансамбль танцю україни імені п.п. вірського як феномен української національної хореографічної культури» нужна сегодня и зачем мы это исследуем

Об'єкт дослідження: українська національна хореографічна культура.

Предмет дослідження: балетмейстерський почерк хореографів ансамблю танцю П. Вірського.

Мета дослідження: проаналізувати творчість хореографів Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім.П.Вірського

Завдання дослідження: по содержанию

1.

2. Проаналізувати лексично-танцювальну образність українського народно-сценічного танцю.

3.

4. Охарактеризувати і порівняти балетмейстерську почерк П. Вірського та М. Вантуха.

Хронологічні рамки дослідження: середина XX ст та початок XXI ст.

Територіальні рамки дослідження: Україна.

Матеріал дослідження.

Методологія дослідження. Відповідно до обраної метою і завданнями, в роботі застосовувалися такі методи:

• історичний метод (для аналізу джерел виникнення українського народного танцю та його розвитку)

• хронологічний (для дослідження розвитку української хореографічної культури)

• аналітичний (для обґрунтування сучасного стану української народно-сценічної хореографії, вкладу балетмейстерів ансамблю вірського у його розвиток та шляхів збереження ними національних культурних традицій);

• компаративний (для обґрунтування загальних і різних особливостей творчого почерку балетмейстерів ансамблю танцю ім. П. Вірського).

Практичне значення дослідження. Дана робота може бути використана в читанні лекцій та проведенні семінарів з історії хореографічного мистецтва, мистецтва балетмейстера, українського народно-сценічного танцю.

Структура роботи: Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (... найменувань). Загальний обсяг роботи ... сторінок, з них ... є основним текстом.