педагогіка екзамен

36завдання естетитичного виховання 1. Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей — їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. Естетичне сприймання виникає лише за емоційного ставлення до того, що дитина сприймає..  Компонентами естетичного ставлення дитини до мистецтва є:— здатність до емоційного переживання;— здатність до активного засвоєння художнього досвіду, самостійного навчання, пошукових дій;— спеціальні художні й творчі здібності. Виховуючи у дітей уміння сприймати красу і емоційно відгукуватися на неї, педагог поступово підводить їх до розуміння, оцінювання, формування естетичних уявлень і суджень.  2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе.  3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності.

37Моральне виховання - це:- одне з форм відтворення, наслідування моральності;- цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства;- формування моральних рис, чорт характеру, навичок і звичок поведінки.Основою морального виховання є мораль.Методи виховання - це шляхи, способи досягнення заданої мети виховання. Для класифікації методів дослідники визначають якесь одна підстава, наприклад, активізацію механізму морального виховання. Пропонована класифікація об'єднує всі методи в три групи: - Методи формування моральної поведінки: вправи, доручення, вимога, виховують ситуації;- Методи формування моральної свідомості: пояснення, умовляння, навіювання, прохання, етична бесіда, приклад; - Методи стимулювання: заохочення, змагання, схвалення, нагородження, суб'єктивно-прагматичний. Методи морального виховання дошкільників застосовуються не ізольовано, а в комплексі, у взаємозв'язку. Підставами для підбору методів, які можна і доцільно використовувати в комплексі, служать ведуча виховне завдання і вік дітей. 

38Сформульовані вимоги до вихователя дитячого садка, С.Русова розподілила на три групи, а саме:1Вимоги до особистості. («Особа садівниці, її індивідуальність»)2Наукова і світоглядна підготовка. («Наукова освіта садівниці, широта її світогляду.»)3Фахова підготовка вихователя («садівниці»). С.Русова вважала, що садівниця повинна мати гуманістичну спрямованість. Наголошувала на тому, що професія вихователя вимагає певних особистісних рис: «Індивідуально садівниця має бути перш за все здорова, з урівноваженою веселою вдачею, але не з шаленою нестриманою веселістю, а з тихо-радісним відношенням до життя, до дітей, вона мусить мати цілком лагідну, несварливу натуру, скромну вдачу і глибоке почуття любові до дітей, і до людей взагалі, щоб провадити свою справу, пристосовуючись до усякого оточення, ні з ким не сварячись, але міцно додержуючи своїх певних педагогічних переконань». Викладаючи вимоги до фахової підготовки вихователя. С.Русова зазначала, що «садівниці» мають оволодіти «широкими керівними принципами, знаннями дитячої природи, які допоможуть їм оцінювати ті або другі засоби виховання, вибрати для малечі відповідну роботу, розуміти різну вдачу дітей, розбиратися у методах навчання і виховання.

40 зміст і завання естетичного виховання(завдання) 1.Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей — їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. 2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе. 3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому.Зміст естетичного виховання дітей,передбачає формування знань, умінь, навичок, почуттів, 1. Формування знань про прекрасне в житті, природі, вчинках людей. 2. Розвиток естетичних умінь і навичок3. Формування естетичного ставлення. 4. Розвиток творчої діяльності. 

41. Поняття культури поведінки дітей дошкільного віку та необхідність її виховання.Кожен день діти вітаються і прощаються, прибирають після гри іграшки, вмиваються, одягаються на прогулянку і роздягаються. Щоденно дитині доводиться акуратно вішати речі, ставити взуття т.д. У всіх цих ситуаціях діти не тільки практично оволодівають різними навичками і вміннями, але й засвоюють певні норми поведінки в колективі однолітків.Привчаючи дітей вітатися зі своїми товаришами, вихователь використовує і ранковий прихід у дитячий сад і зустрічі протягом дня з іншими співробітниками , завідуючої, музичним керівником, кухарем і т.д. Багаторазові вправи допомагають дитині усвідомити загальне правило: «Вітатися треба з усіма, кого побачив у цей день вперше»культура поведінки дошкільника можна визначити як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.  Дорослі повинні з самого дитинства виховувати у дітей чуйність, чуйність, готовність прийти на допомогу один до одного. Створення культурних звичок починайте з виховання акуратності й охайності. Культура спілкування передбачає не тільки робити потрібним чином, але й утримуватись від недоречних в даній ситуації дій, слів. Культури їжі часто відносять до гігієнічних навичок, але її значення не тільки у виконанні фізіологічних потреб.

