- •1. Літературна мова, ознаки
- •2. Типи мовних норм
- •3.Мовна компетенція та мовний культ особистості
- •4.Функціон стилі, оф-діловий
- •5.Науковий стиль
- •6. Етика ділов. Мовлення
- •7. Усна і писемна мова, усна публічна
- •8.Виразність усної мови. Інтонація
- •9.Орфоепічні норми укр. Мови. Вимова голосних та приголосних
- •10.Особливості вимови сполук приголосних
- •11. Складні випадки наголошування слів української мови у професійному спілкуванні.
- •12. Лексика офіційно-ділового та наукового стилів.
- •13. Правопис и та і у словах іншомовного походження(правило «девятки»)
- •14.Подвоєні і не подвоєні в словах іншомовного походження
- •15. Уживання мякого знака
- •16. Уживання апострофа
- •17. Чергування голосних звуків в українській мові.
- •18. Чергування приголосних звуків в укр. Мові
- •19. Зміни приголосних звуків перед суфіксами –ськ;-ств
- •20. Подвоєння приголосних української мови внаслідок їх подовження і збігу.
- •21. Спрощення в групах приголосних.
- •22. Правопис префіксів в українській мові.
- •23. Складні та складноскорочені слова в українському діловому мовленні. Правила написання складних слів.
- •24. Складні слова, які пишуться через дефіс.
- •26. Правопис закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку однини. Групи іменників, що мають закінчення –а ( -я).
- •27. Правопис закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку однини. Групи іменників, що мають закінчення –у ( -ю).
- •28. Особливості відмінювання та правопису прикметників.
- •29. Відмінювання та вживання кількісних числівників.
- •30. Відмінювання кількісних числівників на позначення сотень і десятків.
- •31.Відмінювання складених кількісних і порядкових числівників
- •32. Утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників.
- •33. Особливості зв’язку числівників з імениками
- •34. Правопис прислівників і прислівникових сполук
- •35. Правопис особових закінчень дієслів
- •70.Основні вимоги до реферату
11. Складні випадки наголошування слів української мови у професійному спілкуванні.
Інтонаційна виразність усного мовлення передбачає вміння використовувати різні види наголосу, враховувати темп мовлення, робити паузи, змінювати висоту тону. Наголос - це основний елемент інтонації, який пов'язаний з виділенням складу у слові або слова у реченні, фразі. Є такі основні види наголосу - словесний, логічний, синтагматичний, фразовий. Словесний наголос служить для фонетичного об'єднання слова. Виділення одного із складів відбувається трьома способами: підвищенням тону, посиленням голосу, збільшенням тривалості звучання. Системність у наголошуванні українських слів існує і виявляється в об'єднанні певних груп слів одним правилом, а саме: 1. Іменники із суфіксом -к- у формі множині мають, як правило, наголос на кінцевому складі, напр.: книжки, голки, дошки, папки. 2. Віддієслівні трискладові іменники на -нн(я) здебільшого зберігають місце наголосу дієслова, від якого утворилися, напр.: читати - читання, писати - писання, пізнати - пізнання. Пам'ятаючи про сенсорозрізняючу функцію наголосу, не слід плутати слова видання і видання, засідання і засідання, об'єднання і об 'єднання, що відрізняються значенням.3. У префіксальних віддієслівних іменниках наголос падає на префікс, напр.: виняток, випадок, виклик, виробіток, загадка, приказка, посвідка, позначка, але: вимова.4. Іменники, що поєднуються з числівниками два, три, чотири у формі називного відмінка множини, мають наголос родового відмінка однини, напр.: два брати, три томи, чотири сини.5. Іменники з частинами -лог, -метр мають наголос на останньому складі, напр.: монолог, діалог, некролог, каталог, кілометр, сантиметр, міліметр.6. Числівники другого десятка мають наголос на складі на, напр.: одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять.7. Числівник один, одно (одне) у формах непрямих відмінків має наголос на останньому складі, напр.: одного, одному, одним. Місце наголосу змінюється у прийменниково-числівникових словосполученнях типу один до одного, один на одного.8. Вказівні, присвійні займенники виявляють подібну до числівника один закономірність, пор.: цього, того, мого, твого, свого, але до цього, до того.9. Варто запам'ятати місце наголосу деяких часто вживаних прикметників, напр.: корисний, черговий, судовий, пересічний і пересічний.10. Чоловічі імена типу Андрійко, Василько, Семенко, Орест також форма родового відмінка імені Тарас - Тараса мають наголос на другому складі.
12. Лексика офіційно-ділового та наукового стилів.
Офіційно - діловий: Лексика здебільшого нейтральна, слова вживаються у прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
Науковий: При обміні науковою інформацією дуже важливо передати один, і тільки один сенс. Тому з точки зору лексики найкраще підійдуть слова з однаковим сенсом. У навчальній літературі, зокрема, в підручниках, терміни найчастіше отримують пряме пояснення. Термін прагне до однозначності, не виражає експресії і є стилістично нейтральним. Приклади термінів: атрофія, діапазон, лазер, призма, радіолокація, симптом, сфера, фаза. Емоційна завантаженість слова в науковому стилі сприймається як недолік, який заважає розумінню, тому в даному стилі відбувається зсув вибору в бік більш нейтральних слів. Так як провідною формою наукового мислення є поняття, то й майже кожна лексична одиниця в науковому стилі позначає поняття або абстрактний предмет. Мовознавці відзначають одноманітність, однорідність лексики наукового стилю, що призводить до збільшення обсягу наукового тексту за рахунок багаторазового повторення одних і тих же слів.