Кїнословник-Мисливскїі

У

цьому

піджанрі працю­

ЗАПЕКЛА

КРОВ

[англ.

вали режисери різних кіно-

Gore — у перекладі може озна­

шкіл, різного світовідчуття, які

чати й «густо пролита кров»] —

вносили

власне психологічне

так

характеризують

напрям

сприйняття

дійсності. У

най­

фільмів

жахів,

де

важливим

більш відомих фільмах «П'ят-

елементом,

що

породжує по­

ниця-13», «День усіх святих»,

чуття страху, стає сцена кри­

«Різанина в Техасі механічною

вавого вбивства. Вікова історія

пилкою»,

«Повсталі

з пекла»

піджанру ознаменувалася сво­

акт

убивства

ірраціональний

їми

«шедеврами» і

невдачами,

і не

має

соціальної

мотивації.

злетами й падіннями. Великий

І все ж деякі режисери шукали

Д.В. Гріффіт у «Нетерпимості»

раціональне пояснення причин

(1916)

вперше

показав

масову

кривавих

убивств,

через

що

та

ефектну

сцену

кривавого

звичайні люди ставали крово­

вбивства

в

палаці

Валтазара.

жерними

недолюдками («Ма­

Бенджамін Крістенсен у фільмі

ніяк», 1962, реж. М. Карерас;

«Відьомство крізь століття» на­

«Генрі:

портрет

убивці»,

1991,

туралістично зобразив

карти­

реж. Дж. Макнаутон).

ну шабашу і жертвоприношень

дітей. У 20-ті роки кіноцензура

ЗОМБІ-ФІЛЬМ [англ. Zo­

відсікала

епатажні

сцени

кри­

mbie Movie] — цей піджанр ба­

вавих убивств, вбачаючи у них

зується

на

воскресінні мерт­

падіння суспільної моралі.

вих,

і весь

фільм

заснований

Новий

злет

«gore» відбувся

на прагненні вбити цього мер­

у 60-х роках і пов'язаний з іта­

ця, хоча це важко, бо він уже

лійською школою відомих кі-

мертвий.

Важко

визначити,

нопотрошителів:

Маріо

Вава,

на яку

аудиторію

розрахова­

Даріо

Ардженто. Серед

лідерів

ний цей жанр, усе залежить

останнього двадцятиліття у цьо­

від режисера фільму. Своїм на­

му напрямі: Т. Хупер, Л. Фульчі,

родженням жанр зобов'язаний

К. Баркер та ін. Окремо стоять

давнім повір'ям африканських

стрічки, зняті Д. Ромеро, почи­

племен, що мешкали на тери­

наючи з його невмирущих «Ночі

торії сучасної Гвінеї та Беніну,

живих

мерців»

(1968)

і «Сві­

їхні

нащадки

були

вивезені

танок

живих

мерців»

(1978),

на американський

континент

де кров ллється рікою.

в епоху работоргівлі й були роз-

158

селені на острові Гаїті та в Бра­

міцний напій (коктейль із ро­

зилії. Серед легенд переселен­

мом) — «зомбі».

ців збереглися традиції культу

Ренесанс

кінозомбі

припа­

«вуду»,

що наділяли

чаклунів

дає на кінець 60-х — на початок

властивостями оживляти мер­

70-х років і пов'язаний з іменем

ців і керувати їх діями.

Дж. Ромеро. Його «Ніч живих

Перший фільм, створений у

мерців»

(1968),

продовження

й ще численніші наслідування

1932 році, («Білий зомбі»), в ці­

не зовсім, утім,

поєднувалися

лому відповідав

духу й

букві

із канонічним образом зомбі.

переказів про чаклунів

вуду.

У 80-ті роки піджанр ви­

Дія наступної

стрічки («Бунт

зомбі», 1936) відбувається в ін­

живав завдяки фантастичним

шій частині світу, але й тут зом-

за складністю

і

витонченістю

біподібні мерці діють спочатку

спецефектам

(відзначимо се­

за волею злого генія.

ред інших майстрів — Тома

Сорокові

роки

принесли

Савіні, художника з гриму в

нові відтінки у цей легендар­

стрічках «Зомбі» Дж. Ромеро,

ний образ. Поряд із суворими

«Зловісні мерці» С. Раймі).

«страшилками»,

виконаними

Класикою

жанру

є:

«Білий

згідно з канонами жанру «ho­

зомбі»

(White

Zombie,

1932),

rror», з'являються стрічки про

«Ніч живих мерців» (The Night

зомбі

пародійно-комедійного

of the Living Dead,

1967-1968),

характеру. Піджанр так сподо­

«Змій та веселка» (The Serpent

бався американцям, що на той

and the Rainbow, 1987).

час завсідники барів охрестили

159

ICTEPH [англ. Eastern — східний] — відносно вітчизня­ ного кіно, цікаво відзначити, що незважаючи на шалену колись популярність на наших екранах німецьких вестернів з югослав­ ським актором Гойко Мітічем, у радянському кіно пряме на­ слідування традицій вестерну помітних успіхів не принесло, декілька винятків — «Вершник без голови» і музична пародія «Людина з бульвару Капуци­ нів». Однак, насправді культо­ вими стали, безперечно, зробле­ ні під вестерн, «Біле сонце пус­ телі» і «Невловимі месники».

ІСТОРИЧНАДРАМА-див. «Костюмна драма».

ІСТОРИЧНИЙ ФІЛЬМ [англ. Costume Picture] — див. «Костюмна драма».

КАМЕРНИЙ ФІЛЬМ [англ. Ark — ковчег + Film] — камер­ ний фільм, дія якого відбува­ ється у замкнутому просторі — готелі, кімнати, магазини, суд­ на, літаки: «Великий Готель» (Grand Hotel, 1932), «Пригоди «Посейдона» (The Poseidon Ad­ venture, 1972), «Аеропорт» (Air­ port, 1979).