43Режим дня дитини. Потреби дитини у сні, харчуванні, чистоті, зміні видів діяльності, прогулянках на повітрі зумовлюють відповідний режим дня, що має важливе значення для збереження і зміцнення її здоров?я, повноцінного розвитку.Режим дня — правильний розподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини.Розвивальний і виховний ефект режиму заснований на принципі ритмічності, згідно з яким усі заняття мають відповідати ритму життєдіяльності організму. Режим змінюється залежно від віку, стану здоров?я, особливостей виховання дітей у сім?ї й дошкільному закладі. Завдяки йому діти звикають у певний час спати, їсти, гратися, навчатися, що зумовлює утворення і закріплення в корі головного мозку системи умовних “рефлексів на час” (І. Павлов). Це означає, що у певний час залежно від режиму дня організм виявляє відповідну рефлекторну діяльність, тому необхідно правильно розподілити у часі всі процеси життєдіяльності дитини.

Щоденне дотримання режиму дня позитивно впливає на перебіг усіх фізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи. Режим дня, який відповідає потребам віку і стану здоров?я дитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою, має велике виховне значення, оскільки привчає її до порядку, організованості, відповідальності.. Адже кожна праця потребує певних зусиль, раціональний розподіл яких зумовлює оптимальний рівень утомлюваності. Недостатній відпочинок спричинює перевтому, яка може призвести до розладу діяльності нервової системи. Отже, за будь-якого виду діяльності важливо не перевищувати оптимального рівня втомлюваності, що дає змогу за активного відпочинку швидко відновити працездатність.

44Формування навичок особистої гігієни припускає, і вміння дітей бути завжди охайними, помічати неполадки в своєму одязі, самостійно або за допомогою дорослих їх усувати. З самого молодшого віку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, акуратно їсти, ретельно, безшумно пережовувати їжу, вміти користуватися столовими приладами, серветкою. Дітям, які чергують по столовій, потрібно не тільки вміти правильно накрити стіл і ставити посуд, але і твердо засвоїти, що, перед тим як приступити до виконання своїх обов'язків, необхідно ретельно помити. Важливо, щоб ігри були цікаві, могли захопити дітей, активізувати їхню ініціативу і творчість. Діти 3-4 років тільки починають усвідомлювати правила поведінки, але ще не бачать прихованих за ними моральних норм, часто не відносять цих правил до іншого. Діти третього року життя всі дії виконують швидше. У цей період потрібно частіше привчати дітей до взаємодопомоги, доручати їм нескладні завдання, які готують їх до чергувань. Допомога вихователя виражається менше в діях, більше в постійному контролі, словесних вказівках, заохочення.  До четвертого року життя діти повинні вміти правильно мити руки (намилити кисть круговим рухом, змити мило і витерти кожен палець), чистити зуби (спочатку просто вологою щіткою, а з 4 років порошком або спеціально призначеною для дітей пастою), полоскати рот після обіду, користуватися носовою хусткою, дотримуватися правил культурної поведінки за столом (користуватися ложкою, виделкою, не проливати їжу на стіл). Діти привчаються дбайливо поводитися з іграшками, підтримувати і чистоту і порядок. Для прищеплення культурно-гігієнічних навичок у всіх вікових групах застосовуються показ, приклад, пояснення, пояснення, заохочення, бесіди, вправи в діях.

