- •1. Літературна мова, ознаки
- •2. Типи мовних норм
- •3.Мовна компетенція та мовний культ особистості
- •4.Функціон стилі, оф-діловий
- •5.Науковий стиль
- •6. Етика ділов. Мовлення
- •7. Усна і писемна мова, усна публічна
- •8.Виразність усної мови. Інтонація
- •9.Орфоепічні норми укр. Мови. Вимова голосних та приголосних
- •10.Особливості вимови сполук приголосних
- •11. Складні випадки наголошування слів української мови у професійному спілкуванні.
- •12. Лексика офіційно-ділового та наукового стилів.
- •13. Правопис и та і у словах іншомовного походження(правило «девятки»)
- •14.Подвоєні і не подвоєні в словах іншомовного походження
- •15. Уживання мякого знака
- •16. Уживання апострофа
- •17. Чергування голосних звуків в українській мові.
- •18. Чергування приголосних звуків в укр. Мові
- •19. Зміни приголосних звуків перед суфіксами –ськ;-ств
- •20. Подвоєння приголосних української мови внаслідок їх подовження і збігу.
- •21. Спрощення в групах приголосних.
- •22. Правопис префіксів в українській мові.
- •23. Складні та складноскорочені слова в українському діловому мовленні. Правила написання складних слів.
- •24. Складні слова, які пишуться через дефіс.
- •26. Правопис закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку однини. Групи іменників, що мають закінчення –а ( -я).
- •27. Правопис закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку однини. Групи іменників, що мають закінчення –у ( -ю).
- •28. Особливості відмінювання та правопису прикметників.
- •29. Відмінювання та вживання кількісних числівників.
- •30. Відмінювання кількісних числівників на позначення сотень і десятків.
- •31.Відмінювання складених кількісних і порядкових числівників
- •32. Утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників.
- •33. Особливості зв’язку числівників з імениками
- •34. Правопис прислівників і прислівникових сполук
- •35. Правопис особових закінчень дієслів
- •70.Основні вимоги до реферату
4.Функціон стилі, оф-діловий
Мовний стиль - це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Кожний стиль має:
1) сферу поширення і вживання (коло мовців);
2)функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
3) характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
4) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).
- науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, епістолярний, конфесійний, які найчастіше мають писемну форму вияву і сформувалися на книжній основі - книжні стилі);
- розмовний, який здебільшого виступає в усній формі.
Оф.-діловий
Офіційно-діловий стиль – це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні; це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, заяв, протоколів, наказів.
Основне призначення - регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Основні ознаки:
- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
- точність, ясність, лаконічність, стислість та послідовність викладу фактів;
- документальність (кожен офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, що забезпечують стабільність форми;
- наявність усталених одноманітних мовних зворотів, стандартизація вислову;
- регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.
Мовні засоби:
- широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);
- наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
- відсутність авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;
- застосування синонімії не повинно викликати двозначності сприймання;
- наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу;
- чітко регламентоване розміщення та побудова тексту; обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);
- широке використання безсполучникових речень.
5.Науковий стиль
Науковий стиль - один з найбільш однорідних стилів. Це мова наукових книжок, статей, доповідей, лекцій.
Сфера використання - наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.
Основне призначення - викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз'яснення явищ.
Основні ознаки:
- ясність І предметність тлумачень;
- логічна послідовність і доказовість викладу;
- узагальненість понять і явищ;
- об'єктивний аналіз;
- точність і лаконічність висловлень;
- аргументація та переконливість тверджень;
- однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;
- докладні висновки.
Основні мовні засоби характеризуються:
- великою кількістю наукової термінології;
- наявність схем, таблиць, графіків, карт тощо;
- оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (теорема, синус, параграф та ін.);
- використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;
- залученням цитат і посилань на першоджерела;
- відсутністю емоційно-експресивної лексики;
- наявністю чіткої композиційної структури тексту;
- складними синтаксичними конструкціями, стандартними виразами (кліше);
- монологічним характером текстів.