Канадський вестерн [англ. Mountie Film — гірський фільм] — як і в американських вестернах, це фільми про ро­ мантичних героїв, зазвичай шерифів, мисливців, першопоселенців: «Renfrew of the Royal Mounted», «Північні пригоди» (Northern Pursuit, 1943), «Дика Північ» (The Wild North, 1951), «Божевільний мисливець Якон» (Mad Trapper of the Yu­ kon, 1972), «Ранковий патруль» (The Dawson Patrol, 1985).

КАЮДЖА-ЕЙРА	[Kaiju
Eiga — фільми про	страхо­

виськ] — жанр ,у японському кіно, сформований на початку 50-х років під впливом амери­ канських фільмів. У 1954 році з великим успіхом вийшов фільм «Годзилла». У подальшому японський кінематограф без­ жально експлуатував цю тему, і вивів на екрани інших вогне­ дишних монстрів (Родан, Мотра, Гаммера, Варан і Барагун). Більшість фільмів базувалася на науковій фантастиці і розпо­ відали про катастрофи, пов'яза­ ні з атомною енергією, боротьбу людей проти всіляких монстрів або протистояння гігантських монстрів між собою. Провід­ ні мотиви цих фільмів — різні соціальні та культурні фобії, пов'язані з науковими експери­ ментами і розвитком техноло­ гій, протистояння винахідни­ ків і військових.

Інша підгрупа «каюджаейра» розповідає про доісто­ ричних рептилій, які ожива­ ють після стихійних природ­ них лих.

КІБЕР ПАНК [англ. Cyber­ punk, від Cybernetics — кібер­ нетика + Punk — погань, по­ кидьки] — термін кіберпанк

вигаданий і запроваджений письменником Б. Бетке, який у 1983 році опублікував одно­ йменне оповідання. У кінема­ тографі — один із різновидів наукової фантастики, в основі якого комп'ютери, високі тех­ нології і проблеми, що виника­ ють у суспільстві через згубне застосування результатів тех­ нічного прогресу. Кіберпанку притаманний футуристичний тон, зруйновані та збіднілі міс­ та, часткова загибель навко­ лишнього середовища, могутні корпорації, злочинність на ву­ лицях — і все це на тлі надзви­ чайно потужних комп'ютерів, робототехніки та інформа­ ційних технологій. Фільми «Втеча з Нью-Йорка» (Escape from New-York, 1981), «Той, що біжить по лезу бритви» (Blade Runner, 1982), «Робокоп», «Вте­ ча з Лос-Анджелеса» (1996), «Матриця» (1999-2003) вва­ жаються яскравими представ­ никами цього жанру. Див. «На­ уково-фантастичний фільм» і «футуризм».

КІДНЕПІНГ [англ. Kidnap Drama] — фільми про викра­ дення дітей з метою отримання грошей або політичного шан­ тажу. У контексті фільмів при­ сутні війна, злочин, викраден-

160

ня молодих дівчат і знущання					сеансі французів братів Люм'єр
над ними. Фільми цього жан­					у 1895 році серед інших стрічок
ру: «Людина, яка занадто бага­					демонструвалася				короткоме­
то знала» (The Man Who Knew					тражна комедія				«Политий по­
Too Much, 1934, 1955), «Ніч					ливальник», в			якому		малень­
наступного дня» (The Night of					кий хлопчик пожартував із са­
Following	Day,	1964),	«Abduct­		дівника, примусивши його по­
ion» (1975), «Викрадення				пре­	ливати самого себе зі шланга.
зидента» (The Kidnapping of the					У	Франції		Жорж		Мельєс
President,	1979),	«Patty Hearst»			зняв	багато кумедних				картин,
(1988).					але ще талановитішим комеді­
					ографом став його великий су­
КІНО ВИЖИВАННЯ [англ.					перник Ф. Зекка. Крім удоско­
Survival Picture] — протисто­					налення		такого		популярного
яння природі людей, які опи­					в усі часи комедійного прийо­
нилися далеко		від цивілізації.			му, як погоня, він також відкрив
Екстремальна ситуація замість					для кінематографа М. Ліндера,
звичного	життєвого		укладу.		чий образ гульвіси-нещасливця
Розкриття особистості завдяки					мав величезний успіх у всьому
обставинам, в яких опиняється					світі починаючи з 1910 року.
людина,	вимушена		викорис­		Саме Ліндер вплинув на Ч. Ча-
товувати	лише	інтелект		для	пліна, бо його відомий Бродяга
того, щоб знайти вихід і вижи­					багато в чому був заяложеною
ти. Кіно виживання — піджанр					копією паризького джентльме­
пригодницьких фільмів, де дія					на Макса.
відбувається на островах, у пус­					Серед		інших	провідних ко­
телі, джунглях, на Північному					міків німого кіно слід виділити
полюсі: «Повернення п'ятірки»					Г. Ллойда, який створив собі
(1939), «Єремія Джоне» (1972) і					ім'я, втіливши на екрані образ
«Виживання» (1993).					Віллі Ворка і Самотнього Люка
					більш ніж у 100 стрічках про­
КОМЕДІЯ, КІНОКОМЕДІЯ					дюсера X. Роуча, того самого,
[грец. Komodia;		лат. Comoedia;			який	згодом відкрив				відомий
англ. Film Comedy — комедія] —					дует Лаурел і Харді. Можли­
найстаріший жанр художнього					во, найвідомішими роботами
кіно, найпопулярніший у 20-ті					Ллойда були комічні триле-
роки XX ст.. На першому кіно­					ри, в яких його життєрадісний

персонаж

весь

час

опинявся

конаний, що комедія повинна

у різних скрутних і небезпеч­

залишатися німою, і не визна­

них ситуаціях.

Небезпечність

вав звукового кіно до 1940 року,

трюків, які він виконував у та­

коли

зняв

фільм

«Великий

ких

картинах,

як

«Нарешті

диктатор». Свого місця у звуко­

в безпеці» (1923), доводить той

вому кіно він так і не знайшов,

факт, що у 1920 році на зйомках

багато з його пізніших картин

фільму «Переслідувані

духи»

відрізнялися зайвою сентимен­

Ллойд через нещасний випадок

тальністю і претензійністю.