45Важковиховувані— категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико- з'являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки.;На педагогічно занедбаних дітей педагоги, батьки, всі, хто спілкується з ними, повинні звертати особливу увагу, аби перевиховання дало позитивні результати. У роботі з педагогічно недбалими дітьми варто використовувати такі принципи: зв'язку перевиховання з цікавою продуктивною працею; організації дитячого колективу, який забезпечував би позитивний вплив на вихованця індивідуального підходу до неї; гуманного, об'єктивного ставлення до дитини стриманості, розважливості, недопустимості афективної поведінки.педагога.У виховній практиці важливими є упереджуючі заходи, які дають змогу запобігти масовій появі важковиховуваних дітей, з одночасним формуванням соціальних передумов для попередження їх появи.

46Дисциплінованість — здатність свідомо виконувати правила поведінки, обов'язки, доручення в сім'ї та дитячому садку.  Виховання дисциплінованості — одне із найскладніших завдань педагогічної теорії і практики. Окремі педагоги схильні вважати дисциплінованість не лише засобом запобігання поганим звичкам, а й головною умовою успішності навчанняВажливою умовою виховання дисциплінованості в дітей є авторитет і культура вихователя й батьків.Важливою умовою виховання дисциплінованості малят є чітке дотримання розпорядку дня. Це дає змогу підтримувати у дошкільників стан рівноваги, вчасно переключаючи їх з однієї діяльності на іншу, не допускаючи перевтоми, чергувати активну діяльність з відпочинком. Особливу увагу педагог приділяє створенню і збереженню в групі атмосфери доброзичливості, активної змістовної роботи. Це виховує в них прагнення до постійної діяльності, організовує їхнє життя, активно сприяє формуванню дисциплінованості й культури поведінки. Вищим виявом свідомої дисциплінованості дитини дошкільного віку є відповідальна поведінка — самостійне встановлення і виконання вимог, норм поведінки і діяльності. Вихованню відповідальної поведінки сприяють:— приклад дорослого (дотримання обіцяного);

47Із працею дорослих діти ознайомлюються у процесі демонстрації різних видів праці, пояснення їх значення (спеціально організовані спостереження, бесіди, екскурсії), а також під час безпосередньої організації спільної діяльності дорослих і дітей. Під час ознайомлення дітей молодшого і середнього дошкільного віку з працею дорослих їхню увагу зосереджують на простих трудових діях, спрямованість яких зрозуміла для них (праця вихователя і його помічника, кухаря, лікаря та ін.). Вихователь повинен максимально використовувати приклад трудової поведінки працівників дитячого садка. При цьому слід враховувати можливості для самостійної діяльності дитини, у процесі якої вона починає якомога точніше наслідувати працю дорослих. Відчутно впливає на формування у дітей прагнення працювати емоційне ставлення дорослого до виконуваної роботи. Виховна ефективність ознайомлення з працею дорослих залежить від ефективності процесу спостереження, від того, на які аспекти праці дорослих спрямована увага дітей.

48_{. ЗВ'ЯЗОК ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ}. Дошкільна педагогіка, як і кожна наука, у своєму розвитку спирається на суміжні галузі, що дає змогу глибше пізнавати педагогічні явища і процеси. Зв'язок і взаємодія наук відображають об'єктивний взаємозв'язок явищ, діалектичну єдність світу  дошкільна педагогіка тісно пов'язана з усіма науками про людину. Особливий інтерес виявляє вона до психологічних наук (дитячої, педагогічної, соціальної психології). Дані дитячої психології дають змогу їй зрозуміти поведінку дитини, особливості розвитку її особистості, інтересів і потреб, допомагають правильно виявити природні нахили й розвинути її здібності.дошкільна педагогіка спирається на знання вікової анатомії та фізіології як на природничо-наукову основу. Особливості розвитку вищої нервової діяльності, всіх систем організму в період дошкільного дитинства визначають завдання і методику освітньо-виховної роботи, особливості режиму життєдіяльності дітей різних періодів дошкільного віку, вимоги до обладнання предметно-матеріального середовища в дошкільних закладах.

49РОЗВИВАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ. Розвивальне середовище — комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.  Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності, психологічного комфорту. Це означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в морально-психологічному аспекті. Передусім навколишнє середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини, передбачати можливості вільного розвитку ігрової та інших видів її діяльності. Особливо ефективно впливає на дітей, передусім на їхню рухову активність, модульне предметно-ігрове середовище. Прикладами предметів-модулів можуть слугувати легкі куби різного розміру, виготовлені за типом вкладишів, і середні за розміром модулі — “меблі-іграшки”. З появою комп'ютерів розвивальне середовище у дошкільних закладах функціонує як комп'ютерно-ігровий комплекс (КІК), 

51.х-ка зособи етичного виховання. Засобами естетичного виховання є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать:1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховати в неї прагнення створювати і берегти її. Чистота і порядок є не лише гігієнічними, а й естетичними вимогами до інтер'єру дитячого садка. Важливо, щоб його оформлення було стильово витриманим 2. Твори мистецтва. їх використовують в оформленні побуту, під час навчання, самостійної діяльності. З цією метою підбирають твори побутового і казкового живопису (портрети,), графіки. 3. Природа. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін.супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного4. Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне, навичок художньо-творчої діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання дошкільнят у дитячому садку.  5. Самостійна художня діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.  6. Свята. З ними пов'язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Підготовка до свята, участь дітей у створенні його програми, умов проведення, очікування святкового дійства формують особливий передсвятковий колективний настрій.

52завдання і зміст сенсорного виховання дош. Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань. До головних завдань сенсорного виховання належать:— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;— формування системи сенсорних еталонів;— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.завдання: На першому році життя це збагачення дитини враженнямиНа другому - третьому році життя діти повинні навчитися виділяти колір, форму та величину як особливі ознаки предметів, накопичувати уявлення про основні різновиди кольору і форми і про відношення між двома предметами за величиною. Починаючи з четвертого року життя у дітей формують сенсорні еталони: стійкі, закріплені в мові подання про квіти, геометричні фігури та відносинах за величиною між кількома предметами. Пізніше слід знайомити з відтінками кольору. Дидактичні ігри та вправи по сенсорному вихованню для дітей 3-5 років згруповані за віковими групами, а для кожної групи - за видами зовнішніх властивостей предметів.

53Вікова періодизація – це поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періди), що вимірюються роками. Вікові категорії розвитку дитини(етнопедагогіка) новонароджений — до 10 днів, немовля — до 1 року, дитина — до 11 років, отрок — до 16 років, юнак — до 20 років.  Сучасна психологія вирізняє такі періоди загального дитинства:— немовля (від народження до року; окремо акцентується на першому місяці як періоді народженості);— переддошкільне (раннє) дитинство (від 1 року до З років);— дошкільне дитинство (від 3 до 6 років);— молодший шкільний вік (від 6 до 11—12 років);— середній шкільний вік (підлітковий) (від 12 до 15 років);— старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18 років).

54завдання фіз. вих. Дош. 1. Підвищення опірності організму впливам зовнішнього середовища шляхом його загартовування2. Зміцнення опорно-рухового апарату та формування правильної постави (тобто утримування раціональної пози під час усіх видів діяльності). Важливо звертати увагу на зміцнення м’язів стопи і гомілки з метою попередження плоскостопості, так як воно може суттєво обмежити рухову активність дитини. 3. Сприяння підвищенню функціональних можливостей вегетативних органів4. Виховання фізичних здібностей (координаційних, швидкісних і витривалості). 5Формування основних життєво важливих рухових умінь і навичок.

55форми праці в днз. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.Трудові доручення. За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширені¬шою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов’язків, вико¬нання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.Залежно від критеріїв виокремлюють такі види дору¬чень:— за складністю: складні та прості;— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;— за характером організації дітей:індивідуальні та групові. Молодшим дошкільникам вихователь дає прості дору¬чення, які є епізодичними, короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). По¬чинаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути пов’язани¬ми з проханням або звертанням до інших осіб,

