18. Чергування приголосних звуків в укр. Мові

Найбільш поширеними серед чергувань приголосних є такі:а) Чергування [г] – [ж], [к] – [ч], [х] - [ш], що від­буваються при словозміні і словотворенні. Наприклад: увага - уважний - зауваження, дорога - доріжка - подорожній, козак - козаче - козаченько, галка - галчин - галченя - Галченко, сміх - смішний - усмішка, бідо­лаха - бідолашний.б) Чергування [г] – [з'], [к] - [ц'], [х] - [с'] при сло­возміні перед закінченням -і. Наприклад: луг - у лузі, папуга - папузі, райдуга - райдузі, гілка - на гілці, донь­ка - доньці, онука - онуці, свекруха - свекрусі, комаха - комасі, капелюх - у капелюсі.

19. Зміни приголосних звуків перед суфіксами –ськ;-ств

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін. Два приголосні звуки зливаються в один звук, а саме:а) г, з, жськ(ий), ств(о), -зьк(ий), зтв(о): Кривий Ріг — криворізький (криворіг + ський), Кавказ — кавказький, Запоріжжя — запорізький; убогий — убозтво (убог + ство), боягуз — боягузтво;б) к, ц, ч + ськ(ий), ств(о) цьк(ий), цтв(о): Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький/ Гадяч — гадяцький; козак — козацтво, ткач — ткацтво, молодець — молодецтво;в) х, с, ш + ськ(ий), ств(о) ськ(ий), ств(о): чех — чеський (чех + ський), Черкаси — черкаський, Сиваш — сиваський; птах — птаство (птах + ство), товариш — товариство.Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: тюркський, баскський, казахський. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: П'ятихатки — п'ятихатський, Чукотка — чукотський. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:а) на стику твірної основи і суфікса чується [д͡з], [ц]: люд+ський (л'уд͡зкий], люд + ство [л'уд͡зтво], брат + ський [брац'кий], брат + ство [брацтво];б) кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються: студент+ський [студен'с'кий], студент + ство [студенство], турист + ський [турис'кий], модерніст + ський [модерн'іс'кий].Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом : людський, людство, братський, братство; студентський, студентство, туристський. Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом. Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: [ковал´с´кий], [пан´с´кий], [к’ін´с´кий], [волин´с´кий]. Але м'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський (коваль+ський), але: панський (пан+ський), кінський (кінь+ ський), волинський (Волинь+ський).

20. Подвоєння приголосних української мови внаслідок їх подовження і збігу.

В українській мові подвоєння приголосних відбувається внаслідок:1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин слова: беззбройний, цінний;2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального й до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому при поясненні подвоєння слід розрізняти, коли воно спричинене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли є результатом прогресивної асиміляції. Подвоєння відбувається:1) при збігу двох однакових літер на межі: а) префікса й кореня: беззмістовний, відданий; б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник; в) двох суфіксів: письменник, іменник; г) основи дієслова і постфікса -ся: розрісся, піднісся; д) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат). У наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -єни-, -анн-: священний, непримиренний, мерзенний, невблаганно, старанно. Примітки: 1)В українській мові, на відміну від російської, н ніколи не подвоюється у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений.2).Не подвоюється н також у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан; чім-, -Ін- (-/ін-).' морквяний, лебединий, чаїний.3). Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, буквений, потомствений. Подовжуються приголосні звуки [д']9 [/я'], [з'], [с'], [ц], [л'], [н% [ж1], [ч% [ш'], що стоять між голосними:а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей);б) в іменниках середнього роду II відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;в) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини: сіллю, заповіддю, міццю, ніччю;г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню). Подовжується звук [л] в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти. Подовжуються приголосні у словах: Ганна, ссати, бовваніти, ссавці, овва.