залишився без правої руки.

Звук повністю змінив коме­

Із

самовпевненим Ллойдом

дію.

Оскільки

публіка

вима­

різко

контрастував

сором'яз­

гала

якомога більше

звукових

ливий Харрі

Ленгдон,

якому

картин,

продюсери

вирішили

нетривалу

славу принесла ви­

відмовитися від візуальної ко­

тончена комедія «Довгі штани»

медії та зосередитися на ко­

(1927). Хоча його зірка із при­

медійних

стрічках,

насичених

ходом звуку потьмяніла, роже­

дотепними

діалогами. З

цією

вощокий

персонаж

Ленгдона

метою на екран були перенесе­

став

прообразом незліченних

ні деякі стилі, що вже зареко­

простаків.

мендували себе в театрі. Одним

Чаплін у своїх фільмах тро­

із них був тепер уже озвучений

хи пригальмував темп дії, щоб

фарс, коли серія збігів і непо­

підкреслити

поєднання своєї

розумінь

призводить до

хаосу

витонченої

клоунади із соці­

у найзвичайнісіньких ситуаці­

альною комедією. Короткоме­

ях. Розповсюдженим варіантом

тражки, засновані на неповтор­

цього стилю є комедія станів, у

ній

індивідуальності

Бродя­

якій персонажі приймали один

ги, відображали його власний

одного не за тих, ким вони були

життєвий

досвід,

але

кожен

насправді. Приклади цих філь­

глядач, незалежно від соціаль­

мів: «Магазин за рогом» (1940),

ного

статусу,

знаходив

у них

«Квартира» (1960), «Біллі-бре-

щось близьке для себе. Ті ж ри­

хун» (1963), «Босоніж по пар­

си були властиві і для його кла­

ку» (1967), «Будучи там» (1979),

сичних повнометражних стрі­

«Коли

Гаррі

зустрів

Саллі»

чок

«Малюк»,

«Золота

лихо­

(1989), «Бартон Фінк»

(1991),

манка», «Вогні великого міста»

«День

бабака»

(1993), «Ті,

і «Нові часи». Чаплін був пере­

що не сплять у Сіетлі» (1993).

163

КОМЕДІЯ ЗВИЧАЇВ [англ.

дістав розповсюдження в теле­

Sophisticated

Comedy

—

со­

серіалах.

Приклади

фільмів:

фістична

комедія]

—

жіноча

«Моя

людина Годфрі» (1936),

кокетлива

комедія,

що

глузує

«Тутсі»

(1982),

«Помінятися

зі звичаїв

і

стилю

життя

того

місцями» (1983), «Година за го­

чи

іншого

соціального

стану.

диною» (1987), «Дейв» (1993).

Зазвичай

демонструє

стерео­

типи поведінки француженки

КОСТЮМНА

ДРАМА

під час флірту. Жанр бере по­

[англ. Costume Drama] — філь­

чаток із другої половини 20-х

ми, що базуються на реальних

років XX ст. у фільмах Ернста

подіях

та історичних

особах,

Любіча, який зняв низку блис­

часто

називають

«костюмни­

кучих

комедій

про

гультяй­

ми» драмами, бо в них вагому

ство і багатство. Американські

роль відіграють старанно роз­

історики

кіно

вважають,

що

роблені декорації

та розкішні

нахкомедію

звичаїв

справи­

костюми, які допомагають гля­

ли значний вплив дві дуже не­

дачеві

перенестися в

античні

схожі

картини

«Це

трапилося

або біблійні часи, середньовіч­

якось уночі» (1934, реж. Френк

ну або вікторіанську епохи.

Каира) і «Тонка людина». Най­

Історичні

сюжети

збуджу­

більш

відомі фільми:

«Безлад

ють уяву

кінематографістів ще

у раю» (1932),

«Ребро

Адама»

з 1890-х років. Компанія Томаса

(1949), «Той, що народився вчо­

Едісона у

1895 році випустила

ра»

(1950),

«Чотири

весілля

кінетоскопний фільм

«Страта

і один похорон» (1994).

Марії Стюарт». Більш вражаючі

кіноепопеї виходили у Франції

КОМЕДІЯ

СТАНІВ

[англ.

та Італії в

1910-ті роки. І все ж

Gadret Comedy] — піджанр ко­

найкращими історичними філь­

медії, заснований на тому, що

мами німого кіно стали дотепні

герої

фільму

потрапляють

драми про придворне життя ми­

у курйозні,

смішні

ситуації

нулих століть, зняті після Пер­

під час

виконання

звичних

шої світової війни в Німеччині

життєвих

справ,

при

цьому

Ернстом Любічем.

кумедні моменти

викликають

Тисячі «костюмних» картин

бурхливий сміх в аудиторії (як

і мелодрам

були

зняті

за мо­

ми кажемо — тупий американ­

тивами

відомих

літературних

ський

гумор). Піджанр

також

творів.

Однак,

екранізація

164

часто виявлялася дуже непро­

увагу

лише любовним

приго­

дам монархів або їх нескінчен­

стим

завданням.

Багато

п'єс,

зокрема,

«Небезпечні

зв'язки»

ній боротьбі за владу. У карти­

ні «Божевілля

короля

Георга»

(1988) і «Царство тіней» (1994),

(1994)

показано, що вінценос­

були перенесені на екран бук­

ці — такі

самі

живі

люди,

як

вально,

тобто дослівно. Проте

і ми

з

вами.

Багато

фільмів

в більшості випадків режисери

присвячено також і американ­

воліють

надавати дії

більшої

ським

президентам,

напри­

кінематографічності,

знімаю­

клад, «Юний містер Лінкольн»

чи її

не

на театральній

сцені,

(1939).

У

картині

«Д. Ф. К.»

а на натурі.