56розвиток і вих. діт 2-го рж. Діти другого року життя максимально зв'язані наявною ситуацією - тим, що вони безпосередньо сприймають. Вся їх поведінка є імпульсною; ніщо з того, що лежить поза цією наочною ситуацією, їх не привертає. Дитина не здатна щось вигадати, збрехати. У цей період в процес активного сприйняття включається пам'ять. В основному це пізнавання, хоча дитина вже може і мимоволі відтворювати побачене і почуте раніше - йому щось згадується.Вимовлення слів стає правильнішим, дитина поступово перестає користуватися спотвореними словами і словами-обривками. Інтенсивно розвивається і активна мова: росте активний словник (причому кількість вимовних дитиною слів завжди менша, ніж кількість тих, що розуміються), з'являються перші фрази, перші питання, звернені до дорослим. Мислення в цей віковий період прийнято називати наочно-дієвим.  Мислення розвивається в процесі практичної діяльності і з практичної діяльності. Не тільки мислення розвивається завдяки зовнішній діяльності. Удосконалюються і самі наочні дії. Отже, що саме в цей період дитина оволодіває системою знаряддєвюс дій з предметами (дістати віддалену іграшку можна, потягнувши за мотузок, копати необхідно лопаткою, їсти з допомогою ложки, носити воду відерцем). Дитина використовує предмети як знаряддя своєї діяльності, як засіб дії одного предмета на інший, як спосіб пізнання одних предметів і їх властивостей.

57Дуже важливо змалку привчити дитину до праці, виховати у неї елементарні трудові вміння і навички. Посильна праця поряд з грою задовольняє прагнення дитини до активної діяльності, самостійності, організованості, дає втіху і радість у повсякденному житті. Основними формами організації праці у дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.Доручення - найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до просильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі так і вдомаСаме за допомогою трудових долручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність.. Самостійність - здатність покладатися на власні сили, не звертатися без потреби по допомогу до інших, діяти незалежно й ініціативно.Щоб доручення було посильним.Під час виконаннятрудових доручень діти стають більш організованими, охайними, у них формується звичка др порядку, а головне -реалізовується  потраба "Я сам".В цьому віці одне з головних завдань - навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольова сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємося підтримати дитину.

59виховання гуманістичного ставлення..Виховання гуманістичних засад особистості починається з перших років її життя. Стосовно дітей раннього віку його зміст полягає у формуванні досвіду спілкування з близькими людьми в процесі спільної з ними предметної та ігрової діяльності. Йдеться про виховання інтересу, доброзичливого ставлення до співрозмовників, вироблення установки, що в сім'ї всі мають піклуватися один про одного. У цьому віці важливо розвивати прагнення до спілкування у спільній діяльності, до вияву радості від успіхів, співчуття близьким. Дитина вже має усвідомлювати необхідність утримуватися від бажаної гри, якщо хтось відпочиває; турбуватися про хворого, втішати, допомагати втомленому, готувати подарунки до свята, вітати. Процес розвитку самостійності у молодших дошкільників має відбуватися під уважним поглядом дорослих, готових за необхідності допомогти їм, наголошуючи, що вони все роблять добре, заохочуючи до самостійності. Поступово дітей привчають до ввічливості не лише зі знайомими, а й із незнайомими людьми.зростаюча самостійність починає виявлятися в стосунках дітей та їх ставленні до дорослих.  Гуманні почуття виникають на основі зацікавленості добрими стосунками між людьми. 

60місце дитячої трудової діяльності в розпорядку дняБудь-яка організована діяльність своєрідна тим, що педагог заздалегідь продумує мету, час, місце, умови, хід проведення тієї чи іншої форми роботи, необхідний для неї матеріал, обладнання, її зв’язок з іншими формами організації    життєдіяльності, а також передбачає можливі дії дітей, шляхи впливу на них та очікувані результати. Організована ігрова діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі передує розгортанню самостійних ігорОрганізуючи певну гру, відповідно до спланованої мети і порядку її проведення вихователь піклується про створення та оснащення ігрового простору, з урахуванням віку дітей, їхніх інтересів, ігрових уподобань добирає прийоми залучення і збору на гру, зацікавлення нею

61.Загартовування  організму    це   формування   й   удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету  організму,  що в остаточному  підсумку  приводить  до  зниження  «простудних»  захворюв.  Причомузагартовування  дітей  дає  подвійний позитивний  результат  —  зниження  їх захворюваності і підвищення корисної  зайнятості  батьків  на  виробництві, що має не тільки соціальне, але й  істотне економічне  значення. Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіоло­гічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

62