(1991)

було

зроблено

спробу

Деякі

режисери

прагнуть

відтворити події, що призвели

до максимально точної

екрані­

до вбивства

президента Джо­

зації

першоджерела, пробуючи

на Ф. Кенеді у 1963 році. Най­

засобами кіно передати

стиль

більш

відомі

фільми «Горбань

твору. Серед найкращих

екра­

з Нотр

Дам»

(The

Hunchback

нізацій такого роду, зроблених

of Notre Dame,

1923), «Клеопа­

останнімчасом, можнавиділити

тра»

(Cleopatra, 1963)

і «Екс-

картину Д. Айворі «Ховард енд»

калібур»

(Excalibur,

1981). Див.

(1992) за романом Е. М. Форсте­

«Пеплум».

ра і фільм Дж. Армстронга «Ма­

ленькі жінки» (1994) за книгою

Л. М. Олкотт з В. Райдер у голо­

КРИМІНАЛЬНИЙ ФІЛЬМ

вній ролі. Інші режисери вико­

[англ. Crime Story — криміналь­

ристовують загальну

сюжетну

на історія] — піджанр зазвичай

лінії

першоджерела

і

пропо­

детективу

чи

кримінальної

нують

глядачеві

ніби

власне

драми (часто передісторія того,

бачення

твору.

Наприклад,

як герої перетворилися на зло­

картина Акіри Куросави «Ран»

чинців)

або

тюремна

історія

(що означає «смута») поставле­

про боротьбу людського духу.

на за мотивами

трагедії

Шек-

Кримінальний

фільм,

як

спіра «Король Лір».

правило,

малює дуже

похмуру

Персонажами «костюмного»

картину сучасного життя у ве­

кіно були правителі всієї Євро­

ликих містах. Дія, що відбува­

пи, від Івана Грозного до коро­

ється

на

багатолюдних, негос­

леви Марго. Але не всі стрічки

тинних вулицях, має динаміч­

такого роду приділяли головну

ний характер і супроводжуєть-

165

ся крутим діалогом персонажів.

ко досягла Америки. Зазвичай,

Тут буквально на кожному розі

основу сюжету складала помста

стикаєшся із гангстерами, гра­

учня за смерть свого вчителя,

біжниками та вбивцями, а по­

вбитого

конкуруючою

групою

ліцейські,

приватні

детективи

або окреміш

супротивником.

і спеціальні агенти

невтомно

У двобоях між антагоністами

шукають

докази,

прагнучи

часто

застосовувались

пазурі,

розкрити моторошні

злочини.

ланцюги, зірки, нунчаки, шаблі.

У кримінальних фільмах життя

Брюс Лі став одним з перших

демонструється міським жахом.

майстрів «кунг-фу» які розро­

Кримінальнатемамалауспіх

бляли

стиль

боротьби

«джит

ще в добу німого кіно. Перши­

к'юн-до» і з часом продемонстру­

ми екранними злочинцями, за­

вали її в своїх голлівудських

звичай, були нічні грабіжники

фільмах.

Приклади

фільмів:

або

ж

мелодраматичні злодії

«Входить

Дракон»

(Enter

the

та аферисти. Але в такому філь­

Dragon, 1972), «Шлях Дракона»

мі, як «Мушкетери Піг-Еллі»

(The Way of the Dragon, 1972),

(1912) Д. В. Гріффіта, фігурува­

«Один

кікбоксер» (One

Armed

ли більш небезпечні злочинці,

Boxer, 1973), «Клеопатра Джонс»

які

тероризували

мешканців

(Cleopatra Jones, 1973),

«Велика

нью-йоркських нетрів. Осно­

сутичка» (The Big Brawl, 1980),

вні фільми «Великий будинок»

«Останній Дракон»

(The

Last

(1930),

«Лють» (1986), «Гру­

Dragon,

1985),

«Великий пере­

ба сила» (1947), «Скуті одним

полох у маленькому Китаї» (Big

ланцюгом»

(1958),

«Птахолов

Trouble in Little China, 1986)'.

із Алькатрасу» (1961),

«Холод­

Див. «Мартіал артс ».

нокровний Люк» (1967), «Мете­

лик» (1972), «Втеча з Шоушен-

КОНЯЧА ОПЕРА [англ. Ho­

ка»

(1974),

«Звинувачуваний»

rse Opera] — сленгова назва вес­

(1988), «В ім'я батька» (1963),

терну. Див. «Вестерн».

«Фірма»

(1993).

КУНГ-ФУ ФІЛЬМ [англ. Kung Fu Film] — цей жанр філь­ му дістав розповсюдження на початку 1970-х у Гонконзі. Проте його популярність швид­

166

ЛАВ СТОРІ [англ. Love Sto­ ry — історія кохання] — фільми, які реалістично зображують кохання та романтику. Сюжет­ на лінія фільму може склада­ тися як з повної розповіді про життя героїв, так і розкривати лише невеликий момент з їх­ нього життя, де вони борються за свої почуття. Найбільш відо­ мі фільми: «Прощавай зброя» (A Farewell to Arms, 1932), «Час кохати, час помирати» (A Time to Love and a Time to Die, 1958), «Ромео і Джульетта» (Romeo and Juliet, 1968), «Чорний Мар­ мур» (The Black Marble, 1980), «Привід» (Ghost, 1990), див.

«Мелодрама», «Романтичний фільм».

ЛЕСБІЙСЬКІ ФІЛЬМИ [англ. Leabian Film] — дістали розповсюдження в 70-ті роки. Одними з перших фільмів про кохання жінки до жінки були «Дівчата в уніформі» (Німеч­ чина, 1931) і «Година дітей» (СІЛА, 1961). Найбільш пока­ зові лесбійські фільми «Діви­ ці» (1978), «Питання кохання» (1978), «Кращадлямене» (1982), «Черв'яки пустелі» (1985).

Останнім часом проводять­

ся кінофестивалі	лесбійських
і гомосексуальних	фільмів.
Див. «Гей кіно».

167

МАРТІАЛ АРТС [англ. Ma­ rtial Arts — бойові мистецтва]

— певний напрям фільмів дії. Сюжетна сфера каратешних бойовиків зазвичай не відріз­ няється оригінальністю: хоро­ брий герой, що досконало воло­ діє бойовими мистецтвами (ка­ рате, кунг-фу, тей-кван-до чи іншими бойовими мистецтва­ ми або у процесі отримання бо­ йових навичок), кидає виклик знахабнілим злочинцям, пере­ магає їх і у фінальному двобої завдає нищівної поразки го­ ловному злочинцю, великому майстру східних единоборств. Найбільш відомі виконавці:

Д.Чан (кунг-фу в комічно-па­ родійному варіанті), Ч. Норріс (карате, кікбоксінг), С Сігал (айкідо), Ж.-К. Ван Дамм (кік­ боксінг), Д. Лундгрен, Д. Вілсон, Б. Янг, М. Дакаскос, С. Ротрак, Ш. Косугі, М. Дудікофф,

Д.Лі. Найбільш відомі фільми: «Карате кід» (Karate Kid), «Men of the Dragon», 1974), «Kill and Kill Again» (1981), «Кривавий спорт» (Bloodsport, 1987). Див. «Кунг-фу фільм».

МЕЛОДРАМА [англ. Mel­ odrama] — жанр, який за тема­ тикою схожий з драмою, але трактує її з більшим надривом.

Часто цим терміном познача­ ють сентиментальні «любовні» картини з примітивними пер­ сонажами та малоправдоподібними подіями.

У мелодрамі почуття і пе­ реживання героїв показані у вкрай перебільшеному вигля­ ді. Спочатку термін «мелодра­ ма» означав «п'єса під музику». Такі театральні вистави з'яви­ лися в середині XIX століт­ тя і справили суттєвий вплив

на ранній	кінематограф.	Як
правило,	мелодрама була	сен­

тиментальною любовною істо­ рією з дуже примітивними пер­ сонажами та нагромадженням неправдоподібних подій. Часто наголос більше робився на кос­ тюми та декорації, ніж на про­ стенький сюжет, в якому до­ брочесність завжди перемагає, а зло незмінно карається. І все ж багато найпопулярніших картин за всю історію кіно були зняті саме у жанрі, мелодрами. Великим майстром німої мело­ драми був Д. В. Гріффіт. У де­ сятках його картин роль неви­ нної героїні виконувала Ліліан Гіш. Але у 1920-ті роки, коли стиль Гріффіта вийшов із моди, її змінили більш земні персона­ жі Клари Боу і Глорії Свенсон.

Досить поширеною була сю­ жетна лінія, згідно з якою герої

168

не відразу

закохувалися один

Хічкок

представляє»,

«Борис

в одного. Наприклад, РХадсон

Карлоф

показує»,

«Крок

на­

більшу частину екранного часу

зад», демонстрація яких триває

фільму

«Розмова

у

спальні»

ось уже п'яте десятиліття.

(1959) витратив на те, щоб пе­

У багатьох

випадках

«міс­

реконати Д. Дей, що він і є той

терія»

використовує

той

же

самий

єдиний і неповторний.

арсенал

засобів

залякування,

Пізніше, у

картині

«Френкі

що й традиційний трилер, з ті­

та Джонні» (1991), А. Пачіно,

єю лише різницею, що відьми

який

грав

кухаря,

стикаєть­

і привиди додаються до сюже­

ся з

аналогічною

ситуацією,

ту. Фільми «містерія», з одного

маючи

справу з офіціанткою

боку, подібні

до

традиційних

(М. Пфайффер).

фільмів жахів, але з другого —

У багатьох картинах закохані

вони можуть

бути

близькими

мусили

назавжди

розлучитися

до творів наукової фантастики.

в сентиментальних

фінальних

Герої «містерії»

зазвичай

зна­

сценах,

змушуючи

заплакати

ходяться у п'ятому вимірі, тобто

весь кінозал. А такі «жалісли­

десь між наукою і забобонами.

ві» стрічки, як «Каміла» (1936)

Серед останніх

робіт

цьо­

та «Історія кохання» (1970), ще

го напряму найбільш

відомий

більше роз'ятрювали душу гля­

серіал «Байки зі склепу». Див.

дачеві, змушуючи одного з геро­

«Фільм

жахів».

їв помирати саме в ту хвилину,

коли

вони

зустріли, нарешті,

МОЛОДІЖНИЙ

БУНТ

справжнє кохання.

[англ.

Juvenile

Delinguincy

Film] —

жанр

фільму, який

МІСТЕРІЯ [Mystery - таєм­

бере початок з 30-х років XX ст.

ниця] — піджанр фільмів жахів,

і відображає

сподівання

бун­

як проміжна жанрова форма

тівної молоді, яка постає про­

затвердився на телеекрані з по­

ти суспільних норм і правил.

явою у 1958 році американської

Ці фільми

часто

розкривають

серії

«Зона

сутінків». «Місте­

проблеми

молоді

та

ситуації,

рія» — розповіді про таємниці,

що її хвилюють. Деякі фільми

зустріч з якими викликає тре­

цього жанру: «Дикі хлопці на

пет, породжує почуття страху. дорозі» (Wild Boys of the Road,

До цього різновиду жанру на­	1933), «Молодий	та поганий»
лежать фільми з серії «Альфред	(So Young so Bad,	1950), «Бунт
169

без

причини»

(Rebel

Without

За

жанровою

природою

a Cause, 1955), «Тюремний рок»

«мильна опера» веде своє по­

(Jailhouse Rock,

1957),

«Лорди

ходження від так званих «жі­

Флетбуша» (The Lords of Flatb-

ночих романів». Саме в них со­

ush, 1974), «Погані хлопці» (Bad

лодкувато і патетично описува­

Boys,

1983).

лися романтичні захоплення і

далеко не романтичні пригоди

«МИЛЬНА

ОПЕРА» [англ.

успішних героїв з «гарного сус­

Soap

Opera]

—

багатосерійна

пільства», а героїнями були які-

телевізійна

мелодрама,

сюжет

небудь скромні секретарки або

якої

насичений

любовними

бідні модистки, які після трива­

конфліктами, родинними дра­

лих поневірянь і невдач знахо­

мами з обов'язковим хепі-ен­

дили собі заможних чоловіків.

дом у фіналі. «Мильні опери»

Широке

розповсюдження

мають, зазвичай, значну попу­

«мил ьннхопер» нарад іота особ­

лярність у

глядачів. «Мильна

ливо

на

телебаченні

трохи

опера» зародилася на

амери­

зменшили

престиж

«жіночих»

канському

радіо

після

Другої

романів. Адже телебачення має

світової війни і назву свою

якість

видовищності, якої по­

дістала завдяки тому, що в ній

збавлена книга. Важливо й те,

попервах рекламувалися різні

що перегляд

«мильної

опери»

сорти мила.

Поступово коло

легко

поєднати

з домашньою

рекламованих

товарів

розши­

працею (недарма у багатьох ро­

рювалося,

до

нього

входили

динах телевізор розташований

парфуми,

пральні

порошки,

на кухні), а читання потребує

кава, кулінарні вироби та ба­

спеціальної трати часу. А проте

гато

іншого. Незмінним було

«жіночі» романи і до сьогодні є

одне: товари, як і передачі, що

основним

джерелом

телевізій­

їх рекламували,

були адресо­

них мелодрам.

вані, перш за все, жіночій ау­

До

жанру

«мильної

опери»

диторії, здебільшого

домогос­

можна віднести популярні аме­

подаркам.

риканські

серіали, що

демон­

Передавалися

«мильні опе­

струвалися

на

вітчизняному

ри», як правило, вдень, епізоди

телебаченні,

«Санта-Барбара»,

однієї серії з'являлися на екра­

«Династія», бразильський «Ра­

ні до п'яти разів па тиждень,

биня

Ізаура», мексиканський

тобто практично щодня.

«Багаті теж плачуть».

170

МЮЗИКЛ [англ. Musical, від Music — музика] — жанр, осно­ ву якого складають спів і хоре­ ографічні номери, що являють собою єдине ціле та поєднані єдиним художнім задумом. Мюзикл як сценічний жанр з'явився у США наприкінці XIX — на початку XX століт­ тя, а у 20-ті роки мюзикли по­ чали екранізувати, що зробило цей жанр ще популярнішим. Мабуть, кіномюзикл — єдиний жанр, що так тісно пов'язаний зі злетами й падіннями Голлі­ вуду. Публіка насолоджувала­ ся музичними постановками, операми та водевілями задовго до появи кінематографа. Але лише з появою у кіно звуку ста­ ло можливим перенести всі ці жанри на екран.

Один з перших звукових фільмів — «Співець джазу» (1927) за участю бродвейської зірки О. Джолсона у прямому значенні слова не можна на­ звати мюзиклом, то була лише заявка, але вже у наступному фільмі «Не тямитися від пі­ сень» (також за участю Джол­ сона) чіткіше визначилися жанрові музичні риси стрічки. У 1929 році на екрани вийшов мюзикл «Бродвейськамелодія», який відразу став одним із най-

касовіших фільмів того часу. Крім того, фільм «Бродвейська мелодія» першим із мюзиклів отримав премію «Оскар».

У 30-ті роки, золотий вік Гол­ лівуду, популярність мюзиклу зростає завдяки провідному голлівудському хореографу-по- становнику Б. Берклі, який зу­ мів надати цьому жанру стрім­ кого електризуючого характеру. В його відомих мюзиклах «Золотошукачки 1933 року» (1933), «42-га стріт» камера Берклі була постійно у русі — то плив­ ла вдовж дзеркальної поверхні підлоги, що відображала тан­ цюристів, то проникала в гу­ щавину танцюючих, де мигтіли їхні руку й ноги.

Іншим королем мюзиклу 30-х років був чудовий танцю­ рист Ф. Астер, який виступав зі своєю постійною партнеркою Д. Роджерс. Актор був не лише постановником танців у мю­ зиклах, але й автором пісень («Незрівнянний капелюх», 1935, «У ритмах свінгу», 1936, «Потанцюємо», 1937 та ін.).

Жодна з голлівудських сту­ дій не бажала відставати у га­ лузі мюзиклу. Але, мабуть, про­ відною студією з виробництва найбільш вдалих мюзиклів стала Метро-Голдвін Майєр (МГМ). У 40-ві та на початку

171

50-х років, коли жанр мюзи­

неллі режисера

і хореографа

клу

переживав

свій розквіт,

Б. Фосса, «ІсусХристос-супер-

засяяли зірки Д. Гарленд («Зу­

зірка» (1972, реж. Н. Джуїсон),

стрінемось у Сент-Луїсі», 1944,

«Томмі»

(1975)

К.

Россела,

В.

Мінеллі), Р. Хейуорт

(«Ді­

«Увесь цей джаз» (1979) також

вчина

з обкладинки»,

1944),

Б.

Фосса,

«Волосся»

(1979)

Дж. Келлі і С. Донана («Звіль­

М. Формана, «Слава»

(1980)

нення до міста», 1949, «Спів під

А. Паркера.

дощем»,

1952, «Завжди

чудова

Мюзикл

у

всьому

світі

погода»,

1955).

сприймається перш за все як а-

Хоча

згодом

мюзикл

пере­

мериканський жанр,

але

в ін­

живав не найкращі свої часи,

ших країнах до цього жанру та­

у 1961 році на екрани вийшла

кож зверталися провідні режи­

«Вестсайдська історія» Р. Вай-

сери — у Франції Ж. Демі зняв

за, яка стала справжнім по­

свійнайвідомішийфільм«Шер-

трясінням, поєднавши

в

собі

бурські

парасольки»

(1964)

чарівну музику Л. Бернстайна

з чарівною музикою

М. Легра­

і

сповнену драматизму

відто­

на,

яка одухотворяла

ліричну

чену хореографію Дж. Роббінса

розповідь про кохання. Фільм

із гостросоціальною проблема­

здобув головний приз на МКФ

тикою сценарію. Фільм цілком

у Канні. У 1967 році Демі ство­

справедливо отримав декілька

рив

«чистий», дуже професій­

премій «Оскар».

ний мюзикл «Дівчата з Рошфо­

Однією з найкращих

екра­

ру» також на музику Леграна,

нізацій тих років стала «Моя

але рівня

«Шербурських пара­

прекрасна леді» (1964) на музи­

сольок» він відверто не сягав.

ку Ф. Лоу. Спробу поєднання,

Приклади

мюзиклів:

«Чарів­

здавалося б, несумісних

жан­

ник з Оз» (1939), «Американець

рів анімації та мюзиклу зробив

у Парижі»

(1951), «Співаючий

В. Дісней у фільмі «Мері

По-

під

дощем»

(1952),

«Оркестр

пінз»

(1965).

регтайму»

(1938),

«Рапсодія

Серед американських

мю­

в тонах блюзу»

(1945),

«Вночі

зиклів

наступних десятиліть

та вдень» (1946), «Поки не роз­

слід

відзначити

«Смішне ді­

віються хмари»

(1946),

«Слова

вчисько» (1968) з Б. Стрей-

і музика» (1948), «Історія Глена

занд,

«Кабаре» (1972) з Л. Мі­

Міллера»

(1953).

172

НАДПРИРОДНА

(МОТО­

зона»

(1983)

Д. Кроненберга є

справжньою політичною анти-

РОШНА)

ФАНТАСТИКА

[англ. Weird Fiction] — для того,

утопією.

щоб

якось

роз'єднати

жанри

З другогобоку, фільм «Лють»

«надприродної

фантастики»

(1978) Б. де Пальми, «Сканери»

та «фільмів жахів», які важко

(1980) Д. Кроненберга, «Повер­

розрізняються, цілком доречно

нення

живих

мерців»

(1985)

віднести

вампірів,

зомбі,

жи­

Д. О'Беннона,

«Родич»

(1987)

вих мерців тощо до «фільмів

Дж. Оброу і С. Карпентера

жахів»,

а

непояснені

наукою

та й

кіносеріал

«Полтергейст»

явища

—

від

«полтергейсту»

(1984-1988), «Особина» (1995)

до інопланетян — до моторош­

Р. Доналдсона можна долучити

ної фантастики. До неї, мабуть,

до «фільмів жахів», а також од­

слід віднести й картини про всі­

ночасно до фантастики.

лякі експерименти вчених, про

А

ще кінематографи

кину­

дослідження

паранормальних

лися

освоювати

водну стихію,

властивостей

людини.

Хоча

де теж можна знайти багато не­

на практиці все одно виходить,

відомого й такого, що сповнює

що фільми опиняються на сти­

жахом

(«Левіафан»

Дж.

Пан

кові жанрів.

Косматоса і «Безодня» Дж. Ке-

Якщо взяти, наприклад, чис­

мерона, обидва 1989).

Погодившись на компроміс­

ленні екранізації творів С. Кін-

не визначення «фантастичний

га, то й вони доволі різнорідні.

фільм

жахів»

неважко

вияви­

Чіллер (тобто той, що призво­

ти схожість

земних

«Гремли-

дить до стану ознобу)

«Керрі»

нів»

(1984)

Дж. Данте

з

іно­

(1976) Б. де Пальми не схожий

планетними

«Зубастиками»

на

містичний

«фільм жахів»

(1986)

С. Херека,

«Хижака»,

«Сяйво»

(1980)

С.

Кубрика.

що

прилетів на

Землю

(1987)

У більшій мірі бойовик — «Та,

Дж. Мактірнена

з «Болотним

що

запалює

поглядом»

(1984)

створінням» (1982) В. Крейве-

М.

Лестера

—

відрізняється

на. Найбільш

помітні

чотири

від

трохи

комедійної

картини

картини у жанрі «моторошної

«Кристіна» (1983) Дж. Карпен-

фантастики» — «Чужий» (1979)

тера. Навіть в одній стрічці «Ко­

Р. Скотта,

«Чужі»

(1986)

Дж.

тяче око» (1984) Л. Тіга зібрані

	три за жанром новели — анек­	Кемерона, (невипадково вони є
		лідерами серед творів подібного
	дот, трилер і казка. А «Мертва
	173

типу), «Щось» (1982) Дж. Кар-

Fiction] — науково-фантастич­

пентераі «Муха» (1986) Д. Кро-

не кіно з'явилося вже на почат­

ненберга. Але людський аспект,

ку XX століття. Дія багатьох

конфлікт

любовного

почуття

ранніх

стрічок

цього

жанру

і страх

перед

непередбачува-

розгорталася

в далекому

май­

ним розвитком подій все ж ви­

бутньому або на інших плане­

діляють стрічку «Муха» з цілої

тах, а їх творці сміливо експе­

серії фільмів про перетворення

риментували з комбінованими

людей у різних істот. Звичайно,

зйомками, спецефектами, кос­

процес

перетворення

вченого,

тюмами

і гримом персонажів.

який

займається

проблема­

Саме науковій фантастиці зо­

ми телепортації

і

в результаті

бов'язані ми

винайденням ба­

невдалого

експерименту

стає

гатьох

пристроїв

і технологій,

величезною

мухою,

втілений

які нині широко використову­

акторськи й технічно бездоган­

ються

у картинах

найрізнома­

но, але саме свівпереживання,

нітніших жанрів.

співчуття до героя та його ко­

Перші науково-фантастичні

ханої

примушують

ставитися

фільми

«Завоювання

повітря»

до «Мухи» не лише як до фан­

(1901, реж. Ф Зекка) і картини

тастичного

фільму

жахів.

Ці­

Ж. Мельєса «Політ на Місяць»

каво,

що

до списку двадцяти

(1902), «20000 льє під водою»

кращих картин 80-х років згід­

(1907),

«На

завоювання

по­

но з опитуванням

серед

про­

люсу»

(1912) були зняті фран­

відних

критиків

США потра­

цузьким

режисером

Жоржем

пили три стрічки з елементами

Мельєсом. У 20-ті роки прин­

фантастики, які так чи інакше

циповим явищем у галузі

на­

зверталися до людських почут­

уково-фантастичного

кінема­

тів (до

доброти

і співпережи­

тографа стали фільми Ф. Ланга

вання

—

в «Інопланетянині»,

«Метрополіє»

(1926)

—

песи­

до відчуття

любові

та

співчут­

містичне

бачення

суспільства

т я — у

«Мусі» та

«Блакитному

майбутнього, і «Жінка на Мі­

оксамиті»). Див. «Фантастики

сяці»

(1929).

Ланг

прагнув

у кіно»,

«Науково-фантастич­

до більшого реалізму

і

перед

ний фільм», «Комікси у кіно»

створенням картини «Жінка на

Місяці» (1929) серйозно вивчав

НАУКОВО-ФАНТАСТИЧ­

питання ракетобудування. Це

НИЙ

ФІЛЬМ [англ. Science-

був перший фільм, у якому го-

174

ворилося про стартовий відлік

1964). Стрічки 80-х років уже

часу та невагомість у космосі.

малювали

апокаліптичний

Ще серйозніший

підхід до

розвиток подій

після ядерної

цієї теми

був продемонстрова­

війни в буденному плані, з кон­

ний у картині «Напрям — Мі­

кретним і достовірним, доступ­

сяць» (1950). За фільмом «На­

ним розумінню кожного викла­

прям — Місяць» створювалися

денням

усіх

обставин,

з яки­

десятки

дешевих

наслідувань,

ми

зустрінуться

люди

після

включно з картиною «План 9»

ядерного вибуху

(«Наступного

з відкритого космосу» (1959).

дня» Н. Мейєра, 1983, «Нитки»

Коли американська космічна

М. Джексона,

1984, «Заповіт»

програма 1960-х років пере­

Л. Літтмена, 1983).

творила

наукову

фантастику

Лише під час «холодної ві­

в реальність, Голлівуд

утратив

йни» 1950-х років, коли загроза

інтерес до астронавтів і зосе­

ядерної катастрофи і ворожого

редився

на

міжзоряних кора­

вторгнення стали здаватися ре­

блях типу «ЮСС Ентерпрайс»

альною багатьом американцям,

із серіалу «Зоряний трек». Од­

науково-фантастичні

фільми

нак

пізніше

кінематографісти

почали

торкатися

більш сер­

повернулися до теми

польотів

йозних тем. Але й тоді в розпо­

на

Місяць

у таких

фільмах,

рядженні їх творців не було ні

як

«Правильний

вибір» (1983)

значних коштів, ні зірок першої

і «Аполлон-13» із

Т. Хенксом

величини, тому спецефекти за­

у головній ролі.

звичай

були

другосортними.

У післявоєнну, ядерну добу

У

1960-ті роки

наукова фан­

тастика знову вийшла з моди,

фантастів

починає

непокої­

але

замість

того

наприкінці

ти

загроза знищення

людства

1970-х стався справжній науко­

через Третю світову війну або

во-фантастичний бум, що три­

випадкову

відмову

«системи

вав

і у

1980-х роках. Прикла­

безпеки». Про це

попереджа­

ди фільмів: «Соляріс»

(СРСР,

ють картини на межі

50—60-х

1972),

«Зоряні

війни»

(1977),

років («На

останньому бере­

«Козеріг-один»

(1978),

«Імпе­

зі»

С. Крамера,

1959,

«Доктор

рія

завдає удару

у відповідь»

Стрейнджлав, або

Як я пере­

(1980),

«Ескалібур»

(1981),

став хвилюватися

і

полюбив

«Інопланетянин»

(1982), «По­

атомну бомбу» С. Кубріка, 1963,

вернення джидай» (1983), «Ко-

«Система безпеки»

С. Люмета,

175

ротке замикання»-1, 2, 3 (1986,					фільмів: «Помста нінзя» (Reve­
1988), «Назад у майбутнє»-!, 2,					nge of Ninja, 1983), «Американ­
3 (1985, 1989, 1990), «Робот-по-					ський		нінзя» (American				Ninja,
ліцейський»-1, 2, 3 (1987, 1990,					1985),		«Академія		нінзя»		(Ninja
1993), «Чужий», «Чужі», «Чу-					Academy,			1989).
жий»-3 (1979, 1986, 1992). Див.
«Фантастика			у кіно»,	««Над­	Н О С Т А Л Ь Г І Й Н И Й
природна (моторошна) фантас­					ФІЛЬМ [англ. Nostalgia Film] -
тика».					головний акцент у цих фільмах
					робиться на підкресленні гар­
НІНЗЯ			ФІЛЬМ	[Ninja	ного минулого. Часи недалеко­
Film] — як слуга самурая, нінзя					го минулого і декількох деся­
був спеціально підготовленим					тиліть		стають романтичними
для того, щоб бути висококлас­					та	ностальгічними.				Минуле
ним убивцею. Нінзя як доміну­					відтворюється у				цих	фільмах
юча фігура у фільмах про бойо­					з певною			меланхолією			і лю­
ві мистецтва вперше з'явився у					бов'ю.		Приклади		ностальгій­
фільмі «Вихід нінзя» (Enter the					них	фільмів: «Останній					кіно­
Ninja, 1981). Цей вид фільмів					сеанс» (The Last Picture Show,
стає значущим у фільмах про					1971),		«Літо 42» (Summer of 42,
бойові мистецтва. Часто у філь­					1971),		«Американські			графіті»
мах	нінзя	протиставляються			(American Graffiti, 1973) і «За­
один	одному,		ототожнюючись		кусочна» (Diner, 1982). Див.
із добром		і	злом. Приклади		«Ретрофільм».

ОКЕР [англ. Ocker]	- так	фільми: «Пригоди Баррі	Мак­
в Австралії називають	скан­	кензі» (The Adventures of Barry
дальних, невгамовних,	неоте­	McKenzie, 1971), «Ф. Дж. Хол-
саних і неосвічених людей, які,		ден» (The F. J. Holden, 1976),
лише те й роблять, що дудлять		«Літнє місто» (Summer	City,
пиво. Найбільш характерні		1976-1977).

176

177